Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів

1.

.

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

Банда створюється з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Нападом озброєної банди є дії, спря­мовані на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства до потерпілого чи створення загрози його застосування. Такий напад вважається здійсненим і в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї, яка перебувала в їх розпорядженні. Отже, бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, що потребує ретельної довготривалої підготовки.

Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо по­дальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування об'єднання як організованої групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така. Якщо перший, а також наступні злочини були вчине­ні до набуття об'єднанням усіх обов'язкових ознак банди, ці злочини за наявності до того підстав необхідно визнавати такими, що скоєні організованою групою чи злочинною організацією.

Об 'єктивна сторона бандитизму може виражатися в трьох формах: 1) організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, уста­нови, організації чи на окремих осіб; 2) участь у такій банді; 3) участь у вчинюваному бандою нападі. Для складу бандитизму достатньо вчинення хоча б однієї з цих дій.

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб — це створення озброєної організованої групи чи озброєної злочинної організації для відповід­ного нападу. Організація такого об'єднання утворює склад бандитизму незалежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча б один із намічених нападів.

Оскільки ст. 257 КК передбачено відповідальність за організацію банди, а не за організаційну діяльність щодо її створення, дії обвину­вачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випад­ках, коли банду дійсно було організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватись як замах на банди­тизм.

Участь в озброєній банді слід розуміти не тільки як безпосереднє здійснення нападів, а й як сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування (надання транспорту, приміщень, здійснення фінан­сування та матеріально-технічного забезпечення, постачання зброї, підшукання об'єктів для нападу, зберігання зброї, злочинно набутого майна, коштів тощо). Проте в будь-якому разі участь у банді (як форма бандитизму) обов'язково передбачає членство особи в цьому об'єднанні, яке набувається шляхом вступу до останнього. Вчинення зазначених дій особою, яка не є учасником банди, належить розцінювати як пособ-ництво у бандитизмі.

Вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі буде у разі, коли члени банди або інша особа, не член банди, разом із членами банди спільно братимуть безпосередню участь у вчинюваному бан­дою нападі, тобто є його співвиконавцями. Участь може виявитися у різних діях: придушення опору потерпілого, забезпечення без­пеки нападаючих бандитів та інші дії з надання допомоги банді під час вчинення нею нападу. Для відповідальності за ст. 257 КК необ­хідно, щоб особа, яка не є членом банди, взяла участь спільно з бан­дитами саме в бандитському нападі. Якщо мала місце участь спіль­но з бандитами в іншому діянні (не в нападі), то склад бандитизму виключається.

Участь у вчинюваному бандою нападі може брати й особа, яка не входить до її складу. Проте дії такої особи можуть кваліфікувати за ст. 257 КК тільки в тому разі, коли вона усвідомлювала, що є учасником нападу, який вчинює банда. Якщо ж зазначена особа не брала безпо­середньої участі у нападі, а лише якимось чином сприяла його вчинен­ню, її дії слід вважати пособництвом.

Суб 'єктивна сторона бандитизму характеризується виною у фор-мі прямого умислу. Особи, які не були учасниками банди і не усвідом­лювали факту її існування, але в будь-який спосіб сприяли вчиненню ^Нею нападу, несуть відповідальність за злочин, що охоплювався їх Умислом. Бандитизм може вчинятися з метою викрадення людей, за­хоплення заручників, убивств, зґвалтувань, заволодіння майном, зни-

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

щення чи пошкодження майна, звільнення винних з-під варти, вчинен­ня хуліганства тощо.

Суб'єкт бандитизму — будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку. Оскільки законом установлено відповідальність за сам факт організа­ції банди, то особа, яка була одним із її організаторів, визнається ви­конавцем злочину, передбаченого ст. 257 КК, навіть якщо вона в по­дальшому не брала участі в діяльності банди.

Поняття бандитизму не передбачає ні якихось конкретних цілей вчинюваних бандою нападів як обов'язкової ознаки складу злочину, ні відповідальності за вчинення її членами під час нападу злочинних ді­янь, які утворюють самостійні склади злочинів (окрім відповідальнос­ті за організацію банди, участь у ній та у вчинюваних нею нападах). Тому в таких випадках, згідно зі ст. 33 КК, за сукупності злочинів кожен із них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Терористичний акт (ст. 258 КК). Терористичний акт (від лат. іеггог — страх, жах) є одним із найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки.

Об'єктивна сторона злочину виражається у двох формах: 1) за­стосуванні зброї, вчиненні вибуху, підпалу чи інших дій, які створю­вали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; 2) погрозі вчи­нення зазначених дій.

Під застосуванням зброї слід розуміти використання її вражаючих властивостей проти життя, здоров'я майна чи довкілля. Поняття ви­буху, підпалу розглянуто при аналізі складу диверсії (ст. 113 КК). До інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких на­слідків, можна віднести застосування отруйних речовин, затоплення, обвали, каменепади, зруйнування будівель, споруд, доріг, засобів зв'язку, пошкодження нафтових родовищ, систем життєзабезпечення тощо. Для складу закінченого злочину достатньо вчинення будь-якої із зазначених дій.

Погроза вчинення зазначених загальнонебезпечних дій передбачає доведення до відома органів державної влади чи місцевого самовря­дування, службових осіб, об'єднань громадян, юридичних або фізич­них осіб умислу винного вчинити зазначені дії. З моменту такої по­грози терористичний акт вважається закінченим злочином. Погроза 296

може бути виражена як безпосередньо, так і опосередковано, як від­крито, публічно, так і анонімно, усно чи письмово тощо.

Із суб'єктивної сторони терористичний акт може бути вчинений лише з прямим умислом. При погрозі не має значення, чи справді вин­ний мав умисел привести її до виконання. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони терористичного акту є наявність мети: 1) пору­шення громадської безпеки; 2) залякування населення; 3) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; 4) вплив на прийнят­тя рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами; 5) привертан­ня уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

Суб 'єктом терористичного акту може бути будь-яка особа, яка до­сягла 14-річного віку.

Частина 2 ст. 258 КК передбачає відповідальність за терористичний акт, вчинений: 1) повторно (ч. 1 ст. 32 КК); 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 КК); 3) із заподіянням значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків. Якщо дії, передбачені частиною 1 або 2 цієї статті, призвели до загибелі людини, винний відповідає за ч. З ст. 258 КК.

Втягнений у вчинення терористичного акту (ст. 258^і КК). Об'єктивна сторона втягнення у вчинення терористичного акту ви­ражається у двох формах: 1) втягнення особи у вчинення терористич­ного акту; 2) примушування до вчинення терористичного акту з ви­користанням обману, шантажу, уразливого стану особи або із застосу­ванням чи погрозою застосування насильства.

Поняття терористичного акту визначено у ст. 258 КК.

При втягненні у вчинення терористичного акту винний скоює ті чи інші дії щодо фізичного або психічного впливу на особу, щоб схилити и до вчинення терористичного акту, викликати у неї прагнення взяти участь у вчиненні терористичного акту.Способи втягнення особи У вчинення терористичного акту можуть бути різними.

Примушування до вчинення терористичного акту означає вимаган­ня від іншої особи незалежно від її волі, бажання вчинення чи участі У вчиненні терористичного акту.

Примушування до вчинення терористичного акту здійснюється ³ використанням обману, шантажу, уразливого стану особи або із за-

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

стосуванням чи погрозою застосування насильства. Поняття уразли­вого стану особи передбачено у примітці 2 до ст. 149 КК, а способи вчинення злочину висвітлені у попередніх розділах підручника.

Злочин є закінченим з моменту здійснення дії щодо втягнення у вчинення терористичного акту чи примушування до його вчинення незалежно від того, чи вдалося винному відповідно втягнути особу у вчинення терористичного акту чи примусити до його вчинення. У разі, коли втягнення у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту супроводжувалося вчиненням іншого більш тяжкого злочину, дії винного необхідно кваліфікувати за сукуп­ністю злочинів.

При втягненні (примушуванні) особи до вчинення конкретного терористичного акту дії винного мають кваліфікуватися за ст. 258^і і за вчинений разом з нею терористичний акт, тобто за ст. 258 КК.

Дії ж винного, який, не будучи співвиконавцем терористичної акту, втягнув у нього особу, кваліфікуються за ст. 258^і ККта за вц повідною частиною ст. 27 КК (залежно від виду співучасника) ст. 258 КК.

Коли особа, втягнута у вчинення конкретного терористичного і добровільно відмовилася від учинення терористичного акту або не за кінчила його (вчинила готування чи замах), винний (втягувач) несе відповідальність за ст. 258^і КК за втягнення у вчинення терористич­ного акту і за співучасть у незакінченому терористичному акті.

Якщо особа, яку втягували у вчинення конкретного терористично­го акту, взагалі не робила спроби його вчинити і не готувалася до цього, винний притягається до відповідальності за ст. 258 ^і КК за втяг­нення особи до терористичного акту і за готування до терористичного акту, у вчинення якого він намагався втягнути особу.

Суб 'єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел. Мотиви і цілі можуть бути різними.

Суб'єкт злочину загальний — особа, що досягла 16-річного віку.

Кваліфікуючими ознаками даного злочину закон визнає вчинення його: 1) щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового ста­новища (ч. 2 ст. 258^і КК).

Публічні заклики до вчинення терористичного акту (ст. 258² КК). Об'єктивна сторона злочину виражається у двох формах: 1) публічні заклики до вчинення терористичного акту; 2) розповсюдження, виго-

товлення чи зберігання для розповсюдження матеріалів з такими за­кликами.

Публічні заклики до вчинення терористичного акту — це прилюд­не (у присутності публіки, людей) підбурювання до вчинення злочину, передбаченого ст. 258 КК.

Публічні заклики до вчинення терористичного акту становлять закінчений злочин незалежно від реакції на них осіб, до яких було звернення вчинити терористичний акт.

Публічні заклики до вчинення терористичного акту можуть мати як загальний, неконкретизований характер, так і полягати у публічно­му підбурюванні не в загальній формі до вчинення терористичного акту, а до конкретного терористичного акту. В останньому випадку все скоєне потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, а саме за пу­блічні заклики до вчинення терористичного акту і за готування до те­рористичного акту.

Розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення терористич­ного акту означає їх поширення (роздача, передача, розсилання поштою та ін.) серед багатьох людей для ознайомлення їх з цими закликами для публічного підбурювання до вчинення терористичного акту.

Матеріали із закликами до вчинення терористичного акту — це створені для розповсюдження ті чи інші витвори на тих чи інших ма­теріальних носіях інформації із закликами до вчинення терористично­го акту.

Виготовлення матеріалів із закликами до вчинення терористично­го акту — це створення або розмноження того чи іншого витвору на тих чи інших матеріальних носіях інформації з указаними закликами для публічного підбурювання до вчинення терористичного акту.

Зберігання матеріалів із закликами до вчинення терористичного акту — це володіння цими матеріалами для подальшого їх розповсю­дження з метою публічного підбурювання до вчинення терористично­го акту. Зберігання матеріалів із закликами до вчинення терористич­ного акту без мети їх розповсюдження і підбурювання до вчинення терористичного акту не створює складу злочину.

Суб 'єктивна сторона всіх видів публічних закликів до вчинення терористичного акту характеризується прямим умислом і метою під­бурювання до вчинення терористичного акту. При виготовленні та зберіганні матеріалів з публічними закликами до вчинення терорис­тичного акту необхідна мета розповсюдження цих матеріалів і підбу-

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

рювання до вчинення терористичного акту. Мотиви злочину можуть бути різними.

Суб 'єктом злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

У частині 2 ст. 258² КК передбачена відповідальність за публічні заклики до вчинення терористичного акту з використанням засобів ма­сової інформації, тобто преси, радіо, телебачення та інших засобів, що мають на меті поширення відомостей, знань (наприклад, Інтернет).

Створення терористичної групи чи терористичної організації (ст. 258³ КК). Об'єктивна сторона злочину полягає в таких формах: 1) створення терористичної групи чи терористичної організації; 2) ке­рівництво терористичною групою чи терористичною організацією; 3) участь у терористичній групі чи терористичній організації; 4) мате­ріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи або терористичної організації.

Терористична група чи терористична організація — це стійкі зло­чинні об'єднання, створені з метою вчинення одного чи кількох актів тероризму (терористичних злочинів).

Терористична група є видом організованої групи (ч. З ст. 28 КК), а терористична організація — видом злочинної організації (ч. 4 ст. 28 КК).

Під терористичною групою належить розуміти внутрішньо стійке об'єднання трьох або більше осіб, яке було попередньо утворене з ме­тою вчинення ряду актів тероризму (терористичних злочинів) або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності.

Терористична організація — це внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об'єднання декількох осіб (п'яти і більше) або двох і більше організованих груп (структурних частин), метою діяльності якого є вчинення актів тероризму (терористичних злочинів) чи тільки одно­го, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, або керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої терористичної організації, так і інших теро­ристичних груп.

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р. організація визнається терористичною, якщо хоч один

з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації (ст. 1

Закону)¹.

Поняття «створення терористичної групи чи терористичної орга­нізації», «керівництво такою групою чи організацією», а так само «участь у ній» аналогічні тим, що розглянуті при аналізі складів зло­чинів, передбачених ч. 1 ст. 255, статтями 256 і 257 КК.

Сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи теро­ристичної організації (матеріальне, організаційне чи інше сприяння) означає забезпечення відповідних умов для здійснення створення або діяльності такого об'єднання.

Матеріальне сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації означає надання для вказаних цілей матеріальних засобів.

Організаційне сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації може виражатись у різноманітних діях: допомога в підшукуванні осіб для терористичного об'єднання або в підготовці і проведенні певних заходів по згуртуванню терорис­тів, упорядкуванню, узгодженні дій тих чи інших осіб для створен­ня або діяльності терористичної групи (терористичної організації) тощо.

Інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації — це різноманітні дії щодо забезпечення відповідних умов для створення чи діяльності терористичного об'єднання, які не охоплюються матеріальним та організаційним спри­янням створенню або діяльності терористичної групи чи терористич­ної організації. Наприклад, фінансування терористичних груп (теро­ристичних організацій), приховування їх діяльності, надання або збір коштів для надання їм, озброєння та навчання терористів тощо.

У разі, коли матеріальне, організаційне чи інше сприяння створен­ню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації саме по собі утворює склад окремого злочину, дії винного необхідно Додатково кваліфікувати ще й як вчинення відповідного злочину.

Створення терористичної групи (терористичної організації) або участь у ній, а так само сприяння її створенню або діяльності визна­ються закінченим злочином безвідносно до того, чи розпочали її учас­ники вчинювати конкретні акти тероризму (терористичні злочини).

Відом. Верхов. Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

1^

Злочини, вчинені у складі терористичної групи чи терористичної організації, належить самостійно кваліфікувати за відповідними нор­мами за сукупністю зі ст. 25 8³ КК.

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Обов'язковою умовою створення терористичної групи і терористич­ної організації, керівництва такою групою чи організацією або участі у ній є мета вчинення акту тероризму (терористичного злочину).

Мета і мотив сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації можуть бути різними.

Суб 'єкт злочину — будь-яка особа, якій до вчинення злочину ви­повнилося 16 років.

У частині 2 ст. 25 8³ КК сформульовано норму, в якій передбачена спеціальна підстава звільнення від кримінальної відповідальності. За наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 258³, суд зобов'язаний звіль­нити особу від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 25 8³ КК для звільнення від кримінальної відпові­дальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 258³ КК, необхідно, щоб особа: 1) не була організатором, керівником терористичної групи (терорис­тичної організації); 2) добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність; 3) сприяла її припиненню і розкриттю злочинів, учинених у зв'язку зі створенням та діяльністю такої групи чи організації; 4) не вчинила дій, які передбачають кримі­нальну відповідальність за інші злочини.

Добровільність повідомлення правоохоронного органу про відпо­відну терористичну діяльність означає вчинення цих дій з власної волі, з різних мотивів, при усвідомленні можливості подальшого безкарно­го продовження вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258³ КК.

Сприяння вчиненню терористичного акту (ст. 25 8⁴ КК). Об 'єктивна сторона злочину виявляється у шести формах: 1) вербування особи для вчинення терористичного акту; 2) фінансування особи для вчинення терористичного акту; 3) матеріальне забезпечення особи для вчинення терористичного акту; 4) озброєння особи для вчинення терористичного акту; 5) навчання особи для вчинення терористичного акту; 6) викорис­тання особи для вчинення терористичного акту.

Вербування особи для вчинення терористичного акту — це її найом за матеріальну винагороду для вчинення терористичного акту.

Фінансування особи для вчинення терористичного акту означає забезпечення її коштами, фінансами з цією метою.

Матеріальне забезпечення особи для вчинення терористичного _аКТу.— це надання їй матеріальних засобів з цією метою.

Озброєння особи для вчинення терористичного акту — це надання їй військового спорядження, засобів (зброї, боєприпасів, вибухівки тощо) для вчинення терористичного акту.

Навчання особи для вчинення терористичного акту означає про­ведення з нею теоретичних або практичних занять з її підготовки для вчинення нею терористичного акту. Наприклад, поняттям вказаного «навчання» охоплюється «надання інструкцій стосовно виготовлення або використання вибухових речовин, вогнепальної чи іншої зброї або шкідливих чи небезпечних речовин або стосовно інших специфічних методів чи засобів для вчинення або сприяння вчиненню терористич­ного акту зі знанням того, що навички, які надаються, призначені для використання з цією метою» (ч. 1 ст. 7 Конвенції Ради Європи про за­побігання тероризму).

Використання особи для вчинення терористичного акту — це за­стосування її у вчиненні терористичного акту, наприклад використан­ня терористів-смертників.

Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із передбачених ст. 258⁴ КК дій.

Суб 'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою умовою є мета — вчинення акту тероризму.

Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 25 8⁴ КК передбачена відповідальність за кваліфіко­вані види цього злочину: сприяння вчиненню терористичного акту щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового ста­новища.

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці грома­дян, знищення чи пошкодження об'єктів власності (ст. 259 КК). Об'єктивна сторона цього злочину полягає у неправдивому повідом­ленні про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

Неправдиве повідомлення — це доведення до відома будь-якій особі інформації, що не відповідає дійсності, про нібито існуючу під­готовку вибуху, підпалу або інших подібних дій. Злочин вважається закінченим з моменту неправдивого повідомлення.

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, завідомістю — тобто винний знає про те, що відомості, повідомлені ним, є неправдивими.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 259 КК передбачено відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення: а) якщо воно спричинило тяжкі наслідки або б) вчинене повторно (ч. 1 ст. 32 КК).

Створення не передбачених законом воєнізованих або зброй­них формувань (ст. 260 КК). Об'єктивна сторона цього злочину виражається в таких формах: 1) у створенні не передбачених закона­ми України воєнізованих формувань; 2) участі у їх діяльності; 3) у ство­ренні не передбачених законом збройних формувань; 4) участі у їх діяльності.

Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організа­ційну структуру військового типу, зокрема єдиноначальність, підпо­рядкованість і дисципліну, і в яких проводиться військова, стройова чи фізична підготовка.

Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, що незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепаль­ну, вибухову чи іншу зброю (примітки 1 і 2 до ст. 260 КК). Поняття зброї та озброєності ті самі, що і при характеристиці бандитизму.

З об'єктивної сторони цього злочину обов'язковою є незаконність створення воєнізованого або збройного формування. Відповідно до Конституції України, «на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом» (ч. 6 ст. 17 КК), «політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань» (ч. 2 ст. 37 КК). Незаконни­ми є воєнізовані формування, створення яких заборонено Конституцією України, а також воєнізовані та збройні формування, не передбачені законами України.

Під створенням не передбачених законом воєнізованих або зброй­них формувань слід розуміти їх утворення (організацію, заснування). Створення незаконного воєнізованого або збройного формування може виражатися в різних діях, які призвели до його організації. Поняття створення злочинного формування подано при аналізі злочину, перед­баченого ст. 255 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту створення воєнізованого або збройного формування, навіть якщо не вчинено жодної дії, заради якої

вони були створені. Якщо винному не вдалося створити воєнізоване або збройне формування, його дії слід кваліфікувати як незакінчений злочин, тобто готування або замах на створення відповідного формування.

Участю у діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань вважається членство в таких формуваннях, пере­бування у їх складі та виконання будь-яких дій для їх успішного функ­ціонування. Частини 1 і 2 ст. 260 КК передбачають відповідальність за участь у діяльності формування. Тому сам факт дачі згоди на вступ, як і вступ до воєнізованого або збройного формування, якщо особі не вда­лося з причин, що не залежали від її волі, взяти участь у діяльності такого формування, слід кваліфікувати як замах на участь у діяльнос­ті воєнізованого або збройного формування.

Із суб'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені лише з прямим умислом.

Суб 'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 3 ст. 260 КК передбачено відповідальність за вчинення цього злочину за кваліфікуючих обставин, а саме: а) керівництво не пе­редбаченим законом воєнізованим або збройним формуванням; б) їх фінансування; в) постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки. Поняття керівництва злочинним формуванням дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 255 КК. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, пов'язаних із керівництвом воєні­зованим або збройним формуванням. Під фінансуванням незаконного воєнізованого або збройного формування слід розуміти забезпечення його грошима, валютними цінностями, коштовностями тощо. Під по­стачанням предметами слід розуміти їх надання, доставку тощо.

У частині 4 ст. 260 КК передбачено відповідальність за участь У складі воєнізованих або збройних формувань у нападі на підприєм­ства, установи, організації чи на громадян. Якщо такий напад призвів до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, відповідальність настає за ч. 5 ст. 260 КК.

Відповідно до ч. 6 цієї статті звільняється від кримінальної відпові­дальності особа, яка перебувала в складі зазначених формувань, за дії, передбачені частиною 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування. Добровільність означає оста­точний вихід особи з різних мотивів зі злочинного формування з власної ^волі, за усвідомлення нею можливості й надалі брати участь у ньому.

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

Напад на об'єкти, на яких с предмети, що становлять підви­щену небезпеку для оточення (ст. 261 КК). Предметом цього зле чину є об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використову­ються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні > вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети.

Радіоактивні матеріали — це джерела іонізуючого випромінюван­ня, ядерні матеріали та радіоактивні відходи.

Хімічні речовини — це речовини, безпосередня або опосередкова­на дія яких може призвести до загибелі або отруєння людей і (або) за­подіяти шкоду довкіллю та майну. Біологічні речовини, матеріали — це такі речовини біологічного походження (біохімічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які можуть призвести до загибелі людей або тілесних ушкоджень і (або) заподіяти шкоду довкіллю та майну. Вибухонебезпечними вважаються матеріали, які внаслідок своїх фізико-хімічних властивостей здатні миттєво виділяти велику кількість кінетичної енергії, створювати ви­соку температуру, утворювати отруйні гази, спричиняти пожежі та руйнування і цим становлять підвищену небезпеку для оточення.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у нападі на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку, оточення, вчиненому для захоплення, пошкодження або знищення цш об'єктів. Поняття нападу було подано при аналізі бандитизму.

Суб 'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умис лом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета — за­хоплення, пошкодження або знищення цих об'єктів. Під захоплення слід розуміти зайняття всієї або частини території вказаних об'єктів. Поняття пошкодження і знищення об'єктів розглянуті при аналізі скла­ду злочину, передбаченого ст. 194 КК.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

§ 3. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами

або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК). Предметом цього злочину є вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої та радіоактивні матеріали. Вони мають бути придатними для використання за своїм цільовим призначенням. До вогнепальної зброї належать усі види бойової, спортивної, нарізної, мисливської (крім гладкоствольної мисливської) зброї, як серійно виготовленої, так і са­моробної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використо­вується сила тиску газів, що утворюється при згорянні вибухової ре­човини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей). Бойові припаси — це патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби у зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчи­нення вибуху. До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухати без доступу кисню. Вибухові пристрої — це саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосуван­ня, спеціально підготовлені та за певних обставин здатні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори — спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду — шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин. Поняття радіоактивних матеріалів подано при аналізі злочину, передбаченого ст. 261 КК.

З об 'єктивної сторони цей злочин може виражатися в таких фор­мах: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння зазначеними предметами шляхом шахрайства.

Поняття викрадення, привласнення, вимагання, шахрайства, роз­бою або зловживання службовим становищем аналогічні відповідним поняттям злочинів проти власності (статті 185,186,187,189-191 КК). Однак, на відміну від злочинів проти власності, заподіяння матеріаль­ної шкоди власності не є обов'язковою ознакою цього злочину.

Суб 'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим Умислом. На відміну від аналогічних посягань на власність, корисливий мотив і корислива мета не є обов'язковими ознаками цього злочину, його мотив і мета можуть бути різними.

Розділ і

Злочини проти громадської безпеки

Суб 'єкт злочину: за умови викрадення, вимагання і розбою — буа яка особа, яка досягла 14-річного віку, за умови привласнення і зав лодіння шляхом шахрайства — особа, яка досягла 16-річного вік Суб'єкт привласнення спеціальний, а саме особа, у правомірному відаї ні якої були зазначені вище предмети.

У частині 2 ст. 262 КК передбачено відповідальність за вчинені цього злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб, а такс заволодіння зброєю та іншими предметами шляхом зловживання служ­бової особи своїм службовим становищем.

У частині 3 ст. 262 КК встановлено відповідальність за дії, перед бачені частиною 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені організовано» групою, шляхом розбою, вимагання, поєднаного з насильством, небез печним для життя і здоров'я.

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або ви­буховими речовинами (ст. 263 КК)¹. Предметом злочину, передба ного ч. 1 ст. 263 КК, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мис ливс'ької), бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої Він тотожний предмету злочину, передбаченого ч. 1 ст. 262 КК. Пре,л мет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК, — кинджали, фінські ножі, кастети чи інша холодна зброя. До холодної зброї належать предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, кинджал, арбалет, нунчаки, кастет тощо), конструктивно призначені для уражен­ня живої цілі за допомогою м'язової сили людини або дії механічного пристрою.

Об 'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, полягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбачено­го законом дозволу, а злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті, — у носін­ні, виготовленні, ремонті або збуті кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без вказаного дозволу.

Носіння — це дія з переміщення зазначених предметів, їх транспор тування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеці­альному футлярі, транспортному засобі тощо). Зберігання — це воле

¹ Докладніше див.: Тихий, В. П. Уголовная ответственность за незаконное владе-ние оружием [Текст] / В. П. Тихий. - Харьков, 1978.

діння будь-яким із зазначених предметів, що перебувають не при осо­бі а в обраному нею місці. Придбання — це дії, пов'язані з набуттям цих предметів (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим станови­щем) у результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержан­ня в подарунок, на відшкодування боргу тощо. Виготовлення — це дії зі створення чи переробки будь-яких предметів, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей холодної чи вогне­пальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв. Ремонт — це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або реставрації зношених чи не­придатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, унаслідок якого ці предмети стають при­датними до використання за цільовим призначенням. Передача — це надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового збе­рігання чи використання за цільовим призначенням. Збут — це пере­дача їх іншій особі шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

Злочин має місце лише за умови, що зазначені дії вчинюються без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконними.

Із суб 'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені лише з прямим умислом, їх мета і мотив можуть бути різними.

Суб'єктом злочинів може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 3 ст. 263 КК встановлено, що звільняється від криміналь­ної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений части­ною 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Під добровільною здачею слід розуміти повну, за власною волею, неза­лежно від мотивів, здачу цих предметів органам влади при усвідом­ленні особою фактичної можливості подальшого безкарного продо­вження вчинення злочину.

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК). Предметом цього злочину є вогнепальна зброя і бойові припаси. їх поняття дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 262 КК. Проте предметом цього злочину може бути і гладкоствольна мис­ливська зброя, і бойові припаси до неї.

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

Об 'єктивна сторона злочину — недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Недбале зберігання може бути вчинено як шляхом дії, так і безді­яльності (наприклад, зброя передається малолітньому для гри чи не розряджається після полювання).

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується умислом або необережністю щодо самої дії або бездіяльності, але д'о наслідків мож­лива тільки необережна форма вини.

Суб 'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК). Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали, їх поняття дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 261 КК.

Об 'єктивна сторона злочину полягає у незаконному (без перед­баченого законом дозволу) придбанні, носінні, зберіганні, використан­ні, передачі, видозміненні, знищенні, розпиленні, руйнуванні радіоак­тивних матеріалів. Для відповідальності достатньо вчинення однієї з цих дій.

Поняття придбання, носіння і зберігання подано при аналізі зло­чину, передбаченого ст. 263 КК. Під використанням радіоактивних матеріалів слід розуміти їх застосування або користування ними. Пе­редача радіоактивних матеріалів аналогічна за своїм змістом цьому поняттю у ст. 263 КК. Видозмінення радіоактивних матеріалів — це внесення до них будь-яких змін. Знищення радіоактивних матеріа­лів — це приведення їх до непридатного стану. Розпилення — це дії, які розсіюють (розносять) радіоактивні матеріали у повітрі найдрібні-шими частинками. Руйнування означає пошкодження предметів, у яких є радіоактивні речовини або ядерні матеріали.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є поводження з радіоактивними матеріалами без передбаченого законом дозволу.

Суб 'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб 'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 265 КК встановлено відповідальність за незаконне поводження з радіоактивними матеріалами, вчинене з метою спричи­нення загибелі людей, шкоди здоров'ю людей, майнової шкоди у ве­ликому розмірі або значного забруднення довкілля.

У частині 3 ст. 265 КК встановлено відповідальність за дії, перед­бачені частиною 1 або 2 цієї статті, вчинені повторно, або за попере­дньою змовою групою осіб, або якщо вони спричинили загибель людей, майнову шкоду у великому розмірі, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки.

Майнова шкода вважається заподіяною у великому розмірі, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 265 КК).

Незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію (ст. 265^і КК). Предметом цього злочину є ядерний вибуховий пристрій чи пристрій, що розсіює радіоактивний матеріал або випро­мінює радіацію і може через свої властивості спричинити загибель людей, шкоду здоров'ю людей, майнову шкоду у великому розмірі або значне забруднення довкілля.

Поняття вибухового пристрою та радіоактивного матеріалу подано при аналізі злочинів, передбачених статтями 261 та 262 КК.

Під пристроєм, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію, слід розуміти такий виготовлений виріб, який спеціально підготовлений та здатний розсіювати радіоактивний матеріал або ви­промінювати радіацію і може через свої властивості спричинити за­гибель людей, шкоду здоров'ю людей, майнову шкоду у великому розмірі або значне забруднення довкілля.

Об 'єктивна сторона злочину виражається у незаконному виготов­ленні предмета цього злочину.

Поняття незаконного виготовлення предмета злочину подано при аналізі злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета злочину можуть бути різними.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 265 КК передбачено відповідальність за незаконне виготовлення предмета цього злочину, вчинене з метою спричинення загибелі людей, шкоди здоров'ю людей, майнової шкоди у великому розмірі або значного забруднення довкілля.

У частині 3 ст. 265 КК встановлена відповідальність за дії, перед­бачені частиною 1 або 2 цієї статті, вчинені повторно, або за попере­дньою змовою групою осіб, або якщо вони спричинили загибель людей,

Розділ XI

іпочини проти громадської безпеки

майнову шкоду у великому розмірі, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки.

Поняття майнової шкоди у великому розмірі визначено у примітці до ст. 265 КК.

Погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали (ст. 266 КК). Предметом злочину є радіоактивні матеріали, їх поняття подано при аналізі злочину, передбаченого ст. 261 КК.

Об 'єктивна сторона злочину виражається у погрозі вчинити ви­крадення радіоактивних матеріалів для примушення фізичної або юридичної особи, міжнародної організації або держави вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 266 КК, по­лягає у погрозі використати радіоактивні матеріали для спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави по­боюватися здійснення цієї погрози. Злочин вважатиметься закінченим, якщо стало відомо про погрозу, тобто з того моменту, коли та чи інша особа сприйняла погрозу.

Суб 'єктивна сторона цих злочинів характеризується прямим умис­лом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочинів є спеціаль­на мета, а саме: примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, або мета — спричинити загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Суб 'єкт злочинів — будь-яка особа.

Дата добавления: 2015-05-31