Навчальний план курсу

Мета навчальної дисципліни. Метою даного спеціального курсу є вивчення міжнародних стандартів прав людини в галузі кримінального судочинства і пенітенціарної системи, щоб дозволити студентам застосувати їх у своїй майбутній професійній діяльності в національних органах кримінального юстиції.

Завданнями курсу є вивчення основних цивільних прав людини в контексті кримінального судочинства, міжнародних угод, універсальних і регіональних механізмів захисту прав людини; навчання студентів застосуванню міжнародно-правових стандартів прав людини в їх професійній діяльності.

У результаті вивчення спеціального курсу магістранти повинні знати:

- нормативні джерела і правозастосовну практику щодо захисту прав людини;

- самостійно аналізувати правові ситуації, пов'язані з порушенням (або майбутнім порушенням) прав людини, обирати механізми їх захисту і відновлення;

- орієнтуватися в практиці міжнародних юрисдикційних організацій і застосовувати її положення;

- складати процесуальні документи, пов'язані із захистом прав людини.

№ п/п	Тема	Лекції (год)	Практичні (год)	Самостійна робота (год)
	Основи сучасної концепції прав людини
	Універсальні міжнародно-правові стандарти і механізми забезпечення прав людини в сфері кримінального правосуддя
	Європейська система захисту прав людини в сфері кримінальної юстиції
	Право на життя
	Право на фізичну недоторканність: заборона катувань і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання
	Право на свободу і особисту недоторканність у контексті кримінального правосуддя
	Право на повагу приватного життя, недоторканності житла і таємниці кореспонденції
	Право на справедливий судовий розгляд
	Міжнародно-правові стандарти поводження з особами, позбавленими волі
	Права ув'язнених
	Усього

№ з/п	Назва теми	Кількість Годин
	Основи сучасної концепції прав людини 1.Поняття прав людини. Генезис концепції прав людини: до і після Другої світової війни. 2.Універсальна концепція прав людину і культурний релятивізм. 3.Права людини і природне право. 4.Співвідношення міжнародно-правових стандартів прав людини і національного права. 5.Поняття і періодизація поколінь прав людини. Типологізація прав-зобов'язань держав: негативні права і позитивні зобов'язання. 6.Поняття і класифікація міжнародно-правових стандартів прав людини. Універсальні і регіональні міжнародно-правові стандарти прав людини: загальна характеристика.
	Універсальні міжнародно-правові стандарти і механізми забезпечення прав людини в сфері кримінального правосуддя 1.Роль Організації Об'єднаних Націй у формуванні міжнародно-правових стандартів прав людини. 2.Загальна Декларація прав людини (Загальна Декларація прав людини 1948 р.) як джерело універсальних міжнародно-правових стандартів прав людини в сфері кримінального правосуддя. 3.Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права) 1966 р. про стандарти прав людини в галузі кримінального правосуддя. 4.Комітет ООН з прав людини (ООН КПЛ). Перший факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права: порядок розгляду індивідуальних повідомлень. Міждержавні повідомлення. 5.Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Комітет ООН проти катувань. Стандарти прав людини в сфері кримінального правосуддя, прийняті в системі ООН.
	Європейська система захисту прав людини в сфері кримінальної юстиції 1.Захист прав людини в рамках Ради Європи: загальна характеристика і порівняльний аналіз з іншими регіональними механізмами. 2.Європейська конвенція захисту прав людини і основних свобод як джерело формування європейських стандартів прав людини в сфері кримінального правосуддя. 3.Прецедентне право Ради Європи: поняття і проблеми імплементації в Україні. Поняття і структура прецеденту (stare decisis) та його видів. Характер і значення рішень Європейського Суду з прав людини в його правозастосовчій діяльності та діяльності національних органів кримінального правосуддя. 4.Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколів 1, 2, 4, 7 і 11 до Конвенції». 5.Європейський Суд з прав людини: порядок зверенення і функції. Предметна, темпоральна, персональна і просторова юрисдикція Конвенції та Суду. Міждержавні та індивідуальні скарги (Inter-State and individual petition) до Суду. Суб'єкти, які мають право на звернення до Суду. Поняття жертви (Victim), потенційні і непрямі жертви. Процедура розгляду скарги в Суді. 6.Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1987), організація і діяльність Комітету з попередження катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, створеного на її основі. 7.Європейська Хартія основних прав Європейського Союзу 25 січня 2000 р. і проблема конкуренції двох європейських систем захисту.
	Право на життя 1.Визначення поняття «життя» і «право на життя». До питання про початок і закінчення життя. Проблемні питання евтаназії. 2.Поняття і види страт. Заборона позазаконних, свавільних і сумарних (масових) страт. Практика зникнення людей. 3.Захист індивіда від будь-якого довільного позбавлення життя державою, у тому числі силами безпеки і поліцією. 4.Заборона будь-якого застосування владою необов'язкової сили, що приводить до позбавлення життя. Застосування сили, що приводить до позбавлення життя, для здійснення законного арешту або запобігання втечі особи, затриманої на законних підставах. 5.Поняття «абсолютно необхідного» застосування сили. 6.Поняття «суворої відповідності» застосовуваної сили досягненню цілей (характер поставленого завдання, загроза життю й здоров'ю, що виникла в конкретній ситуації і ступінь ризику втрати життя у випадку застосування сили). Рішення в справі McCann v. UK (1995). 7.Стаття 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. 8.Стаття 2 Європейської конвенції про права людини. Система винятків із загальної заборони позбавлення життя. 9.Протокол № 6 до Європейської конвенції про права людини. Скасування страти. 10.Протокол № 13 до Європейської конвенції про права людини. Скасування страти. 11.Законодавство України, що регламентує застосування зброї силами правопорядку. 12.Страта в контексті права на життя. Права осіб, засуджених до страти. Заходи, що гарантують захист прав тих, хто засуджений до страти 1984 року. 13.Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку 1979 року.
	Право на фізичну недоторканність: заборона катувань і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання 1.Катування та інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність, види поводження та покарання: визначення поняття і питання ступеня поводження. Критерії розмежування катувань, нелюдського поводження і принижуючого гідність поводження, у зв'язку із чим необхідно з'ясувати зміст понять «гідність», «жорстокість» і ін. 2.Неприпустимість катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження як засоби одержання доказів на стадії досудового слідства і дізнання. 3.Неприпустимість застосування під час досудового розслідування, у процесі оперативно-розшукової і адміністративної діяльності правоохоронних органів так званих методів сенсорної депрівації («дезорієнтації» або «втрати чутливості»: стояння біля стіни, покриття голови, вплив звуку, заборона сну, утримування без їжі і пиття). 4.Визначення психологічного катування. 5.Безпідставна жорстокість і принизливе поводження з боку поліції, заподіювані під час арешту і утримання під вартою, а також при особистому обшуку. 6.Право осіб, позбавлених волі, на гуманне поводження і повагу гідності, властивої людській особистості. 7.Страта в контексті права на захист від катувань і інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Затримка виконання смертного вироку. 8.Європейська конвенція по попередженню катувань і нелюдського або принижуюче достоїнство обігу або покарання (Страсбург, 4 листопада 1993 р.). 9.Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, затверджена резолюцією 39/46 Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1984 року.
	Право на свободу і особисту недоторканність у контексті кримінального правосуддя Поняття права на свободу і особисту недоторканність. Історичний екскурс у проблему. Загальна Декларація прав людини (статті 3, 9). Поняття арешту і затримання. Зміст терміна «позбавлення волі». Поняття довільного арешту, незаконного арешту і затримання. Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права (стаття 9 (1). Право на свободу від необґрунтованих арештів. Межа між свободою і несвободою, примусове утримання. Стаття 5 Європейської конвенції прав людини: загальна характеристика. Поняття арешту в контексті Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. 5. Припустимі випадки позбавлення волі в порядку кримінального судочинства: a) законне утримування особи під вартою на підставі визнання його винним компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного рішення суду або з метою забезпечення виконання будь-якого зобов'язання, передбаченого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене для того щоб вона стала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні правопорушення або у випадку, коли є підстави думати, що необхідно запобігти вчиненню нею правопорушення або перешкодити їй зникнути після його здійснення; d) затримання неповнолітньої особи на підставі законної постанови для виховного нагляду або його законне затримання, здійснене для того, щоб вона стало перед компетентним органом; e) законне затримання осіб з метою запобігання поширення інфекційних захворювань, а також душевнохворих, алкоголіків, наркоманів або бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її незаконного в'їзду в країну або особи, проти якої вживають заходи для його висилки або видачі. 6. Право бути обізнаним про причини арешту і будь-які пред’явлені обвинувачення. Тлумачення «негайно». 7. Процесуальні заходи захисту, що стосуються попередньо затриманих індивідів. 8. Негайне доставляння затриманого (арештованого) до судді або іншій посадовій особі. Визначення поняття судді (іншої посадової особи): незалежність від виконавчої влади і сторін, право прийняти рішення; судовий характер процедури. 9. Право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення до суду. Тлумачення «... або...». 10. Поняття «розумного строку». Початок і закінчення строку (позиції Комісії й Судна). Обґрунтованість тривалості строку: складність справи, ведення справи владою, поведінка затриманого (арештованого). 11. Принцип «рівності рук» при розгляді справи в порядку «habeas corpus». 12. «Habeas corpus» відносно психічно хворих осіб. 13. «Habeas corpus» при арешті з метою екстрадиції. 14. «Habeas corpus» в умовах надзвичайного стану.
	Право на повагу приватного життя, недоторканності житла і таємниці кореспонденції 1. Визначення поняття «приватне життя». Межі, у яких автономність певної особи користується захистом. 2. Диференціація термінів «право на приватне життя» і «право на повагу приватного життя» 3. Право не піддаватися свавільному або незаконному втручанню в приватне життя, свавільним або незаконним зазіханням на недоторканність житла або таємницю кореспонденції. 4. Невтручання в приватне життя і повага приватного життя: диференціація понять. Обмеження права на приватне життя в порядку кримінально-процесуальної і оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів. 5. Умови допустимості втручання в приватне життя: на підставі закону (доступність, передбачуваність і якість закону), необхідність втручання в демократичному суспільстві (легітимність мети втручання, дотримання балансу інтересу захисту національної безпеки серйозності втручання). 6. Право на повагу житла і право на недоторканність житла від необґрунтованих обшуків. Поняття і межі житла. Поняття «необґрунтованого обшуку». 7. Право на повагу таємниці кореспонденції. Поняття кореспонденції. 8. Спостереження і збір даних. Прослуховування телефонних переговорів. Якість закону з прослуховування (визначення категорій злочинів, вказівка на строки прослуховування, правила передачі та знищення даних, отриманих у результаті прослуховування). 9. Оцінка доказів, отриманих у результаті необґрунтованого обшуку, прослуховування телефонних переговорів. 10. Контроль над кореспонденцією ув'язнених: цензура і перлюстрація кореспонденції. 11. Захист особистих даних у кримінальному судочинстві. Діяльність приватних детективів. Заборона збору, зберігання, використання і поширення інформації про приватне життя особи без її згоди (рішення Z. проти Фінляндії).
	Право на справедливий судовий розгляд 1. Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, про право на справедливий судовий розгляд. Застосування положень ст. 6 ЄКПЛ до процедур оскарження (апеляційного й касаційного проваджень). 2. Доступ до суду (формальна і реальна можливість звернення до суду). 3. Справедливість: загальні положення. Концепція справедливого судового розгляду. Допустимість доказів у контексті ЄКПЛ. 4. Незалежний і неупереджений суд, створений на підставі закону: об'єктивні й суб'єктивні елементи. Поняття і зміст правосуддя. Принцип поділу влади і незалежність функціонування судової системи. Виключення повторної участі судді при розгляді справи. Інститут відводу суддів у кримінальному процесі. 5. Визначення обвинувачення по кримінальних справах. Критерії визначення кримінального обвинувачення (обвинувачення по кримінальних правопорушеннях) у матеріально-правовому і формальному аспекті. 6. Тривалість процедури: поняття розумного строку (тривалості) судового розгляду і його критерії: складність справи; оперативність роботи відповідних органів; власна поведінка сторони (заявника); наслідок недотримання розумного строку для сторони (заявника). Період, яким охоплюється поняття тривалість процедури по кримінальних справах. 7. Публічний (гласний) судовий розгляд справи. Підстави для закритого судового розгляду. Усність судового розгляду. 8. Презумпція невинуватості: право обвинувачуваного вважатися невинним, поки його винність не буде доведена відповідно до закону. In dubio pro reo. Стан підозри у вчиненні злочину при ухваленні рішення про припинення провадження в справі. 9. Особливі умови ювенальної кримінальної юстиції. 10. Право на перегляд судових рішень. Перегляд питань права й факту. 11. Принцип Ne bis in idem. Перегляд справи по нововиявленим обставинам.
	Міжнародно-правові стандарти поводження з особами, позбавленими волі 1.Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. 2.Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими (ООН) і 3.Європейські пенітенціарні правила як джерело міжнародно-правових стандартів у сфері поводження із правопорушниками. 4.Рекомендації Комітету Ради Міністрів Європи в контексті Європейських пенітенціарних правил. 5. Міжнародні стандарти управління пенітенціарними установами. 6.Права ув'язнених у контексті міжнародно-правових стандартів: утримання, порівняльна характеристика, припустимі обмеження. 7.Проблема зменшення тюремного населення. 8. Міжнародні принципи поводження з ув’язненими (Резолюція 45/111 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р.). 9.Недопущення дискримінації у всіх її формах. 10.Вимоги до умов утримання ув'язнених: матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення. 11. Дисциплінарна практика в місцях позбавлення волі. Жорстоке поводження; необґрунтовані заборони; необґрунтовані стягнення; бездіяльність адміністрації; бездіяльність наглядових інстанцій.
	Права ув'язнених 1.Права ув'язнених у контексті міжнародно-правових стандартів: утримання, порівняльна характеристика, припустимі обмеження. 2.Проблема зменшення тюремного населення. 3.Міжнародні принципи поводження з ув’язненими (Резолюція 45/111 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р.). 4.Недопущення дискримінації у всіх її формах. 5.Вимоги до умов утримання ув'язнених: матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення. 6.Праця ув'язнених. Безробіття і виробничі проблеми. 7.Забезпечення прав підслідних ув'язнених.