Оцінка вартості підприємства та ринкові показники КФА

Часткові моделі комплексного фінансового аналізу

Розглянуті у попередньому розділі варіанти проведення КФА являють собою загальні методологічні підходи (формалізовані алгоритми) для організації та проведення комплексного дослі­дження об'єкта аналізу. Зупинимося на часткових випадках КФА, які можуть бути використані для отримання замовниками КФА результатів дослідження в різних ринкових ситуаціях. Так, част­ковими випадками КФА можна вважати:

181)оцінку вартості підприємства як цілісного майнового ком­плексу;

182)оцінку комерційної надійності суб'єкта господарювання та визначення ймовірності його банкрутства;

183)оцінку результативності фінансового менеджменту підпри­ємства.

Такий перелік не претендує на вичерпність, однак доцільно розглянути практичні напрями застосування КФА принаймні за згаданими напрямами.

Використання оцінки вартості підприємства, бізнесу як однієї з форм КФА спрямована на іден­тифікацію ринкового потенціалу підприємства — об'єкта до­слідження. Результатом при цьому виступатиме не розрахун­кове значення «синтетичного» показника, а ринкова вартість діючого підприємства як цілісного майнового комплексу. Така вартість являє собою ціну, яку готовий сплатити потенційний інвестор за отримання повного контролю над підприємством за умови, що він не відчує ніякого тиску щодо прийняття такого рішення.

Основні підходи довизначення вартості підприємства, що ви­користовуються у практиці оцінників наведено на рис. 13.6. Окремі методи, розроблені на основі наведених підходів, досить повно проаналізовані у вітчизняній науково-практичній літерату­рі, тому коротко зупинимося на окремих із них.

Насамперед слід згадати про варіант оцінки вартості під­приємства, викладений у Постанові Кабінету Міністрів Украї­ни «Методика оцінки державних корпоративних прав» від 2 серпня 1999 р. № 1406. Методика грунтується на методі капі­талізованої вартості та передбачає розрахунок вартості власного капіталу підприємства, що досліджується, за такою фор­мулою:

де ВВК — вартість власного капіталу; П — прибуток підприємс­тва — об'єкта аналізу за останній обліковий період з початку по­точного року, що передує даті проведення оцінки; ПП — податок на прибуток; А — сума нарахованої амортизації; К_в — кількість кварталів у останньому обліковому періоді з початку поточного року; К_кап— коефіцієнт прямої капіталізації (відповідно до дод. № 1 до Методики оцінки державних корпоративних прав); ЗДБ — залишок довгострокового боргу.

Іншим методом оцінки вартості підприємства, яка може бути здійснена винятково на основі інформації, наведеної у публічній фінансовій звітності, є модель ЕВО. Ця модель заснована на методі дисконтування очіку­ваних доходів (дохідний підхід) і має такий вигляд:

де V — вартість підприємства, що досліджується; ТА0 — вар­тість сукупних активів (валюта балансу) підприємства в 0-му пе­ріоді; t — проміжок часу, за який здійснюється аналіз очікува­них доходів; RОАt — рентабельність сукупних активів підпри­ємства у період t; ТAe-1 — вартість сукупних активів (валюта ба­лансу) підприємства в періоді t-1; WАСС — середньозважена вартість капіталу підприємства.

КФА підприємства шляхом оцінки його поточної ринкової вар­тості може здійснюватися на основі моделі опціонного ціноутво­рення Блека-Скоулза (1973). Відповідно до цієї моделі фінансово-економічний потенціал під­приємства, що досліджується, розглядається у вигляді очікуваних грошових потоків від підприємства до акціонерів та кредиторів. Причому право власників на частину очікуваних грошових пото­ків розглядається як європейський опціон саll. Зважаючи на при­пущення моделі ОРМ, вартість акціонерного капіталу підприємс­тва, яка і відображує рівень його фінансово-економічного потенціалу, визначають за формулою

де V — вартість акціонерного капіталу підприємства, що дослі­джується; Vf — вартість підприємства, що досліджується (без боргів); Vd—вартість зобов'язань підприємства, що досліджується. Вартість зобов'язань підприємства (поточна вартість боргу) визначають за формулою

де Vd — вартість зобов'язань підприємства, що досліджується; D — номінальна вартість зобов'язань підприємства, яке дослі­джується; N(di) — імовірність того, що значення змінної із нор­мальним розподілом не перевищить di; r — безризикова ставка дохідності; t — кількість років до закриття опціону (горизонт оцінки).

Змінні d1 та d2 визначають так:

Оцінка фінансово-економічного потенціалу підприємства з позицій його власників (акціонерів) може бути оцінена на основі індексу достатку акціонерів (SVI). Метою проведення даного КФА являється встанов­лення інвестиційної привабливості підприємств-емітентів щодо доцільності включеня їх цінних паперів до інвестиційного порт­феля. Загальна модель проведення КФА на основі розрахунку SVI подана на рис. 13.7.

Розрахунок SVI здійснюють на основі кількісної оцінки досяг­нень підприємства, що аналізується, за такими напрямами (див. для порівняння ранжування фінансових показників (2.1)):

184)зміною абсолютної величини виручки від реалізації;

185)зміною операційної маржі підприємства;

186)зміною значення коефіцієнта довгострокового боргу;

187)зміною в кількості випущених та розміщених акцій (корпо­ративних прав) підприємства;

188)зміною абсолютної величини грошових дивідендів, випла­чених підприємством.

За кожним із напрямів підприємство отримує бал від 0 (найгір­ший показник) до 100 (найкращий показник), які потім склада­ються, що дає змогу отримати сукупний ранг підприємства — у проміжку [0; 500]. Порівнянням отриманих показ­ників щодо різних підприємств однозначно (у межах дослі­дження) визначають інвестиційну привабливість кожного із під­приємства та приймають відповідне управлінське фінансове рі­шення щодо формування інвестиційного портфеля.

Аналогічно за змістом (але не за алгоритмом!) до коротко розглянутої моделі SVI Score організовуються та проводяться ін­ші дослідження, спрямовані на формування ринкового показника КФА. Зважаючи, що вивчення інших аналогічних методів вихо­дить за межі цієї теми, не будемо на них зупинятися і перейдемо до висвітлення інших часткових моделей КФА.

Дата добавления: 2015-05-26