Список джерел, основної використаної та рекомендованої для поглибленого вивчення курсу літератури 2 страница

Іпотечний договір – договір застави нерухомого майна.

Істотний недолік – недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призна­чення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних зід споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він узагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Їдальня – різновид об'єкта ресторанного господарства, що функціонує, як правило, за місцем роботи споживачів, реалізо­вує споживачам різноманітний асортимент страв, як правило, за зниженими цінами, має зал для споживачів, інші необхідні виро­бничі, складські, адміністративно–побутові приміщення.

К

Касові операції – операції, пов'язані з прийманням і вида­чею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства.

Кафе – різновид об'єкта ресторанного господарства, що має виробничі приміщення, зал для відвідувачів і реалізує широкий асортимент страв і кулінарних виробів нескладного приготуван­ня, хлібобулочні і борошняні кондитерські вироби, гарячі і хо­лодні напої, кисломолочні продукти, товари, що купуються, із застосуванням методів самообслуговування або обслуговування офіціантами.

Квота (контингент) глобальна – квота, що встановлюється за товаром (товарами) без зазначення конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких імпортується.

Квота (контингент) групова – квота, що встановлюється за товаром (товарами) з визначенням групи країн, в які товар (товари) експортується або з яких імпортується.

Квота (контингент) індивідуальна – квота, що встановлюється за товаром (товарами) з визначенням конкретної країни, в яку товар (товари) може експортуватись або з якої може імпортуватись.

Квота антидемпінгова – граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об’єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку і який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях.

Квота експортна (імпортна) – граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом установленого строку і який визначається в натуральних чи вартісних одиницях.

Квота компенсаційна – граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об’єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку і який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях.

Квота спеціальна – граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об’єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку і який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях.

Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав, свобод тощо.

Комерційна таємниця підприємства – відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передання, втрата) яких може завдати шкоди його інтересам.

Конкуренція – змагальність суб’єктів господарювання, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливості кожного з них однобічно впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку і стимулюють виробництво необхідних споживачеві товарів.

Конкурс (тендер) – форма розміщення замовлення на виконання робіт, послуг, поставку продукції, яка передбачає вибір претендента шляхом оцінки його пропозиції.

Кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (ст. 2 Закону України «Про кооперацію»).

Кооперативна діяльність – господарська та інша діяльність, яка спільно здійснюється членами кооперативних організацій (уповноваженими ними особами) в організаційно-правовій формі кооперативу, кооперативного об’єднання або іншої кооперативної організації (підприємства чи установи, створеної кооперативами та/або їх об’єднаннями) в порядку реалізації статутних цілей цієї організації з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб.

Кооперативне об’єднання – спілка, ліга, асоціація, альянс та інші форми добровільного об’єднання кооперативів за видами діяльності чи територіальною ознакою з метою створення сприятливих умов для діяльності кооперативів, що входять до його складу, та їх членів (ст. 30 Закону України «Про кооперацію»).

Кооперативне право – сукупність встановлених або санкціонованих державою правових норм, якими закріплю­ються принципи, форми, умови і порядок створення і функціону­вання кооперативів та їх об'єднань, регулюються кооперати­вні відносини та взаємовідносини кооперативів із державою.

Кооператив­не самоврядування – сукупність суспільних владно-управлінсь­ких відносин, що існують у кожному кооперативі та кооперативному об’єднанні в процесі здійснення своїх функцій кожним із органів управління кооперативу (об’єднання кооперативів).

Кооперативні принципи – ідеї, керуючись якими кооператив діє та завдяки яким зберігає ідентичність (своєрідність).

Кооперація – система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів (ст. 1 Закону України «Про кооперацію»).

Корпоративне підприємство – підприємство, що створюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Кошти – валютні цінності, виражені у гривнях або в іноземній валюті.

Крамниця-склад, магазин-склад – торговельний об'єкт, обладнаний як товарний склад, де здійснюються операції з оптового та роздрібного продажу товарів.

Кредит – кошти і матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами в користування юридичним або фізичним особам на визначений строк під відсотки. Кредит розподіляється на фінансовий, товарний, інвестиційний, податковий, під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Кредитна спілка – неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитний договір – вид договору, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має в установленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи Державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів).

Кредиторська заборгованість – кошти підприємства, організації або установи, які підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам.

Кредитоспроможність – наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника: акуратність при розрахунках за раніше отримані кредити, його поточний фінансовий стан, здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел.

Лізинг – підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Ліквідатор – фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури щодо боржника, визнаного банкрутом, і забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому законом порядку.

Ліквідація – припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ліцензія – 1. Документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. 2. Дозвіл власника патенту (ліцензіара), що видається іншій особі (ліцензіату), на використання винаходу (корисної моделі) на певних умовах.

Ліцензія антидемпінгова – відповідно оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об’єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів.

Ліцензія виключна – передання власником патенту або його правонаступником (ліцензіаром) права на користування зазначеним у патенті об’єктом права інтелектуальної власності будь-якій особі (ліцензіату), включаючи право продажу ліцензій третім особам.

Ліцензія відкрита (індивідуальна) – дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Ліцензія генеральна – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною (групою країн) протягом строку дії режиму ліцензування щодо цього товару (товарів).

Ліцензія експортна (імпортна) – відповідно оформлене право на експорт (імпорт) протягом установленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій і кредитування.

Ліцензія компенсаційна – відповідно оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об’єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів.

Ліцензія разова (індивідуальна) – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший за необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції.

Ліцензія спеціальна – відповідно оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об’єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів.

Ліцензування – видання, переоформлення і анулювання ліцензій, видання дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, видання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов і законодавства у сфері ліцензування.

Магазин, крамниця – основний вид торговельного об'єкту роздрібної торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам і надання їм торговельних послуг.

Майно підприємства – основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Майнове право – права володіння, користування і розпоряджання своїм майном.

Майново-господарські зобов’язання – цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Метод правового регулювання – специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів.

Назва місця походження товару – назва географічного місця, яка вживається як позначення в назві товару, що походить із зазначеного географічного місця і має особливі властивості, виключно або здебільшого зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для цього географічного місця людським фактором.

Національний товаровиробник – сукупність виробниківподібного товару або тих із них, сукупне виробництво яких становить основну частину сукупного обсягу виробництва в Україні цього товару.

Недобросовісна конкуренція – будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісна реклама – реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу поширення та інших передбачених законодавством України вимог вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам і державі.

Недолік – будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Некомерційне господарювання – самостійний систематичний вид господарської діяльності суб’єктів господарювання, спрямований на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети отримання прибутку.

Нематеріальні активи – об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктами права власності резидента.

Непідприємницькі товариства – товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо).

Неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їхньої сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Неподільний фонд – майно кооперативу, що створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом.

Нерухоме майно (нерухомість) – земельні ділянки і все, що розташоване на них та тісно пов’язане з ними, тобто об’єкти, перемістити які без непропорційної шкоди їхньому призначенню неможливо. До нерухомого майна належать також повітряні та морські судна, судна внутрішньодержавного плавання, космічні об’єкти.

Неустойка (штраф, пеня) – гро­шова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Нормативно-правовий акт –офіційний письмовий документ компетентного органу держави, в якому містяться норми права.

Ноу-хау – конфіденційна інформація технічного, економічного, адміністративного та фінансового характеру, яка є власністю продавця і не доступна будь-якій особі.

Об'єднана кредитна спілка – неприбуткова організація, заснована кредитними спілками на кооперативних засадах з метою сприяння фінансовій стабільності кредитних спілок та об'єднання тимчасово вільних коштів своїх членів для їх взаємокредитування (ст. 25 Закону «Про кредитні спілки»).

Оборотні засоби – матеріально-речові цінності, які зазвичай споживаються протягом одного виробничого циклу і відразу ж переносять свою вартість на го­тову продукцію. Це, насамперед, сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, віднесене законодавством до оборотних засобів.

Обслуговуючий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що застовуються сторонами зобов’язання в односторонньому порядку.

Оптова торгівля – вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю–продаж товарів за договорами постав­ки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та на­дання пов'язаних з цим послуг.

Організаційно-правова форма – форма юридичної особи – суб’єкта господарювання, що характеризує специфіку його створення, майнового статусу, характеру його прав та особливості відповідальності за зобов’язаннями суб’єкта.

Оренда – засноване на договорі строкове платне користування майном, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Основні фонди –матеріально-речові цінності, що використовуються в натуральній формі у вироб­ничій діяльності і невиробничій сфері протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізич­ним або моральним зносом. До основних фондів належать: будинки, споруди, ма­шини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено за­конодавством до основних фондів.

Пай – майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Пайовий фонд – майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу.

Патентування – необхідна умова здійснення окремих видів підприємницької діяльності, що означає необхідність отримання торгового патенту в установленому законодавством порядку.

Перереєстрація – необхідна умова продовження здійснення підприємницької діяльності в разі зміни назви, організаційно-правової форми суб’єкта господарювання, а також форми власності, що здійснюється в порядку, встановленому для державної реєстрації.

Переробні кооперативи – кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництвом хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- і пиломатеріалів тощо).

Перетворення – різновид реорганізації, коли суб’єкт господарювання – юридична особа змінює організаційно-правову форму.

Підзаконний нормативно-правовий акт – нормативний документ компетентного органу держави, що приймається на підставі закону, на виконання закону та відповідно до закону.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематич­на, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнен­ня економічних і соціальних результатів та одержання прибут­ку (ст. 42 ГК України).

Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом та іншими законами (ст. 62 ГК України).

Підприємство з іноземними інвестиціями – створений відповідно до законодавства України суб’єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція у статутному фонді якого становить не менше 10%.

Підприємство колективне – вид підприємства, заснований на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації.

Підприємство приватне – підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їхньої) праці чи з використанням найманої праці. Приватним вважається також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи.

Підприємство споживчої кооперації – унітарне або корпоративне підприємство, створене споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об’єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог цього ГК України та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об’єднань) (п. 8 ст. 111 ГК України).

Пільговий торговий патент – патент, що видається суб’єктам господарювання або їхнім структурним підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням певних видів товарів вітчизняного виробництва.

Платіжна вимога-доручення – комбінований розрахунко­вий документ, який містить вимогу постачальника (одержува­ча коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вар­тість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оплату П. в.-д. здійснює банк, що обслуговує покупця (платника). Банк повинен прийняти до оплати П. в.-д. в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами рахунку платника. Якщо платник відмовляється оплатити П. в.-д., він повідомляє про мотиви відмови безпосередньо одержувачу коштів у порядку та в строки, зазначені в договорі.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, у якому міститься доручення клієнта банкові, що його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунку на рахунок іншого суб'єкта розрахункових відносин. Розрахунки П. д. здійснюються: за фактично відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги; в порядку попередньої оплати; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств та ін.

Податки – обов'язкові, індивідуально безвідплатні, нецільові, безповоротні, безумовні платежі юридичних і фізичних осіб, що встановлені органом законодавчої влади або органом місцевого самоврядування, для зарахування в державний чи місцевий бюджет.

Поділ – різновид реорганізації, коли юридична особа поділяється на дві або більше нових осіб, а всі майнові права та обов’язки реорганізованої особи переходять за відокремлювальним актом до нових суб’єктів.

Позовна давність – встановлений законом строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено. Встановлено за­гальний строк П. д. – три роки. Початок перебігу строку П. д. починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. У випадках, передбачених за­конодавством, установлюються скорочені строки П. д.

Постачальницькі кооперативи – кооперативи, які створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банківськими установами підприємствам всіх видів і форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання коштів та здій­снення безготівкових розрахунків. За законом усі підприєм­ства (незалежно від організаційно-правової форми) зобов'язані зберігати свої кошти в банківських установах, через які вони мають здійснювати розрахунки. Розрахункові операції здійснюються на підставі договору обслуговування банківського рахунку, що укладається між банком та клієнтом.

Право власності – право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦКУ).

Право володіння – юридично забезпечена можливість мати майноу своєму віданні, у сфері свого фактичного господарського впливу.

Право господарського відання – речове право суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами. (ст. 136 ГК України).

Право кооперативного самоврядування (в об’єктивному значенні) – система правових норм, якими регулюються владно-управлінські відносини в кооперативах і кооперативних об’єднаннях.

Право кооперативного членства – 1) система правових норм щодо реалізації права особи стати членом кооперативу, порядку і умов вступу до кооперативу та виходу з його складу, визначення та реалізації його членських прав і обов'язків (об’єктивний аспект); 2) забезпечена нормами права можливість конкретної особи вступити до кооперативу і вийти з нього, здійснювати членські правомочності з метою задоволення своїх потреб та інтересів (суб’єктивний аспект).

Право користування – юридично забезпечена можливість власника або уповноваженої ним особи здобувати з майна його корисні властивості (експлуатувати майно).

Право корпоративне – 1. Право власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи. 2. Право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства незалежно від того, створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, чи в інших організаційно-правових формах.

Право оперативного управління – речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених ГК України та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом) (ст. 137 ГК України).

Право розпорядження – юридично забезпечена можливість власника самостійно вирішувати фактичну та юридичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни стану та призначення.

Правова норма – загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, яке встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною та примусовою діяльністю.

Правова поведінка – сукупність соціально значущих, виражених зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що мають свідомо-вольовий характер, тим чи іншим чином регламентуються нормами права і обумовлюють правові наслідки. Поділяється на правомірну й протиправну.

Дата добавления: 2015-05-31