Vulgus, i (n) натовп, юрба

Вправи

Вправи

Однина Множина

copia, ae (f) - багатство copiae, ārum (f) - війско

littěra, ae (f) - буква litterae, ārum (f) – лист, література

fortūna, ae (f) - доля fortunae, ārum (f) – майно, багатство

Singulāris Plurālis

N. plant – a annu - a N. plant – ae annu - ae

G. plant – ae annu - ae G. plant – ārum annu- ārum

D. plant – ae annu - ae D. plant – is annu- is

Acc. plant – am annu - am Acc. plant – as annu- as

Abl. plant – ā annu - ā Abl. plant – is annu- is

III. Відмінювання дієслова sum, fui, –, esse (бути)

Praesens indicatīvi actīvi

Singulāris Plurālis

1. sum – я є 1. sumus – ми є

2. es – ти є 2. estis – ви є

3. est – він,вона, воно є 3. sunt – вони є

ІV. Синтаксис простого речення

Порядок слів у латинській мові класичного періоду відносно закріплений:

а) підмет ставиться здебільшого на початку речення;

б) присудок – в кінці. Якщо присудок стоїть на початку речення, то він має логічний наголос;

в) прямий додаток виражається знахідним відмінком без прийменника і ставиться перед присудком або ближче до присудка;

г) узгоджене означення ставиться переважно після означуваного слова (persōna grata);

д) іменна частина складеного присудка ставиться у називному відмінку і узгоджується з підметом.

Terra est sphaera.

е) заперечення здійснюється за допомогою частки non. Конструкція речення не змінюється: In terra vita est.

In luna vita non est.

І. Провідміняйте словосполучення:

Avēna sativa – посівний овес, Rosa canīna – шипшина, costa vera – справжнє ребро

II. Перекладіть на рідну мову:

A) Flagellum cellŭlae, gemmae Betŭlae, cellŭla recta, plantae fossārum, lamĭna glabra, flora antiqua, planta nova, Urtīca dioĭca.

B) 1. Betŭla est planta arborea.

2. Avēna sativa est planta annua.

3. Lana caprārum et vaccārum varia est.

4. Lingua Latīna in medicīna necessaria est.

III. Перекладіть латинською мовою:

А) форма клітин, однорічна рослина, губчаста речовина, різні тварини.

Б) 1. Шипшина – рослина.

2. Форма клітин – різна.

3. Латинська мова – давня мова.

4. Роза і фіалка – рослини.

5. Справжня дружба велика сила.

IV. Лексичний мінімум термінів – іменників I відміни

ala, ae (f) – крило

aloë, ës (f) – алое, столітник

Althaea, ea (f) – алтей

aqua, ae (f) – вода

Ardea, ae (f) – чапля

Avēna, ae (f) – овес

bacca, ae (f) – ягода

bestia, ae (f) – тварина, звір

Betŭla, ae (f) – береза

Capra, ae (f) – коза

cellŭla, ae (f) – клітина

columna, ae (f) – стовп

costa, ae (f) – ребро

fibra, ae (f) – волокно

fissūra, ae (f) – щілина, тріщина

forma, ae (f) – форма

Frangŭla, ae (f) – крушіна

gemma, ae (f) – брунька

glandŭla, ae (f) – залоза

herba, ae (f) – трава

inflorescentia, ae (f) – суцвіття

lana, ae (f) – шерсть, вовна

Mentha, ae (f) – м’ята

planta, ae (f) – рослина

Rana, ae (f) – жаба

Rosa, ae (f) – троянда

Rosa canīna – шипшина

Salvia, ae (f) – шавлія

scapŭla, ae (f) – лопатка

silĭqua, ae (f) – стручок

silva, ae (f) – ліс

steppa, ae (f) – степ

substantia, ae (f) – речовина

Tilia, ae (f) – липа

umbella, ae (f) – зонтик

Urtīca, ae (f) – кропива

vacca, ae (f) – корова

vertebra, ae (f) – хребець

Viǒla, ae (f) – фіалка

Заняття 3. Verbum (дієслово)

План:

1. Загальні відомості про граматичні категорії дієслова.

2. Дієвідміни.

3. Основи й основні форми дієслова.

4. Теперішній час дійсного способу активного стану (Praesens indicativi actīvi)

5. Теперішній час дійсного способу пасивного стану (Praesens indicativi рassīvi).

6. Наказовий спосіб теперішнього часу активного стану (Imperatīvus praesentis actīvi).

І. Граматичні категорії дієслова.

І. Tempus (час)

Система інфекта Система перфекта

1. Praesens 1. Perfectum

2. Imperfectum 2. Plusquamperfectum

3. Futūrum I 3. Futūrum II

II. Modus (Спосіб)

indicatīvus imperatīvus coniunctīvus

дійсний спосіб наказовий спосіб умовний спосіб

ІІІ. Genus (Стан)

actīvum passīvum

активний стан пасивний стан

IV. Numěrus (Число)

singulāris plurālis

однина множина

V. Persōna (Особа)

рrima перша

secunda друга

tertia третя

VІ. Coniugatio Дієвідміна

Крім особових форм у латинській мові вживаються неособові форми дієслова: infinitīvus, participium, gerundium, gerundīvum, supīnum.

II. Дієвідміни

Латинські дієслова поділяються на чотири дієвідміни за закінченням основи інфекта.

Якщо від дієслів у неозначеній формі відкинути закінчення - re (1,2,4 дієвідміни), - ěre (3 дієвідміна), то ми одержимо основу інфекта.

gubernāre – gubernā 1

respondēre – respondē 2

legěre – leg 3

audīre – audī 4

Дієвідміна	Infinitīvus	Основа інфекта	Закінчення основи інфекта
І	dictāre	dictā	ā
ІІ	docēre	docē	ē
ІІІ а	scriběre	scrib	приголосний
ІІІ б	facěre	facĭ	ĭ
ІV	venīre	venī	ī

III. Основи й основні форми дієслова

Усі особові і неособові форми дієслова утворюються від трьох основ, які визначаються за словниковою формою дієслова.

У словнику подаються чотири основні форми дієслова: scribo, scripsi, scriptum, scriběre 3

I. Praesens indicativi actīvi (persōna prima, singulāris) 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану: scribo

ІІ. Perfectum indicativi actīvi (persōna prima І, singulāris) 1-а особа однини минулого часу доконаного виду дійсного способу активного стану: scripsi

ІІІ. Supīnum (віддієслівний іменник середнього роду): scriptum

IV. Infinitīvus praesentis actīvi (неозначена форма теперішнього часу активного стану): scriběre (3 дієвідміна)

N.B. Якщо у дієслова відсутня одна з основних форм, то у словнику стоїть прочерк: floreo, ui, - ēre 2 – процвітати

ІV. Praesens indicativi actīvi (теперішній час, дійсного способу, активного стану)

Правило утворення: до основи інфекта додаються особові закінчення активного стану:

Singulāris Plurālis

1 – o 1 – mus

2 – s 2 – tis

3 – t 3 – nt

N.B. У дієсловах І дієвідміни у 1-й особі однини кінцевий голосний основи ā зливається із закінченням – о: a+o=o

dictāre - 1 дієвідміна, основа інфекта dictā-

Singulāris Plurālis

1. am – o 1. amā – mus

2. ama – s 2. amā – tis

3. ama – t 3. ama – nt

У дієсловах ІІ дієвідміни особові закінчення приєднуються безпосередньо до основи інфекта:

Docēre - 2 дієвідміна, основа інфекта docē навчати

Singulāris Plurālis

1. docē – o 1. docē – mus

2. doce – s 2. docē – tis

3. doce – t 3. doce – nt

У дієсловах ІІІª дієвідміни між основою інфекта і закінченням вставляються з’єднувальні (сполучні) голосні: - ĭ -(2, 3 особа, однини; 1, 2 особа множини), - u - (3 особа множини)

Scriběre - 3 дієвідміна, основа інфекта scrib писати

Singulāris Plurālis

1. scrib – o 1. scrib – ĭ – mus

2. scrib – i – s 2. scrib – ĭ – tis

3. scrib – i – t 3. scrib – u – nt

У дієсловах ІV дієвідміни у 3 особі множини між основою інфекта і закінчення вставляється голосний u

Audīre - 4 дієвідміна, основа інфекта audī слухати

Singulāris Plurālis

1 audi – o 1audī – mus

2 audi – s 2 audī – tis

3 audi – t 3 audi – u– nt

V. Praesens indicatīvi passīvi (теперішній час дійсного способу пасивного стану)

Правило утворення: до основи інфекта додаються особові закінчення пасивного стану:

Singulāris Plurālis

1. – or 1. – mur

2. – ris 2. – mĭni

3. – tur 3. – ntur

Praesens indicatīvi passīvi

	laudāre	docēre	mittěre	capěre	audīre
S.
1.	laudor	docēor	mittor	capior	audior
2.	laudāris	docēris	mittěris	capěris	audīris
3.	laudātur	docētur	mittĭtur	capĭtur	audītur
Pl.
1.	laudāmur	docēmur	mittĭmur	capĭmur	audīmur
2.	laudāmĭni	docēmĭni	mittĭmĭni	capimĭni	audimĭni
3.	laudantur їх хвалять	docentur їх навчають	mittuntur їх посилають	capiuntur їх беруть	audiuntur їх слухають

Cинтаксис пасивної конструкції

У реченні із присудком, вираженим перехідним дієсловом, можливі дві конструкції: активна і пасивна.

При вживанні активної конструкції присудок ставиться в активному стані і вказує на дію, що здійснюється підметом і поширюється на прямий додаток:

· Magister fabŭlam narrat. Вчитель розповідає казку.

· Amicitia vitam ornat. Дружба прикрашає життя.

При заміні активної конструкції на пасивну прямий додаток стає підметом, а підмет – непрямим додатком в Ablatīvus.

Якщо непрямий додаток виражений іменником, що означає неживий предмет, він вживається в Ablatīvus і називається Ablatīvus instrumenti. Дієслово-присудок вживається у пасивній формі: Vita amicitiā ornātur. Життя прикрашається дружбою.

Якщо непрямий додаток виражений іменником на означення живих істот, то він ставиться в Ablatīvus з прийменником a, ab і називається Ablatīvus auctōris (аблатив діючої особи): Fabŭla a magistro narrātur.Казка розповідається вчителем.

N.B. Римляни надавали перевагу пасивним конструкціям.

VI. Imperatīvus praesentis actīvi

Наказовий спосіб теперішнього часу активного стану має форми другої особи однини і множини.

У 2-й особі однини І, ІІ і ІV дієвідміни вживається основа інфекта.

У дієслів ІІІ дієвідміни до основи інфекта додається закінчення - е

Дієвідміна	Infinitīvus	Imperatīvus
2 особа однини	2 особа множини
I	dictāre	dictā!	dictā – te!
II	docēre	docē!	docē – te!
III a	scriběre	scrib – ě!	scrib – ĭ – te!
III б	capěre	capi!	capi – te!
ІV	audīre	audī!	audī – te!

N.B. У дієслів dicěre dic! говори!

ducěre duc! веди!

facěre fac! роби!

ferre fer! неси!

esse: es! este!

У 2 особі множини до основи інфекта додається закінчення - te (I, II, IV дієвідміни) у ІІІ дієвідміні основа інфекта + ĭ + te (порівн.: укр. слухайте!)

Заперечена форма наказового способу складається із наказового способу неправильного дієслова nolo (не бажаю) у 2 особі однини чи множини і неозначеної форми дієслова.

І	dictāre	noli dictāre!	nolīte dictāre!
ІІ	docēre	noli docēre!	nolīte docēre!
ІІІ а	scriběre	noli scriběre!	nolīte scriběre!
ІІІ б	capěre	noli capěre!	nolīte capěre!
ІV	audīre	noli audīre!	nolīte audīre!

І. Утворіть від 1-ої особи однини неозначену форму дієслів:

affirmo 1, impero 1, sto 1, debeo 2, habeo 2, floreo 2, video 2, ago 3, colo 3, cresco 3, credo 3, depono 3, lego 3, convenio 4, custodio 4, erudio 4, munio 4, nutrio 4, scio 4.

II. Визначте за інфінітивом дієвідміну поданих дієслів:

errāre, separāre, servāre, nocēre, valēre, petěre, punīre, servīre, mittěre, erudīre, discěre, orāre, nutrīre.

III. Визначте граматичні форми дієслів (особу, число, час):

laborat, studēmus, dicĭtis, protegis, definīmus, consentit, agis, crescit, defendĭtur, nutriuntur, colĭtur, videris, capĭte!, noli respondēre!,fac!, nolīte legĕre

IV. Утворіть наказову форму теперішнього часу.

Зразок виконання: lego 3 – читати

Стверджувальна форма

Singulāris Plurālis

legě! Legĭte!

Заперечна форма

Singulāris Plurālis

noli legěre! nolīte legěre!

porto 1, rogo 1, gaudeo 2, rideo 2, cognosco 3, facio 3, rego 3, munio 4, finio 4

V. Перекладіть на рідну мову:

1. Studiosi linguam latīnam student. 2. Bene facĭte, quod facĭtis. 3. Redde, quod debes. 4.In silvis multas plantas vidēmus. 5. Nihil habet. 6. Fac quod dico. 7. Qui honeste vivit, bene vivit. 8. Si interrogāmus respondēte! 9.Vaccae et caprae herbam rumĭnant. 10. Structūra cellulārum varia est 11. Qui scribit, bis legit. 12. Audīte multa, dicĭte pauca.13. Dum docēmus discĭmus. 14.Qui bene audit bene discit.

VI. Визначте від яких латинських слів походять українські запозичення:

формувати, аплодувати, ілюмінувати, ігнорувати, тероризувати, консервувати, демонструвати, мігрувати, мілітаризувати, демілітаризувати, демобілізувати, сервірувати, адмініструвати.

VIІ. Визначте, які слова походять від латинських дієслів:

adminіstrāre, gubernāre, laborāre, studēre, docēre, conservāre, servāre, servīre, finīre, donāre, curāre, respondēre, refrigerāre, transportāre, praesiděre, licěre, sanāre, aspirāre

.

Заняття 4. Іменники ІІ відміни

План:

1. Іменники ІІ відміни

2. Прикметники І-ІІ відміни

3. Займенники: особові, зворотний, присвійні

4. Займенникові прикметники

І. Іменники ІІ відміни

Правило: До другої відміни належать іменники та прикметники чоловічого й середнього роду, які у G. s. закінчуються на- і

У N.s. іменники і прикметники чоловічого роду мають закінчення:

1) - us: domĭnus, i (m) – хазяїн, ramus, i (m) – гілка

deus, i (m) – бог Equus, i (m) – кінь

amīcus, i (m) – друг

servus, i (m) – раб

2)- er: ager, gri (m) – поле puer, i (m) – хлопчик

liber, bri (m) – книга vesper, i (m) – вечір

magister, tri (m) – вчитель

3) 1 іменник на -ir:

vir, i (m) – чоловік, лицар

4) Іменники середнього роду в N.s. мають закінчення - um:

flagellum, i (n) – джутик

subsidium, (n) – субсидія, допомога

folium, i (n) – листок

Примітка 1: До ІІ відміни належать деякі іменники жіночого роду із закінченням - us у N.s.

а) назви країн, островів, міст, дерев:

Aegyptus, i (f) – Єгипет, laurus, i (f) – лавр, Cyprus, i (f) – Кіпр,

Corinthus, i(f) – Корінф

б) загальні іменники: humus, i (f) – грунт

Примітка 2: До ІІ відміни належать деякі загальні іменники середнього роду із закінченням - us у N.s.: virus, i (n) отрута,

Особливості іменників ІІ відміни:

1. Тільки у словах чоловічого роду на – us в однині V. має закінчення – е.

В усіх останніх випадках Voc. = Nom.

2. Іменники на - er поділяються на 2 гр.:

а) які зберігають- е в усіх відмінках: puer, i (m)-хлопчик

б)які зберігають - е тільки в N., V. s.: magister, tri (m)-вчитель.

3. Деякі іменники ІІ відміни вживаються тільки у множині:

castra, ōrum (n) pl.t. – табір

arma, ōrum (n) pl.t. – зброя

liběri, ōrum (m) pl.t. – діти

bona, ōrum (n) pl.t. – майно

acta, ōrum (n) pl.t. – дії

N.B. Іменник deus, i (m) – бог у V.s. має форму deus; N.V.pl. dei – di

D. Abl. pl. deis, diis, dis

G. pl. deum deōrum

Зразки відмінювання іменників ІІ відміни

ramus magnus (велика гілка)

Singulāris Plurālis

N.. ram - us magn - us N. ram -i magn - i

G. ram -i magn - і G. ram - ōrum magn - ōrum

D. ram - o magn - o D. ram - is magn - is

Acc. ram - um magn - um Acc. ram - os magn - os

Abl. ram - o magn - o Abl. ram - is magn - is

ager pulcher (красиве поле)

Singulāris Plurālis

N. agerpulcher N. agr- i pulchr- i

G. agr- i pulchr- i G. agr - ōrum pulchr - ōrum

D. agr - o pulchr - o D. agr- is pulchr- is

Acc. agr - um pulchr - um Acc. agr - os pulchr - os Abl. agr- o pulchr - o Abl. agr - is pulchr - is

folium pilōsum (волосистий листок)

Singulāris Plurālis

N. foli - um pilos - um N. foli - a pilōs - a

G. foli - i pilos - i G. foli - ōrum pilos - ōrum

D. foli - o pilōs - o D. foli - is pilōs - is

Acc. foli - um pilos - um Acc. foli - a pilōs - a Abl. foli - o pilos - o Abl. fols - is pilōs - is

II. Прикметники І -ІІ відміни

До І-ІІ відміни належать прикметники чоловічого роду із закінченнями – us, - er жіночого роду – a, середнього роду – um у N.s.

magnus, a, um – великий pulcher, chra, chrum – гарний

У словнику прикметники І-ІІ відміни подаються у скороченій формі і перекладаються тільки у чоловічому роді.

Прикметники чоловічого і середнього роду відмінюються як іменники

ІІ відміни, а прикметники жіночого роду, - як іменники І відміни.

Прикметники на - er розподіляються на 2 групи.

До 1 групи належать прикметники, що зберігають голосний е в основі:

asper, ěra, erum – нерівний

liber, ěra, erum –вільний

miser, ěra, erum – нещасний

tener, ěra, erum – ніжний

До ІІ групи належать прикметники, що втрачають голосний е в основі:

niger, gra, grum – чорний

pulcher, chra, chrum – красивий

Прикметники узгоджуються з іменниками у роді, числі та відмінку, тобто мають практично такі самі закінчення:

Us – у чол. роді, а – у жіночому, um – у середньому.

Наприклад:

ramus parvus – маленька гілка

planta parva – маленька рослина

folium parvum – маленький листок

Однак бувають випадки, коли іменник і прикметник не збігаються у відміні і мають різні закінчення. Так, назви дерев, виражені іменниками II відміни, вживаються з прикметниками жіночого роду Рорŭlus alta – висока тополя, а іменники I відміни (чол. роду) з прикметниками на us agricǒla bonus – досвідчений землероб.

ІІІ. Займенники.

G. Особові займенники. Pronomĭna personalia.

Особові займенники мають форми для першої та другої особи однини і множини ego – я; tu – ти; nos – ми; vos – ви. В 3 особі вживається один із вказівних займенників.

Singulāris	Plurālis
Відмінок	1 особа	2 особа	1 особа	2 особа
N.	ego я	tu ти	nos ми	vos ви
G.	mei мене	tui тебе	nostri нас nostrum із нас	vestri вас vestrum із вас
D.	mihi мені	tibi тобі	nobis нам	vobis вам
Acc.	me мене	te тебе	nos нас	vos вас
Abl.	Me мною	te тобою	nobis нами	vobis вами

Дата добавления: 2015-05-26