Злочини проти довкілля 2 страница

Тяжкими наслідками можна визнати масове поширення шкідників та хвороб рослин, що призводить до знищення рослинного навколиш­нього середовища, загибелі великої площі лісів, втрати врожаю, за­вдання матеріальної шкоди в особливо великому розмірі тощо.

Визнання наслідків тяжкими є питання конкретного факту, який вирішується з урахуванням вартості, значення, кількості, розміру за­подіяної шкоди внаслідок порушення правил (вимог законодавства).

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю щодо порушення правил (вимог законодавства) та лише необережністю — щодо тяжких наслідків.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16 років і на яку покладений обов'язок з виконання заходів боротьби зі шкідниками та хворобами рослин.

Незаконне полювання (ст. 248 КК). Полювання — це висліджу­вання з метою здобичі, переслідування і сама здобич (відлов, відстріл диких звірів та птахів). До полювання прирівнюється також перебу вання в мисливських угіддях з мисливськими об'єктами, рушницял чи іншими знаряддями здобичі, а також із здобутою продукцією.

Предметом цього злочину є дикі тварини та птахи, які перебув у стані природної волі та належать до так званого мисливського фої Мисливський фонд — це перелік видів дичини, на яку можна полюе ти за умови дотримання всіх правил полювання.

Об 'єктивна сторона злочину виявляється в незаконному полювань тобто в порушенні правил полювання, якщо воно заподіяло істотну іш ду, а також незаконному полюванні в заповідниках або на інших терит ріях та об'єктах природно-заповідного фонду або полюванні на звірів птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України. Полювання в заборонений час — це полювання в час, коли воно повністю заборонене або стосується лише тих звірів або птахів, на яких полювати заборонено саме в цей проміжок часу, а також полювання в за­боронених місцях — де воно заборонено взагалі або може проводитися лише за спеціальним дозволом, наприклад, заповідники, зелені зони на­вколо міст та населених пунктів, у самих населених пунктах тощо.

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується умислом або не­обережністю.

Суб 'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16 років.

Частиною другою ст. 248 КК передбачена відповідальність за пс лювання, вчинене службовою особою з використанням службовог становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способол 282

масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за цей злочин.

Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним до­бувним промислом (ст. 249 КК). Предметом цього злочину є риба різних видів (прісні та морські), водні тварини та інші водні організми, які перебувають у стані природної волі, а також морські водорості і трави, що мають промислове значення для виробництва добрива, ме­дичних препаратів і продуктів харчування.

Незаконна ловля таких водних хутрових тварин, як бобер, видра, ондатра та ін., охоплюється незаконним полюванням.

Дії осіб, винних у незаконному вилові з метою присвоєння риби, добуванні водних тварин або інших водних організмів, які вирощують­ся різними підприємствами та організаціями в спеціально обладнаних або пристосованих водоймах, або заволодіння рибою, водними твари­нами, відловленими цими організаціями або які знаходяться в роз­плідниках, у вольєрах диких тварин, птахів, підлягають кваліфікації як викрадення чужого майна.

Об 'єктивна сторона злочину виявляється в незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Для встановлення істотної шкоди необхідно враховувати вартість, екологічну цінність, кількість здобутого, а також розмір шкоди, запо­діяної довкіллю.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16 років.

Частиною другою ст. 249 КК передбачена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони вчинені способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу (наприклад, вибухом, застосуванням отруйних речовин) або особою, раніше судимою за цей злочин.

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250 КК). Предметом злочину є риба та дикі водні тварини, що перебувають у стані природної волі.

Об 'єктивна сторона цього злочину проявляється в проведенні вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або Диких водних тварин.

Для відповідальності не потрібне обов'язкове встановлення шкід­ливих наслідків, досить самого факту проведення вибухових робіт з порушенням правил рибоохорони.

Розділ X

Злочини проти довкілля

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується умислом або не­обережністю.

Суб 'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16 років.

Порушення ветеринарних правил (ст. 25 1 КК). Предметом цьо­го злочину є тварини, продовольча сировина та корми тваринного по­ходження, кормові добавки тощо.

Об 'єктивна сторона злочину виражається у наявності дії або без­діяльності щодо порушення ветеринарних правил; суспільно небез­печних наслідках — поширенні епізоотій або завданні інших тяжких наслідків та причинному зв'язку між ними.

Порушення ветеринарних правил може виявлятись у невиконанні заходів щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень, ухилення від пред'явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов'язкових заходів з профілактики захворювань тварин, не­забезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду тощо.

Поширення епізоотії — це поширення заразних хвороб тварин за відносно короткий проміжок часу на значній території, що відзнача­ється безперервністю епізоотичного процесу. Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти велику пошесть тварин чи птахів, масову загибель риби, бджіл тощо. Тяжкими наслідками тут вважається і за­хворювання внаслідок порушення ветеринарних правил відповідною хворобою людей (хоча б однієї людини).

Між порушенням ветеринарних правил і цими наслідками слід встановлювати причинний зв'язок.

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується умислом або не­обережністю щодо порушення ветеринарних правил і необережністю щодо наслідків.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16 років.

4. У яких злочинах проти довкілля обов'язковою ознакою ви­
ступають спосіб, місце, час їх вчинення?

5. Що слід вважати під «істотною шкодою», «тяжкими наслід­
ками» у злочинах проти довкілля?

6. Які об'єкти віднесені до природно-заповідного фонду?

7. У чому полягає незаконність порубки лісу?

8. У чому полягає незаконність полювання?

9. Які злочини проти довкілля належать до сфери землекорис­
тування?

10. У чому полягає незаконність зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом?

Контрольні запитання

1. У чому полягають особливості диспозицій більшості статей
розділу VIII Особливої частини КК?

2. Хто може бути суб'єктом злочинів проти довкілля? Які осо­
бливості кваліфікації дій службових осіб, що вчинили ці
злочини?

3. Які злочини проти довкілля можуть бути вчинені умисно, а
які — з необережності?

Злочини проти громадської безпеки

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

§ 1. Поняття та види злочинів проти громадської безпеки

Безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціаль­них цінностей (ч. 1 ст. З Конституції України). Безпеці людей завда шкоди насамперед злочини проти громадської безпеки, чим і обумов­лено їх велику суспільну небезпечність¹.

Родовим об'єктом цих злочинів є громадська (загальна) без­пека — стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підви­щених небезпек (злочинних об'єднань, терористів, зброї та ініш смертоносних предметів), за якого забезпечується запобігання загроз заподіяння ними шкоди.

Зокрема, злочинні організації за своєю природою застосовують абс можуть застосовувати погрози або насильство, завжди готові через своїх членів або інших озброєних злочинців скористатися зброєю і, отже, залякують людей, зумовлюють почуття незахищеності, породжу­ють у населення обгрунтовану тривогу за збереженість життя, здоров'я, власності тощо.

Обов'язковою ознакою абсолютної більшості злочинів проти гро­мадської безпеки є смертоносні предмети — зброя, боєприпаси, ви­бухові речовини та пристрої, радіоактивні матеріали та інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Вони виступаю! як засоби (знаряддя) або предмети цих злочинів, що обумовлює загаль нонебезпечний характер останніх.

Об 'єктивна сторона цих злочинів полягає у суспільно небез­печному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує громадську безпеку та створює загальну небезпеку (умови) загибе-

¹ Докладніше див.: Тихий, В. П. Уголовно-правовая охрана общественной безопас-ности [Текст] / В. П. Тихий. - Харьков, 1981.

лі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіює такі на­слідки.

Більшість злочинів проти громадської безпеки належать до зло­чинів із формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом (статті 264, 267 і 270 КК) вчиню­ються шляхом як дії, так і бездіяльності.

Загибель людей означає загибель однієї або кількох осіб. Під інши­ми тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній або кільком особам, середньої тяжкості двом чи більше особам, заподіяння майнової шкоди у великому або в особливо великому розмірі тощо.

Суб'єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки з фор­мальним складом — прямий умисел, а злочинів із матеріальним скла­дом — необережність. В останніх злочинах можлива змішана форма вини, що передбачає умисел щодо діяння (наприклад, порушення пев­них правил безпеки) і необережність щодо наслідків (наприклад, сто­совно загибелі людей).

Мотив і мета більшості злочинів проти громадської безпеки не є їх обов'язковими ознаками і можуть бути різними.

Суб'єктом злочинів проти громадської безпеки є, як правило, будь-яка особа, яка досягла 16, а деяких злочинів — 14 років.

Отже, злочини проти громадської безпеки — це суспільно небез­печні, передбачені КК, винні діяння (дії або бездіяльність), вчинені суб'єктами злочину, що порушують громадську (загальну) безпеку і створюють загальну небезпеку (умови) загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки.

Виходячи з послідовності злочинів, зазначених у дев'ятому розді­лі Особливої частини КК, усі злочини проти громадської безпеки можна поділити на три групи:

1) створення злочинної організації, терористичної групи та інших
злочинних об'єднань, участь у них та у злочинах, що вчиняються ними
чи пов'язаних із ними (статті 255-261 КК);

2) незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибухо­
вими речовинами чи радіоактивними матеріалами (статті 262-266
КК);

3) порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку
(статті 267-270 КК).

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

§ 2. Створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об'єднань, участь у них та у злочинах, що вчиняються ними чи пов'язані з ними

Створення злочинної організації (ст. 255). Об'єктивна сторона цього злочину виявляється в таких формах: 1) створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину; 2) ке­рівництво такою організацією; 3) участь у ній; 4) участь у злочинах, учинюваних такою організацією; 5) організація зустрічі (сходки) пред­ставників злочинних організацій або організованих груп для розробки планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечен­ня злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних орга­нізацій або організованих груп; 6) керівництво цією зустріччю (сход­кою); 7) сприяння такій зустрічі (сходці).

Створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину слід розуміти як сукупність дій з організації (форму­вання, заснування) стійкого злочинного об'єднання для зайняття зло­чинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з орга­нізації злочину і включають підшукання співучасників, об'єднання їх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складання плану, ви­значення способів його виконання. Проте основною метою організатора такого угруповання є утворення стійкого об'єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення зв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Злочин є закінченим з моменту фактичного створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Поняття злочинної організації подано у ч. 4 ст. 28 КК.

Злочинну організацію слід вважати створеною, якщо після досяг­нення особами згоди щодо вчинення першого тяжкого чи особливо тяжкого злочину, але до його закінчення об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак такої організації. При цьому не має значення, пе­редувала набуттю об'єднанням ознак злочинної організації стадія його існування як організованої групи чи зазначена організація була одразу створена як така.

Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття об'єднанням усіх обов'язкових ознак злочинної організації, ці злочини 288

за наявності до того підстав необхідно кваліфікувати як такі, що вчи­нені організованою групою.

У випадках, коли винному не вдалося створити злочинну організа­цію, його дії необхідно розглядати як готування до створення злочин­ної організації або замах на її створення і відповідно кваліфікувати за статтями 14 або 15 і 255 КК.

Керівництво злочинною організацією полягає у вчиненні сукуп­ності дій, спрямованих на управління її функціонування як стійкого об'єднання осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організо­ваності, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербу­вання нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціо­нальних обов'язків; планування конкретних злочинів і злочинної ді­яльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об'єднання) та здійснення нею злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об'єднання, його структурних частин або окремих учасників, коорди­нація їх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльнос­ті чи вчинення конкретних злочинів тощо).

Зазначені дії організаційного характеру можуть здійснюватись у формі віддання наказів, розпоряджень, давання доручень, проведен­ня інструктажів, прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо учасників злочинного об'єднання за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених у ньо­му правил поведінки.

Участь у злочинній організації передбачає існування вже ство­реної злочинної організації. Тут ідеться про випадки, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, але вступила (увій­шла) до злочинної організації, створеної іншими особами. Вступ особи до злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усві­домлювала факт його існування і підтвердила певними діями реаль­ність своїх намірів. Вступ до злочинної організації, членство в ній ^є закінченим злочином із тих підстав, що сам по собі цей факт озна­чає надання злочинній організації можливості використання нового Учасника згідно з її планами.

Участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, має міс-Це й тоді, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, не вступала до цієї організації, не була її учасником, але взяла безпо-

кримінальне право України. Особлива частина 289

Розділ XI

о„_оццни проти громадської безпеки

середню участь у злочині, вчиненому злочинною організацією, тобі була співвиконавцем її злочину.

Організація зустрічі (сходки) представників злочинних організації або організованих груп для розробки планів і умов спільного вчинещ злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи коорди­нації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп -залучення до зустрічі (сходки), розробка плану її підготовки і проведен­ня, об'єднання названих осіб, їх мобілізація, спрямованість на зустріч (сходку), налагодження, упорядкування зустрічі (сходки) для успішне та ефективної злочинної діяльності. Поняття організованої групи пс дано у ч. З ст. 28 КК.

Керівництво вказаною зустріччю (сходкою) — це управління зу­стріччю (сходкою) для розробки планів і умов спільного вчинені злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи коорди­нації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп.

Сприяння вказаній зустрічі (сходці) — це створення відповідні умов для її здійснення, надання допомоги тощо.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислол Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони створення злочинної організації є мета вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочин) а організації, керівництва чи сприяння зустрічі (сходці) представникії злочинних організацій або організованих груп — мета розробки планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення зле чинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організації або організованих груп. Мотиви злочину можуть бути різними. У біль шості випадків — це прагнення до наживи, матеріальної вигоди. Осо­ба, яка створила злочинну організацію з метою вчинення тяжкого чк особливо тяжкого злочину або яка керувала такою організацією, під­лягає кримінальній відповідальності не лише за ст. 255 КК, а й, відпо­відно до ч. 1 ст. ЗО КК, за всі злочини, вчинені злочинною організаціє* якщо вони охоплювалися її умислом. Інші учасники злочинної органі­зації підлягають кримінальній відповідальності за участь у ній, а такоя за скоєні злочинною організацією злочини, у підготовці або вчиненї яких вони брали участь. У разі скоєння окремими членами злочинне організації злочинів, які не передбачалися (не охоплювалися) цілям* злочинної організації та не входили в плани її діяльності, відповідаль­ності за ці злочини підлягають лише особи, які їх вчинили.

Злочини, скоєні у складі злочинної організації, належить самостій­но кваліфікувати за відповідними нормами за сукупністю з нормою, 290

яка передбачає відповідальність за створення такої організації, участь у ній чи у вчинюваних нею злочинах (ч. 1 ст. 255 КК).

Суб 'єктом цього злочину може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КК звільняється від кримінальної відпо­відальності особа, крім організатора чи керівника злочинної організа­ції, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю. У цій нормі сформульована спеціальна підстава звільнення від кримінальної відповідальності. У зазначених випадках за наявності обставин, передбачених цією нор­мою закону, суд зобов'язаний звільнити відповідних осіб від кримі­нальної відповідальності. Добровільність заяви про створення зло­чинної організації або участь у ній означає вчинення цих дій із різних мотивів, але з власної волі та за усвідомлення об'єктивної можливості й надалі брати участь у ній.

Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх зло­чинної діяльності (ст. 256 КК). Об'єктивна сторона цього злочину виражається у двох формах: 1) заздалегідь не обіцяному сприянні учасникам злочинних організацій та укритті їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформа­ції, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів; 2) за­здалегідь не обіцяному вчиненні інших дій зі створення умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Заздалегідь обіцяне вчинення цих дій утворить собою співучасть у злочині, передбаченому ст. 255 КК.

Сприяння учасникам злочинних організацій і укриття їх злочинної діяльності означає надання їм допомоги, підтримки, створення відпо­відних сприятливих умов для подальшого здійснення їх злочинної діяльності та її приховування.

Здійснення інших дій зі створення умов, які сприяють злочинній
діяльності учасників злочинних організацій, означає підготовку і за­
безпечення можливості злочинної діяльності учасників злочинних
організацій. Якщо сприяння учасникам злочинних організацій і укрит­
тя їх злочинної діяльності здійснюється способом, який сам по собі
має ознаки іншого складу злочину, вчинене підлягає кваліфікації за
сукупністю злочинів. Сприяння учасникам злочинних організацій у їх
злочинній діяльності та укриття винним здобутих учасниками зло­
чинних організацій предметів, зберігання яких карається саме по собі,
Ю* 291

Розділ XI

Злочини проти громадської безпеки

підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів (наприклад, зберігання вибухових речовин).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій. Для кваліфікації цього злочину як закінченого не має значення, чи вдалося винному сприяти учасникам злочинної організа­ції та укрити їх злочинну діяльність. Достатньо встановити, що дію було спрямовано на здійснення такого сприяння.

Суб 'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що вона надає заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриває їх злочинну діяльність, і бажає цього. Якщо ж здійснення цих дій було обіцяно до або під час вчинення злочину, тобто до моменту вчинення учасниками злочинної організації тяжкого чи особливо тяжкого злочину або до його закін­чення, такі дії розглядаються як співучасть у вчиненні цього злочину у вигляді пособництва. При цьому, якщо особа більш або менш по­стійно, систематично сприяє злочинній діяльності учасників злочинної організації та укриває її, то пособництво переростає в участь у зло­чинній організації. Тому про сприяння учасникам злочинних органі­зацій та укриття їх злочинної діяльності можна говорити лише у разі заздалегідь не обіцяного, не постійного сприяння, а тимчасового разо­вого зв'язку зі злочинною організацією (наприклад, приховування без попередньої домовленості майна, здобутого злочинною організацією шляхом вчинення нею особливо тяжкого злочину).

Мотив і мета можуть бути різними і не є обов'язковими ознаками складу цього злочину.

Суб'єкт злочину: за ч. 1 ст. 256 КК — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, за ч. 2 цієї статті — тільки службова особа або особа, яка вчинила злочин, передбачений ст. 256, повторно (ч. 1 ст. 32 КК). |

Бандитизм (ст. 257 КК). Відповідно до ст. 257 КК, бандитизм — це організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, устано­ви, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

Обов'язковими ознаками банди є: 1) наявність у ній кількох (трьох і більше) суб'єктів злочину; 2) стійкість; 3) озброєність; 4) за­гальна мета учасників угруповання — вчинення нападів на підпри­ємства, установи, організації чи на окремих осіб; 5) спосіб вчинен­ня злочину — напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Стійкість як ознака банди має місце лише у разі, якщо її створено для зайняття злочинною діяльністю, вчинення, як правило, не одного, а кількох нападів. В окремих випадках банду може бути створено для одного, але особливо небезпечного нападу, що потребує особливої підготовки. Наприклад, для нападу на банк, поштовий потяг тощо. Про стійкість банди можуть свідчити стабільність її складу та організацій­них структур, згуртованість її членів, постійність форм і методів зло­чинної діяльності тощо.

Озброєність банди означає озброєність її учасників або хоча б одно­го з них (в останньому випадку інші учасники мають знати про це й усві­домлювати можливість застосування зброї під час нападів). При цьому учасники банди могли озброїтись як до створення банди, так і в про­цесі її організації. Дії, які полягають у незаконному заволодінні вогне­пальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, ви­буховими пристроями, їх придбанні, виготовленні, ремонті, або в неза­конному заволодінні радіоактивними матеріалами чи їх придбанні, або у виготовленні, ремонті холодної зброї, вчинені з метою організації банди, а також аналогічні дії учасників уже існуючої банди чи збут останніми зазначених предметів належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 257,262 або ч. 1 чи ч. 2 ст. 263 КК.

Дії ж учасників банди, пов'язані з незаконним носінням, зберіган­ням, ремонтом та передачею (один одному) предметів, якими вона озброєна, є складовими елементами бандитизму і додаткової кваліфі­кації за ст. 263 КК не потребують. Саме озброєність для нападів у по­єднанні зі стійкістю та іншими ознаками й утворює ту міру суспільної небезпечності, яка характеризує банду. Під зброєю розуміють пристрої, прилади та інші предмети, конструктивно призначені та технічно при­датні для ураження живої чи іншої цілі, тобто зброя у вузькому, влас­ному значенні слова. Зброя може бути вогнепальною, холодною, ви­буховою тощо. У випадках, коли для вирішення питання про належ­ність відповідних предметів до зброї, а також питання про їх придат­ність до використання за цільовим призначенням потрібні спеціальні знання, у справі необхідно призначати експертизу, яку слід проводити У відповідних експертних установах. Для вирішення лише другого питання достатньо участі спеціаліста. Якщо зброя є лише в одного члена банди, необхідно, щоб інші учасники знали про неї та розуміли, Що вона може бути використана під час нападу. Тобто для відповідаль­ності за бандитизм достатньо того, що зброя була у розпорядженні банди і могла бути використана.

Дата добавления: 2015-05-31