Класифікація господарських договорів

I. Класифікація і система господарських договорів

Первісно поняття "господарський договір" отримало нормативне закріплення в Арбітражному процесуальному кодексі України від 6 листопада 1991 р. (нині це Господарський процесуальний кодекс України - назва в ред. від 21.06.2001 p.), який до цього часу не містить самого визначення господарського договору. Згодом категорія "господарський договір" з'явилась у ГК України. І хоча загальні положення про господарський договір виділено в окрему главу ГК України, у самому ГК України не розкрито зміст поняття "господарський договір" (висвітлено лише поняття господарсько-договірних зобов'язань). У свою чергу, аналіз положень чинного ГК України свідчить про розуміння господарського договору як багатоаспектного явища, яке в одному випадку розглядається як юридичний факт, на підставі якого виникають господарсько-договірні зобов'язання (див. статті 179,180 ГК України), у другому - як господарське зобов'язання (див. статті 189, 207 ГК), у третьому - як форма, якої набувають зобов'язання (див. ст. 186 ГК. України).

Господарське законодавство права класифікує господарські договори за кількома критеріями:

1. За суб’єктним складом розрізняються::

– двосторонні договори;

– багатосторонні договори.

Прикладом першого виду договорів є поставка продукції (сто­рони – постачальник і покупець – ст. 712 Цивільного кодексу Ук­раїни). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньо­му беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажоодержу­вач – особа, уповноважена на одержання вантажу (ст. 908 Цивільного кодексу України).

2. Залежно від юридичної підстави укладення договору розрізня­ються два різновиди господарських договорів:

– господарські договори, які укладаються на підставі держав­них замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замов­ленням. Ці господарські договори визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потре­би яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства). Держконтракти поєднують у собі юридичні вла­стивості держзамовлень (актів централізованого плануван­ня) і власне господарських договорів. Особливою їхньою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами, а також те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів. Виконавці державного контракту забезпечують себе мате­ріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укладан­ня прямих договорів з підприємствами-постачальниками, державними постачальницько-збутовими та іншими посе­редницькими організаціями. Виняток становлять окремі види ресурсів, виробництво і споживання яких контролюєть­ся та централізовано розподіляється державою;

– господарські договори, які укладаються на поставку про­дукції, виконання робіт, надання послуг на підставі госпо­дарських намірів сторін, юридично виражених суттєвими умовами договорів (регульовані договори). Залежно від спо­собу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні господарські договори. Для укладання формально­го господарського договору необхідні два моменти: узгод­ження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма гос­подарських договорів письмова, причому здебільшого ре­гулюється імперативними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання реального господарського договору необ­хідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі – об’єкта договору. Консенсуальні договори – це такі госпо­дарські договори, які виникають в момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями. Консенсуальні господарські договори повинні мати письмову форму.

3. За способом оферти і визначення змісту розрізняють:

– договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед визначає істотні умови майбутнього договору. Іншій стороні залишається або прийняти їх, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо);

– договори, зміст яких сторони визначають при їх укладанні.

4. За змістом істотних умов розрізняють: – прості господарські договори; – складні господарські договори.

Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т. ін. У склад­них господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше договорів. Наприклад, у договорі підряду на капітальне бу­дівництво – поставка, підряд, майновий найм.

5. За регулятивними функціями розрізняють: – попередні господарські договори; – основні господарські договори.

Попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов’я­зуються у певний строк укласти господарський договір (“договір про договір”, протокол про наміри). Такий договір є необхідним щодо тих господарських відносин, в яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо уклас­ти (підряд на капітальне будівництво складного об’єкта);

– генеральні господарські договори; – поточні господарські договори.

Генеральний господарський договір укладається на весь пе­ріод діяльності, яка регулюється. Він визначає суттєві умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відпо­відної діяльності.

Поточні (разові) договори укладаються на підставі генераль­ного договору як такі, що розраховані на певні (короткі) проміжки часу. Такі договори, як правило, не включають умов, не передбаче­них генеральним договором, інакше це був би новий (окремий) договір.

На практиці використовується нормативна класифікація гос­подарських договорів, яка здійснюється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майнових відносин, які є предметом відпо­відних договорів. Їх систему дає Цивільний кодекс як основний закон про господарські договори, який систематизує господарські договори разом із цивільними.

За предметною ознакою закон розрізняє господарські догово­ри на передачу майна у власність (повне господарське відання, опе­ративне управління), на передачу майна у строкове оплатне кори­стування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг.

Дата добавления: 2015-05-31