Визначення загальної потреби в капіталі для нового бізнесу

Загальна потреба в капіталі підприємства базується на його потребі в оборотних і необоротних активах. Ця загальна потреба в капіталі, що необхідна для створення нового підприємства, включає дві групи майбутніх витрат: 1) передстартові витрати; 2) стартовий капітал.

Передстартові витрати по створенню нового підприємства являють собою відносно невеликі суми фінансових засобів, які необхідні для розробки бізнес-плану і фінансування пов'язаних з цим досліджень. Ці витрати носять разовий характер і хоча потребують певних затрат капіталу, в складі загальної потреби в ньому звичайно займає незначну долю.

Стартовий капітал призначений для безпосереднього формування активів нового підприємства з ціллю початку його господарської діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається як форма розширення діяльності підприємства і пов'язано з формуванням додаткових фінансових ресурсів).

При визначенні загальної потреби в капіталі знову створюваного підприємства використовується два основних метода:

Прямий метод розрахунку загальної потреби в капіталі базується на визначенні необхідної суми активів, яка дозволяє новому підприємству почати господарську діяльність. Цей метод розрахунку походить з алгоритму: загальна сума активів рівна загальній сумі капіталу, що інвестується. Тому розрахунок загальної потреби в активах дозволяє отримати уяву про загальну потребу в капіталі для створення нового підприємства. Так як розрахунок підприємства здійснюється в трьох варіантах (мінімально необхідна сума активів; необхідна сума активів, що забезпечує достатні розміри страхових запасів по окремим його видам; максимально необхідна сума активів), він дозволяє диференціювати і загальну потребу в капіталі нового підприємства в рамках від мінімальної до максимальної.

Непрямий метод розрахунку загальної потребі в капіталі базується на використанні показника "капіталоємкість продукції". Цей показник дає уявлення про те, який розмір капіталу використовується в розрахунку на одиницю виробленої (або реалізованої) продукції. Він розраховується в розрізі галузей і під галузей економіки шляхом поділу загальної суми капіталу, що використовується (власного і позичкового) на загальний об'єм виробленої (реалізованої) продукції. При цьому загальна сума капіталу, що використовується, визначається як середня в розглянутому періоді.

Використання непрямого методу розрахунку потреби в капіталі для створення нового підприємства здійснюється лише на попередніх етапах до розробки бізнес-плану. Цей метод дає лише приблизну оцінку потреби в капіталі, так як показник середньо галузевої капіталоемкості продукції істотно коливається в розрізі підприємств під впливом окремих факторів. Основними з таких факторів є: а) розмір підприємства; б) стадія життєвого циклу підприємства; в) прогресивність технології, що використовується; г) прогресивність обладнання, що використовується; д) ступінь фізичного зносу обладнання; е) рівень використання виробничої потужності підприємства і ряд інших. Тому більш точну оцінку потреби в капіталі для створення нового підприємства при використанні цього методу можна отримати в тому випадку, якщо при розрахунках буде використаний показник капіталоємкості продукції на діючих підприємствах-аналогах (з урахуванням вище перерахованих факторів).

Розрахунок загальної потреби в капіталі створюваного підприємства на основі показника капіталоємкості продукції здійснюється за наступною формулою:

Пк = Кп * ОР + ПРк

де Пк - загальна потреба в капіталі для створення нового підприємства;
Кп - показник капіталоемкості продукції (середньо галузевої або аналогової);
ОР - плановий середньорічний об'єм виробництва продукції;
ПРк - передстартові витрати і інші одночасні затрати капіталу, пов'язані зі створенням нового підприємства.

3. Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування. Умови формування високих кінцевих результатів діяльності підприємства в значній мірі залежать від структури використовуваного капіталу.

Структура капіталу являє собою відношення власних і позичкових фінансових засобів, які використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності.

Структура капіталу, що використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної і інвестиційної його діяльності, здійснює активний вплив на кінцевий результат цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) і в кінцевому результаті формує відношення ступеню прибутковості і ризику в процесі розвитку підприємства.

Формування структури капіталу нерозривно пов'язано з урахуванням особливостей кожної з його складових частин.

Власний капітал характеризується наступними основними позитивними особливостями:
1. Простотою залучення, так як рішення, пов'язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших господарських суб'єктів.
2. Більш високою здібністю до генерування прибутку у всіх сферах діяльності, так як при його використанні не потребується сплата позичкового процента у всіх його формах.
3. Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниженням ризику банкротства.

Разом з тим, йому притаманні наступні недоліки:
1. Обмеженість об'єму залучення, а отже і можливостей істотного розширення операційної і інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон’юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу.
2. Висока вартість в порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.
3. Не використовується можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових засобів, так як без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, яке використовує лише власний капітал, має найбільшу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії рівний одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (так як не може забезпечити формування необхідного додаткового об'єму активів в періоди сприятливої кон’юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позиковий капітал характеризується наступними основними позитивними особливостями:
1. Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави і гарантії поручителя.
2. Забезпечення росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного розширення його активів і зростання темпів росту об'єму його господарської діяльності.
3. Більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита" (вилучення витрат по його обслуговуванню із податкової бази при уплати податку на прибуток).
4. Здібність генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнту рентабельності власного капіталу).

В той же час використання позикового капіталу має наступні недоліки:
1. Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використаного позикового капіталу.
2. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (при інших рівних умовах) норму прибутку, яка зменшується на суму виплачуваного позичкового процента у всіх його формах (процент за банківський кредит; лізингові ставки; купонний процент по облігаціям; вексельний процент за товарний кредит і т.п.).
3. Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку. В ряді випадків при зниженні середньої ставки позичкового процента на ринку використаних раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає для підприємства невигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.
4. Складність процедури залучення (особливо в великих розмірах), так як надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарських суб'єктів (кредиторів), потребує часто відповідних гарантій або застав (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарських суб'єктів надаються, як правило, на платній основі).
Таким чином, підприємство, яке використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового об'єму активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкротства (які зростають відповідно до збільшення питомої ваги позикових засобів в загальній сумі використовуваного капіталу).
5. Забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється в процесі управління вартістю капіталом.
6. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі його господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при прийнятному для підприємства рівні фінансового ризику.

Дата добавления: 2015-05-26