Значення продуктів палива в народному господарстві

Продукти згоряння вугілля. З кам'яновугільної смоли, вихід якої невисокий (до 4 %), фракціонуванням добувають велику кількість цінних орга­нічних речовин: бензен і його гомологи, фенол, нафтален, антрацен та інші важливі продукти, які знахо­дять застосування у виробництві вітамінів, духмяних речовин, стимуляторів росту рослин, гербіцидів, барвників тощо.

Після фракціонування залишається чорна маса – пек, який використовується у шляховому будівництві, для виготовлення електродів, кровельних матеріалів, лаків (пековий лак), неза­мінних при фарбуванні залізних та дерев'яних конструкцій.

В аміачній воді містяться аміак та солі амонію, їх вилуча­ють з розчину і направляють на виробництво азотних добрив.

Коксовий газ після очищення у своєму складі містить 60 % водню, 25 % метане, 5 % оксиду вуглецю (II), 2 % етилену, 4 % азоту, 2 % оксиду вуглецю (IV), 2 % – інших газів. Він використовується як паливо в промисловості, а також як хімічна сировина. З коксового газу, наприклад, виділяють водень для різних синтезів.

Таким чином, з вугілля, завдяки значній різноманітності його складу, можна добувати незрівнянно ширший асортимент продуктів, ніж з нафти і природного газу.

Продукти переробки горючих сланців – це сировина для отримання:

– сірки;

– оліфи;

– фарб;

– отрутохімікатів;

– фенолів;

– пластифікаторів;

– дубителів;

– клейових речовин;

– іхтіолу;

– препаратів для боротьби з ерозією ґрунтів, бур’янами та інших цілей хімічної промисловості.

Тверді відходи видобутку, збагачення й переробки використовують як сировину для промисловості будівельних матеріалів, наприклад, цементу. Горючі сланці з високим змістом металів є рудною сировиною. При комплексній переробці горючих сланців існують технології попутного добування рідких металів (урану, ренію, ванадію та ін.). Але найголовніше те, що з горючих сланців можна одержати рідке паливо.

У багатьох країнах світу, наприклад, США, горючі сланці розглядаються переважно як потенційна сировина для одержання синтетичної нафти й газу шляхом підземної газифікації з використанням енергії ядерних вибухів для створення величезної підземної порожнини, заповненої зруйнованою сланцевою породою, що полегшує процес газифікації. Горючі сланці при сухій перегонці дають значну кількість смоли, близької за складом до нафти.

Вихід смол становить 5–50%. Максимальна теплота згоряння дорівнює 14,6–16,7 МДж/кг.

За даними 7-ї Світової енергетичної конференції (1968), ресурси смоли в горючих сланцях не менше світових запасів нафти й газу.

Дата добавления: 2015-05-26