Початок ділової бесіди

Основа майбутніх відносин із співбесідником закладається в перші 10-15 секунд спілкування з ним.

Слід пам’ятати, що перше враження про людину на 55% залежить від візуальних вражень, на 38% - від манери говорити, і на 7% - від того, що він говорить.

Поради при початку зустрічі:

1. Передусім подумайте про те, як ви будете виглядати, у якому одязі підете на зустріч.

2. У особливо важливих випадках слід продумати можливий сценарій діалогу, свою аргументацію.

3. Йти на зустріч слід, раніше домовившись про час її проведення і необхідно звести до мінімуму умови, із-за яких прийшлось би чекати, коли запросять.

4. Входити треба впевнено, з піднятою головою, відразу ж встановлювати візуальний контакт, - погляд прямо в очі співрозмовнику завжди дає переваги.

5. Сідати слід після запрошення або після того, як сядуть господарі. На запрошення сісти слід сідати вільно, сидіти слід прямо, корпус злегка подається вперед.

6. Постава, голос повинні свідчити про достойність, впевненість у собі (але не самовпевненість).

Психологічним прийомом, що полегшує початок контакту є спілкування з об’єктом як із старим знайомим (використовується не завжди: у відповідних ситуаціях і при відповідній психологій людини).

Перші 2 - 3 фрази створюють внутрішнє відношення до нас і бесіди (робочу атмосферу).

На початку бесіди уникати вибачень, проявів нерішучості, невпевненості, нешанобливості до партнера, та взагалі наповнювати контакт з перших слів своїм емоційним станом, настроєм.

Початок розмови з підтримкою відповідного психоемоційного стану у співрозмовника будується на перетині негативних емоцій і відкиданні можливих перешкод, що ускладнюють необхідне взаєморозуміння. Негативні реакції співрозмовника визначають за зовнішніми проявами (різкості фраз, зажатості поз, вузькості зіниць...) і знімають різноманітними психологічними прийомами (вибором особливо діючих слів, мімікою, тілесним копіюванням...).

Не слід звертатися до співбесідника зі слів: “Я”, “Мені”.

Не варто першими питаннями примушувати співбесідника підшукувати контраргументи і займати позицію оборони.

Не починайте розмови з обговорення тих питань, по яким існує розбіжність в поглядах. Відразу виділіть аспекти, по відношенню до яких ви одностайні, загострюйте увагу на тому, що ви обидва прагнете до однієї і тієї ж мети, що різниця між вами тільки в методах, а не по суті. Домогтися того, щоб співрозмовник із самого початку говорив “так”, не давайте йому можливості відповісти “ні”.

Якщо у співрозмовника поганий настрій, бажано підвищити його емоційний тонус. Самий ефективний прийом – присвоїти співбесіднику бажану якість: “Знаючи вашу старанність…” Також це може бути похвала, нагадування про приємні події, повідомлення цікавої інформації.

Для створення невимушеної атмосфери спілкування можна включити людину у виконання фізичних дій: “Допоможіть, будь ласка…”, “Як добре, що ви поруч…” та подякувати.

Методи початку розмови:

1. Метод зняття напруги. Досить сказати декілька слів, але теплих. Комплімент, жарт.

2. Метод “зачіпки”. Дозволяє коротко викласти якусь ситуацію, проблему, пов’язавши її з темою бесіди (подія, порівняння, особисті враження, анекдотичний випадок).

3. Метод стимулювання гри уяви. Передбачає постановку ряду запитань на початку бесіди по темі зібрання.

4. Метод прямого підходу. Безпосередній підхід до справи без будь-якого вступу.

Правильний початок бесіди передбачає точний опис мети зібрання, знайомство співбесідників, яких рекомендує ведучій, називає ініціатора зустрічі, оголошує тему і послідовність розгляду питань.

Покажіть свою обізнаність в досягненнях з моменту попередньої зустрічі і на передній план висувайте думки і побажання партнера.

Починаючи розмову і усуваючи внутрішню напругу у партнера, пам’ятайте, що:

* банальний початок орієнтує на банальність всієї бесіди;

* люди, які зазнали емоційного потрясіння, частіше шукають в співрозмовника лише «резонатора», а не радника;

* доброзичлива установка (готовність слухати) породжує стан свободи та невимушеності;

* не перший план в ході спілкування необхідно висувати судження та прагнення співрозмовника (замість «я хотів би» - «ви хочете»), оскільки він з більшою охотою підтримує розмову про власні проблеми і побажання;

* із суб’єктами, які при розмові відкидаються назад або розгойдуються в кріслі, звичайно почувають себе не дуже затишно.

Дата добавления: 2015-05-26