Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки

Білет № 20

1. Власність як економічна категорія. Власність – сукупність відносин окремих індивідів, груп людей та їх асоціацій до речей, як до своїх, і відносин між людьми з приводу приналежності речей.

Власність як економічне явище являє собою сукупність неіснуючих поза зв’язком між собою таких елементів: 1) об’єкти власності; 2) суб’єкти власності; 3) відносини власності.

Об’єкти (матеріально-речовий зміст) – присвоюванні, такі що знаходяться в розпорядженні людей речі: фактори виробництва життєвих благ.

Суб’єкти або носії відносин власності – це люди, їх різні об’єднання та асоціації, які присвоюють, володіють та розпоряджаються об’єктами власності. Власність – одна з найбільших фундаментальних і складних економічних категорій. Без власності не існує економічної системи. Власність як економічна категорія – це відносини привласнення (відчудження) засобів виробництва і створених за їх допомогою матеріальних благ в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання. Привласнювати можна лише те, що відчуджується. Власність існує як економічна категорія і юридична. Економічна категорія – відношення людини до людини (відносно привласнення). Юридична категорія – відношення людини до речей. Власність є об’єктивно-суб’єктивне відношення. Власність виступає як власність на засоби виробництва, що забезпечує власність на вироблений за їх допомогою продукт, формує соціальну структуру суспільства, характеризує спосіб поєднання робочої сили і засобів виробництва. По кодексу Юстініана власність характеризується через володіння, користування і розпорядження. Володіння – часткове привласнення (оренда). Користування – використання речі в залежності від її призначення, яка виступає як форма або функція володіння. Розпорядження – здійснення власником або делегованим ним іншим економічним суб’єктом права прийняття рішень щодо функціонування суб’єкта власності в межах, дозволених власником.

У сучасних цивілізованих країнах світу найпрогресивнішою суспільною системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах однієї держави різних економічних секторів. Одним з таких секторів є домашні господарства. У вітчизняній літературі не має визначення сутності держави. Це склалось не випадково, адже в різних культурах практично не існує єдиного поняття, яке б визначало термін “домогосподарство”. Виникають труднощі з поняттям сумісного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин. Поняття “домогосподарство” ні в якому разі не можна ототожнювати з поняттям “сім’я”.

Сім’я – це сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом.

Термін “домогосподарство” більш чітко прив’язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами, і передбачає існування економічних відносин власності в середині домогосподарства та виробничих відносин, якщо вони існують. Важливо уявити домогосподарство як основну одиницю соціального і біологічного відтворення, пов’язану із соціально-економічною макроструктурою.

3. Господарський механізм та його роль в системі регулювання суспільного відтворення. Господарський механізм — це сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління та пра­вових норм, за допомогою яких суспільст­во (держава) додержується об'єктивних ви­мог економічних законів з урахуванням конкретної ситуації в на­родному господарстві.

Разом з тим господарський механізм, як й економічні відноси­ни, невіддільний від продуктивних сил, з одного боку, і надбудо­ви — з іншого. Він виражає і втілює їх тісну взаємодію.

Таким чином, даний механізм тісно пов'язаний з соціальними, політичними відносинами, конкретною формою реалізації їх ак­тивної ролі щодо виробництва.

Необхідним компонентом господарського механізму висту' пають і організаційні структури, які віддзеркалюють рівень, внутрішню організацію елементів продуктивних сил суспільства, а також відповідний ступінь і конкретні форми суспільного поділу праці. Інакше кажучи, господарський механізм включає і сукуп­ність організаційно-економічних відносин, і організаційно-управ­лінський аспект продуктивних сил.

Організаційно-економічні відносини виступають головною юнституюючою ознакою господарського механізму. Вони скла-іаються з приводу: трудової діяльності; усуспільнення та відосо­блення виробництва; розподілу, спеціалізації й кооперації праці;

обміну засобами виробництва; менеджменту; грошового обігу;

ііноутворення; фінансів й кредиту; маркетингу; інфраструктури ринку тощо. Загалом, ці відносини виражаються господарською истемою організації й управління економікою на різних рівнях. осподарський механізм, будучи складною, багатоаспектною ка-егорією, не замикається лише рамками економічних відносин, Ю функціонують у сфері конкретних господарських дій і зв'яз-ів. Він інтегрує не тільки базисні відносини, але й певні елемен-і продуктивних сил і надбудови.

Отже, господарський механізм є найважливішим елементом юномічної системи. Виражаючи сутнісні риси економічних законів, взаємозв'язки в їистемі, механізм господарювання в той же час виступає як ін-їативна форма їх прояву. Це потрібно розуміти таким чином, на поверхні економічного життя механізм господарювання яв-собою сукупність організаційно-економічних форм, за допомогою яких держава здійснює функцію управління й регулювання економіки. Але з цієї точки зору механізм господарювання — це не проста сукупність організаційно-економічних форм (рядополо-женість елементів), а явище, що відображає взаємозв'язок між ни­ми, взаємодію, взаємопереходи, тобто являє собою систему.

Розуміння механізму господарювання як системи організацій­но-економічних форм не заперечує, а навпаки, доповнює уявлен­ня про нього як про систему організаційно-економічних відно­син. У даному разі йдеться про новий рівень його пізнання, де зміст механізму господарювання «просвічується» крізь призму форм його прояву. Визначаючи єдність організаційно-економіч­них відносин і форм їх прояву, тобто «змістовну форму», меха­нізм господарювання у той же час має внутрішню специфічну ло­гіку розвитку як з боку організаційно-економічних відносин, так і з боку оргнізаційно-економічних форм прояву. Організаційно-економічні відносини становлять зміст механізму господарюван­ня, організаційно-економічні форми — спосіб існування, функціо­нування і розвитку всієї системи економічних відносин суспіль­ства. В організаційно-економічних формах безпосередньо відбу­вається перетворення об'єктивних «сторін» механізму господа­рювання на суб'єктивні. Вони прямо вступають у взаємодію з ма­теріальними та особистими чинниками виробництва і їх удоскона­лення цілком визначається зміною останніх, що, в свою чергу, служить імпульсом розвитку організаційно-економічних відносин.

Дата добавления: 2015-05-26