Методичні поради. Теми доповідей і рефератів

Теми доповідей і рефератів

Контрольні запитання

План

1. Становлення і розвиток некласичної філософії. А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. О. Шпенглер.

2. Теорія психоаналізу. Фрейдизм. Неофрейдизм.

3. екзистенціальні теорії сучасності.

1. Як Ви розумієте поняття "філософія життя"?

2. У чому кінцева мета розвитку суспільства за О. Шпенглером?

3. Які рушійні чинники суспільного розвитку у З. Фрейда, який механізм дій цих чинників?

4. Що лежить в основі екзистенціалізму?

5. Яким бачить екзистенціалізм зв‘язок індивіда з навколишнім світом?

1. "Філософія життя" Ф. Ніцше.

2. Філософія історії О. Шпенглера.

3. Проблема підсвідомого в поглядах З. Фрейда.

4. Екзистенціалізм. Буття людини в світі.

Приступаючи до розгляду першого питання, необхідно відзначити, що XX століття вирізнялося динамічними соціально-політичними, науково-технічними та економічними процесами. Суперечність між різними соціально-політичними режимами призвела до двох світових війн і поставила світ перед загрозою ядерної катастрофи. Зрештою, це час народження глобальних проблем. Все це призвело до утворення нової некласичної філософії з новою парадигмою, для якої характерними є: суб'єктивізм, ірраціоналізм, антисаєнтизм.

Філософська парадигма сучасності виступає як планетарне явище. Для неї характерні плюралізм шкіл і напрямів. Умовно можна виділити такі основні типи філософських течій: саєнтичні, які в основному обґрунтовують філософські питання науки; антропологічні, які охоплюють філософські аспекти людини; релігійно-філософські, які намагаються вирішити проблеми взаємовідносин людини і Бога [3, с. 5-61].

Слід підкреслити, що всеосяжним предметом, універсалією напрямів і шкіл сучасної філософії Заходу визнається людина. До числа найвпливовіших філософських вчень про людину, її природу, життєві проблеми і перспективи належать: "філософія життя", фрейдизм та екзистенціалізм.

Розглядаючи "філософію життя", слід показати, що вона виникає як опозиція класичному раціоналізмові, відштовхується від категорії життя, розуміючи під цим поняттям цілісний органічний процес, стихійний і нерозумний, який виступає первинною творчою реальністю світу. Життя не можна пізнати розумом, воно осягається інтуїтивно, лише обраним вдається це зробити, і тоді вони постають як суб'єкти життя, господарі власної долі.

Одним з основних джерел "філософії життя" була ірраціоналістично- песимістична філософія Артура Шопенгауера (1788-1860 рр.). Для А. Шопенгауера основою життя виступає воля самого Космосу - сліпе і нестримне хотіння, що є істинним змістом всього сущого. Світова воля зла. Вона є сутністю особи і джерелом усіх людських бідувань. Філософ доводив, що лихо має космічний характер, і тому ніякі суспільно-політичні перетворення нічого не здатні змінити в житті людини і суспільства.

За концепцією Фрідріха Ніцше (1844-1900 рр.), основою життя виступає притаманна людині воля до влади, (жадоба життя, що ґрунтується на біологічному інстинкті виживання, забезпечує накопичення сил, зміцнення існування особи). При відсутності волі до влади істота деградує. Слід звернути увагу, що, за Ф Ніцше, воля наштовхується на хаос, який виник внаслідок смерті Бога (моральних та соціальних регулятивів). Якщо Л. Фейєрбах на місце померлої релігійної моралі поставив релігію любові, то Ф. Ніцше пропонує інший вихід: формування надлюдини, вродженими характеристиками якої будуть шляхетність та аристократизм, що спиратимуться на волю до влади. Надлюдині дозволено все, вона стоїть по той бік Добра і Зла, живе за власним розумінням, відповідає лише перед собою.

Освальд Шпенглер (1880-1936 рр.) обґрунтовує протилежність природи і людської історії як протилежність мертвого і живого. Життя для нього - це "душа" культури. Покажіть, що кожному культурному утворенню, за О. Шпенглером, відповідають наперед визначені часові рамки. Коли культура вмирає, вона перероджується в цивілізацію. Назвіть вісім визначених філософом культур, зазначте, що існування та співіснування культур є, з його точки зору, свідченням єдності проявів життя у Всесвіті.

Підсумовуючи сказане, відзначте, що для "філософії життя" є характерним: естетизм, тобто думка про те, що найбільш адекватним способом осягнення життя є витвори мистецтва, поезія, музика; особливий метафоричний стиль і мова; відмова від традиційного категоріального апарату [2, с. 29-41]

Розглядаючи друге питання, розкрийте зміст теорії психоаналізу, засновником якої був Зігмунд Фрейд (1856-1939 рр.). Зупиніться на головному відкритті філософа: на виявленні несвідомого, на його філософському осмисленні та тлумаченні. Слід піддати аналізу несвідоме - як ту частину психіки людини, де концентруються сліпі бажання та витіснені з свідомості ідеї, яка прагне розрядки через дію і виступає джерелом психічної динаміки. Слід показати, що головним рушієм поведінки у підсвідомості є два інстинкти: самозбереження та сексуальний. Сексуальний інстинкт, або лібідо (від лат."лібідо" - потяг, пристрасть) - це головна психічна енергія і центральна ланка психоаналізу. Розгляньте поняття витіснення та сублімація, покажіть, що, за З. Фрейдом, процес психічного розвитку людини є, за своєю суттю, біологічно детермінованим процесом перетворень її сексуального інстинкту.

Охарактеризуйте структуру психіки, дану З Фрейдом у праці "Я і Воно". Проаналізуйте, як з позиції теорії психоаналізу намагається З. Фрейд тлумачити історію людства, суспільне життя, культуру.

Слід мати на увазі, що послідовники З. Фрейда - неофрейдисти Карл Юнг (1875-1961 рр.), Альфред Адлер (1870-1937 рр.), Гаррі Саллівен (1892-1949 рр.), Еріх Фромм (1900-1980 рр.) - прагнуть вийти за межі біологічних характеристик людини і спрямовують свої пошуки у галузь соціальних явищ.

Поглибити знання про цей напрям філософії допоможе монографія А.Руткевича "Психоанализ. Истоки и первые этапы развития".

Провідним філософським напрямом сучасності є екзистенціальна філософія, яка є змістом третього питання.

Проаналізуйте ключові категорії екзистенціалізму: екзистенція, буття, ніщо, сутність і погранична ситуація.

Підкресліть, що центральна проблема екзистенціальної філософії є проблема відчуження індивіда від суспільства, причому індивід розглядається живим, з його думками, стражданнями, пристрастями, з його ставленням до довкілля, в якому він живе.

Щоб допомогти людині знайти вихід з нелюдських умов існування, екзистенціальна філософія проголошує принцип активності людини. Людина змушена рахуватися з світом, в якому вона живе, але водночас вона "приречена бути вільною" (Ж.П. Сартр). Вона завжди стоїть перед вибором: пройти через ланцюг страждань та спокус і реалізувати свою сутність чи, по суті, деградувати як особистість. І світ існує для людини лише постільки, поскільки, взаємодіючи з ним, вона надає світові смислу і значення. Але в цьому світі живуть різні люди, і він відтворюється за їх усередненим "образом і подобою", а тому є ворожим для кожної індивідуальності.

І все ж, згідно з екзистенціальною філософією, людина зобов'язана примусити себе жити і творити себе у боротьбі з цим світом, у зіткненнях з іншими людьми. Тоді вона може проявити свою індивідуальність, виділитися з маси, гідно прожити своє життя.

Слід підкреслити гуманізм цього вчення не дивлячись на те, що життя воно визначає як буття до смерті. Але таке визначення не слід розуміти як настрій безвиході, це, навпаки, примушує замислитися над сенсом життя та його вартістю.

Визначте особливості атеїстичного екзистенціалізму (Мартін Хайдеггер, 1889-1976 рр.; Жан-Поль Сартр, 1905-1980рр.; Альберт Камю, 1913-1960 рр.) та релігійного (Карл Ясперс, 1883-1969 рр.; Габріель Марсель, 1880-1973 рр.; Микола Бердяєв, 1874-1969 рр.; Лев Шестов, 1866-1938 рр.) В цьому допоможе розібратися підручник І.Захари, с. 377-386.

Підводячи підсумки вивчення історії світової філософської думки, слід підкреслити значення того, що ви занурилися у багатюще джерело мислительної культури людства, де зосереджений світовий досвід поступового інтелектуального освоєння людиною світу, осягнення нею смислу життя і смерті, логіки пошуку істини, проникнення у таємниці буття світу.

Дата добавления: 2015-05-26