Поняття, структура та джерела кримінального права України

Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.

Систему органів, що мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначено третім розділом КУпАП, зокрема у ст.. 13 зазначено, що це:

1.адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищ, міських рад.

2.виконавчі комітети сільських, селищ, міських рад.

3.районні, районні у містах, міські чи міськрайонні суди(судді).

4.органи внутрішніх справ, державних інспекцій та інші органи(посадові особи), уповноважені на те КУпАП.

Адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищ, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених КУпАП до відання інших органів(посадових осіб).

Виконавчі комітети сільських, селищ, міських рад, судді районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судів, органи внутрішніх справ, державних інспекцій та інші уповноважені органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені КУпАп до їх відання.

Кримінальне право — одна з галузей права України, що охоплюєдва основні інститути: злочин і покарання» Поняття "кримінальне право"прийнято розгля­дати у двох його значеннях: по-перше, позитивне кримінальнеправо — це самостійна га­лузь законодавства, репрезентована самодостатнімзаконодавчим актом — Кримінальним кодексом; по-друге, кримінальне право — цегалузь юридичної науки про чинний кримінальний закон і судову практику йогозастосування, про його історію й тео­рію, про кримінальні закони інших держав.Позитивне кримінальне право України характе­ризується тим, що: його нормивстановлюються лише вищим орга­ном законодавчої влади — Верховною РадоюУкраїни; воно проявляється у законах; метод реалізації кримінального закону єспеци­фічним, притаманним лише цьому законові — це покарання особи за порушення нею кримі­нально-правової норми. Позитивне кримінальне право Украї­ни —сукупність юридичних норм, установлених ви­щим законодавчим органом державної влади — Верховною Радою України, що визначають, які суспіль­не небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосувати до осіб, що їх скоїли.Кримі­нальне право України поділяється на дві частини — Загальну та Особливу.Загальна частина Кримінального кодексу містить визначальні норми загального значення; їхня дія по­ширюється на всі приписи Особливої частини Кодек­су. Ці норми визначають: завдання Кримінального кодексу; підстави кримінальної відповідальності; чинність Кримінального кодексу щодо діянь, учине­них на території України та за її межами; чинність кримінального закону в часі;поняття злочину; фор­ми вини; обставини, що містять суспільну небезпеч­ність або протиправність діяння; стадії вчинення злочину; співучасть у злочині; види покарань, за­гальні засади призначення покарання; погашення та зняття судимості тощо. Сутність і призначення норм Загальної частини кодексу виявляються лише в органічній єдності з положеннями його Особливої частини. Остання міс­тить конкретні норми, які забороняють вчиняти те чи те діяння. Порушення такої заборони тягне за со­бою відповідне покарання винної особи. При цьому більшість статей Особливої частини передбачають ді­яння одного виконавця злочину. Кримінальне право вивчає не лише норми кримі­нального закону, а й застосування цих норм право­охоронними органами та судом. Унаслідок дії кримінально-правової норми вини­кають відносини між державою та особою, яка вчи­нила злочин. Структура: Закони про кримінальну відповідальність систематизовані і поділяються в КК на Загальну і Особливу частини.
У Загальній частині зосереджені норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, а також визначають його основні інститути, наприклад, поняття злочину і його видів, вини та її форм, співучасті в злочині, повторності, сукупності та рецидиву злочину, покарання та його мети, видів покарань та підстав їх застосування. Це норми, які застосовуються до всіх злочинів. Особлива частина містить норми, що вказують, які конкретно суспільне небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили.
Загальна і Особлива частини КК пов'язані між собою і утворюють нерозривну системну єдність. Значення цієї єдності найбільш помітно при застосуванні окремих статей КК. Не можна застосувати кримінально-правову норму, що міститься в Особливій частині КК, не звернувшись при цьому до Загальної частини.

Дата добавления: 2015-05-31