Місце біржового права в системі права України

Будучи складним правовим інститутом господарського права, біржове право тісно взаємодії з іншими галузями права, що пояснює складність суспільних відносин, які виступають предметом кожної галузі права. Серед юристів-науковців та практиків сьогодні відсутня єдність думок щодо місця біржового права в системі господарського права, а відтак біржове право розглядається ними як господарсько-правовий інститут, підгалузь господарського права або ж як самостійна галузь права.

Не дивлячись на це, незаперечною є позиція того, що предмет біржового права охоплює відносини, що виникають у процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів. Відтак біржові правовідносини є частиною господарських правовідносин, що виникають у сфері організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Загалом галузями, суміжними з біржовим правом, є цивільне, господарське, адміністративне, фінансове та інші галузі права. Однак кожна з цих галузей права є самостійною галуззю права, а розмежування між ними слід проводити не лише за предметом та методом правового регулювання, але й за тими функціями, які характерні вказаним галузям права.

Біржове і цивільне право. Норми цивільного права визначають правовий статус учасників цивільного обороту, підстави виникнення і порядок реалізації права власності й інших майнових прав, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності (інтелектуальної власності), регулюють договірні й інші зобов’язання, а також інші майнові і пов’язані з ними особисті немайнові відносини, побудовані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майнової самостійності їх учасників.

Саме норми цивільного права регламентують порядок укладання договорів, у тому числі й біржових. Так, згідно ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Такий же порядок регламентації стосується й особливостей укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо, оскільки відповідно до ст. 650 ЦК України вони встановлюються відповідними актами цивільного законодавства[13].

Біржове і господарське право. Біржова діяльність будучи різновидом господарської діяльності регламентується нормами господарського права, які визначають організацію бірж, їх правовий статус, здійснення торговельно-біржової діяльності, правила біржової торгівлі, порядок проведення біржових торгів та ін.

Так норми ГК України (ст. 185) визначають особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах, констатуючи, що до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Господарське законодавство (ст. 278 ГК України) акцентує також увагу на безприбутковості біржових інститутів, зазначаючи, що здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською організацією ‑ товарною біржею, яка не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Законодавець (ст. 279 ГК України) розглядає товарну біржу як особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям.

Згідно ст. 360 ГК України, для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа ‑ акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до ГК України, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі[14].

Таким чином, норми господарського права значною мірою концентрують увагу на біржові правовідносини, що виникають з приводу біржової діяльності.

Біржове та адміністративне право. Адміністративне право регулює управлінську діяльність органів виконавчої влади в різних сферах суспільного життя, закріплює їх структуру, правове становище, компетенцію і взаємовідносини між собою, застосовуючи при цьому, як правило, метод “влади і підпорядкування”, що базується на субординація (підпорядкування нижчестоящого вищестоящому). Тоді як, біржове право визначає діяльність органів державного управління тільки у зв’язку з державним регулюванням біржової діяльності.

Так органи державної влади й управління здійснюючи вплив на суб’єктів біржового ринку визначають порядок реєстрації бірж, їх ліцензування, оподаткування. розробку біржових стандартів, регламентацію основних процедур і державного контролю, тобто здійснюють публічно-правовий вплив на вищезазначені суб’єкти.

Окрім цього, норми адміністративного права охороняють біржові правовідносини. Зокрема, Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачає відповідальність за правопорушення у сфері ринку (статті 164, 166-9)[15].

Біржове і фінансове право. Фінансове право знаходиться в тісному зв’язку з біржовим правом, яке регулює різноманітні суспільні відносини, і перш за все, майнові відносини, учасники яких рівноправні, володіють автономією волі, майновою самостійністю. Фінансове також регулює майнові відносини, але лише ті з них, що виникають з приводу грошей, а тому набувають форми грошових відносин. Біржове право регулює не тільки грошові відносини, але й відносини, що виникають з приводу іншого майна (речей, майнових прав). Предметом фінансового права є грошові відносини, учасники яких не рівноправні, не володіють автономією волі і майновою самостійністю, коли між ними виникають відносини владно-підвладності. І дуже важливо зазначити, що ці грошові відносини виникають у зв’язку з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, тобто у зв’язку зі здійсненням фінансової діяльності держави і місцевого самоврядування.

Норми кримінального права, кримінального процесу охороняють біржові правовідносини. Статті 199 (виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї), 202 (порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю), 223 (порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів), 224 (виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів) КК України[16], наприклад, передбачають кримінальну відповідальність за правопорушення суб’єктів біржового ринку.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте поняття біржового права.

2. Що складає предмет біржового права та які його особливості?

3. Що викликало необхідність виокремлення біржового права в окрему галузь?

4. Чим пояснюється публічний і приватний характер біржового права?

5. З допомогою яких методів регулюються відносини у сфері біржової діяльності?

6. Яка сфера правового регулювання правових інститутів і норм Загальної та Особливої частин банківського права?

7. Охарактеризуйте біржове законодавство.

8. Яке місце посідає Господарський кодекс України в системі біржового законодавства?

9. Яка роль правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в системі джерел біржового права?

10. У чому полягає зв’язок біржового права з іншими галузями права?

ГЛАВА 2. Регулювання біржової діяльності

§ 1. Поняття, зміст і принципи регулювання біржової діяльності

Успішний розвиток біржового ринку, значне розширення його учасників, як продавців, так і покупців, зниження їх підприємницьких ризиків неможливе без формування відповідного управлінського механізму регулювання, що забезпечує дотримання інтересів усіх учасників біржової торгівлі. Суб’єкти ринку повинні бути впевнені у тому, що ризик, який пов’язаний з їх участю у біржових торгах, зведений до мінімуму.

А тому, регулювання біржової діяльності – це нормативно врегульована система способів і прийомів щодо відповідного впорядкування діяльності біржових інститутів й укладання біржових угод за встановленими правилами і вимогами.

Регулювання біржової діяльності, як до речі і біржового ринку, передбачає впорядкування поведінки на ньому його учасників та процедури укладання угод між ними зусиллями окремих інституцій, уповноважених на це суспільством чи окремим колективом.

Виходячи з принципу суб’єктності, виділяють:

- державне регулювання біржової діяльності, яке здійснюється державними органами, до компетенції яких входить виконання тих чи інших функцій регулювання;

- регулювання з боку професійних учасників ринку цінних паперів, або саморегулювання ринку. Тут може бути два варіанти. З одного боку, держава може передавати частину своїх повноважень щодо регулювання ринку уповноваженим нею (державою) організаціям чи професійним учасникам біржового ринку, як то Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку може делегувати окремі повноваження саморегулівним організаціям. При чому, рішення про делегування саморегулівній організації повноважень підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню відповідно до законодавства. З іншого боку, біржові інститути можуть самі домовлятися про те, що створена ними організація (суб’єкт) одержує від них самих окремі права щодо регулювання стосовно всіх засновників чи учасників даної біржі чи всіх бірж;

- громадське регулювання чи регулювання через громадську думку; в кінцевому рахунку саме реакція широких верств населення є першопричиною, з якої починаються ті чи інші регулятивні дії держави чи професіоналів ринку.

Метою регулювання біржової діяльності є забезпечення стабільності, збалансованості та ефективності функціонування біржового ринку. Більш широкий зміст мети регулювання полягає у:

- підтриманні порядку на біржовому ринку, створенні нормальних умов для роботи всіх учасників ринку;

- захисті учасників ринку від недобросовісності і шахрайства окремих осіб чи організацій, від злочинних організацій і злочинців загалом;

- забезпеченні вільного та відкритого процесу біржового ціноутворення на основі концентрації попиту і пропозиції;

- створенні ефективного ринку, на якому завжди присутні стимули для підприємницької діяльності і кожний ризик адекватно винагороджується;

- створенні нових біржових ринків, підтримка біржових структур, починань, нововведень та ін.; вплив на біржовий ринок з метою досягнення відповідної мети (наприклад, зниження біржових цін)[17].

Що стосується мети державного регулювання ринку цінних паперів, то законодавець її визначив такою:

- реалізація єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

- гарантування прав власності на цінні папери;

- захисту прав учасників фондового ринку;

- інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

- дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

- запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів[18].

Як складний окремий інститут біржового права, механізм біржового регулювання передбачає правове, нормативне, інформаційне та кадрове забезпечення. Зупинимося на їх характеристиці.

Правове забезпечення – це система впорядкованих законодавчих актів, постанов, указів та інших правових актів органів управління, наділених повноваженнями у сфері регулювання біржової діяльності.

Нормативне забезпечення включає нормативні акти професійних учасників біржового ринку, як то інструкції, нормативи, норми, методичні вказівки та роз’яснення, а також правила біржової торгівля.

Інформаційне забезпечення передбачає можливість пошуку, формування та використання учасниками біржового ринку економічної, комерційної, фінансової, банківської та іншої інформації.

Кадрове забезпечення – це система підготовки, що передбачає навчання та виховання фахівців біржової справи, здатних розв’язувати складні господарсько-правові завдання у сфері біржової діяльності.

Завдяки вищезазначеним забезпечуючим складовим механізму біржового регулювання стає можливим:

- формування нормативно-правової основи функціонування біржового ринку, як то розроблення та прийняття законів, постанов, указів, інструкцій та інших правових актів відомчого характеру;

- відбір професійних учасників біржового ринку, адже сучасний ринок не можливий без професійних посередників, які мають задовольняти відповідні вимоги щодо базових знань, досвіду й етиці поведінки;

- здійснення контролю відповідними контролюючими органами за дотриманням виконання всіма учасниками ринку норм і правил функціонування ринку;

- застосування санкцій за відхилення від норм і правил, визначених біржею, як то: усні та письмові попередження; штрафи, виключення із членів біржі, адміністративна чи кримінальна відповідальність.

Досягнення результатів регулювання можливе лише за умови дотримання відповідних принципів, що підтверджують практику передового досвіду світового біржового ринку.

Зарубіжний досвід свідчить, що державне регулювання біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів:

- суспільної корисності;

- гласності й відкритості біржових торгів;

- довіри;

- саморегулювання;

- гарантії прав учасників біржової торгівлі.

На увагу заслуговує й інша група принципів, що їх пропонують дослідники біржової справи:

- розподіл підходів до регулювання стосовно позабіржових учасників ринку, з одного боку, і до професійних учасників біржового ринку – з іншого;

- максимально можливе інформування про все, що відбувається на біржовому ринку. Завдяки цьому досягається не лише можливість отримання учасниками інформації, необхідної для прийняття ділових рішень, але й зростає рівень довіри до біржі та її членів;

- забезпечення конкуренції як механізму об’єктивного підвищення якості послуг і зниження їх вартості;

- недопущення поєднання нормотворчості і нормо застосування в одному органі управління або регулювання;

- забезпечення гласності нормотворчості, публічне обговорення проблем ринку;

- принципи наступності світового досвіду вітчизняної системи регулювання біржового ринку[19].

Регулювання біржової діяльності є проявом управлінської діяльності уповноважених суб’єктів на біржовому ринку, відтак дана система управління містить дві підсистеми:

- керуюча, що передбачає використання державних і недержавних (громадських) методів регулювання

- керована, ‑ реалізує методи регулювання керуючої підсистеми та забезпечує:

◦ організацію руху фінансових ресурсів;

◦ якість біржових товарів;

◦ інформаційне сприяння біржовому ринку.

Керуюча підсистема за своїм змістом є складним елементом системи управління біржовою діяльністю, оскільки містить в собі:

- державні органи та саморегулівні організації (біржі), що здійснюють на біржовому ринку нормотворчу, реєстраційну, ліцензійну та контрольну діяльність;

- законодавчу інфраструктуру (законодавчі акти, постанови, укази, нормативні документи та ін.);

- етику біржового ринку (правила біржової торгівлі, що затверджуються загальними зборами відповідної біржі);

- традиції та звичаї біржового ринку.

Дата добавления: 2015-05-31