КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Методичні рекомендації. Тема 1. Сутність і види податків
План вивчення теми Тема 1. Сутність і види податків Модуль 1. Система оподаткування та податкова робота в Україні Змістовий модуль 1. Податкова система та податкова політика держави
1. Методи побудови податкових ставок. Тверді й процентні ставки. 2. Види прямих податків. Переваги і недоліки прямих податків, проблеми їх справляння. 3. Види непрямих податків. Переваги та недоліки непрямих податків, їх місце в податковій системі.
Дана тема є вступною і тому центральними її питаннями є ті, що стосуються економічної природи податків, їх функцій, класифікації та видів. Саме з’ясуванню цих аспектів і присвячені питання даної теми. Отже, при вивченні цієї теми важливо зрозуміти, що як соціально-економічне явище, податки містять у собі широкий спектр суспільних відносин і є однією з найважливіших фінансових категорій. При цьому необхідно перш за все усвідомити, що функції податків як фінансової категорії випливають із функцій фінансів. Податки в цілому виконують дві основні функції - фіскальну і регулюючу, які характеризують їх суспільне призначення. Тому податки треба розглянути, з одного боку, як основу фінансової бази держави, а з другого, як механізм регулювання економіки й соціальної сфери. При вивченні першого питання рекомендуємо звернутися до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями та детально опрацювати і проаналізувати як термінологію оподаткування, так і елементи податку: суб’єкт оподаткування (платник) і носій податку, об’єкт оподаткування, база оподаткування, джерело сплати, одиниця оподаткування, податкова ставка і квота, податкові пільги; податковий період, порядок розрахунку податку, порядок і терміни сплати податків, методи побудови податкових ставок (тверді й процентні ставки); види процентних ставок: пропорційні, прогресивні та регресивні, їх комбінації (просту й складну прогресію оподаткування), відповідальність за несплату чи несвоєчасну сплату податків, порядок примусового стягнення податків тощо. Крім того необхідно запам’ятати, що між зазначеними елементами податку існує певне підпорядкування, яке можна проілюструвати, поставивши до них запитання: суб’єкт – хто сплачує податок?; об’єкт оподаткування – що оподатковується?; одиниця оподаткування – як вимірюється об’єкт оподаткування?; джерело сплати податку – з чого сплачується податок?; податкова ставка – скільки сплачується з одиниці об’єкта оподаткування?; податкова квота – яка частка доходу утримується?; податкові пільги – на яку величину зменшується база оподаткування або податок? Суб’єкт податку (платник податку) – це юридична чи фізична особа, яка безпосередньо перераховує податок до бюджету, а носій податку – це фізична особа, яка є споживачем товарів і послуг та яка сплачуючи їх вартість, сплачує і всі податки, як непрямі, що включаються до цін, так і прямі, що сплачуються за рахунок доходів, отриманих від реалізації товарів і послуг, тобто носій податку є реальним платником податку. Об’єкт оподаткування – це фізична чи вартісна величина, щодо якої нараховується податок (доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб). Іншими словами, об’єкт оподаткування - це кількісно виражений показник, що може служити базою оподаткування, тобто він вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Джерело сплати податку – це доходи юридичних і фізичних осіб, за рахунок яких сплачується податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом оподаткування (у випадку оподатковування доходу або майно, яке приносить дохід) та може і не мати відношення до об’єкта оподаткування (у випадку оподаткування майна і землі, які перебувають в особистому користуванні платника і не приносять доходу їх власникам). Одиниця оподаткування – це чисельна одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування, щодо якого встановлюються податкові ставки (наприклад, при оподаткуванні доходів фізичних осіб - це грошова одиниця країни, а при оподаткуванні земельних ділянок – це гектар, акр). Податкові пільги – це повне або часткове звільнення платника податку від його сплати. Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Податкова ставка виражена у відсотках носить назву податкової квоти або податкового окладу, тобто це сума податку, що сплачується з одного об’єкта. Система ставок, що враховує вид діяльності платника податку поділяється на: базову ставку, тобто основну, яка враховує вид діяльності платника податку (наприклад, в Україні при оподаткуванні прибутку підприємств базову ставку встановлено на рівні 25%); знижену ставку, яка враховує певні особливості діяльності платника та зменшує податковий тягар на нього (частіше всього її застосування можна розглядати як податкову пільгу, наприклад, оподаткування прибутку страхових організацій – резидентів здійснюється за ставкою 3%); підвищену ставку, яка враховує специфічні види діяльності платника, або отримання доходу і перевищує базову ставку (наприклад, застосування повної ставки мита). За методом встановлення податкові ставки поділяються на: абсолютні (тверді) ставки (розмір податку встановлюється у твердій фіксованій величині на одиницю виміру об’єкта); відносні (процентні) ставки (співвідношення ставки до об’єкта оподаткування). Процентні ставки поділяються на: пропорційні (єдині ставки, які не залежать від розмірів об’єкта оподаткування, наприклад, подібний механізм оподаткування використовується при оподаткуванні ПДВ – 20%); прогресивні (розміри ставок зростають відповідно до зростання розмірів об’єкта оподаткування, наприклад, шкала ставок, яка застосовувалася при прибутковому оподаткуванні доходів громадян); регресивні (розміри ставок зменшуються відповідно до зростання розмірів об’єкта оподаткування). Встановлення податкових ставок може базуватись на таких методах: емпіричному (суть якого полягає у визначенні ставок на базі існуючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпеченості видатків держави і впливу кожного податку на фінансові ресурси платників); економіко – математичному моделюванні (суть якого полягає в розробці математичної моделі, яка враховує інтереси платника і визначальні чинники, які діють у сфері стягнення того чи іншого податку); інтуїтивному підході (він базується на передбаченнях тих, хто ці ставки розробляє і затверджує). При вивченні другого та третього питань треба усвідомити, що класифікація податків дає можливість більш повного висвітлення сутності та функцій податків, визначення їх ролі в економічній системі держави, напряму і характеру впливу на її соціально-економічний розвиток. Тому необхідно розглянути поділ податків за такими ознаками: в залежності від суб’єкта оподаткування (з юридичних осіб, з фізичних осіб); за об’єктами оподаткування (на доходи, на майно, на споживання); за формою стягнення (грошові та натуральні); за методом стягнення чи за формою оподаткування (прямі та непрямі); залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки (загальнодержавні та місцеві); за способом стягнення (окладні та розкладні). Найбільш вагомого обґрунтування та значення набув поділ податків на прямі та непрямі, оскільки він більшою мірою характеризує їх економічний зміст та відображає рівень розвитку економіки. Оцінюючи прямі і непрямі податки за ступенем їх відповідності основним принципам оподаткування та те, наскільки і як вони стосуються інтересів різних верств населення, як виконують своє фіскальне призначення, необхідно проаналізувати переваги та недоліки прямих та непрямих податків, враховуючи аргументи як їх прихильників, так і противників. При цьому особливу увагу необхідно приділити з’ясуванню об’єктивних можливостей регулюючого впливу таких окремих видів прямих податків як: податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб. Для поглибленого вивчення питань теми рекомендуємо звернутися до таких навчальних посібників: Податкова система України за ред. В.М.Федосова. – К.: Либідь, 1994. 464с.; Соколовська А.М. Основи теорії податків. – К.: Кондор, 2010. – 326с.; Оподаткування в Україні: Навч. посіб. /Дєєва Н.М., Редіна Н.І., Дулік Т.О., Александрюк Т.Ю. та ін.; За ред. Н.І. Редіної. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 544 с. Після вивчення запропонованого матеріалу спробуйте відповісти на питання для самоконтролю знань, виконати індивідуальну роботу, які наведено нижче.
Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 532; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |