Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення

Поняття і загальна характеристика правового режиму земель лісогосподарського призначення

Згідно до Ст. 5 Лісового Кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями, тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

З точки зору Земельного Кодексу, а саме Ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж проводиться у порядку, встановленому статтями 6-17 ЗК України та статтями 11-16 і 93 Лісового кодексу України. Переведення лісових земель до інших категорій відбувається за згодою відповідних державних органів лісового господарства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя згідно зі ст. 42 Лісового кодексу.До земель лісового фонду не належать землі, зайняті:а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах входу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об’єктів;в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (ч. 2 ст. 55 ЗК)Землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст. 56 ЗК).

Право лісокористування є складовою частиною права при­родокористування, тому йому притаманні всі загальні особливості останнього. Разом з тим право лісокористування має певні особливості, що обумовлено формами власності на ліси, їх право­вим режимом, значимістю лісів, їх екологічної, культурно-оздоровчої та інших функцій1.Користування земельними ділянками лісогосподарського призначення може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без. встановлення строку надаються спе­ціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У пос­тійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку нада­ються спеціалізованим комунальним лісогосподарським під­приємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, терито­ріальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколиш­нього природного середовища.Право постійного користування лісами посвідчується дер­жавним актом на право постійного користування земельною ділянкою,.Підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси, над­силають до 1 березня року проведення чергового державного обліку лісів погоджену з територіальними органами земельних ресурсів та оформлену в установленому порядку документацію первинного обліку лісів відповідним державним лісогосподар­ським підприємствам Держкомлісгоспу для узагальнення і по дання органам Держкомлісгоспу до 1 травня зведеної облікової інформаціїНадання земельних ділянок лісогосподарського призначен­ня в тимчасове користування передбачено в ст. 18 ЛК, в якій встановлено, що об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Тимчасовий лісо-користувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.Тимчасове користування лісами, в свою чергу, поділяється на довгострокове (строком від! до 50 років) і короткострокове (строком до 1 року). Довгострокове тимчасове користування лісами — це засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського госпо­дарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Підставами припинення права постійного користування лісами є: припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку встановленому законом; вико­ристання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навко­лишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Дата добавления: 2015-05-31