Gen. sing.-vitae, f - життя

Вправи

V. Наголос

Сполучення приголосних

Сполучення з [ h ] зустрічається в словах грецького походження:

сh – [ х ] schola – [схóля] – школа

рh – [ ф ] – philosophia – [фільозóфіа] – філософія

rh – [ р ] – rhythmus –[ рíтмус] – ритм

th – [ т ] – theatrum – [теáтрум] –театр

ngu – перед голосним, вимовляється як [нгв ] lingua – лінгва – мова

su – [ св ] – consuetudo –[консветýдо] – звичка

але: [ су ] – suus – [cуус] – свій

ti – перед голосним як [ ці ] natio – [нáціо] – нація

як [ ті ] після s,t, x: bestia – [бéстіа] – звір

N.B. Сполучення muta cum liquida.

Приголосні p, b, d, t, c, g, сполучаючись з l, r, утворюють групу неподільних приголосних.

IV. Поділ на склади

Число складів у латинській мові відповідає числу голосних звуків. Склад, який закінчується на голосний, вважається відкритим. Закритим вважається склад який закінчується на приголосний. Склади рахуються з кінця слова:

mo-nu-men-tum

4 3 2 1

Поділ на склади відбувається:

1) між двома голосними: sci-en-ti-a

4 3 2 1

2) між голосним та поодиноким приголосним: do-mus; між дифтонгом та поодиноким приголосним: cau-sa 2 1

2 1

3) перед сполученням muta cum liquida: pa-tri-a

3 2 1

4) у групі приголосних:

а) між двома приголосними: lec-ti-o, ses-si-o

3 2 1 3 2 1

б) у групі з трьох приголосних – перед останнім (крім сполучень групи muta cum liquida): sanc- tus, але doc- tri -na

2 1 3 2 1

5) префікси виділяються: de-scen-do

3 2 1

Наголос у латинській мові ніколи не ставиться на першому складі від кінця слова.

Наголос ставиться на другому складі від кінця, якщо він довгий або закритий: a-mī-cus ma-gis-ter

3 2 1 3 2 1

Якщо другий склад від кінця слова короткий, або відкритий, наголос переноситься на третій склад:

′fe - mĭ- na prae - ′si – di – um

3 2 1 4 3 2 1

І. Прочитайте слова. Поясніть вимову дифтонгів і диграфів:

aetas, auditorium, causa, Caesar, caelum, proelium, Foenicŭlum, oecologĭcus, aestivālis, autumnus, auricŭla, europaeus, costae, Aloë.

II. Прочитайте слова. Поясніть правила вимови приголосного с:

aedificium, Cicěro, Cato, copia, civis, saecŭlum, punctum, crimen, dictātor, cursus, curator, Camellus, columna, costa, ocŭlus, citus, Crataegus, Sambŭcus, Cicāda, Columba, cor, circum,clarus, Cervus, centimetrum.

ІІІ. Прочитайте слова. Поясніть вимову приголосних s i x:

discussio, illusio, Asia, basilĭca, sensus, mos, lex, bis, gens, praesidium, plus, miser, usus, Rosa, scapŭla, silĭqua, silva, substantia, Sambŭcus, dorsum, vox, maxĭmus, mixtum.

IV. Прочитайте слова. Поясніть вимову сполучення ti:

antiquus, Latium, natio, obligatio, distantia, gratia, sanctio, stipendium, inflorescentia, cutis, patientia, bestia, Tilia, sectio.

V. Прочитайте слова. Поясніть вимову буквосполучень:

Aeter, chirurgus, architectus, schema, authentĭcum, Prometheus, delphīnus, charta, thermometrum, rhizoma, Althaea, character, Rhodus, Phasiānus, phalanx, Thea, thallus, thorax.

VI. Прочитайте слова, поділіть їх на склади. Поясніть правила наголосу:

agricultūra, agricŏla, collectio, processus, Betŭla, Ciconia, fissūra, steppa, umbella, denticŭlus, studiōsus, insectum, muscŭlus, vertĕbra.

Заняття 2. Nomen substantīvum (іменник)

План:

1. Граматичні категорії іменника.

2. Іменники І відміни.

3. Відмінювання дієслова esse (бути)

4. Синтаксис простого речення.

І. Граматичні категорії іменника

1. Genus (рід)

masculīnum (m) – чоловічий

feminīnum (f) – жіночий

neutrum (n) – середній

Рід іменника перевіряємо за словником. Родова ознака іменника у латинській та в українській і російській мовах може не збігатися.

Наприклад: liber, bri (m) – книга, lex, legis (f) – закон

Для деяких іменників рід визначається за значенням. Так, до чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі, річок, вітрів, місяців: domĭnus, i (m)-хазяїн, agricŏla, ae (m)-землероб. До жіночого роду належать назви осіб жіночої статі, дерев, країн та островів: mater, tris (f)-мати, Eurōpa, ae (f)-Європа, laurus, i (f)-лавр.

До середнього роду належать назви хімічних елементів, незмінні слова: Kalium, і (n), Cuprum, i (n).

У латинській мові є також імена спільного роду: aquĭla, ae (m,f) орел, canis, is (m,f) собака.

2. Numěrus (число)

singulāris – однина

plurālis – множина

Деякі іменники в латинській мові вживаються тільки в однині (singularia tantum): pecunia, ae (f) – гроші, scientia, ae (f) – знання. Деякі слова вживаються тільки у множині (pluralia tantum): castra, orum (n) – табір, arma, orum (n) –зброя.

3. Casus (відмінок)

Nominatīvus (N) -називний

Genitīvus (G) -родовий

Datīvus (D) -давальний

Accusatīvus (Acc) - знахідний

Ablatīvus (Abl) – орудний (місцевий, відкладний)

Vocatīvus (V) – клична форма (у біологічній термінології не розглядається)

4. Declinatio (відміна)

Відміна іменника визначається за закінченням родового відмінка однини, яке фіксується у словнику.

Існує 5 відмін:

Відміна	Закінчення родового відмінка однини (gen.sing.)	Приклад
I	-ae	terra, ae (f) – земля
II	-i	ramus, i (m) – гілка
III	-is	radix, īcis (f) – корінь
IV	-us	fructus, us (m) – плід
V	-ei	res, rei (f) – справа, річ

У словниках іменник подається у двох формах: Nom. sing.- vita

ІІ. Іменники І відміни

Правило 1. До першої відміни належать іменники жіночого роду, які у N. s. закінчуються на – а, а у G. s. – на – ае.

terra, ae (f) – земля herba, ae (f) – трава

patria, ae (f) – батьківщина gemma, ae (f) – брунька

fortūna, ae (f) – доля Avēna, ae (f) – овес

Правило 2. Практичну основу іменника визначаємо, відкинувши закінчення G. s. – ае: terr – ae(terr - практична основа)

Правило 3. За першою відміною іменників відмінюються:

1) прикметники жіночого роду, які закінчуються на – а, і належать до I-II відміни:

bona - добра

magna – велика

2) присвійні займенники жіночого роду, які закінчуються на – а:

mea – моя

tua – твоя

Римляни говорили „Nulla regǔla sine exeptione est“ (Немає правила без винятку).

Особливості відмінювання іменників І відміни

1. До І відміни належать іменники чоловічого роду, що означають назви професій, рід занять, національність, власне ім’я:

collēga, ae (m) – товарищ

agricŏla, ae (m) – землероб

nauta, ae (m) – моряк

Catilina, ae (m) – Катиліна

Numa, ae (m) – Нума

Celta, ae (m) – кельт

Persa, ae (m) – перс

Sequana, ae (m) – Секвана (Сена)

Garumna, ae (m) – Гарумна (Гаронна)

2. Деякі іменники І відміни вживаються тільки у множині.

Kalendae, ārum (f, pl.t) – Календи

nuptiae, ārum (f, pl.t) – шлюб, весілля

Athenae, ārum (f) – Афіни

3. Декілька іменників першої відміни мають різні значення в однині та множині:

Дата добавления: 2015-05-26