Чи можна вважати час у міфології історичним?

Міфології — перші всезагальні історії

Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії

Ред.]Сучасне значення

Ред.]Види міфів

§ Космогонічні - міфи про створення Всесвіту;

§ Теологічні - міфи про походження богів;

§ Міфи про священний шлюб;

§ Солярні й астральні;

§ Етимологічні - міфи, що пояснюють походження явищ або предметів;

§ Есхатологічні - міфи про загибель Всесвіту (Апокаліпсис Іоана Богослова);

§ Міф про циклічність у природі (скотарські та землеробські міфи);

§ Героїчні міфи (про героїв, засновників племен — грецькі міфи про Геракла);

§ Міфи про здобуття людьми культурних навичок (міф про Прометея);

Слід зазначити, що деякі способи класифікації в міфології розрізняють міф та леґенду: міфом вважають оповідання про богів, виникнення світу тощо, леґендою — історії про героїв-людей, застосовані на історичних постатях та подіях.^[1].

Слово міф вживається в сучасних філософських і політичних текстах в значенні — «неправдиве пропагандистське твердження», наприклад, «міф про цивілізаторську роль білої раси», тощо. В такому контексті термін міф має виразний негативний відтінок.

10. Особливості міфологічного світогляд

Початковими всезагальними історіями, що зосереджували в собі у поетичній формі комплекс найрізноманітніших (у тому числі й філософських) знань і уявлень про розвиток суспільства, були, як зазначав ще Джамбаттіста Віко, міфології, а першими мислителями-поетами, що створювали їх, за його ж характеристикою, були стародавні народи.

Однак первісне міфологічне розуміння історії, чи міфологічна історія, — це історія дуже специфічна, оскільки час у ній не рухається. Навіть за поділу вже у пізній міфології на час міфічний (сакральний) і час історичний (профанний) зміни в суспільстві, що відбуваються в історичному часі, проекціюються в час міфічний і зводяться до здійснених у ньому одноразових актів першотворення. Міфічний час при цьому постає як віковічний. Водночас він є універсальним першоджерелом не тільки інваріантних праобразів, але й магічних діючих духовних сил, що актуалізуються через ритуали інсценізації подій міфічної епохи і слугують засобом підтримки раз і назавжди встановленого порядку не лише у природі, айв історії.

Цей час, за влучною характеристикою СО. Токарева та Є.М. Мелетинського, є тим часом, коли все було "не так", як тепер. Міфічне минуле — це не просто попередній час, а особлива епоха першотворення. Міфічний час передував початку емпіричного часу; міфічна епоха — це епоха першопредметів і першодій (перший вогонь, перший спис, перші вчинки тощо). Усе, що відбувалося за міфічного часу, набуває значення парадигми (з грецьк. — приклад, зразок, образ), розглядається як прецедент, що є зразком для відтворення вже тому, що такий прецедент мав місце у споконвічні часи2. Таким чином, міфічний час ще не є історичним у власному, сучасному значенні цього слова.

Дата добавления: 2015-05-26