Створення бірж

Створення біржі, тривала та складна справа, яка вимагає значних коштів та зусиль. Як правило, все розпочинається з формування ініціативної групи, члени якої в подальшому стають засновниками і входять до складу керівництва біржі. Вони визначають різновид та статус майбутньої біржі і розробляють концепцію її діяльності.

Принципове значення при створенні бірж має питання визначення кількості і складу її засновників. Як вже зазначалося, біржа може мати різний правовий статус: бути приватним підприємством, закритим або відкритим акціонерним товариством, змішаним товариством і навіть державним підприємством.

Біржі можуть засновуватися як юридичними, так і фізичними особами. Чим більше засновників і чим краще їх фінансово-матеріальне становище, тим більшу підтримку вони можуть надати біржі, хоча дуже велика кількість засновників ускладнює управління біржею. Однак у кожному варіанті формування біржі є свої переваги та недоліки.

Після того як визначено склад засновників, вони укладають між собою засновницький договір, де чітко визначають свої права і обов’язки, сферу і напрям діяльності, участь у фінансуванні витрат на створення біржі, способи і форми внесення членських внесків і взаємну відповідальність.

Велике значення має підготовка засновницьких документів, визначення статутного фонду біржі, проведення підписки на акції і продаж брокерських місць. В Україні мінімальний статутний фонд фондової біржі становить п’ятсот тисяч гривень. Конкретна ж його величина залежить від розмірів і завдань біржі, її обороту, кількості учасників і т.д. Деякі біржі визначають статутний фонд на рівні мінімального розміру, інші – в десятки сотень тисяч гривень. Значну роль в організації біржі відіграє визначення номінальної вартості акцій і проведення підписки на них. Біржа має право випускати акції різних категорій і номінальної вартості. Це дає великі можливості для вибору найкращого варіанту підписки. Але як свідчить практика, частіше всього випускають два види акцій – прості і привілейовані, однієї номінальної вартості. Як правило, номінальна вартість акцій на різних біржах знаходиться в межах від 50 до 300 грн., і власники кожної з них наділяються однаковими правами: участь в управлінні, брокерстві й отриманні дивіденду.

При створенні біржі можна випустити невелику кількість акцій, необхідну лише для формування її мінімального статутного фонду і нормальної організації діяльності. Основні ж кошти вона може отримати від аукціонного продажу брокерських місць.

Багато які біржі передбачають обмеження щодо придбання пакету акцій. Деякі з них дають можливість акціонерам купувати акції на суму не більше 20% статутного фонду, інші – не більше 30%.

Різними бувають форма і терміни сплати цих акцій. Їх сплата може здійснюватися грошовими коштами у будь-якій валюті, основними фондами, цінними паперами, наданням прав користування землею, будівлями, устаткуванням, інтелектуальною власністю тощо.

Частіше всього засновники новостворених бірж вимагають сплати половини номіналу придбаних акцій у терміни підписки, а іншої їх частини – протягом року. Деякі біржі встановлюють більш жорсткі терміни: сплату половини вартості акцій протягом 2-х тижнів або місяця після підписки на них.

Правову основу створення та діяльності товарних бірж на території України складають правові норми ЦК України, ГК України, галузевого Закону України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 р.[36], фондових бірж – Законів України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р.[37], “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 р.[38], валютної біржі – Постановою Правління Національного банку України “Про Українську міжбанківську валютну біржу” № 50 від 8 липня 1993 р.[39] та інших нормативних актів.

В економічному розумінні біржа – це ринок, якому властиві особливі, тільки йому притаманні ознаки. Так, на товарній біржі відбуваються торги замінимими товарами, що визначаються, як правило, родовими ознаками (мірою, кількістю, вагою); торги ці носять оптовий характер, при цьому зразки товарів відсутні, їх заміняє загальна характеристика товарів; біржові угоди укладаються з дотриманням спеціальних умов, які визначаються Правилами біржової торгівлі. Фондові біржі також підпорядковані певним правилам, які спрямовують на формування біржового курсу цінних паперів, надання різних послуг, пов’язаних з реалізацією цінних паперів.

Біржі є юридичними особами, вони беруть участь у торгах від свого імені, несуть самостійну майнову відповідальність, не відповідають за борги інших організацій і держави, які в свою чергу не відповідають за борги бірж. Вони діють на засадах самоврядування, самоокупності, мають самостійний баланс, розрахунковий, валютний й інші рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням.

Отже, основними ознаками біржових інститутів як особливої форми оптового ринку є:

- здійснення торгівлі товарами, які заміняються за стандартами і зразками, що дає можливість в момент купівлі-продажу реалізовувати не сам товар, а контракт на його поставку;

- регулярність торгів і ведення їх на основі чітко встановлених правил;

- формування цін на основі співвідношення попиту і пропозиції, що вільно формуються;

- свобода для продавців і покупців у виборі контрагента по угоді;

- стандартизація контрактів, розмірів мінімальних партій, лотів, обсягів поставок.

Товарні біржі не мають права займатися комерційними посередницькими операціями, вони не можуть здійснювати фактичні дії щодо “прив’язки” продавців товарів до їх можливих покупців. Вони також не повинні одержувати прибуток від своєї діяльності. Їх майно формується за рахунок пайових, вступних і періодичних внесків членів біржі, надходжень від здійснюваних на біржі операцій, від надання їх підрозділами послуг, а також штрафів, що стягуються за порушення Правил біржової торгівлі. Майно, що відображається на самостійному балансі біржі, належить їй на праві власності. Оскільки біржа створюється у певній організаційно-правовій формі: у формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами, як це характерно для фондової біржі, або ж у формі акціонерного товариства чи у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що характерно для товарної біржі, то при цьому кожна із бірж, виходячи з норм ст. 20 Закону України “Про власність” від 7 лютого 1991 р., є суб’єктом колективної власності[40].

Товарна біржа є організацією, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням. Водночас товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Не можуть бути засновниками і членами товарної біржі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

Слід вважати, що ці організації не можуть бути засновниками і фондових бірж, оскільки вони не підпадають під поняття торговців цінними паперами, які для створення фондової біржі повинні мати спеціальний дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами.

Створення як товарної, так і фондової бірж повинно здійснюватися шляхом укладання їх засновниками угоди. Цей засновницький договір за своєю юридичною природою є договором про спільну діяльність. Він повинен містити відомості (нарівні зі статутом), передбачені ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р., як то: відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства[41].

Установчі документи повинні також містити відомості, що характеризують особливості відповідного господарського товариства. Так зокрема, Статут акціонерного товариства, крім вищезазначених відомостей, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Варто звернути увагу на і особливості змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема вони повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Водночас зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Щодо товариства з додатковою відповідальністю, то його учасники відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум ‑ додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Причому, граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Не менш чітко законодавець визначає зміст установчого договору про командитне товариство, зазначаючи, що крім вищезазначених загальних умов, його установчий договір повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В установчому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

На відміну від інших цивільно-правових договорів, в яких зазвичай беруть участь дві сторони, договір про спільну діяльність – багатосторонній, оскільки закон не обмежує кількість учасників договору. Спільна діяльність учасників завжди направлена на досягнення загальної мети, яка при виконанні за цим договором засновницьких функцій до господарських віднесена бути не може.

Господарська мета – це досягнення конкретного результату – створення нового продукту, надання виробничих послуг, що видозмінює якість товару, виконання робіт. Засновницький договір спрямований на створення організації – юридичної особи, у нашому випадку біржі, однак біржова діяльність не є господарською. Як уже зазначалося товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку, надаючи послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивченні, упорядкуванні товарообігу і сприянні пов’язаним з ним торговельним операціям.

Наголошуючи на характеристиці змісту та особливостей установчих документів господарських товариств, у формі яких функціонують біржі, наголосимо, що засновницьким документом біржі є її статут (Положення), який згідно п.5 ст. 57 ГУ України затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.

Зокрема, товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі.

У статуті товарної біржі визначається:

- найменування та місцезнаходження біржі;

- склад засновників;

- предмет і цілі діяльності біржі;

- види фондів, що утворюються біржею, та їх розміри;

- органи управління біржею, порядок їх утворення та компетенція, організаційна структура біржі;

- порядок прийняття у члени біржі та припинення членства;

- права та обов’язки членів біржі та біржі перед третіми особами, а також членів біржі перед біржею та біржі перед її членами;

- порядок і умови застосування санкцій;

- майнова відповідальність членів біржі;

- порядок припинення біржі.

У статуті можуть передбачатися й інші положення, що стосуються створення та діяльності товарної біржі.

Що ж до фондової біржі, то її статут затверджується її вищим органом (зборами акціонерів). У статуті фондової біржі зазначаються найменування і місцезнаходження фондової біржі, порядок управління і формування її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяльності фондової біржі, розподілу майна фондової біржі у разі її ліквідації.

Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками-торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Діяльність фондової біржі як організатора торгівлі тимчасово зупиняється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в разі, коли кількість її членів стала менш ніж 20, а якщо фондову біржу утворено у формі дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами ‑ коли кількість членів такого об’єднання стала менше ніж 20. Якщо протягом шести місяців прийняття нових членів не відбулося, діяльність фондової біржі припиняється.

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов’язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

У разі анулювання отриманої торговцем цінними паперами ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку його членство у фондовій біржі тимчасово зупиняється до поновлення ним ліцензії або надання на біржу листа щодо виключення його з членів біржі. Інші підстави припинення або тимчасового зупинення членства у фондовій біржі визначаються правилами фондової біржі.

Членство у фондовій біржі припиняється у разі анулювання ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, виданої торговцю цінними паперами. Кожний член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової біржі як організатора торгівлі.

Зазвичай біржі є громадськими публічно-правовими організаціями, адже їх статути містять переважно норми адміністративного (організаційного) порядку. Однак правила біржової торгівлі, які розробляються і затверджуються самою біржею, містять у більшій своїй частині приватно-правові норми. Обов’язковість останніх для учасників біржового обороту базується лише на вільному підпорядкуванні вказаним нормам з боку цих учасників, які одержують свій вираз або в акті прийняття їх в члени біржі, або в допущенні до торгів як постійних чи разових відвідувачів.

Будучи особливим суб’єктом ринку, біржі виникають у дозвільному (реєстраційному) порядку. Так зокрема державна реєстрація товарної біржі провадиться відповідно до вимог статті 58 ГК України. Що стосується фондової біржі, то вона набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, яка здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 травня 2003 р.[42]

Варто наголосити, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців, тобто норми Закону однаковою мірою визначають процедуру реєстрації усіх суб’єктів ринку, у тому числі й бірж.

Водночас така позиція законодавця не є категоричною, оскільки вказаним Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об’єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, партій, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій. Тобто законодавець враховує специфіку діяльності біржових інститутів, відтак біржі можуть мати особливу форму державної реєстрації.

Однак незважаючи на допустимість особливостей державної реєстрації вказаних суб’єктів, законодавець все ж наголошує, що вказані суб’єкти, в тому числі й біржі, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.

Важливо зазначити, що державна реєстрація вищезазначених суб’єктів проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб’єкта, якщо інше не передбачено законом.

Своє головне призначення біржа виконує через проведення біржових операцій, які на товарній біржі, зокрема, можуть здійснюватися шляхом укладання договорів купівлі-продажу, поставки або міни. При укладенні цих угод біржа виступає ніби як посередник, тобто вона зводить сторони, сприяє укладанню між ними угод, а також здійснює її оформлення. Як приклад, фондова біржа створює лише організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі.

Як бачимо, ніяких прав і обов’язків безпосередньо з таких угод біржа не набуває і не несе відповідальності за їх невиконання (неналежне виконання). Цим біржа відрізняється від комісіонера, а біржові угоди, що укладаються – від договору комісії. Комісіонер укладає угоди (головним чином купівлі-продажу) від свого імені і за кошти комітента. Відповідно до угоди, що укладається ним, комісіонер набуває певних прав і обов’язків.

Усі посередницькі дії біржа здійснює через своїх посадових осіб – брокерів. Виступаючи як посередник, брокер сприяє укладенню угод, водночас ніяких правових наслідків вони для нього не породжують. Брокери лише представляють членів біржі і в цьому своєму статусі підшукують вигідні для них контракти і представляють їх до реєстрації на біржі. Забезпечуючи інтереси членів біржі, яких вони представляють, брокери повинні пересвідчитися в наявності і якості товару, що пропонується до реалізації, в платоспроможності покупця (якщо вони представляють інтереси продавця), пропонувати альтернативні умови угод тощо. Їм заборонено розголошувати комерційні таємниці угод, в яких вони беруть участь, вони не мають права одночасно обслуговувати клієнтів, інтереси яких не співпадають, або суперечать один одному.

Кількість брокерів на біржі визначається біржовим комітетом або радою біржі. В основі такого визначення знаходиться, як правило, показник від загального товарообороту біржі. Зі складу брокерів обирається гоф-брокер (головний брокер), який затверджується біржовим комітетом (радою біржі). Він представляє інтереси брокерів у біржовому комітеті (раді). Разом з тим йому надається право здійснювати біржові угоди на загальних підставах. Він має право ставити перед котирувальною комісією біржі питання щодо котирування угод, з визначення вищих, нижчих і середніх цін по групах товарів, попиту і пропозиції на товари. Він також може очолювати котирувальну комісію біржі, отримуючи за це відповідну винагороду.

Для здійснення біржових операцій брокер укладає з клієнтом, представником якого він виступає, договір доручення. У цьому договорі доручення з посиланням на укладений раніше договір про надання брокерських послуг, клієнт доручає брокеру укласти угоду щодо купівлі, продажу, міни, поставки певного товару, в певній кількості, певної якості. У договорі обумовлюються строки поставки, санкції за можливі порушення контрагентом своїх обов’язків у вигляді неустойки, штрафу, пені, відшкодування збитків.

Як бачимо, організація бірж є складним механізмом, що вимагає як фінансових, матеріальних, так і професійних зусиль засновників, а в подальшому і персоналу біржі задля досягнення “біржової” мети – створення сприятливих умов для здійснення біржових операцій учасниками біржових торгів.

Дата добавления: 2015-05-31