Злочини проти громадського порядку та моральності

Розділ

§ 1. Загальна характеристика і види
* ^н злочинів проти громадського

' * порядку та моральності

Суспільна небезпечність діянь, що розглядаються у цьому розділі, полягає в тому, що вони завдають або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди громадському порядку і моральним основам життя суспільства. Сукупність цих відносин і є. родовим об 'єктом зазначених

злочинів.

Громадський порядок — це сукупність суспільних відносин, що забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, відпочинку, побуту і нормальної діяльності під­приємств, організацій, установ у цій сфері. Суспільна мораль — це система етичних норм, правил поведінки, які склалися в суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість, що визначають умови нормального громадського життя людей.

Тому злочини проти громадського порядку та моральності можна визначити як умисні суспільно небезпечні посягання на громадський порядок у різних сферах забезпечення життєдіяльності людей і мо­ральні основи життя суспільства, взяті під охорону законом про кримінальну відповідальність. Виходячи з особливостей безпосередніх об'єктів, ці злочини можуть бути поділені на два види: 1) злочини проти громадського порядку (групове порушення громадського по­рядку — ст. 293 КК, масові заворушення — ст. 294 КК, заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, — ст. 295 КК, хуліганство — ст. 296 КК); 2) злочини проти суспільної моральності (наруга над могилою — ст. 297 КК, знищення, руйнування або пошко-^[ ДЖення пам'яток — об'єктів культурної спадщини та самовільне про- •' ведення пошукових робіт на археологічній пам'ятці — ст. 298 КК, знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних

Розділ XIV

Злочини проти громадського порядку та моральності

документів Національного архівного фонду — ст. 298 ^і КК, жорстоке поводження з тваринами — ст. 299 КК, ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстоко­сті, — ст. 300 КК, ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів — ст. 301 КК, створення або утримання місць розпусти і звідництво — ст. 302 КК, сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією — ст. 303 КК, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність — ст. 304 КК).

У свою чергу, злочини проти суспільної моральності можна поді­лити на три види: 1) посягання на основні моральні принципи і цін­ності у сфері духовного і культурного життя суспільства (статті 297, 298, 298^і, 299 і 300); 2) посягання на основні принципи моральності у сфері статевих відносин (статті 301,302 і 303); 3) посягання на основ­ні принципи моральності у сфері морального і фізичного розвитку неповнолітніх (ч. 2 ст. 299, частини 2 і 3 ст. 300, частини 2 і 3 ст. 301, ч. З ст. 302, частини 3 і 4 ст. 303, ст. 304).

§ 2. Злочини проти громадського порядку

Групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК). Цей злочин визначено як організацію групових дій, що призвели до грубо­го порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активну участь у таких діях.

Об 'єктом цього злочину є громадський порядок у тій його сфері, що пов'язана із суспільними відносинами, які забезпечують обстанов­ку суспільного спокою і поведінку громадян, що відповідає закону, у різних сферах соціального спілкування. Особливість цього злочину полягає в тому, що він спричиняє суттєве порушення роботи транспор­ту, підприємств чи організацій. Тому, крім громадського порядку, зло­чин посягає і на додатковий об'єкт — нормальну діяльність транспор­ту, підприємств, установ чи організацій.

Об 'єктивна сторона цього злочину полягає в організації групових дій або в активній участі в таких діях. Під організацією групових дій слід розуміти як безпосереднє створення групи, так і організацію вчи­нення таких дій або керівництво ними. Під активною участю слід розуміти інтенсивну участь у групових діях. Прикладом активної 360

участі є заклики до громадян не виконувати вимоги представників влади, непокора їх розпорядженням, створення значних перешкод для нормальної роботи підприємств, організацій, блокування руху тран­спорту тощо. Цей злочин вважається закінченим, якщо такі дії спри­чинили грубе порушення громадського порядку або суттєве порушен­ня роботи транспорту, підприємства, установи чи організації. Грубим визнають таке порушення громадського порядку, яке завдає останньо­му істотної шкоди, значно порушує обстановку суспільного спокою або нормальну роботу підприємств, установ чи організацій.

Суб 'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер органі­зації групового порушення громадського порядку або свою участь у таких діях, передбачає можливість грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації і бажає цього. Слід зазначити, що мотиви вчи­нення такого діяння можуть бути різними, крім хуліганських.

Суб'єкт цього злочину — спеціальний. Відповідальності підляга­ють тільки організатори й активні учасники, які досягай 16-річного

віку.

Склад цього злочину слід відмежовувати від масових заворушень (ст. 294 КК) і від хуліганства, вчиненого групою осіб (ч. 2 ст. 296 КК). Дії, передбачені ст. 293 КК, вчиняються не натовпом, а учасниками окремої групи людей, і не супроводжуються погромами, підпалами, насильством над особою й іншими діями підвищеної небезпеки. Від­сутність мотивів, що виражають явну неповагу до суспільства, від­різняє цей злочин від хуліганства, вчиненого групою осіб, для якого такі мотиви є обов'язковими.

Масові заворушення (ст. 294 КК). Масовими визнаються такі за­ворушення, які супроводжувалися насильством над особою, погрома­ми, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є громадський порядок, тобто ті суспільні відносини, що забезпечують умови нор­мального функціонування державних і громадських структур, нормаль­ний ритм суспільного життя, роботи і спокою людей. Окрім цього об'єкта при здійсненні масових заворушень часто шкода заподіюється

Розділ XIV

Зчочини проти громадського порядку та моральності

і додатковим об'єктам — авторитету представників влади, інтересам особи, власності.

Об 'єктивна сторона злочину виражається в організації масових заворушень чи активній участі в них. Організація масових заворушень полягає в підбурюванні тих людей, які стихійно зібралися, для масових виступів, насильства над людьми, погромів, підпалів, захоплення бу­дівель, споруд, насильницького виселення громадян, знищення майна, збройного опору представникам влади. Як організаційну діяльність треба розглядати і керівництво діями натовпу при вчиненні названих дій, поширення серед натовпу неправдивої інформації тощо. Активна участь у цьому злочині означає особисту участь у вчиненні будь-яких зазначених у законі дій.

Насильством над особою слід вважати завдання ударів, побоїв, катування, заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень одному чи бага­тьом потерпілим. Вчинене під час масових заворушень умисне вбив­ство вимагає додаткової кваліфікації за ст. 115 КК. Погроми — це дії, поєднані зі знищенням, ушкодженням, руйнуванням цивільних споруд, житлових та інших будинків, транспортних засобів, іншого майна. Підпали — це дії, що спричинили займання будинків, споруд, тран­спортних засобів. Знищення майна означає його приведення в повну непридатність. Захоплення будівель або споруд — це самовільне за­хоплення їх натовпом або активними учасниками під час масових за­ворушень. Насильницьке виселення громадян має місце у випадку вигнання людей з їхніх помешкань чи певної місцевості із застосуван­ням фізичного чи психічного насильства. Збройний опір має місце у разі перешкоджання представникові влади виконувати його обов'язки із застосуванням хоча б одним із учасників масових заворушень вогне­пальної, холодної зброї чи інших предметів, які використовувались як зброя. Для визнання злочину закінченим достатньо вчинення учасни­ком масових заворушень будь-якої із зазначених у диспозиції ст. 294 ККдій.

Суб 'єктивна сторона цього злочину характеризується тільки пря­мим умислом. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті ма­сових заворушень може бути і непрямим. Мотиви і мета масових за­ворушень можуть бути різними, на кваліфікацію вони не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання.

Суб 'єктом цього злочину можуть бути лише організатори масових заворушень та активні їх учасники, які досягай 16-річного віку.

Частина 2 ст. 294 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Під загибеллю людей слід розуміти смерть одного чи кількох потерпі­лих. Під іншими тяжкими наслідками розуміють заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння значної матеріальної шкоди.

Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському по­рядку (ст. 295 КК). Ця стаття передбачає відповідальність за публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують гро­мадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи збері­гання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту.

Об 'єктом цього злочину є громадський порядок, тобто такі сус­пільні відносини, що забезпечують нормальні умови діяльності під­приємств, організацій, установ і окремих громадян.

Об 'єктивна сторона цього злочину характеризується однією із трьох дій: а) публічними закликами до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд; б) публічними закликами до насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку; в) розповсюдженням, виготовленням чи зберіганням з метою розповсюдження матеріалів такого змісту. Публічні заклики за своїм змістом є усним чи письмовим звертанням або виступом перед певною аудиторією, а також невизначеною кількістю людей на мітингах, збо­рах, по радіо, телебаченню, в яких містяться заклики до вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян із займаних ними житлових бу­динків або певної місцевості. Під розповсюдженням матеріалів, що містять такі заклики, слід розуміти безпосередню передачу чи дове­дення будь-яким способом їх змісту до відома інших осіб. Виготовлен­ня матеріалів — це безпосереднє авторське створення або технічне їх виготовлення (друкування, виготовлення ксерокопій, фотомонтажної або аудіо- чи відеопродукції). Під збереженням розуміють перебуван­ня таких матеріалів безпосередньо у винного, наприклад у його по­мешканні, автомобілі, за місцем роботи, з метою їхнього розповсю­дження. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої з названих у ст. 295 КК дії.

Суб 'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим Умислом. При виготовленні чи збереженні зазначених вище матеріалів обов'язкова наявність мети їх розповсюдження.

Розділ XIV

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Хуліганство (ст. 296 КК). Хуліганство — один із небезпечних і дуже поширених злочинів проти громадського порядку. Частина 1 ст. 296 КК визнає хуліганством тільки грубе порушення громадського порядку, вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства, що супро-. воджується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Будь-які інші види хуліганських дій утворюють адміністративний делікт.

Основним об 'єктом хуліганства є громадський порядок, що охоплює комплекс суспільних відносин, які забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, моральність, нормальний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті й у побуті. Це основний безпосередній об'єкт хуліганства. Як до­даткові факультативні об'єкти часто виступають особистість, здоров'я, навколишнє середовище, власність. Однак при вчиненні хуліганства, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 296 КК, здоров'я потерпіло­го є обов'язковим додатковим об'єктом такого посягання.

З об 'єктивної сторони хуліганство являє собою суспільно небез­печну дію, що грубо порушує громадський порядок. Діями, що грубо порушують громадський порядок, закон визнає тільки ті, що відрізня­ються особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Особлива зух­валість — це нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з побоями та іншим насильством, яке спричинило тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищення або пошкодження майна, три­вале, що довгий час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятко­вий цинізм — це демонстративна зневага загальноприйнятими нормами моральності, наприклад груба непристойність, демонстративне оголен­ня, знущання над хворими, дітьми, немічними тощо. Для кваліфікації хуліганства за ч. 1 ст. 296 КК достатньо наявності в діях винної особи однієї з цих ознак — особливої зухвалості або виняткового цинізму¹.

Хуліганство визнається закінченим із моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський порядок. Форми хуліганських дій можуть бути найрізноманітнішими: нахабне^ зухвале, цинічне порушення

¹ Див. п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 груд. 2006 р. № 10 // Вісн. Верхов. Суду України. -2007.-№2.

Злочини проти громадського порядку та моральності

громадського спокою, нормального функціонування підприємств, ор­ганізацій, масових заходів, роботи транспорту. Це можуть бути і будь-яка наруга, знущання над людьми, їх побиття, осквернення громад­ських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей.

Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, частіше це відбувається в парках, на вулицях, в кінотеатрах, магазинах та інших громадських місцях. Як правило, такі дії відбуваються в присутності потерпілих та інших громадян. Однак публічність не є обов'язковою ознакою хуліганства. Воно може мати місце в квартирі, на безлюдній вулиці тощо. Можливе вчинення хуліганства і по телефону, коли вин­ний, наприклад, у нічний час періодично дзвонить потерпілим, пору­шуючи їх сон і цинічно ображає їх.

Із суб 'єктивної сторони хуліганство — це злочин, вчинений із прямим умислом і мотивами явної неповаги до суспільства. Винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виявляючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті хуліганських дій може бути і непрямим. Не можна, наприклад, заперечувати наявність цього у випадку, коли п'яний хуліган зухвало почав лякати зброєю людей, а потім у громадському місці зробив неприцільний постріл, заподіявши одному з потерпілих тілесне ушкодження. У цьому випад­ку винний діяв нецілеспрямовано, він не бажав заподіяти шкоду здоров'ю будь-кому з оточуючих, але свідомо допускав такі наслідки. Хуліганство передбачає наявність особливого мотиву явної неповаги до суспільства, який називають хуліганським спонуканням. Це може бути бешкетництво, прагнення протиставити себе суспільству, вияви­ти п'яну зухвалість, продемонструвати свою грубу силу, зневагу до оточуючих тощо. У деяких випадках злочинне посягання на особу з мотивів ревнощів, помсти тощо може трансформуватися в мотив явної неповаги до суспільства й утворити склад хуліганства. Подібне, наприклад, має місце, коли через ревнощі двоє в кінотеатрі обміню­ються взаємними образами, ударами, виникає бійка, внаслідок чого порушується нормальна робота кінотеатру, спокій і відпочинок гляда­чів. Спрямованість умислу винного і наявність мотивів явної неповаги До суспільства (хуліганських мотивів) є основними критеріями відме­жування хуліганства від злочинів проти життя і здоров'я особи.

Суб'єктом хуліганства можуть бути особи, які досягай 14-річного віку.

Розділ XIV

Злочини проти громадського порядку та моральності

Частина 2 ст. 296 КК передбачає відповідальність за хуліганство, вчинене групою осіб (двох і більше виконавців), причому попередня змова учасників не є обов'язковою для кваліфікації. Хуліганство, вчи­нене групою осіб, слід відрізняти від масових заворушень (ст. 294 КК) і від групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК). При масових заворушеннях дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії супроводжуються погромами, підпалами, руйнуваннями, нерідко збройним опором представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а винні грубо порушують громадський порядок ви-, нятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК), поєднане із вчиненням окремих дій, що грубо порушують громадський порядок, із мотивів явної непо­ваги до суспільства, становитиме сукупність злочинів (статті 293 і 296 КК).

Частина 3 ст. 296 КК передбачає відповідальність за хуліганство, визначене частинами 1 або 2 цієї статті, якщо воно було вчинене осо­бою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язане з опором представ­никові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Хуліганство визнається злісним за ознакою його рецидиву, тобто це вчинення хуліганства особою, яка раніше була судима за будь-яке хуліганство, за умови, що судимість з неї не знято і не погашено. Ху­ліганські дії, поєднані з активним опором, — це протидія представни­кові влади або представникові громадськості, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку. Такі дії, у тому числі поєднані з на­сильством чи погрозою його застосування до цих осіб, не вимагають додаткової кваліфікації за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Ви­нятком є лише опір, поєднаний із таким насильством, що містить озна­ки ще й іншого більш тяжкого злочину (наприклад, ч. 2 ст. 121 КК). У тих випадках, коли опір має місце після припинення хуліганства як протидія затриманню, він не може бути ознакою злісного хуліганства, і такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів (див. п. 8 за­значеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р.№ 10).

У частині 4 ст. 296 КК передбачена відповідальність за дії, визна­чені частинами 1, 2 або 3 цієї статті, якщо вони вчинені із застосуван-366

_Ням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для завдання тілесних ушкоджень. Про вогнепальну і холодну зброю йшлося при аналізі ст. 263 КК. Однак до вогнепальної зброї, використання якої утворить склад такого хуліганства, належить не тільки стрілецька зброя військового і спортивного зразка, а й нарізна мисливська зброя, а також перероблена зброя, пристосована для стрільби кулями, наприклад обріз гладкостволь-ної мисливської рушниці, тощо (див. п. 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 10).

§ 3. Злочини проти суспільної моральності Наруга над могилою (ст. 297 КК).Ця стаття передбачає відпові­дальність за наругу над могилою, іншим місцем поховання, над тілом, його останками, прахом померлого або над урною з прахом померлого,

Під іншими предметами, спеціально пристосованими для завдання тілесних ушкоджень, слід розуміти не тільки предмети, заздалегідь спеціально оброблені, пристосовані для цих цілей, як, наприклад, за­точена велосипедна спиця, а й елементарно пристосовані під час вчи­нення хуліганських дій (наприклад, відламана і використана частина антени радіоприймача). Ними можуть бути і будь-які предмети, що не зазнали обробки, але були заздалегідь підготовлені винним для вико­ристання (столовий ніж, молоток, викрутка, шило, газовий пістолет тощо). Використання предметів, які були випадково підібрані на місці вчинення хуліганських дій, не утворюють передбаченого ч. 4 ст. 296 КК хуліганства. Під застосуванням зброї та інших предметів розуміють не тільки їх реальне застосування, а й погрозу такого застосування. Однією з обов'язкових ознак такого хуліганства є використання зброї та інших зазначених предметів для заподіяння шкоди здоров'ю людей. Вчинення хуліганських дій з використанням цих предметів, наприклад, для пошкодження майна, лісових насаджень, проти тварин не утворить складу цього виду хуліганства. Кваліфікація вчиненого в цих випадках має наставати за частинами 1, 2 чи 3 ст. 296 КК, а якщо ці дії містять ознаки інших більш тяжких злочинів, то додатково і за ці злочини. Наприклад, нанесення при хуліганстві тяжкого тілесного ушкодження тягне за собою відповідальність за сукупністю цих злочинів.

Розділ XIV

3_ЛОчини проти громадського порядку та моральності

а також за незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померло­го, урною з прахом померлого чи предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання або на тілі (останках, прахові) по­мерлого.

Об 'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи прояву поваги до пам'яті та праху покійних.

Предметом може бути могила, склеп, надмогильні споруди, огоро­жа, урна з прахом померлого, інше місце поховання, а також предмети, що знаходяться на могилі або в ній: тіло, останки, прах померлого, одяг на ньому, нагороди, коштовності, вінки тощо (див. ст. 47 Закону Укра­їни «Про поховання та похоронну справу» (ВВР України, 2004 р., № 7) у редакції Закону України від 19 березня 2009 р., № 1166—VI. І

Об 'єктивна сторона цього злочину виражена в нарузі над моги­лою, іншим місцем поховання, над тілом, останками, прахом померло­го або над урною з прахом померлого, а також у незаконному заволо-дінні тілом, останками, прахом померлого, урною з прахом померлого або предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці похо­вання, на тілі, останках чи прахові померлого. Наруга може вчинятися шляхом осквернення могили, утворення зневажливих написів, малюн­ків, символів або інших зображень на пам'ятниках чи надмогильних спорудах або урні з прахом померлого. Наруга може вчинятися шляхом розкопування могили, пошкодження ніші в стіні, урни з прахом, осквер­нення труни, пошкодження пам'ятника, надгробної плити, пам'ятних написів, зображень, огорожі тощо. Наруга над тілом (останками, пра­хом) померлого має місце у разі незаконного заволодіння тілом, остан­ками чи урною з прахом померлого або вчинення непристойних дій над тілом (останками) померлого, самовільне знімання одягу з тіла померлого, переміщення його тіла в інше місце, розчленування чи знищення тіла (останків, праху) померлого, здійснення акту некрофілії, використання частин похованого тіла з ритуальними чи іншими неза­конними цілями. Незаконне заволодіння інших предметів припускає таємне або відкрите вилучення предметів, що знаходяться в могилі, іншому місці поховання, тілі померлого або на могилі (одягу, прикрас з тіла померлого, пам'ятників, надгробних плит, огорожі). Заволодіння такими предметами або їх пошкодження додаткової кваліфікації за злочини проти власності не потребує, оскільки ці предмети не мають власника. Закінченим цей злочин буде з часу вчинення будь-якого на-

званого в диспозиції статті діяння. А щодо незаконного заволодіння зазначених у ній предметів — з моменту їх вилучення, коли винна особа має можливість розпорядитися ними.

Суб 'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. При нарузі винна особа усвідомлює характер своїх дій і бажає їх вчинити, а при незаконному заволодінні зазначеними предметами вона бажає ними заволодіти. Мотиви вчинення діянь можуть бути різними. Однак у разі вчинення їх з корисливих чи хуліганських моти­вів закон визнає їх кваліфікуючими ознаками.

Суб'єкт цього злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 297 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з ко­рисливих чи хуліганських мотивів, або вчинені щодо братської могили чи могили Невідомого солдата, або поєднані із застосуванням насиль­ства чи погрозою його застосування. Ознаки повторності, попередньої змови групи осіб, вчинені з корисливих чи хуліганських мотивів, відо­мі. Вчинені щодо братської могили, тобто місць масового поховання загиблих військовослужбовців, партизанів, підпільників та інших учасників бойових дій, місць поховань мешканців населених пунктів, які стали жертвами бойових дій, репресій, голодомору, стихійних та техногенних катастроф. Щодо могили Невідомого солдата — місця поховання безіменного учасника бойових дій, що є проявом пам'яті і вдячності народу військовослужбовцям, які загинули в боях за нашу Батьківщину. Дії, поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, будуть кваліфікуючою ознакою у разі, коли воно не є небезпечним для життя (побої, мордування, легкі чи середньої тяжко­сті тілесні ушкодження або погроза застосування будь-якого насиль­ства).

Частина 3 цієї статті встановлює відповідальність за дії, передбаче­ні частинами першою або другою, якщо вони спричинили тяжкі наслід­ки. До таких наслідків належать вчинення наруги над багатьма (три і більше) могилами чи іншими місцями поховань, знищення чи пошко­дження місць поховань, пам'ятників або інших надмогильних споруд, Що спричинило шкоду у великих розмірах. Шкода у великих роз­мірах — поняття оціночне і з'ясовується у кожному випадку з ураху­ванням фактичної матеріальної шкоди і тих витрат (у грошовому екві­валенті), що необхідні для поновлення та реставрації пошкоджених предметів (відповідно до примітки 3 ст. 185 КК це розмір, який у 250 і

Розділ XIV

більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян). Аналогічний підхід допустимий і при визначенні великого розміру шко­ди, спричиненої вчиненням злочину, передбаченого ст. 297 ЮС.

Тяжкими наслідками визнаються також заподіяння тяжкого тілес­ного ушкодження чи смерті одній або кільком особам. Якщо при вчи­ненні цього злочину особа бажала або свідомо допускала настання смерті потерпілого, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (ч. З ст. 297 та ст. 115 КК).

Знищення, руйнування або пошкодження пам'яток — об'єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам'ятці. Відповідно до Конституції України, «куль­турна спадщина країни охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність...» (абзаци 4 і 5 ст. 54). Стаття 298 КК передбачає відповідальність за умисне знищення, руйнування або пошкодження пам'яток — об'єктів культурної спадщини.

Об 'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують установлений порядок поводження з пам'ятками історії, культури або археології, що впливають на формування національної самосвідомос­ті народу та основних принципів морального (духовного) життя сус­пільства. Предметом цього злочину є ті пам'ятки історії, культури та інші об'єкти культурної спадщини національного або місцевого зна­чення, які занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток Укра­їни¹. Таким предметом закон визнає також об'єкти (пам'ятки) архео­логії, що перебувають під охороною держави, та пов'язані з ними те­риторії і рухомі культурні цінності, що походять з об'єктів археологіч­ної спадщини. Ними може бути місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, іс­торичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність².

Об 'єктивна сторона цього злочину характеризується знищенням, руйнуванням або пошкодженням зазначених предметів. Знищення

¹ Див.: ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 черв. 2000 р.
№ 1805-Ш // Відом. Верхов. Ради України. - 2000. - № 39. - Ст. 333.

² Див.: ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» від 18 берез.
2004 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2004. - № 26. - Ст. 361.

Зчочини проти громадського порядку та моральності

таких предметів призводить до їх повної непридатності. Руйнуван­ня — істотне їхнє пошкодження, результатом якого є часткова втрата їхніх властивостей та цінності, що вимагає значного реставраційно­го ремонту. Пошкодження — це заподіяння зазначеним предметам таких пошкоджень, за яких вони суттєво не втрачають своїх власти­востей та цінності і тому не потребують значних витрат на ремонт. Шкода взятим під охорону об'єктам може бути спричинена механіч­ним, хімічним, біологічним, технологічним та іншим способом. За­кінченим злочин визнається з моменту настання будь-якого з названих наслідків.

Суб 'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим чи непрямим умислом. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає, що воно може призвести до знищення, руй­нування або пошкодження названих предметів, і бажає чи свідомо допускає їх настання. Мотиви злочину на кваліфікацію не впливають, але якщо він вчинений з хуліганських мотивів, то відповідальність настає за сукупністю злочинів.

Суб'єктом злочину, передбаченого частинами 1, 2 і 3 ст. 298 КК, можуть бути особи, які досягли 16-річного віку, а за ч. 4 — будь-яка службова особа, яка вчинила злочин з використанням свого службово­го становища.

Частина 2 ст. 298 встановлює відповідальність за ті самі дії, вчи­нені щодо пам'яток національного значення. Такими об'єктами можуть бути особливо цінні історичні, архітектурні чи археологічні пам'ятники, унікальні споруди, будинки, шедеври мистецтва та інші пам'ятки що мають національне значення.

Частина 3 ст. 298 КК посилює відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2, у разі вчинення їх з метою пошуку рухомих пред­метів, що походять із об'єктів археологічної спадщини. Такими діями визнається лише умисне, незаконне знищення, руйнування або по­шкодження об'єкта археологічної спадщини, вчинене з метою пошуку на такому об'єкті рухомих предметів, за умови самовільного (без від­повідного дозволу) проведення пошукових робіт.

Частина 4 ст. 298 передбачає відповідальність за ті самі діяння, вчинені службовою особою з використанням службового становища. При цьому не має значення місце роботи службової особи.

Дата добавления: 2015-05-31