Структура соціологічного знання

Загальна характеристика соціології як універсальної науки про суспільство, її об`єкт та предмет вивчення.

Тема 1. Соціологія як наука.

2.Поняття «соціальне»

3. Зв'язок та Місце соціології серед інших дисциплін.

1. Сучасне суспільство — це не механічне з’єднання різних механізмів управління, владних інститутів і структур, соціальних сфер політики, економіки, а щось ціле. Виникає потреба саме у галузі знань, яка вивчає суспільство у всіх його аспектах. Як постав сьогоднішній світ? Чому умови нашого життя так від­різняються від тих, за яких жили наші батьки й діди? В якому напрямку відбуватимуться зміни в майбутньому?

Ці питання станов­лять щонайактуальніший інтерес для соціології — наукової галузі, яка, з огляду на сказане вище, має відігравати роль у новітній інте­лектуальній культурі.

Такою наукою й є соціологія — наука про суспільство. Що ж і як вивчає соціологія? Соціологія в перекладі з латині означає «наука про суспільство» або «вчення про суспільство», або, інакше кажучи, вся суспільна наука (суспільствознавство). Соціологія – наука про закономірності, тенденції становлення й розвитку суспільства загалом, соціальних відносин та соціальних спільностей. СОЦІОЛОГІЯ - це вивчення соціального життя людини, груп людей та суспільств. Це надзвичайно цікава й захоплююча справа, оскільки йдеться про нашу власну поведінку як суспільних істот.

Соціологія – молода наука, яка вивчає найбільш складний, мінливий об’єкт – людське суспільство, його структуру, закони розвитку, поведінку людини. Це та наука, яка формує та утверджує погляд на громадянське суспільство як взаємопов’язану цілісність, яка постійно перебуває у стані мінливості та розвитку. Саме ця наука з’ясовує місце та функції кожного соціального явища і процесу, дає людям потріб­ні орієнтири, допомагає зрозуміти обставини життя, що їх оточують у безмежному процесі людських відносин. Фізики, хіміки, біологи, здається, пізнали таємниці Всесвіту, а соціологи продовжують сперечатись про те: що таке суспільство, яке воно, чому постійно змінюється, ускладнюється, набуває нових форм? На відміну від об'єктів фі­зичної природи, люди — це істоти, які наділені свідомістю і вбача­ють у своїх діях сенс і мету. Ми навіть не зможемо більш-менш докладно схарактеризувати суспільне життя, якщо спершу не зрозу­міємо, як люди тлумачать свою поведінку.

На перший погляд, соціолог вивчає індивіди та групи. Але це не зовсім так. Він вивчає зв’язки, які створюють ці різні групи. Індивід і група – це сукупність зв’язків, особливих, соціальних, які породжують складні соціальні структури: особу, суспільство, культуру, державу, право, мораль, науку, сім’ю і т. д.

Звичайно, об’єктом вивчення багатьох наук є людина, її діяльність (економічна, історична, політична, культурологічна, психологічна, демографічна та ін.), суспільство в цілому, але всі вони вивчають суспільство тільки в певній сфері відносин (економічних, політичних, культурних тощо). Соціологія вивчає суспіль­ство як цілісний організм в усіх взаємопов’язаних структурах і сферах.

Соціологія має свій суто соціологічний підхід, відмінний від вищевказаних наук, а саме: суспільство розглядається як функціонуюча система в усіх сферах, виявах життя. Ця система має структури, інститути, включає в себе суспільні групи, дії конкретних осіб, які мають свої цілі, інтереси та потреби. При такому підході людина – не є якоюсь абстрактною моделлю.

Як і будь-яка наука, соціологія володіє власним предметом і конкретними методами дослідження і займає в системі наукового знання чітко визначене місце. Вона є універсальною всезагальною, всеохоплюючою наукою про людину.

Соціологію визначають як універсальну науку про суспільство. У системі суспільних та гуманітарних наук соціологія займає особливе місце. Це пояснюється тим, що: 1) вона є наукою про суспільство, його явища та процеси; 2) вона вміщує в себе теорію суспільства або загальну соціологічну теорію, яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних та гуманітарних наук; 3) всі суспільні науки, які вивчають різноманітні сторони життєдіяльності суспільства і людей, завжди містять у собі соціальний аспект, тобто закони і закономірності, які досліджуються в тій чи іншій сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей; 4) техніка та методика вивчення людини та її діяльності, методи соціального виміру, розроблені соціологією, є необхідними і використовуються всіма іншими суспільними науками; 5) склалася ціла система досліджень, які проводяться на стику соціології та інших наук.

Об’єктом соціологічного пізнання є сучасне суспільство (дана реальність, яка є певним фрагментом об’єктивного світу).

Предмет соціології – це зв’язки і відносини між людьми. Соціологія вивчає суспільні системи в їх функціонуванні та розвитку. Представники різних наук по-різному сприймають один і той же об’єкт. Так, якщо взяти сім’ю чи будь-яку організацію, колектив як об’єкт аналізу, то, скажімо, економіста, передусім, цікавитиме її бюджет – доходи-ви­трати; юриста – права та обов’язки кожного члена сім’ї чи колективу; демографа – дітність, статево-вікова структура сім’ї; психолога – різні типи особистості, мотиви; політолога – сприйняття політичних процесів, ставлення до них і т. ін. І тільки соціолог візьме всі ці чинники до уваги в їх сукупності і поставить ключове фундаментальне питання: «яка згуртованість цієї групи, як і чому вона існує?». Соціологія розглядає таку групу як систему, цілісний організм з різних позицій.

Соціологія, в протилежність спеціальним наукам, вивчає не ті або інші соціальні явища, окремі спеціальні сторони або низки суспільних явищ, а вивчає самі загальні родові їх властивості, які не вивчаються жодній з них. Політекономія вивчає тільки господарську діяльність суспільства. Правові галузі знань досліджують тільки право. Теорія мистецтва — тільки мистецтво і т.п

Специфіка соціальних відносин полягає в тому, що вони виступають суттєвим аспектом всіх видів суспільних відносин: економічних, політичних, ідеологічних і т. д. На відміну від більшості наук, що вивчають окремі підструктури суспільства, окремі види відносин, соціологія вивчає суспільство як цілісність, як цілісний функціонуючий соціальний організм, що розвивається.

Сучасне суспіль­ство – це, свого роду, система, яка складається із окремих рівнів соціальних груп та їх зв’язків, і розглядається з таких позицій. Це:

§ фундаментальний рівень формування організації суспіль­ства – це людство в цілому, яке складає свої інтереси як єдина цивілізація;

§ соціальні інститути – стійкі, організовані форми спільної діяльності людей;

§ класи, групи, спільності, верстви, кола;

§ рівень окремого індивіда, особи, оскільки для соціології сама особистість є предметом вивчення – як суб’єкт та об’єкт соціальних відносин.

Всі вони пов’язані з різними сферами суспільних відносин (економічною, політичною, культурною тощо).

На підставі вищенаведеного можна дати таке визначення соціології: це – наука про тенденції, закони функціонування та розвитку соціальних систем (людина в діяльності як система, спільні групові організаційні дії людей як система, процеси та явища в глобальному суспільстві як система). (Але жодне трактування соціології не є вичерпним, ключовим, внаслідок характерного для неї розмаїття концепцій та напрямів).

На рис. 1 показано соціальні рівні суспільства у сферах суспільних відносин.

Рис. 1

Розглядаючи предмет і об’єкт соціології, ми вжили термін «соціальне», що виступає коренем всієї соціальної науки. Як слід його розуміти? «Соціальне» означає не що інше, як певну якість, характеристику, яка окреслює та ідентифікує взаємодію різних усуспільнень людей, спосіб цієї взаємодії. Кожен з нас в процесі життєдіяльності є носієм багатьох характеристик, ролей, які проявляють, ідентифікують людину. Кожна особа виконує безліч функцій, прав, обов’язків у відношенні один до одного. В широкому розумінні, соціальне означає все те, що належить до суспільства взагалі, на відміну від природного.
3. Місце соціології серед інших наук

Соціологія має багато спільного із різними суспільними та іншими дисциплінами. З одного боку, вона відображає соціальну філософію й історію філософських вчень, з іншого боку – вона, на перший погляд, дуже багато має спіль­ного із журналістикою (саме щодо методів збору інформації) і психологією. Іноді її важко відрізнити від статистики, демографії, математики. Для тих, хто вперше стикається з нею, воно так і видається.

Соціологія тісно пов’язана із суспільними дисциплінами. Так, зокрема, межі між філософією та соціологією є нечіткими. Філософія через соціальну філософію глибоко проникає в соціологію, і стає, по суті, частиною її теоретичної системи. Історія соціології невіддільна від історії філософії. Їх корені тісно переплітаються і по сьогоднішній день. Соціологія, здійснюючи конкретний аналіз суспільного життя у всій його багатомірності, сприяє збагаченню понятійного апарату та предметного змісту соціальної філософії.

Філософія хоча і вивчає особу і соціальні спільності як об’єкти та суб’єкти діяльності, але робить це на високому рівні узагальнення — на рівні розкриття їх суті, а не в розгортанні суті насправді, виявленні життя у всьому її суперечливому існуванні як це робить соціологія. Використовуючи всілякі методи наукового пізнання, соціологія осмислює суспільство, суспільне життя не як загальну абстрактність, а як реальність, намагаючись з достатньою повнотою уловити й виразити в тезах, теоріях її різноманітність та внутрішню неоднорідність. Спостерігається тісний зв’язок із соціальною психологією. Проблеми соціальної поведінки індивідів та груп не вирішуються без знань психології, зокрема психоаналізу. Існує психологічний напрям у розвитку соціологічних вчень, психологічні методики (тестування, соціометрія) збору соціологічної інформації. У свою чергу соціальні психологи, поряд із психологічними методиками, застосовують соціологічні методи у своїх дослідженнях (опитування, аналіз документів, соціальний експеримент). Спільними проб­лемами дослідження для соціології та ряду психологічних наук є потреби, мотиви, інтереси, цінності, установки, думки, настрої людей.

Тісний зв’язок існує між соціологією та правознавством. Існує ряд соціо­логічних теорій: соціологія права, юридична, правова, кримінальна соціологія. Без розгляду юридично-правових знань неможливо з’ясувати природу взаємовідносин людей у правовій сфері, нормативи та відхилення їх поведінки та діяльності.

Те ж саме можна сказати і про тісний зв’язок між соціологією та політичною наукою, на стику яких сформувалися такі напрями, як: соціологія політики, електоральна соціологія, соц.-ія виборчого процесу, політична психологія, соціологія громадської думки, соціологія влади та інші, які з’ясовують природу взаємовідносин людей, спільностей з одного боку, політики, політичних процесів, влади – з іншого. Політика як дуже широке, складне і багатомірне явище проявляється в усіх сферах суспільного життя і багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому. Крім того, соціальні спільності, соціальні інститути, організації є важливими діючими складовими політики.

Історія також тісно переплітається із соціологією. Вона також
відображає соціальну дійсність. Історія, як і соціологія, вивчає суспільство та закономірності його розвитку в конкретних проявах. Тільки історія описує та пояснює соціальні явища та процеси в минулому
(в хронології), а соціологія – ті, що спостерігаються в даний час. Соціологія в поясненні сучасного та в прогнозі майбутнього бере до уваги «зигзаги» минулого, також і історія на сучасному рівні, володіючи соціологічними знаннями про суспільство, глибше прояснює природу історичних процесів. Вчені прогнозують виникнення нової міждисциплінарної галузі – соціології історії, яка може дати соціологічний аналіз історичних процесів.

Соціологія активно співпрацює із соціальною статистикою. Соціальна статистика забезпечує соціологію соціальною та демографічною інформацією для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах. На основі цього розробляються соціальні прогнози, проекти соціального розвитку. Крім того, у своїх дослідженнях соціологія широко застосовує статистичні та математичні методи в обґрунтуванні вибірки дослідження, обробки, групування та аналізу інформації.

Надалі немає потреби говорити про тісне переплетіння соціології та ряду інших суспільних наук (політична економія, культурологія, етнографія, демографія, релігієзнавство, менеджмент та ін.). Варто лише назвати альтернативні галузі, які виникли на стику соціології та цих наук: економічна соціологія, соціологія праці, організацій, управління, культури, побуту та вільного часу, релігії, етносоціологія.

Місце соціології серед інших наук можна проілюструвати такою формулою. Якщо є «n» різних об’єктів для вивчення, то наук, що їх вивчають, буде «n + 1», тобто «n» наук, що вивчають об’єкти, та n + 1-ша теорія – це та, яка вивчає те спільне, що притаманне всім цим об’єк­там).

Дата добавления: 2015-05-26