КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Економічний метод 1 страница
Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія виробництва, умови постачання та збуту продукції. Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку. Обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини: 1) норматив оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми у плановому періоді); 2) норматив оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (зменшується на 50 % від зростання виробничої програми). Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового прискорення обертання оборотних коштів. Розрахунок сукупного нормативу оборотних активів у цілому по підприємству дорівнює сумі нормативів з усіх елементів оборот них засобів і визначає у підсумку загальну потребу господарюючого суб'єкта в оборотних активах. Мінімальна кількість оборотних активів на підприємстві, що забезпечується нормуванням, сприяє зміцненню платіжно-розрахункової дисципліни, створює економічні передумови безперервного виробництва і реалізації продукції, стійкого фінансового стану. 3. Джерела формування оборотних активів значною мірою визначають ефективність їх використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами, зумовленого специфічними особливостями кругообігу капіталу на тому чи іншому підприємстві, є важливим завданням системи управління. Достатній мінімум власних і позикових засобів має забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими ланками. Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства. Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів. Власні джерела. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: • статутний фонд (пайові внески членів-засновників, внески іноземних учасників, надходження від емісії цінних паперів); • відрахування від прибутку; • цільове фінансування та цільові надходження (з бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів); • приріст сталих пасивів (мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахування на обов'язкове пенсійне страхування.) Банківські кредити призначені для фінансування витрат, пов’язаних з придбанням основних і поточних активів, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, податковими платежами та іншими зобов’язаннями. Комерційний кредит використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому випадку виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію і від споживача замість грошей одержує вексель обо інше боргове зобов’язання.
4. Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів. Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю. Надлишок власних оборотних коштів може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку, неповного внеску платежів до бюджету, безоплатного надходження товарно-матеріальних цінностей від інших організацій, неповного використання прибутку на цілі передбачені фінансовим планом...
5. В системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового плану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів. Для визначення ефективності використання оборотних активів використовують систему показників, одним із найважливіших серед яких є швидкість обертання. Цей показник обчислюється у днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти здійснюють один оборот. О = С*Д / Р
де, О - термін обертання оборотних коштів (днів); С - середні залишки нормованих оборотних коштів (грн); Д - тривалість періоду, за який обчислюється обертання (днів); Р - обсяг реалізованої продукції (грн). Цей показник водночас відображає обсяг реалізації створених товарів надання послуг за даний період і ефективність використання матеріальних засобів і коштів. Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих коштів, так і до окремих їх статей. Для характеристики ефективності використання оборотних використовується коефіцієнт обертання (К0), який визначаєтьсяза формулою: КО = Р / С де, Р - обсяг реалізованої продукції (грн); С - середні залишки нормованих оборотних коштів (грн). Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти тим краще вони використовуються. Коефіцієнт завантаження визначається за формулою: Кз = С / Р (6.9) де, Кз - коефіцієнт завантаження оборотних коштів (коп.). Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим краще вони використовуються. Коефіцієнт ефективності (Ке) визначається за формулою: Ке = П / С де П— прибуток від реалізації товарної продукції (грн.). Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів. Чим більший він, тим ефективніше використовуються оборотні кошти. В результаті прискорення обертання оборотних активів з обігу вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні — до обігу залучаються додаткові активи. Вивільнення оборотних активів може бути абсолютним і відносним. Абсолютне має місце у випадку, коли фактичні залишки оборотних активів менші від нормативу або залишків попереднього періоду при збереженні чи перевищенні обсягу реалізації за визначений період. Відносне вивільнення має місце у випадках, коли прискорення їх обертання відбувається одночасно зі зростанням виробничої програми підприємства, причому темп зростання залишків виробництва випереджає темп зростання залишків оборотних активів. Прискорення обертання оборотних активів і вивільнення в результаті цього їх певної суми дає змогу підприємству спрямувати їх за своїм бажанням і обійтись без залучення впровадження сучасних технологій та інших досягнень науково-технічного прогресу, що забезпечують економію ресурсів, здешевлення виробництва і зростання якості продукції. Важливу роль у цьому відіграє удосконалення відносин з іншими господарюючими суб'єктами, контрагентами даного підприємства. Мова йде про удосконалення умов матеріально-технічного обслуговування. Крім того, покращання свого становища на ринку передбачає стабільність у відносинах з покупцями, вибір форм розрахунків, що гарантують платежі і забезпечують прискорення завершення реалізації продукції і надходження коштів на рахунки підприємства. Це не тільки сприяє поліпшенню фінансового стану конкретного підприємства, а й забезпечує закріплення господарських зв'язків, поліпшення фінансової і платіжної дисципліни.
Тема 7. КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 1. Індивідуальний кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів. 2. Класифікація та форми кредитів, що надаються підприємствам. 3. Різновиди банківських кредитів. 4. Принципи кредитування. 5. Способи отримання кредиту. 6. Кредитний договір. 7. Оцінювання кредитоспроможності підприємства. 8. Порядок погашення кредиту. 1. З економічного погляду кредит — це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формі), що надається на умовах повернення і зумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує. Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства — споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти Виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Поряд із об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення: • сезонний характер окремих виробництв; • розбіжності між нагромадженням коштів та їх витраченням на підприємстві; • відхилення фактичного використання оборотних коштів від їх нормативу в процесі індивідуального кругообігу оборотних фондів підприємств. У процесі кредитування підприємств враховуються індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів, які зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами: До об'єктивних факторів належать: • галузева належність підприємства; • характер виробничого процесу; • сезонність виробництва. До су б' єктивних факторів належать: • рівень організації виробництва; • рівень організації збуту й постачання; • інші фактори. Суб'єктами кредитних відносин є будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: кредитор і позичальник. Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є: • виробничі запаси; • незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва; • витрати майбутніх періодів; • готова продукція; • платежі та розрахункові операції з постачальниками. Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, впровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва. Підприємства отримують такі кредити, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку та амортизаційних відрахувань. Визначаючи потребу в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у коштах і наявності таких. Планування потреби в кредиті здійснюється в декілька етапів: • на першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції; • на другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах: Коб = ОК – ОКн – Окпр + КЗ де Коб — необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти; ОК — потреба в оборотних коштах; ОКН — власні оборотні кошти на початок періоду; ОКПР — поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства; КЗ — зменшення кредиторської заборгованості; • на третьому етапі визначається період залучення коштів. Він визначається банком і на сьогодні не перевищує 3 місяців. 2. Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками: І. За кредиторами • банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути; • підприємства; • держава; • міжнародні фінансово-кредитні установи. II. За формами та видами За формами: • товарна; • грошова. У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями та покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу — комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо. Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлятись борговим зобов'язанням — векселем. Сфера товарної форми кредиту є незначною, оскільки переважна його частина надається (погашається) в грошовій формі. Грошовий кредит виступає передусім як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останнім кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі надало можливість кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами тощо. За видами: • банківський — це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Цей кредит надається на умовах, передбачених кредитним договором; • комерційний — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами ний ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно; • державний – це відносини між державою та суб’єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є ДБУ, кошти якого спрямовуються в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств. • лізинговий – це стосунки між суб’єктами господарювання, які виникають за орендування майна. Лізинговий, комерційний кредити надаються у товарній формі, а банківський, державний – у грошовій. 3. За терміном надання • короткострокові (до 1 року) • середньострокові (1-3) • довгострокові (понад 3 роки) 4. Залежно від забезпечення: - забезпечений – гарантується певними видами активів - бланковий – отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1-10 днів) 5. За порядком надання: • прямі - передбачає кредитування підприємства тільки одним кредитором • консорціальні – надається, коли потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором, у цьому разі кілька кредиторів об’єднаються і кожен надає частину загального кредиту. • позики участі – банки передають частини позики іншим кредиторам. 6. В залежності від цільового спрямування: • виробничий • споживчий 7. За строками користування: • строкові, тобто кредити надані на визначений у договорі строк • до запитання – це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернені у визначений ним час. • прострочені кредити— це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув; • відстрочені кредити— це кредити, щодо яких на підставі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній строк. 3. Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський кредит. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківський кредит класифікують за такими ознаками. І. Цільова спрямованість Залежно від мети кредит може надаватися на: • фінансування оборотного капіталу; • фінансування основного капіталу; • викуп приватизованого підприємства. Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди. Не можуть отримати кредити підприємства: • проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації); • під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів; • коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами. II. Термін кредиту • короткостроковий; • середньостроковий; • довгостроковий. III. Вид відсоткової ставки Підприємства можуть одержувати кредити з відсотковою ставкою: • плаваючою; • фіксованою. Позики з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позики підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. IV. Валюта кредиту Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України. V. Види обслуговування Підприємства можуть отримувати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру. 1. Кредити: • позика на строк; • кредитна лінія; • контокорентний кредит (овердрафт); • кредит під облік векселів. 2. Кредитно-гарантійні послуги: • акцептний кредит; • авальний кредит. 3. Послуги кредитного характеру: • факторинг. Сутність першого виду кредитування полягає в тому, що питання про надання позики вирішується щоразу в індивідуальному порядку. Позика надається на певний строк у декілька тижнів, місяців чи років і пов'язана з потребами позичальника в грошових коштах для фінансування цільової потреби. У загальному обсязі банківських кредитів частка позик суб'єктам підприємницької діяльності перевищує 50 %. Другий вид кредитування полягає в наданні банком позичальнику позики в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу на покриття його потреби в короткострокових фондах фінансування (кредитна лінія). Для банку відкрити кредитну лінію для позичальника означає взяти на себе певне позабалансове зобов'язання про надання грошових коштів. В сучасних умовах комерційні банки переважно використовують метод індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із позичальниками, які мають високий кредитний рейтинг. Метод кредитування, який включає організаційні і технічні умови кредитування, зумовлює форму позичкового рахунка. Форма позичкового рахунка визначає режим функціонування рахунка, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі і погашення кредиту та їх відображення в облікових регістрах. Для проведення операцій з кредитування банк може відкрити позичальнику простий (окремий) позичковий рахунок, спеціальний позичковий рахунок і поточний рахунок із правом на овердрафт. Простий позичковий рахунок використовується в банківській практиці для відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так і при наданні позик транша-ми в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана лише за наявності документа, який містить дозвіл на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунка позичальника за його власні кошти. Підприємству може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які він отримує в банку. Спеціальний позичковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває постійну або сезонну потребу в запозиченні коштів. Рахунок відкривається на весь період кредитування на підставі дозвільного документа, але для виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен. Операції з видачі кредиту здійснюються шляхом сплати грошово-розрахункових документів безпосередньо зі спеціального позичкового рахунка. Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунка, або через використання строкового зобов'язання з умовними строками погашення. Застосування спеціального позичкового рахунка можливе також при кредитуванні за кредитною лінією. Поточний рахунок із правом на овердрафт відкривається позичальникам, які укладають з банком спеціальну угоду для отримання такого виду позики, як овердрафт. Право використання овердрафта надається лише надійним клієнтам. В угоді банк визначає максимальну суму овердрафта, або, іншими словами, ліміт за овердрафтом, мету позики, її тривалість, умови надання кредиту і порядок його погашення. Потреба в банківському овердрафті у прибуткових підприємств може виникнути з таких причин. Овердрафт є додатковим джерелом фінансування, яке дає змогу забезпечити безперервність платіжного обігу. Овердрафт надається автоматично за відсутності у підприємства коштів на поточному рахунку шляхом здійснення його платежів. Видача позики здійснюється з окремого позичкового рахунка за овердрафтом шляхом сплати грошово-розрахункових документів. На погашення заборгованості за цим рахунком скеровуються всі суми, зараховані на поточний рахунок підприємства. Отже, по суті, цей рахунок функціонує в режимі спец позичкового. Як правило, відсоткова ставка за овердрафтом фіксується відносно базової відсоткової ставки банку (наприклад, 5 пунктів понад базову ставку). У випадку перевищення встановленого максимального розміру за овердрафтом банк стягує з клієнта підвищений відсоток і комісійний збір, розмір якого обумовлюється в угоді. 4. Проведення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам, що продиктовані вимогами законодавства і кредитною політикою банку. Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має у своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальникові, не може перевищувати 25 % власних коштів комерційного банку. Загальний розмір кредитів, наданих банком всім позичальникам, з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів. Позички надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою. Рішення про надання кредиту має ухвалюватися колегіальне (кредитним комітетом) й оформлятися протоколом. Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку. Вони охоплюють: • пріоритетні напрями в кредитуванні; • обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; • граничні розміри кредиту на одного позичальника; • методику оцінювання фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; • рівень відсоткової ставки тощо. Підприємства отримують кредити на принципах терміновості, повернення, цільового використання, забезпечення, платності. Принцип терміновості означає, що кредит має бути поверненим у визначений строк. Принцип повернення— кредит має бути повернений у повній сумі. Розрізняють кредити: • строкові (виплачені своєчасно); • пролонговані (за згодою банку прострочений термін погашення у зв'язку з браком коштів з причин, не залежних від результатів діяльності підприємства); • прострочені (коли у підприємства немає коштів для повернення кредиту). Принцип цільового використання і цільовий характер кредитування припускає вкладення позикових коштів у конкретні господарські проекти, підприємства. Від дотримання цього принципу значною мірою залежить своєчасність погашення кредиту, бо тільки реалізація цілі, на яку одержано позику, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу. 162 Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту. Такими документами можуть бути: а) заставне зобов'язання (згідно з законом України "Про заставу"); б) договір-гарантія; в) договір-поручительство. Застава здійснюється передачею товаророзпорядчого документа підприємством-позичальником кредитору. Майно чи цінні папери з укладанням договору застави в письмовій формі і нотаріальним засвідченням договору застави нерухомого майна — за його місцезнаходженням. Договір застави транспортних засобів — за місцем їх реєстрації. Договір застави товарів в обороті — за місцезнаходженням підприємства. Стягнення закладного майна може статися з рішення суду, арбітражу або третейського суду, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріусів. - Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк визначену плату за користування кредитом. Відсоток за користування короткостроковим кредитом відносять на собівартість продукції. Відсоток за користування кредитом на реконструкцію та капітальне будівництво сплачується за рахунок прибутку. Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки залежно від виду та об'єкта кредитування, строку кредитування, фінансового стану позичальника, міри критичного ризику та інших умов. В Україні на рівень відсотків за кредит комерційних банків значно впливають відсоткові ставки за кредитні ресурси, що встановлює Національний банк України. Порядок надання і оформлення кредиту визначається Положенням Національного банку України "Про кредитування". Банки не можуть надавати кредити: • на покриття збитків господарської діяльності позичальника; • на формування та збільшення статутного капіталу підприємства; • на внесення позичальником платежів до бюджету і позабю • підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від не поставки товарно-матеріальних цінностей; • підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і несплаченими відсотками. 5. Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов: 1) учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку; 2) підприємство або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним; 3) необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку; 4) кредитор має бути так само зацікавлений у видачі кредиту, як підприємство в його отриманні.
Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 464; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |