Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Історія муніципального права України




Основними формами місцевої демократії за часів Київської Русі були віче (міське, територіальне) та збори (сходи) верві ~ жителів кількох сіл або інших населених пунктів.

Віче — це збори дорослого вільного населення міст і навко­лишніх територій, які скликалися для вирішення найважливіших питань. Віче було найвищим органом самоврядування міських громад.

Поряд з військовими та господарськими справами, віче не­рідко вирішувало і долю князя та інших державних органів і по­садових осіб.

Збори (сходи) верві (територіальних спільностей, громад) були органами самоврядування жителів кількох сіл чи інших на­селених пунктів.

Верв в особі дорослого чоловічого населення захищала членів общини і представляла їх інтереси у взаємовідносинах з органами і посадовими особами державної влади та сусідніми общинами2.

Найважливіші питання вирішувались на вічах та інших збо­рах громад. Для вирішення решти питань обирались війти або ін­ші посадові особи.

З середини XIV ст. із входженням українських земель до Ве­ликого Князівства Литовського місцеве самоврядування в містах отримало розвиток в формі війтівства відповідно до Литовських статутів 1529, 1566, 1688 рр. Міська громада («копа», «купа») обирала війтів на міському віче.

У той же час в українських містах починає вводитись магде­бурзьке (німецьке, саксонське) право. Воно передбачало надання міським громадам права запроваджувати міське самоврядування на зразок управління німецьким містом Магдебургом. Першим Незабаром від двоїстої природи рад відмовились. За Законом України «Про формування місцевих органів влади і самовряду­вання» (1994 р.) ради всіх рівнів проголошувались органами міс­цевого самоврядування. Голови рад, за винятком районних у міс­ті, обирались шляхом прямих виборів безпосередньо населенням і за посадою очолювали виконавчі комітети.

Поряд з цим нововведенням ради областей, районів, міст Києва і Севастополя наділялись функціями органів державної влади.

6 серпня 1994 р. Президент України видав Указ, яким підпорядкував собі голів районних і обласних рад, хоча й без права звільнення.

У цей період гострої кризи і конфронтації органів державної влади інтенсивно йшов пошук систем кожного виду влади і од­ночасно системи місцевих органів державної влади та моделі міс­цевого самоврядування.

У травні 1995 р. було прийнято Закон України -«Про держав­ну владу і місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким міс­цевими органами державної виконавчої влади в районах (крім районів в містах), областях, містах Києві і Севастополі проголо­шувались державні адміністрації. Право призначення керівників адміністрацій отримав Президент України.

Первинними суб'єктами місцевого самоврядування визнача­лись територіальні колективи громадян, а його територіальною основою — відповідні на­селені пункти. Представницькі органи місцевого самоврядування цих адміністративно-територіальних одиниць — ради — очолю­вали їх голови, які одночасно були і головами виконавчих ко­мітетів.

Представницькими органами районів, областей, міст Києва і Севастополя згідно з Законом визначались відповідні ради. Ви­конавчі комітети при них не формувались.

Ця система місцевого самоврядування була значною мірою закріплена новою Конституцією України, а згодом і Законом Ук­раїни «Про місцеве самоврядування в Україні»

 

3. Джерела муніципального права України

Основними видами джерел муніципального права є:

 

—Конституція України;

—закони України;

—підзаконні нормативно-правові акти органів державної
влади в галузі місцевого самоврядування;

—нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого

самоврядування;

—міжнародно-правові акти в галузі місцевого самоврядування;

—нормативно-правові договори;

—інші види джерел муніципального права: нормативно-пра­
вові акти Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республі­
ки Крим тощо.

Пріоритетним джерелом муніципального права України є Конституція України.

Основним видом джерел муніципального права є, звичайно, закони про місцеве самоврядування — загальний і спеціальні (територіальні або галузеві).

Загальним і основним законом в галузі місцевого самовряду­вання в Україні є Закон «Про місцеве самоврядування в Украї­ні», який відповідно до положень Конституції України щодо міс­цевого самоврядування визначає систему місцевого самовряду­вання, засади організації і діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, їх функції, повноваження і відпові­дальність та гарантії місцевого самоврядування.

Найбільш повно в Законі визначаються форми безпосеред­нього здійснення територіальними громадами місцевого само­врядування (місцеві референдуми, місцеві ініціативи тощо), пов­новаження представницьких органів місцевого самоврядуван­ня — сільських, селищних, міських, районних і обласних рад, виконавчих органів сільських, селищних і міських рад, статус сільського, селищного і міського голови, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування.

Серед спеціальних законів в галузі місцевого самоврядуван­ня найвагомішими є Конституція Автономної Республіки Крим, окремий розділ (IV) якої присвячений місцевому самоврядуван­ню в Автономній Республіці Крим.

Значне місце серед джерел муніципального права посідають підзаконні нормативні акти органів державної влади: відповідні укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів Украї­ни, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, рі­шення Конституційного Суду України з питань місцевого само­врядування та нормативні акти інших органів державної влади. Серед нормативних актів Президента України це, зокрема, Укази «Про зміцнення економічних основ самоврядування» від 12 бе­резня 1994 р.; «Про фонд сприяння місцевому самоврядуванню України» від 19 грудня 1995 р.

Одним із перших нормативних актів Кабінету Міністрів Ук­раїни в галузі місцевого самоврядування є постанова № 311 від 5 листопада 1991 р. «Про розмежування державного майна між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-тери­торіальних одиниць (комунальною власністю)».

Поступово визнається і утверджується таке джерело муніци­пального права, як акти Конституційного Суду України

Найбільш розгалуженим джерелом муніципального права є нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого самовряду­вання, зокрема, відповідні акти територіальних громад, представ­ницьких органів місцевого самоврядування (рад), їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, органів самооргані­зації населення тощо. Найвагомішими серед них є акти місцевих референдумів та акти представницьких органів місцевого само­врядування, зокрема статути міст та інших адміністративно-територіальних одиниць, регламенти відповідних рад, правила, положення тощо.

Відповідно до ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та, інші акти в формі рішень. Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковимидля виконання на відповідній території.

 

В розвиток цього конституційного положення в ст. 73 Закону зазначається, що акти ради, сільського, селищного, міського голо­ви, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (в разі її створення) ради, які вони приймають в межах наданих їм повноважень, є обов'язкови­ми для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприєм­ствами, установами та організаціями, посадовими особами, а та­кож громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Особливе місце серед локальних нормативних актів місцево­го самоврядування займають статути територіальних громад сіл, селищ, міст. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого са­моврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може приймати статут територіальної громади села, сели­ща, міста.

Статут територіальної громади повинен бути зареєстрований в органах Міністерства юстиції України. Якщо звичайне рішення ради нормативно-правового характеру, як правило, набирає чинності з дня його оприлюднення, то статут територіальної гро­мади — відповідно після його реєстрації в органах Міністерства юстиції.

Вагоме місце в системі джерел муніципального права Украї­ни посідають міжнародно-правові акти, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. До них відноситься, зок­рема, Європейська Хартія місцевого самоврядування, прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 р.

В цій Хартії визначаються конституційні і законодавчі осно­ви місцевого самоврядування, поняття місцевого самоврядуван­ня, сфера його компетенції; передбачається відповідність адмі­ністративних структур і засобів завданням органів місцевого са­моврядування, адміністративний контроль за діяльністю органів самоврядування, право місцевих органів самоврядування на об'єднання та ряд інших положень.

Щодо сфери компетенції і джерел муніципального права зок­рема проголошується, що основні повноваження органів місцево­го самоврядування встановлюються Конституцією або законами (ст. 4).

Все більшого поширення набуває такий вид джерел муніци­пального права, як нормативний договір

Зокрема, в ст. 18 Закону України «Про місцеве самовряду­вання в Україні» зазначається, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які не перебувають у комунальній власності відповідних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підкон-трольності у межах повноважень, наданих органам місцевого са­моврядування законом.

Стаття 35 Закону визначає повноваження виконавчих орга­нів сільських, селищних і міських рад у галузі зовнішньоеконо­мічної діяльності, серед них, зокрема, укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг.

Серед інших джерел комунального права назвемо норматив­но-правові акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виборчих комісій, насамперед, Центральної виборчої комісії, комунальних підприємств, установ і організацій тощо.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 1397; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.