Забезпечення зобов'язань

НАСЛІДКИ НЕВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

З древніх часів сформувалась відповідальність за зазіхання на осо­бистість та на майно у формі самоуправства. Стягнення зверталося безпосередньо на особистість боржника, як у кримінальної відповіда­льності. Зі спливом часу форми відповідальності були пом'якшені. Римське приватне право встановлювало однакові наслідки (санкції) невиконання або неналежного виконання зобов'язання. В обох випад­ках або наступала відповідальність боржника, або він звільнявся від

відповідальності. Відповідальність наступала у випадку поєднання двох умов - вини боржника та наявності шкоди інтересам кредитора. За відсутності, принаймні, однієї з умов відповідальність не наступала.

Під виною розумілося недотримання поведінки, яка вимагається нормами права. Юрист Павел стверджував: "Якщо особа дотримува­лася усього, що вимагається... то вина відсутня". Римські юристи роз­різняли дві форми вини: а) умисел (коли особа усвідомлює результати своєї поведінки і бажає їх настання та б) необережність, коли особа не передбачує можливі наслідки своєї поведінки, хоча мала б їх завбачи­ти. Необережність була двох ступенів: груба та легка. Груба вина про­являлася у тому випадку, якщо боржник не виявляв тієї завбачливос­ті, яку, як правило, виявляють звичайні люди Легка вина - боржник не виявив тієї завбачливості, яку повинен виявляти добрий турботли­вий господар. Інколи при визначенні ступеня необережності порівню­вали, наскільки дбайливо боржник ставився до позиченої речі та до своєї власності. За умисел і за грубу вину боржник ніс однакову від­повідальність в усіх без винятку випадках. Відповідальність за легку вину наступала лише у випадку, якщо договір був укладений в інтере­сах боржника. Якщо ж договір укладався в інтересах кредитора, від­повідальність наступала тільки за грубу вину боржника.

Шкода - це наслідки неправомірної поведінки боржника, які скла­даються з порушених інтересів кредитора та певних збитків, які він поніс.

Збитки - це: 1) позитивний збиток (фактичні витрати, усяке змен­шення наявного майна); 2) упущена вигода - недоотримання очікува­ного прибутку.

Казус (неподолана сила, форс-мажор) — це випадок, збіг обставин, неможливість виконати зобов'язання без вини боржника, загибель речі чи інша не передбачена подія. Діяло правило — за випадок ніхто не відповідає. Боржник звільнявся від відповідальності у разі, якщо свого зобов'язання він не зміг виконати внаслідок дії випадку (казусу).

Забезпечення належного виконання зобов'язань застосовувалося з метою зробити невиконання не вигідним для боржника, воно досяга­лося або застосуванням універсального способу захисту - компенсації інтересу кредитора за рахунок боржника, що порушив зобов'язання, або використанням спеціальних засобів. Закони XII таблиць передба­чали позбавлення волі для несправного боржника, однак це могло бути не вигідним для кредитора, оскільки кредитор повинен був утри­мувати боржника у в'язниці. Також додатковим засобом у ранньому римському праві була клятва, релігійні санкції. У період Республіки засобами забезпечення зобов язань виступали:

• виокремлення спеціального майна або грошової суми, за рахунок
яких могло бути виконане стягнення боргу;

• завдаток. Боржник (найчастіше покупець) вручав його кредитору
в момент укладення договору. Якщо надалі боржник відмовлявся
від свого зобов'язання, він втрачав відданий завдаток. Якщо це
робив кредитор, він мав повернути боржнику подвійну суму завда­
тку. При нормальному виконанні договору завдаток йшов за ра­
хунок суми платежу;

• неустойка - визначена у договорі сума, яку боржник зобов'язаний
виплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного
виконання основного зобов'язання. Як правило, неустойка визна­
чалася у формі додаткового, т.зв. акцесорного договору. Якщо
основний договір з якихось причин визнавався недійсним, то не­
дійсним був і додатковий;

• порука (поручництво) - боржник надавав замість себе поручите­
ля - особу, що вважалася боржником кредитора, доки обов'язок не
буде виконаний. Кредитор міг, в залежності від досягнутої домов­
леності, або спершу вимагати виконання зобов'язання від основ­
ного боржника і лише у разі його неплатоспроможності стягнути
борг з поручителя (субсидіарне зобов'язання), або відразу - на
свій розсуд - стягнути борг з боржника чи поручителя (солідарне
зобов'язання);

7. ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ, КРІМ ВИКОНАННЯ

Римському приватному праву були відомі принципи непорушності договору, які полягають при необхідності у збереженні первинної домовленості сторін. Неприпустимі одностороння зміна, розірвання та відмова від виконання договору. Окрім виконання, існують такі підстави припинення договору:

Новація - це договір, який відміняє раніше існуюче зобов'язання і породжує нове. Вона укладається з метою погашення раніше чинного зобов'язання та містить певний новий елемент у порівнянні з первіс­ним зобов'язанням. Можливі два типи новацій: 1) зміна підстави до­говору - наприклад, борг з позики перетворюється на борг з купівлі-продажу; 2) зміна змісту договору - наприклад, річ передана у в найм, оголошується річчю, даною в позичку. Якщо змінюються сторони, це уже цесія, тобто перевід боргу.

Залік - взаємне зарахування зустрічних вимог. Для цього необхідне поєднання чотирьох умов: а) вимоги - зустрічні; б) вони дійсні; в) однорідні (гроші на гроші, зерно на зерно); г) "зрілі", тобто за двома настає строк платежу; д) безспірні. Смерть однієї з осіб не припиняє зо­бов'язання - на спадкоємців переходять як активи, так і пасиви- уся

сукупність прав і боргів померлого. Не переходять у спадщину борги, які випливають з деліктів (наприклад, штраф за спричинену образу), якщо тільки такий делікт не збагатив спадкоємців (померлий злодій передав у спадщину украдене). За сам делікт збагачені спадкоємці відповідальності не несуть. Спадкоємці повинні повернути суму за­вдатку - як незаконне збагачення. Стягнення аліментів у спадщину не передається.

Випадкова неможливість виконання буває двох видів - фізична і юридична. Фізична полягає у тому, що предмет зобов'язання випад­ково знищується. Юридична неможливість - предмет правочину ви­лучається з обороту.

Висновок до теми. Зобов'язання оформлюють економічний обмін у правову форму і являють собою типові відносні правовідносини, що характеризуються чітким суб'єктним складом.

Завдання для самоконтролю

1. Дайте юридичне визначення терміну "зобов'язання". Чим зобов'яза­
льне право відрізняється від речового? Що є предметом зобов'язання?

2. Що таке двосторонні зобов'язання, натуральні зобов'язання?

3. Як виникає зобов'язання?

4. Що таке правочин? Які правочини визнавалися дольовими, а які
солідарними у спірних випадках?

5. Чи допускалася заміна сторін у зобов'язанні? Що таке "новація"?
Що таке "цесія"? Назвіть вимоги до цесії.

6. Перечисліть вимоги до виконання зобов'язання. У яких випадках
кредитор міг відмовитися прийняти виконання зобов'язання борж­
ником?

7. Які існують вимоги щодо часу виконання зобов'язання?

8. Умови наступу відповідальності за порушення зобов'язання.

9. У яких випадках боржник ніс відповідальність не лише за умисел і
тяжку вину, але й за легку вину? Критерії поділу вини на "тяжку" і
"легку".

10. Чи міг боржник бути звільненим від відповідальності за невико­
нане зобов'язання?

11. Перечисліть форми забезпечення зобов'язань.

12. У якому порядку погашалося зобов'язання у випадку смерті боржни­
ка?

13. Перечисліть види припинення зобов'язань, крім виконання.

14. Що називається "випадковою неможливістю виконання"? У яких
двох формах може виступати випадкова неможливість виконання

зобов'язання?

Тема 8. ДОГОВ ОРИ

План

1. Поняття і види договорів.

2. Умови дійсності договорів.

3. Зміст договору.

4. Укладення договору.

5. Реальні контракти.

6. Консенсуальні контракти.

7. Безіменні контракти.

8. Зобов'язання з ніби-договорів (квазі-контрактів), з деліктів та з
ніби-деліктів (квазі-деліктів).

Мета та завдання розділу: дати студентам уявлення, що договір є однією з центральних категорій римського права та є юридичним фактом, що лежить в основі зобов'язання.

Методичні рекомендації щодо вивчення навчального матеріалу

Пропонуємо звернути увагу, що втілення договору можливе лише за умови забезпечення свободи договору як принципу, що гарантує від­сутність зовнішнього впливу на волю його учасників.

Дата добавления: 2015-05-31