Підхід Р.Й.Халфіної до систематизації радянського фінансового права

Методологічно альтернативним вищевикладеному підходу науки фінансового права до розуміння характеру взаємозв’язку державних фінансів і фінансового права та критеріїв виділення фінансово-правових інститутів був за своїми висхідними началами підхід, який на початку 50-х років ХХ століття запропонувала застосувати до систематизації фінансового права Р.Й. Халфіна. Адже масив фінансово-правових норм невпинно зростав і користуватися ним ставало дедалі важче.

Тому, на нашу думку, глибоко закономірною стала поява у 1952 р. віхової статті вченої юриста-цивіліста Р.Й. Халфіної «До питання про предмет і систему радянського фінансового права». У ній Р.Й. Халфіна, зокрема, резюмує: «В радянській юридичній літературі питання про систему радянського фінансового права ніким ще не досліджене …. У статті Ю.А. Ровинського… зазначається: «Принцип планової акумуляції і планового розподілу державних коштів за допомогою фінансової системи є … вирішальним і при встановленні внутрішньої системи науки фінансового права СРСР»[19]. Однак автор не розкриває свого твердження про застосування цього принципу і не вказує, чи є він єдиним при встановленні системи радянського фінансового права. Крім того, цілком справедливо захищаючи у своїй статті необхідність розробки питань фінансового права, автор при розробці його системи не враховує саме юридичних елементів. Як цілком резонно резюмує Р.Й. Халфіна, - «система радянського фінансового права будується авторами виключно за принципом відмінностей економічного змісту окремих груп суспільних відносин, що складають предмет фінансового права та відповідають системі науки про фінанси. Правові елементи при цьому майже не беруться до уваги» [20].

Ще менш задовільно, на думку Р.Й. Халфіної, яку ми поділяємо, вирішено це питання у підручнику «Фінансове право» для юридичних вузів, опублікованому в 1946 р. «Замість науково розробленої системи права, - пише Р.Й. Халфіна, - тут більш чи менш точно (з деякою перестановкою окремих розділів) відтворюється система курсу «Фінанси і кредит СРСР». Автори підручника пишуть: «У систему фінансового права СРСР входять юридичні норми, що встановлюють…»[21] і далі йде перерахування основних розділів науки про фінанси, яке, звичайно, в жодній мірі не спроможне замінити науково обґрунтованої системи галузі права»[22]. Причини цього зумовлені тісним зв’язком фінансового права з економікою. «Проте критерії економічного змісту норм і відносин у жодному випадку не повинні бути єдиними, - підкреслювала вона, - при встановленні системи радянського фінансового права. Радянське фінансове право є галуззю радянського соціалістичного права, - продовжує Р.Й. Халфіна, - і ігнорування юридичних особливостей охоплюваних ним норм у такому основному питанні, як питання про систему права, - було б непростимою вульгаризацією та підміною права економікою, відмовою від юридичних форм цих відносин. Тому поряд зі встановленням економічних критеріїв за змістом норм і відносин радянського фінансового права і використанням систематики науки про фінанси, - продовжує вона, - у питанні про систему радянського фінансового права необхідно виходити також з юридичних особливостей і правових принципів цієї галузі права. Тільки таке поєднання юридичних і економічних критеріїв може створити умови для встановлення наукової системи радянського фінансового права»[23].

Значним внеском у розвиток теорії фінансового права став висновок Р.Й. Халфіної про доцільність та необхідність поділу усіх фінансово-правових норм на Загальну та Особливу частини. Такий поділ необхідний, на її думку, для виявлення внутрішньої єдності галузі права та для її загальної правової характеристики. Зокрема, Р.Й. Халфіна запропонувала у Загальній частині фінансового права сконцентрувати правові принципи, що у тій чи іншій мірі властиві всім інститутам цієї галузі. На її думку, саме тут також повинна бути дана загальна характеристика норм, правовідносин, актів, органів, що діють у сфері фінансового права. «Таким чином, - робить висновок Р.Й. Халфіна, - Загальна частина повинна характеризувати усі правові особливості фінансового права як галузі радянського права»[24].

Р.Й. Халфіна ставила перед собою та усією радянською наукою фінансового права як головне. «Використовуючи дані економіки, науки про фінанси, спираючись на матеріали економічних досліджень, радянська наука фінансового права повинна дати теоретичний аналіз правової специфіки відносин, що виникають у сфері фінансової діяльності держави»[25].

Проте, останнє особливо яскраво та чітко проявилося у виборі Р.Й. Халфіною критеріїв для групування в інститути норм Спеціальної (Особливої) частини радянського фінансового права. При побудові Спеціальної частини системи радянського фінансового права, зазначає вона, повинні бути прийняті деякі інші підстави, тобто, критерії, ніж при побудові Загальної частини системи права, оскільки побудова Загальної частини мала своєю метою виявлення внутрішньої єдності радянського фінансового права як галузі радянського права і з’ясування його основних принципів. Спеціальна ж частина повинна встановити групи правовідносин та інститути радянського фінансового права.

«Це завдання, - наголошувала Р.Й. Халфіна, - може бути повністю виконаним лише у тому випадку, якщо в основу побудови Спеціальної частини буде покладено поряд з юридичними елементами й економічний зміст правовідносин»[26]. Проте на цьому загалом задовільному критерії Р.Й. Халфіна не зупиняється і робить вирішальний крок по шляху відмови від іманентних критеріїв систематизації права як самодостатнього об’єктивного явища. «При характеристиці окремих інститутів радянського фінансового права і їх науковій класифікації економічний зміст інститутів виступає на перший план і визначає їх правові особливості. Тому в основу побудови Спеціальної частини радянського фінансового права кладеться економічний зміст його основних інститутів, що визначає і їх правову форму. Це не є, звичайно, - нібито виправдовуючись, веде далі Р.Й. Халфіна, - єдиною підставою побудови Спеціальної частини. В окремих випадках при одному і тому ж економічному змісті належить виділяти окремі інститути у зв’язку з їх юридичною специфікою. Тим не менше вирішальними є відмінності в економічному змісті окремих інститутів радянського фінансового права»[27].

Що спонукало Р.Й. Халфіну до такого непослідовного підходу у виборі критеріїв класифікації норм Загальної та Особливої частин фінансового права, сказати важко. Ймовірніше всього, це був інерційний вплив радянських методологічних та ідейних підходів у правопізнанні та правознавстві, який відразу одному досліднику, навіть якщо ним є такий корифей, як Р.Й. Халфіна, подолати важко. Можливо, не в достатній мірі збагнула Р.Й. Халфіна субстанціональні якості правової матерії, тільки схопивши їх чуттєво, але не усвідомивши раціонально. З усього видно, що Р.Й. Халфіна перебувала в одержимому пошуку своєї істини. Чи знайшла вона її пізніше? В кінці 70-х років ХХ ст., своєрідно підсумовуючи еволюцію власних поглядів на системоутворюючі фактори та критерії у праві, Р.Й. Халфіна зазначала: «Правова форма, під якою маю на увазі сукупність правових норм, система права, норма права і так дальше об’єктивно зумовлені двома факторами. З одного боку, правова форма зумовлена змістом відносин, які регулюються, що є однією з основних закономірностей права. З іншого боку, правова форма визначається волею держави, детермінованою, в свою чергу, матеріальними умовами життя суспільства»[28].

Дата добавления: 2015-05-31