Поняття та види речей

Річ - це частина природи, яка становить певну цінність для свого володільця чи власника. Це може бути об'єкт, створений природою (вода, дикий мед), або те, що створено працею людини з сировинного матеріалу (цегла, мебля). Поняття "річ" і "товар" не є тотожними. Товаром може бути і те, чого в природі поки що не існує (не виготов­лена продукція).

Поділ речей. Манціпні речі - речі, що вимагають виконання спе­ціальних формальних обрядів при їх відчуженні, засоби виробництва, ті предмети, які становили економічну основу суспільства: земля, раби, робоча худоба, земельні сервітути тощо. Перехід майнових прав міг здійснюватися лише через манципацію - обряд з виконанням пев­них ритуальних дій у присутності 5-7 свідків. Неманціпні речі - це предмети споживання.

Тілесні і безтілесні речі - це поділ за матеріальним тілом. Тілес­них речей можна торкнутися. Безтілесні - це ті, що містяться тільки у праві та не мають у власному сенсі матеріального змісту — авторське, спадкове тощо. Можна "продати безтілесне", а також захистити його від посягань третіх осіб (наприклад, покарати плагіатора).

Речі рухомі і нерухомі Нерухомі речі - це: а) земля, будівлі, до­роги тощо; б) надра, а також повітряний простір над земельною ділян­кою; в) усе, створене чужою працею на землі власника (будинок юри­дично належав власнику земельної ділянки, аналогічно - засіяне не-власником поле тощо), це не тільки земля, але й ті речі, для яких зміна місця без пошкодження була неможливою. Всі інші речі — рухомі.

Речі складні і прості Проста річ - та, усі частини якої створю­ють щось фізично зв'язане й однорідне. Частини цієї речі неістотні і не мають самостійного значення (статуя, картина, кінь). Складні речі створені зі штучно з'єднаних різнорідних речей, які утворюють між

собою зв'язок і мають спільну назву (ткацький станок). Окремі елемен­ти такої речі не могли належати різним особам.

Речі подільні і неподільні. Подільні - це речі, які після поділення не змінюють ні свого роду, ні цінності. Кожна частина після такого поділу становить окреме ціле, тільки в меншому об'ємі (пляшка вина, бочка меду). Подільними вважалися також земельні ділянки і навіть будинки - по вертикалі. Неподільні - це речі, які при розділенні на окремі частини втрачають значну частину своєї цінності або й усю цінність (золотий ланцюжок тощо). Розділ згаданої речі може бути лише уявним; частини, що утворюються при такому поділі, назива­ються ідеальними частинами або ідеальними долями, поділу підлягає не річ, а її цінність.

Речі споживчі і неспоживчі. Споживчі - це речі, які при користу­ванні знищуються або значно зменшуються. Неспоживчі речі зношу­ються поступово або не втрачають цінність взагалі (будівля, коло­дязь). Зрозуміло, що позики (позичка) речі споживної (мішок борош­на) і неспоживної (плуг) суттєво відрізняються між собою за способа­ми повернення, мішок борошна повертається не той самий, а інший, з такими ж саме ознаками.

Речі, визначені родовими ознаками, та індивідуальні. Речі родові в обороті індивідуальної цінності не мають. Оцінка їх йде на вагу, міру, число, наприклад, зерно, раби-будівельники - це замінимі речі. Речі, наділені індивідуальними ознаками (раб-гладіатор), категоріями ваги, міри, числа, визначити неможливо (однак це не заважає за кож­ного раба-гладіатора давати свою ціну). Цей поділ мав принципово важливе значення при питанні про відшкодування випадкової загибе­лі речі. Існувало правило "рід не гине", тобто річ з родовими ознака­ми можна замінити. Ризик випадкової загибелі родової речі лежав на зберігачеві, а індивідуальної речі - на її власникові.

Витрати - будь-які затрати на річ. Серед них виділяли витрати необхідні - ті, без яких річ не може існувати (наприклад, харчування раба чи худоби); корисні - ті, які поліпшують річ, збільшують її цін­ність; витрати, зроблені заради примхи. При позовах про повернення речі добросовісний і недобросовісний володільці несли різну відпові­дальність, відповідно, ті чи інші витрати підлягали або не підлягали компенсації.

Речі в обороті та речі, вилучені з обороту. Речі в обороті могли бути предметом приватної власності й угод, вилучені з обороту - відповідно, ні. До останніх належали, по-перше, речі, присвячені богам (храми, олта­рі), або ті, що перебували під заступництвом богів (кладовища, храми); по-друге, речі спільного користування (дороги, школи, ринки тощо).

Майно — сукупність цивільних прав і обов'язків, актив і пасив, вимо­ги і борги, що належали одній особі. Це було важливо при прийнятті спадщини, адже за римським приватним правом "умирає людина, а не борг".

Головні та побічні речі. Головні - це ті речі, які дають назву ціло­му. Побічні - залежать від головної і підпорядковуються юридичному становищу останньої (наприклад, при купівлі-продажу, успадкуванні і т.д.). До побічних відносяться: частини речі, приналежності, плоди і витрати. Приналежність - це річ, пов'язана з головною не фізично, а економічно - замок і ключ. Усі правові відносини, встановлені на головну річ, як правило, поширюються і на приналежність. Разом з тим, оскільки приналежність може існувати самостійно, вона може бути і предметом самостійних прав на неї.

Плоди виникають у ході експлуатації речі та поділяються на нату­ральні (фрукти, потомство тварин і рабів) та цивільні, набуті шляхом господарської діяльності (орендна плата).

Дата добавления: 2015-05-31