Дайте визначення звичаю

Звичай – норми, правила поведінки, які склалися у повсякденній практиці.

36. Якими засобами претор впливав на розвиток права у Римі?

Основна функція преторів – судочинство. Приступаючи до виконання своїх повноважень претор оголошував едикт (закон на рік). Спочатку преторські едикти мали на меті лише подати допомогу законному (цивільному) правопорядку і заповнити його прогалини. З часом, претор вносить доповнення у цивільне право, коригує його норми, пристосовуючи до нових умов. Претори не мали законодавчої влади. Близько 125-128 рр. Сальвій Юліан уклав “Вічний едикт” (Постійний едикт), що був схвалений імператором і постановою сенату. З цього моменту правотворча діяльність претора припинилась.

37. Назвіть види імператорських конституцій.

1) edicta – загальні розпорядження, які були обов’язковими як для службових осіб, так і для населення;

2) decreta – імператорські рішення у судових справах;

3) mandata – інструкції чиновникам і правителям провінцій;

4) rescripta – відповіді імператора на запитання службових і приватних осіб.

38. Причини кодифікації Юстиніана.

Загальний перегляд як конституцій, так і юридичної літератури та укладення єдиного цілісного зводу.

39. Які збірники складають кодифікацію Юстиніана?

Кодифікація складається з трьох збірників:

1) У квітні 529 р. був обнародуваний Кодекс Юстиніана і тим самим анульовані попередні кодекси. Кодекс являє собою збірник імператорських конституцій і складається з 12 книг, книга поділяється - на титули, титули - на параграфи. Книги містять конституції, що стосуються церковного права, джерел права і різних імператорських чиновників; цивільне право; кримінальне право; положення про державне управління. В листопаді 534р. Кодекс опубліковано в новій редакції.

2) Систематизувавши конституції, Юстиніан приймає рішення впорядкувати юридичну літературу (твори класичних юристів). У грудні 533р. цей звід дістав назву Дигести, або Пандекти, був опублікований і набув чинності. Дигести становлять найбільшу за розмірами і найціннішу за своїм змістом частину. Всі цитати розподілені в 50 книгах, що поділяються на титули з відповідними заголовками.

3) Для навчальних цілей було укладено офіційний елементарний підручник цивільного права, який дістав назву Інституції. Вони вступили в дію з листопада 533р. Ці Інституції побудовані за принципом поділу права на три групи: про осіб; про речі, про форми процесу. Джерелом був одноіменний твір Гая.

Починаючи з XII ст. і до тепер весь Юстиніанівський звід набув назви Corpus juris civilis – Звід цивільного права.

40. Значення кодифікації Юстиніана.

Усі частини кодифікації мали становити єдиний Звід права, який міг би слугувати твердою основою під час здійснення правосуддя. Кодифікація Юстиніана завершила розвиток римського права.

41. Що таке senatus consulta?

Сенатус-консульти – постанови сенату, були основною формою законодавства до кінця ІІІ ст до н.е. Згодом сенат втрачає своє значення, а разом з тим і свою законодавчу компетенцію. Основним джерелом права поступово стає одноособове розпорядження імператора.

42. Як латинською мовою позначається "закон"?

Lex, leges.

43. Головний зміст закону "Про цитування юристів".

У 426р. був прийнятий закон "Про цитування юристів", за яким у судових рішеннях можна було посилатись лише на праці п’яти видатних юристів: Папіана, Павла, Ульпіана, Гая і Модестина, а також на праці тих юристів, на яких посилалися ці юристи.

44. Твори кого з римських юристів могли бути покладені в основу судового

рішення?

Папіана, Павла, Ульпіана, Гая і Модестина, а також на праці тих юристів, на яких посилалися ці юристи. Папіану віддавалась найбільша перевага.

45. Назвіть джерела (форми) права у Римі.

Поняття джерела права вживається:

1) у значенні матеріальних умов, з яких народжується право;

2) як політичні, ідеологічні, релігійні, моральні та інші умови, що впливають на зміст права;

3) у значенні форм правоутворення;

4) у розумінні джерела пізнання права.

Форми правоутворення:

1) звичаєве право;

2) закон;

3) едикти магістратів;

4) діяльність юристів.

Джерела пізнання:

1) Закони XII таблиць;

2) Кодифікація Юстиніана.

46. Поняття особи (суб'єкта права) в Римі.

Persona – особа – суб’єкт права. Проте, не всі люди у Римській державі визнавались особами. Раби не визнавались суб’єктом права, а були об’єктом права. Лише вільна людина є носієм прав та обов’язків і в цьому розумінні вона є особою, здатною до права.

47. Особливості правового становища вільновідпущеників.

Відпущений на волю раб називався вільновідпущеником. За загальним правилом, вільновідпущеник набував правового статусу особи, яка дарувала йому волю, тобто залежно від того, хто був його попереднім власником. Якщо це був перегрин, латин чи римський громадянин, то й вільновідпущеник набував статусу, який відповідав становищу перегрина, латина або римського громадянина. Попередній господар виступав як патрон вільновідпущеника, і якщо у вільновідпущеника не було дітей і він не залишав заповіту, то все його майно переходило до патрона. За потребою вільновідпущеник і далі був зобов’язаний надавати патронові різні послуги та матеріальну допомогу. Він також не мав права звертатись до свого патрона з штрафним позовом.

У сфері публічних правовідносин вільновідпущеники обмежувалися у праві служити в римських легіонах, а в І ст. втратили право брати участь у роботі народних зборів і голосувати.

48. Види суб'єктів права.

Фізичні особи, юридичні особи.

49. Чи були наділені дієздатністю юридичні особи в Римі?

Юридичні особи в Римі не мали власної дієздатності.

50. Якими трьома станами визначалася правоздатність в Римі?

1) стан свободи (status libertatis) – це вільні і раби;

2) стан громадянства (status civitates)- це римські громадяни та інші вільні особи, але не громадяни;

3) сімейний стан (status familiae) – це домовладики та підвладні особи.

51. Назвіть підстави припинення юридичної особи в Римі.

1) після досягнення мети, яка ставилася перед нею;

2) за розпорядженням державної влади, якщо її діяльність набувала незаконного характеру;

3) якщо втрачено майно;

4) після вибуття всіх її членів.

52. Які органи займалися призначенням і звільненням опікунів (піклувальників)?

Суд І інстанції

Дата добавления: 2015-05-31