Сформулюйте суть негаторного позову

Негаторний позов застосовувався для усунення перешкод,що заважали власникові нормально здійснювати своє право власності. Відповідачем за негаторним позовом був той,хто домагався користуватися якоюсь мірою чужою річчю. Відповідальність за цим позовом зводилася до обов’язку порушника припинити неправомірні перешкоди.

124.У чому полягає зміст прав на чужі речі?

Зміст прав на чужі речі полягає в тому, що суб’єкт цього права мав змогу користуватися чужою річчю, а в деяких випадках навіть розпоряджатися нею.

125.Види прав на чужі речі

1) сервітутні права (вони поділю на речові та особисті) 2) емфітевзис (спадкове довгострокове право на користування чужою землею) 3) суперфіцій (довгострокова оренда землі для забудови) 4) заставне право

126.У чому полягає відмінність між емфітевзисом та суперфіцієм?

За емфітевзисом землю передавали під обробку для в-ва с/г продукції,а за суперфіцією землю орендували під забудову.

127. Що таке іпотека?

Це найбільш розвинута іорма римської застави,яка надала становищу боржника більш незалежного від кредитора х – теру і зберегла цю назву до наших днів. Ця форма застави залишала предмет і у володінні,і у власності боржника. Кредиторові надавалося лише право у разі невиконання зобов’язання вимагати заставлену річ,продати її і з вилученої суми покрити борг. Спочатку іпотека розвивалася на основі с/г ділянок. Поступово поширилась на всі інші випадки зобов’язань

128.Що таке емфітевзис?

Це спадкове довгострокове право на користування чужою землею. За емфітевзисом землю передавали під обробку для в-ва с/г продукції.

129. Поняття скарбу в римському праві

Скарб – це давно сховані речі, власника яких відшукати не вдалося. За старобдавнім Рим. Правом скарб вважався часткою тієї речі, у яку він був захований (будинок, земля, дерево,...) тому підавався половинному поділу (половину власнику землі, будинку, половину тому хто знайшов).

130. Чому заставу відносять до прав на чужі речі?

Застава — це засіб забезпечення виконання зобов'я­зання, який встановлює речове право заставодержателя на предмет застави. Речове право заставодержателя полягало не в користуванні чужою річчю, як це має місце в інших пра­вах на чужі речі, а в праві розпоряджатися заставною річчю відповідно до закону. Право розпорядження заставодержа­теля було обмежено лише правом продажу. При деяких формах застави кредитору належало право володіння предметом застави, інколи — право на присудження власнос­ті, користування й одержання прибутків.

131. Що таке квіритська власність?

Квіритська власність базувалася на нормах цивільного права і характеризувалося обов’язковим поєднанням у ній таких ознак, як: 1) її суб’єктами могли бути тільки римські громадяни 2) її матеріальним об’єктом були речі, які підлягали складній процедурі передачі – манципації.

132. Поняття речі

Річ – це певна частина природи,що являє собою певну цінність для її володіння. РПП – речами визнавала все те, що створено самою природою, а також те, що створено працею людини, і містило в собі певну цінність.

133. Якими позовами захищалися речові права в Римі?

1) Віндикаційний позов. Віндикація — витребування своєї речі власником, що не володіє, від невласника, що володіє.

2) Негаторний позов (action negatoria) — позов про запе­речення. Він застосовувався для усунення перешкод, що за­важали власнику здійснювати правоможність користування річчю.

3) Публіціанський позов. Цим позовом захищалось добросовісне володіння. Згодом ним міг користуватися і власник, якщо він не міг довести права власності свого попередника.

4) Прогібіторний позов - позов про заборону на майбутнє. Він був подіб­ний до негаторного позову, однак відрізнявся від нього тим, що міг бути пред'явлений, якщо порушення права власності ще не відбулося, але відбудеться в майбутньому.

5) конфесорний позов - застосовувався тоді, коли порушення зазнавали ті із сервітутів, що утворилися на грунті цивільного права. У конфесорному позові могли бути поєднані вимоги, для реалізації яких стосовно права власності довелося б пред'являти віндикаційний, негаторний або прогібіторний позови. Він служив як поверненню об'єкта сервітуту з чужого незаконного володіння (наприклад, поверненню житлового будинку за правом пожиттєвого користування), так і усуненню будь-яких перешкод (навіть якщо вони виходили від власника ділянки), а також запереченню претензій на чужий сервітут (коли з сервітутним правом одного стикалися особисті права на ту ж саму річ іншого - наймача).

134. Назвіть види речей у римському праві

1) тілесні та безтілесні 2) рухомі та нерухомі 3) прості та складні 4) подільні та неподільні 5) споживні та неспоживні 6) речі наділені родовими ознаками і речі індивідуально – визначені 7) речі головні і побічні (придаткові) 8) речі в обороті і вилучені з обороту 9) майно

135. Що таке сервітут?

Це право на чужу тілесну річ, згідно з яким річ, крім свого власника, служить ще й іншій особі в якомусь одному або кількох відношеннях.

136. Види прав на речі.

Володіння: законне, незаконне (добросовісне, недобросовісне), похідне (володіння заставодержателя, секвестрація, прекарій).

Право власності: квіритське, перегринів, пректорське, провінційне.

Права на чужі речі: сервітути, емфітевзис, суперфіцій, заставне право.

137. Назвіть інститути, які складають речове право.

До речових прав римське право відносило такі інститути: володіння, право власності, сервітути та інші права на чужі речі

138. Випадки визнання заповіту недійсним.

Заповіт може стати недійсним з таких причин: а) внаслідок capitis dominutio - обмеження правоздатності; б) якщо спадкоємець втрачає право або помирає раніше, ніж спадкодавець; в) якщо заповіт буде анульований самим спадкодавцем шляхом заяви в суді або в присутності трьох свідків; г) якщо спадкодавець укладає новий заповіт.

139. Умови, необхідні для прийняття спадщини.

а) здатність спадкоємця до прийняття спадщини.

б) висловлення ним волі щодо прийняття спадщини у два способи: заявою про намір прийняти спадщину та фактичним вступом в управління майном.

Дата добавления: 2015-05-31