Злочини проти безпеки виробництва 1 страница

I

_— § 4. Порушення різних правил,

що забезпечують громадську безпеку¹

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймисти­ми та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК). Предметом злочину є вибухові речовини та радіоактивні матері­али, їх поняття дано при аналізі злочинів, передбачених статтями 261 і 262 КК.

Об 'єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил безпеч­ного поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними мате-

¹ Докладніше див.: Тихий, В. П. Уголовная ответственность за нарушение правил бе-зопасности обращения с общеопасньши предметами [Текст] / В. П. Тихий. - Киев, 1989.

ріалами: правил зберігання, використання, обліку, перевезення цих предметів або інших правил поводження з ними, а також незаконному пересиланні цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків. Порушення правил поводження з вибуховими речо­винами або радіоактивними матеріалами може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності.

Правила зберігання вибухових речовин та радіоактивних матеріалів передбачають заходи, спрямовані на забезпечення їх фізичної ціліс­ності від протиправних дій фізичних осіб та утримання їх у безпечно­му стані. Правила використання встановлюють безпечні способи їх застосування, а правила обліку вимагають контролю за їх рухом, своє­часною фіксацією їх надходження, реєстрацією (документуванням) видачі, витрачання і повернення тощо. Правила перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів передбачають їх безпечне пере­міщення різними видами транспорту, а інші правила поводження з цими предметами регулюють безпечні способи виготовлення, випро­бування, знищення тощо цих предметів.

Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем означає їх відправлення для доставки в певне місце. Пере­силання вантажем вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів можливе лише з дозволу органів транспорту із дотриманням відповід­них правил безпеки.

Порушення правил поводження тягне кримінальну відповідальність лише у разі, якщо ці порушення створили небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

Із суб 'єктивної сторони порушення правил поводження з вибухо­вими речовинами чи радіоактивними матеріалами може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем можливе лише з прямим умислом. Щодо створення небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків вина може бути тільки необережною.

Суб'єкт злочину — спеціальний: особа, яка має дозвіл на пово­дження з цими предметами та у зв'язку з цим зобов'язана дотримува­тися правил безпеки поводження з ними.

Суб'єктом незаконного пересилання поштою або вантажем вибу­хових, легкозаймистих та їдких речовин або радіоактивних матеріалів ^може бути будь-яка особа.

Розділ XI

Зпочини проти громадської безпеки

У частині 2 ст. 267 КК передбачено відповідальність за ті самі ді­яння, а також за незаконне пересилання поштою або багажем легко­займистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Порушення вимог режиму радіаційної безпеки (ст. 267 КК). Пред­метом цього злочину є продукти харчування рослинного і тваринного походження, промислова або інша продукція, тварини, риба, рослини або будь-які інші предмети, для переміщення яких за межі зони відчу­ження чи зони обов'язкового відселення необхідний передбачений за­коном дозвіл або проведення дозиметричного контролю. При цьому не має значення, чи радіаційно забруднений предмет, чи ні.

Поняття зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) від­селення як видів зон радіоактивного забруднення територій, перелік ор­ганів, що здійснюють радіаційний контроль у цих зонах, передбачені в Законі України «Про режим території, що зазнала радіоактивного за­бруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 р. (зі змінами та доповненнями)¹.

У статті 2 Закону визначено:

«1) зона відчуження — це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 р.;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення — це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довго живучими радіонуклідами».

Об 'єктивна сторона злочину виражається у переміщенні за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення без отримання передбаченого законом дозволу або проведення дозиме­тричного контролю предмета даного злочину.

Під переміщенням предмета злочину слід розуміти зміну його міс­цезнаходження — зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення — на інше місце, розташоване за межами вказаних зон.

Переміщення предмета злочину здійснюється з порушенням вста­новленого порядку, а саме без отримання передбаченого законом до­зволу або проведення дозиметричного контролю.

Способи вчинення злочину можуть бути різними.

Злочин визнається закінченим з моменту переміщення його пред­мета за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення.

Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. - № 16. - Ст. 198.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб 'єкт злочину — за частинами 1-3 ст. 267 КК — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, за ч. 4 — тільки службова особа або особа, яка вчинила злочин, передбачений ст. 267 КК, повторно, а також якщо злочин спричинив загибель людей або інші тяжкі наслідки.

У частині 2 ст. 267 КК передбачено відповідальність за придбання з метою використання або збуту предмета злочину, якщо факт його походження із зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення заздалегідь відомий винній особі. Поняття придбання та збуту предмета злочину визначені при аналізі злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК. Під використанням предмета злочину слід розуміти його застосування, користування ним.

У частині 3 ст. 267 КК передбачено відповідальність за дії, перед­бачені ч. 1 цієї статті, вчинені з метою збуту, або збут предметів, ви­значених у ч. 1 цієї статті.

У частині 4 ст. 267 КК встановлено відповідальність за дії, перед­бачені частинами 1,2 або 3 цієї статті, вчинені службовою особою або повторно, а також якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК). Предметом цього злочину є відходи і вторин­на сировина та речовини або матеріали, що належать до категорії не­безпечних відходів, заборонених до ввезення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 р. (із змінами, внесеними згідно із Законом від 7 березня 2002 р.)¹, відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюють­ся у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбу­тися шляхом утилізації чи видалення. Деякі (окремі) види відходів виступають як вторинна сировина — це залишки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що утворюються у процесі виробництва, або за­лишки предметів споживання та їх тари, придатні для подальшого використання.

Порядок ввезення в Україну окремих видів відходів встановлюєть­ся Кабінетом Міністрів України. Ввезення на територію України чи

¹ Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 36-37. - Ст. 242; 2002. - № 31. -Ст. 214.

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

транзит через її територію відходів можливий лише у разі надання відповідного дозволу.

Небезпечні відходи — це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середови­ща і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Перелік небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, затверджує Кабінет Міністрів України.

Об 'єктивна сторона злочину полягає у ввезенні на територію України чи транзиті через її територію: відходів або вторинної сиро­вини без належного дозволу, речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення.

Ввезення на територію України предмета — це його переміщення через кордон України. Транзит відходів — це безперервне перевезен­ня відходів від одного кордону національної території до іншого без зберігання, за винятком зберігання, зумовленого технологічним про­цесом перевезення відходів. Злочин вважається закінченим із момен­ту перетину вантажу з відходами або вторинною сировиною кордону України.

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових аї легкозаймистих речовин (ст. 269 КК). Предметом цього злочину є вибухові та легкозаймисті речовини. Поняття вибухових речовин подано при аналізі злочину, передбаченого ст. 262 КК.

Легкозаймисті речовини — це вогненебезпечні речовини, які здат­ні самозайматися або легко спалахувати і цим спричиняти або поси­лювати пожежу.

Об 'єктивна сторона злочину полягає у незаконному перевезен­ні на повітряному судні зазначених речовин. Перевезення цих речо­вин означає їх транспортування, доставку повітряним судном. По­няття повітряного судна подано у ч. 2 ст. 15 Повітряного кодексу (ПК) України.

Незаконним вважається перевезення на повітряному судні цих речовин без відповідного дозволу (ст. 63 ПК України) або перевезення таких вибухових чи легкозаймистих речовин, які не підлягають тран­спортуванню на повітряних суднах (ст. 75 ПК України).

Суб 'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб 'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 269 КК передбачено відповідальність за цей злочин, якщо він спричинив загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Порушення встановлених законодавством вимог пожежної без­пеки (ст. 270 КК). Об'єктивна сторона цього злочину полягає у по­рушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі. Порушення встановле­них законодавством вимог пожежної безпеки може бути вчинено шля­хом як дії, так і бездіяльності. Під встановленими законодавством вимогами пожежної безпеки слід розуміти положення, які передбача­ють норми і правила щодо запобігання виникненню пожеж. Вимоги пожежної безпеки визначають стандарти, паспорти, норми, правила, положення, інструкції.

Відповідальність за ст. 270 КК настає лише тоді, коли порушення вимог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, якою запо­діяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі. Пожежа — це неконтрольоване горіння предметів поза спеціальним вогнищем, що створює безпосередню небезпеку для життя людей.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є наслідки: шкода здоров'ю людей або майнова шкода у великому розмірі. Шкода здоров'ю людей — заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень одній або більше особам. Відповідно до примітки до ст. 270 КК, май­нова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста й більше разів перевищує нео­податковуваний мінімум доходів громадян.

Суб 'єктивна сторона злочину щодо порушення вимог пожежної безпеки — може бути як умисел, так і необережність, а щодо наслідків (шкоди здоров'ю людей або майнової шкоди) — лише необережність.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 270 КК передбачено відповідальність за те саме ді­яння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в осо­бливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки. Майнова шкода вва­жається заподіяною в особливо великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу й більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 270 КК).

Розділ XI

Розділ XII

■ Контрольні запитання

1. Проведіть розмежування злочинів проти громадської без­
пеки від злочинів, що становлять небезпеку для життя
і здоров'я людини.

2. У яких складах злочинів проти громадської безпеки зброя
є предметом злочину, а в яких — засобом вчинення злочи­
ну?

3. За створення яких стійких злочинних об'єднань передбаче­
на відповідальність у розділі IX Особливої частини КК?

4. Розмежуйте бандитизм і розбій.

5. Як визначені в законодавстві терміни: «тероризм», «теро­
ристична діяльність», «терористичний акт», «терорист»,
«терористичні злочини»?

6. Чим відрізняється за об'єктивними і суб'єктивними озна­
ками викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної
зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактив­
них матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства
або зловживання службовим становищем від аналогічних
дій як злочинів проти власності?

7. У чому різниця між незаконним поводженням зі зброєю,
бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263
КК) і незаконним поводженням з радіоактивними матеріа­
лами (ст. 265 КК)?

8. За порушення яких правил і за яких умов настає криміналь­
на^ відповідальність як за злочини проти громадської без­
пеки?

9. У чому полягає різниця між незаконним поводженням з пред­
метами, що становлять підвищену небезпеку для оточення,
і порушеннями правил поводження з ними?

10. У яких нормах розділу IX Особливої частини КК передба­чені спеціальні підстави звільнення від кримінальної відпо­відальності, у чому їх суть і відмінність від добровільної відмови від злочину?

§ 1. Поняття та види злочинів проти безпеки виробництва

У сучасних умовах важливе значення має охорона безпеки вироб­ництва¹. Відхилення від нормативних приписів та встановлених вимог безпеки, що є на підприємствах, шахтах, будовах, у сільському госпо­дарстві, можуть спричинити або спричиняють серйозну шкоду життю і здоров'ю працівників виробництва, сторонніх осіб, власності, до­вкіллю.

Родовим об'єктом злочинів, що розглядаються, є суспільні від­носини, які забезпечують безпеку виробництва. Під виробництвом слід розуміти не тільки діяльність, пов'язану безпосередньо зі створенням продукції, а й будь-яку діяльність підприємства, установи, організації чи громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на одержання суспільно-корисного результату.

У ході виробничої діяльності або використанні її результатів лю­дина зазнає або може бути піддана небезпечним чи шкідливим впливам виробничих факторів найрізноманітнішого характеру і ступеня — ме­ханічним, хімічним, тепловим, електричним, електромагнітним тощо. Наявність на виробництві небезпечних і шкідливих факторів зумовлює потребу в станах (умовах), що необхідні для охорони життя, здоров'я, збереження майна, довкілля. Таким станом на виробництві є його без­пека. Безпека виробництва — це такий технічний стан, за якого ней­тралізується можливість уражаючого впливу на людей, майно і до­вкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Для забезпе-

¹ Роз'яснення щодо застосування законодавства про кримінальну відповідальність за злочини проти безпеки виробництва надані в постанові Пленуму Верховного Суду ^країни від 12 червня 2009 р. № 7 «Про практику застосування судами України за­конодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» // Вісн. Верхов. Суду ^україни. - 2009. - № 8. - С. 15-19.

Розділ XII

Злочини проти безпеки виробництва

чення безпеки виробництва використовуються закони та підзаконні акти, що стосуються різних галузей законодавства (трудового, при­родоохоронного, цивільного, господарського, адміністративного, кри­мінального та ін.), а також технічні норми. У цій системі норми кри­мінального законодавства охороняють відносини безпеки виробництва від найбільш небезпечних посягань.

Безпосередні об 'єкти окремих злочинів проти безпеки виробництва входять до системи суспільних відносин, що являють родовий об'єкт, хоча й мають свої особливості. Вони залежать передусім від видів без­пеки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширення.

Необхідною складовою безпеки будь-якого виробництва є безпека праці, яка поділяється на технічну і санітарну, а за рівнями — на без­пеку звичайних і підвищено небезпечних робіт. Деякі виробництва (як технічне ціле), окремі речовини (що є предметами праці) мають ви­няткову небезпечність, що вимагає особливих організаційно-технічних режимів їх функціонування (використання), враховуючи правове за­безпечення. Такими є: вибухонебезпечні виробництва, а також вироб­ництва, в яких використовуються ядерні та радіоактивні матеріали. Нарешті, низка виробництв здатна заподіяти шкоду позавиробничим інтересам у зв'язку з використанням готової промислової продукції, її напівфабрикатів, а також експлуатацією зведених будівель та споруд.

Основними безпосередніми об 'єктами цих злочинів є безпека окре­мих видів виробництв. Додатковими обов'язковими об'єктами всіх злочинів, що посягають на безпеку виробництва, є життя і здоров'я людини, а додатковими факультативними об'єктами злочинів, перед­бачених статтями 272-275 КК, — власність і довкілля (екологічна безпека).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки працівники виробництва (ст. 271 КК), або і працівники виробництва, і сторонні особи (статті 212-21А КК), або тільки сторонні особи (ст. 275 КК).

З об 'єктивної сторони злочини проти безпеки виробництва скон­струйовані однотипно. Усі вони описані в законі як злочини з так званим матеріальним складом і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв'язку.

Суспільно небезпечне діяння як ознака об'єктивної сторони ви­являється в порушенні шляхом дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробництва. При цьому

порушення зазвичай становить не одиничну дію (бездіяльність), а є сукупністю діянь (системою), де порушується не одне, а різноманітні вимоги безпеки. Під порушенням слід розуміти недотримання або не­належне дотримання вимог безпеки, передбачених правилами, або здійснення в ході виробничої діяльності дій, прямо заборонених пра­вилами.

Злочини проти безпеки виробництва являють собою порушення єдино писаних правил безпеки. Диспозиції статей, що розглядаються, є бланкетними, у зв'язку з чим для їх застосування слід звертатися до законодавчих та інших нормативно-правових актів (постанов, правил, інструкцій, стандартів тощо), що регулюють безпеку виробництва та з'ясовувати, які з них порушено.

Відповідальність за порушення вимог законодавства щодо безпеки осіб під час здійснення іншої діяльності залежно від конкретних об­ставин справи настає за статтями КК про злочини проти життя і здоров'я особи, у сфері службової діяльності, проти довкілля тощо.

Обов'язковою ознакою цих злочинів є суспільно небезпечні наслід­ки. Вони можуть бути двох видів. Перший вид наслідків закон пов'язує зі створенням загрози загибелі людей чи настання інших тяжких на­слідків (частини перші статей 272-275 КК). Другий вид наслідків становлять ті, настання яких пов'язане зі спричиненням реальної шко­ди. Це: «шкода здоров'ю потерпілого» (частини перші статей 271-275 КК); «загибель людей» (частини другі статей 271-275 КК) та «інші тяжкі наслідки» (частини другі статей 271-275 КК).

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких на­слідків має бути реальним, свідчити про виникнення в конкретному виробничому процесі або внаслідок його такого небезпечного стану (загрози), коли з необхідністю можуть настати передбачені законом наслідки. Тяжкість імовірних наслідків визначається залежно від цін­ності благ, які поставлено під загрозу, кількості осіб, які можуть по­страждати від небезпечних дій, розміру можливої матеріальної шкоди тощо. Ненастання наслідків може бути пов'язане або зі своєчасним припиненням порушення як самим порушником, так і іншими особами, або за «щасливої випадковості» (наприклад, при руйнації конструкції, коли в зоні її падіння нікого не виявилося).

Шкода здоров'ю потерпілого охоплює види виробничого травма­тизму або нещасних випадків із сторонніми на виробництві, пов'язані!3 заподіянням одній особі середньої тяжкості тілесного ушкодження

Кримінальне право України. Особлива частина 321

Розділ XII

Злочини проти безпеки виробництва

або заподіянням одній чи кільком особам легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрат працездатності.

Загибель людей — це випадки смерті однієї або кількох осіб.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти випадки заподіянь тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам. Злочини, перед­бачені статтями 272-275 КК, охоплюють також випадки заподіяні шкоди у великих розмірах підприємствам, установам, організація» незалежно від форми власності та видів їх діяльності, окремим грома­дянам, а також довкіллю. Однак самого лише заподіяння шкоди у ве ликому розмірі недостатньо для визнання його наслідком злочинів, і розглядаються. Потрібно, щоб такий наслідок був результатом пору­шення вимог безпеки на виробництві й супроводжувався створеннян загрози життю або здоров'ю людей або заподіянням їм різних за сту­пенем тяжкості тілесних ушкоджень. В іншому випадку може йтися лише про злочин проти власності або у сфері господарської чи служ­бової діяльності.

У випадках, коли при вчиненні злочинів, передбачених статтями 271-275 КК, одночасно настали наслідки, передбачені різними части­нами цих статей, усі ці наслідки повинні бути зазначені у відповідному процесуальному документі (постанові, вироку), а дії особи належить кваліфікувати тільки за тією частиною статті КК, яка передбачає від­повідальність за більш тяжкі наслідки.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів, що розгля­даються, є причинний зв 'язок між допущеними порушеннями правил безпеки і реальною шкодою або можливістю її настання. Причинний зв'язок у цих злочинах має низку особливостей. Зокрема, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинно­го зв'язку. Крім того, настання наслідку може бути зумовлене пору­шенням кількох вимог безпеки. Такі порушення можуть бути допуще ні одним або кількома суб'єктами. Тому у випадках, коли для встанов лення причинного зв'язку необхідні наукові, технічні або інші спеї альні знання, призначаються експертизи.

Суб'єктивна сторона злочинів визначається їх об'єктивною сі роною. Щодо порушення правил безпеки можуть мати місце умисе або необережність, щодо наслідків — тільки необережність (тобі змішана форма вини або необережність у чистому вигляді). Ставлень

суб'єкта до наслідків є визначальним, тому в цілому злочини проти безпеки виробництва є необережними.

Суб 'єкт злочинів проти безпеки виробництва — спеціальний. Це особи, які зобов'язані дотримуватися правил безпеки виробництва. За правовим статусом їх можна поділити на три групи: службові особи та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, на що прямо вказано у ст. 271 КК, в інших випадках це випливає із закону (стат­ті 272-275 КК); робітники і службовці (статті 272-275 КК); сторонні для виробництва особи (статті 273 і 274 КК). Виходячи з виняткової небезпеки вибухонебезпечних підприємств (цехів), виробництв, де використовуються ядерні та радіоактивні матеріали, сторонні особи, які перебували з дозволу (правомірно) на таких підприємствах (екс­курсанти, працівники інших підприємств, установ, організацій та ін.), зобов'язані у встановленому нормативними актами порядку дотриму­ватися правил безпеки, зміст яких можна сприйняти без спеціальної підготовки. Наприклад, на вибухонебезпечному виробництві — «ку­рити заборонено».

Отже, під злочинами проти безпеки виробництва потрібно розуміти суспільно небезпечні винні діяння, що порушують встановлені законо­давчими та іншими нормативно-правовими актами правила безпеки виробництва, які призвели до настання передбачених кримінальним за­коном суспільно небезпечних наслідків, вчинені суб 'єктом злочину.

Виходячи з подібності безпосередніх об'єктів, характеру виробни­цтва та суспільно небезпечних наслідків, потрібно розрізняти:

- злочини у сфері безпеки праці (статті 271 і 272 КК);

- інші злочини у сфері безпеки виробництва (статті 273-275 КК).

§ 2. Злочини у сфері безпеки праці

Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК). У Кримінальному кодексі цей злочин визначено як «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадя­нином — суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого...».

и*

Основним безпосереднім об 'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці. Згідно зі стандартами безпека праці — це

Розділ ХЦ

проти безпеки виробництва

«стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідли­вих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень»¹.

Потерпілими від злочину можуть бути тільки особи, які мають по­стійний чи тимчасовий зв'язок з певним підприємством, установою, організацією чи з виробничою діяльністю громадянина - суб'єкта під­приємницької діяльності. Це особи, які безпосередньо працюють, при були у відрядження, на практику або стажування, та інші особи, діяль ність яких пов'язана з даним виробництвом. Порушення вимог законе давства про охорону праці, що заподіяло шкоду життю або здорові інших громадян, які не пов'язані із зазначеним виробництвом (напри­клад, особи, які випадково опинилися на території підприємства, уста­нови, організації), тягне відповідальність за статтями про злочини у сфе­рі службової діяльності або злочини проти життя і здоров'я особи.

Діяння визначено у ст. 271 КК як «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці...». Диспози­ція цієї норми є бланкетною і відсилає до законодавчих та іншия нормативно-правових актів (законів, указів, постанов, інструкцій, по­ложень, норм, вказівок, стандартів тощо). Ці акти встановлюють пра­вила з охорони праці, що містять різноманітні вимоги до охорон* праці. За характером вимог та їх галузевої спрямованості розрізняют загальні та спеціальні правила охорони праці. До загальних належать правила, що регулюють питання охорони праці у всіх галузях вироб ництва. Це Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 (у редакції від 21 листопада 2002 р.)², а також окремі правила держав­них міжгалузевих і галузевих актів, що містять вимоги безпеки для всіх галузей виробничої діяльності (наприклад, вимога про проведен­ня первинного інструктажу з техніки безпеки на робочому місці). Спеціальні правила містять вимоги безпеки для однієї галузі або для однієї якоїсь роботи.

Дата добавления: 2015-05-31