Сульфур, сірка

Фосфор

Нітроген, азот

Нітроген

Хлор

Йод

Бром

Кальцій

Натрій

Я метал м’який та знайте:

До води не підпускайте,

Бо у неї опущусь,

До поверхні піднімусь,

Пробіжуся і зникаю,

Газ доверху випускаю,

А ще чую звідусіль:

" Поклади у страву сіль!"

Сіль кухонну, бо із нею

Здавна ми були ріднею.

Карбон.

Я в усіх живих клітинах,

Я – вугілля, олівець,

Маю ще один талант:

Я блищу, бо діамант.

* * *

З ким зустрінемося нині?

Алотропні видозміни.

Перший – я твердий і чорний,

Ще й відновник я моторний,

В домну стрибну, а відтак

Маєте чавун і шлак.

Другий – креслю і пишу,

На папері слід лишу.

Із тролейбусом дружу,

По дротах його воджу.

Третій – я бурю породи,

Прикрашаю нагороди.

У сережках блисну чисто,

У браслетах і підвісках.

Чи ви зможете одразу

Цим трійнятам дати назву?

(кокс, графіт, алмаз.)

Срібно-білий активний метал,

І повітря боїться він дуже.

Є у грунті, у наших кістках

І у водах підземних потужних,

Є він в наших зубах білосніжних

А тому він метал дивовижний.

* * *

Я метал легкий, сріблястий,

Можу вам в пригоді стати.

Що про мене знають люди?

Мої йони стрінеш всюди:

У печерах і у горах,

І в скелетах і у морі,

Їх зустрінеш у бетоні,

Чи у мармуровій колоні,

Чи у гіпсі, чи в гідриді,

чи в цементі, чи в карбіді,

Вас до дошки викликають, –

Й вам на руки осідаю.

Я відома рідина,

Темно-бура і страшна,

Бо занадто вже отруйна,

Але я буваю й чуйна.

Мої солі стрес лікують,

Фотографії друкують.

Освітіть – сіль зможе мить

На папері зупинить.

Темно-сірий, кристалічний,

А на вигляд металічний,

Як у спирті розчинюсь

Бурим зразу я роблюсь.

І тоді безперестанку

Зможу обробляти ранки.

Як торкнусь до картоплини,

Та відразу стане синя.

На вогні як підігріюсь,

Зразу хмаркою розвіюсь

Фіолетовим димком –

Й знову осяду порошком.

Я отруйний газ зелений.

Дивні звички є у мене:

Всім задуху дарувати

І мікроби убивати.

Різнокольоровий килим

Після мене стане білим.

Родичів відомих маю:

Сіль, що миттю вибухає,

П'ять кислот, вапно…

Доволі. Я живу в кухонній солі.

Чую відповідей хор,

Що моє імення: Хлор.

Я капітан, я – Нітроген.

У формулі читайте "ЕН",

Мене азотом називають,

Що з повітрям вдихають.

Я в комахах, і в рослинах,

У їхніх генах, у клітинах.

Так пробрався навіть в ген, –

Всюдисущий Нітроген.

Нежиттєвим я вважався

Та довести постарався,

Що без атомів моїх

Не було б ніде живих

Організмів. Я в повітрі,

І в кислотах, і в селітрі,

І в білках, і у мікробах,

І в ґрунтових навіть пробах.

Заховався в аміак.

Називають мене як?

(Нітроген, азот)

Я великий світлоносець

Можу засвітитись

Якщо вкинеш в кисень

Можу загорітись.

* * *

Я рослинам необхідний

І для грунту завжди рідний.

Кольоровий у природі,

Білий в чорний переходить.

Ти червоний фосфор стрів

На коробках сірників.

Я в твоєму мозку є.

Фосфор – це ім'я моє.

* * *

Я хамелеон хімічний,

Кольори міняти звичний,

Як буваю я червоний,

В сірниках усім відомий

Як у кисні я згоряю,

Хмару диму випускаю,

Порох з мене роблять димний,

Білий я поводжусь дивно:

На отруту обертаюсь,

Сам собою загоряюсь.

Ви вже скажете, мабуть,

Як хамелеона звуть?

Із вулканів я з'явилась,

У воді не розчинилась.

Пахну, жовта, всім відома.

Мазі я для вас роблю,

Як мене запалиш враз

Із запахом добудеш газ.

Очищаю нафту, масло

Гербіцид в полях прекрасний,

Хвору шкіру очищаю,

Я усюди скрізь буваю.

Дата добавления: 2015-05-26