Підзаконні нормативні акти

3. Укази Президента України - нормативні укази, які містять норми, що
стосуються матеріального забезпечення й соціального захисту різних верств населення.

4. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Нормативні постанови Кабінету Міністрів України з питань забезпечення соціально-економічних прав громадян, праці и зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, розробки і здійснення програм соціального і культурного розвитку України. Постановами Кабінету Міністрів деталізуються і кон­кретизуються положення законів і встановлюється порядок їх реалізації.

5. Накази міністерств і відомств та центральних органів із спеціальним статусом. Формою права соціального забезпечення є накази нормативного характеру, тобто такі, які містять загальні правила поведінки і поширюють свою дію на невизначене коло осіб. Наказами часто затверджуються положення, інструкції, порядки та інші документи.

1. 3агальна характеристика Списків №1 и № 2 виробництв, професій посад з шкідливими та важкими умовами праці.

Список N 1 закріпляє список виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Список № 1 встановлює робітников, бригадирів, керівников та інших осіб зайнятих у сфері:

1. ГІРНИЧІ РОБОТИ. Видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд

2. ПІДГОТОВКА РУД, ЗБАГАЧЕННЯ, АГЛОМЕРАЦІЯ, ВИПАЛЮВАННЯ РУД І НЕРУДНИХ КОПАЛИН.

3. ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ (Доменне виробництво, Виробництво сталі та феросплавів. Підготовка сумішей та ремонт металургійних печей)

4. ВИРОБНИЦТВО КОКСОПРОДУКТІВ

5. ВИРОБНИЦТВО КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ та інше.

Список N 2 закріпляє список виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових
умовах.

1. Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні: робітники кар'єрів, розрізів, копалень, гідравлік,промивальних приладів. Роботи на поверхні шахт, рудників і дренажних шахт. Роботи на промислових майданчиках будівництва шахт, рудників, розрізів, кар'єрів, копалень, драг, метрополітенів, тунелів, підземних каналів та інших підземних споруд. Гірничі роботи з рекультивації земель, буріння технічних свердловин, профілактики та гасіння підземних пожеж, пожеж на териконах і породних відвалах. Буровибухові роботи.

2. Роботи на поверхні з підземної газифікації вугілля.

3. Добування, перероблення та транспортування закладного матеріалу.

4. ВИРОБНИЦТВО ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН. Випробування усіх видів боєприпасів, бойових частин, споряджених ракетних двигунів (порохових, реактивних рідинних, твердопаливних), їх агрегатів, рушійних установок і блоків ракет. Працівники, зайняті під час підготовки та проведення випробувань на полігонах.

5. Виробництво карбоксилметилцелюлози, бризолу і реліну. Працівники, зайняті в технологічному процесі зазначених виробництв.

1. Надбавки до пенсії по інвалідності: розміри та умови їх призначення.

Відповідно до ст. 33. ЗУ «Про пенсійне забезпечення» До пенсії по інвалідності, в тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки:

а) непрацюючим інвалідам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім’ї, — на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;

б) інвалідам I групи, одиноким інвалідам II групи, які потребують постійного стороннього догляду або досягли пенсійного віку, а також одиноким інвалідам III групи, які досягли пенсійного віку, — на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії.

1. Характеристика Закону України «Про соціальне страхування від нещасних випадків».

Визначає правову основу, еко­номічний механізм та організаційну структуру загальнообо­в'язкового державного соціального страхування громадян від не­щасного випадку на виробництві та професійного захворюван­ня, які призвели до втрати працездатності або загибелі застра­хованих на виробництві.

Завданнями страхування від нещасного випадку є: проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці; відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; відшкодування шкоди, пов’язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов’язків

Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності.

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках — застраховані особи.

Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.

1. Порядок оскарження рішень органів соціального захисту.

Важливою гарантією захисту соціальних прав є мож­ливість оскарження в суді будь-яких дій працівників органів соціального захисту населення, можливість пред'явлення по­зовів, демократичний порядок встановлення в судовому поряд­ку обставин, що мають юридичне значення для надання соці­ального забезпечення

Для забезпечення виконання ними своїх обов'язків перед застрахованими особами використовуються традиційні методи оскарження дій державних органів і страхових фондів до вищих органів або до суду. Як бачимо, для захисту порушених прав учасників соціально-забезпечувальних правовідносин використовується відповідний набір засобів, властивих імперативному методу правового регулювання. Порядок оскарження рішень органів соціального забезпечення в судовому порядку регулюється нормами КАСУ, а не права соціального забезпечення.

1. Види документів для призначення пенсій.

По-перше для призначення пенсії подається заява. Заява подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, У разі якщо особа, якій призначається пенсія, є неповнолітньою або недієздатною, заява подається батьками або опікунами (піклувальниками) за місцем їх проживання (реєстрації). До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

а) довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера заявнику.

б) документи про стаж (трудова книжка)

в) довідка про заробітну плату особи

г) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

ґ) документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника бойових дій та довідка військового комісаріату про період (періоди) участі у бойових діях, документи закладу охорони здоров'я про наявність відповідного захворювання, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Документи, необхідні для призначення пенсії по інвалідності:

1. Заява; 2. Подання (для працюючих); 3. Паспорт; 4. Довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного коду; 5. Виписка з акту огляду МСЕК; 6. Копія свідоцтва про захворювання (якщо інвалідність пов’язана з проходженням військової служби); 7. Документи про стаж роботи (трудова книжка, довідки, документи про навчання, про проходження військової служби, свідоцтва про народження дітей); 8. Довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року; 9. Документи, які засвідчують особливий статус особи.

Документи, необхідні для призначення пенсії по втраті годувальника:

1. Заява;

2. Свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;

3. Довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного коду заявнику (чи опікуну);

4. Довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного коду померлому годувальнику);

5. Свідоцтво про народження або паспорт померлого годувальника;

6. Свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про встановлення факту його безвісти відсутнім;

7. Документи, що підтверджують факт родинних відносин члена сім’ї з померлим годувальником (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб)

8. Документ, що підтверджує факт перебування на повному утриманні померлого (крім дітей);

9. Довідка з навчального закладу про те, що утриманець навчається;

10. Документи про стаж роботи (трудова книжка, довідки, документи про навчання, про проходження військової служби, свідоцтва про народження дітей);

11. Довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року;

12. Документи, які засвідчують особливий статус особи.

1. Загальна характеристика Закону України про соціальний захист журналістів.

Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади державної підтримки засобів масової інформації та соціального захисту журналістів. Державна підтримка засобів масової інформації — сукупність правових, економічних, соціальних, організаційних та інших заходів державного сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її інфраструктури.

Журналістам гарантуються права на охорону праці, пільги та компенсації за роботу із важкими та шкідливими умовами праці, на медичні огляди, соціальне страхування Журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації.

Редакції (юридичні особи) засобів масової інформації можуть відряджати журналістів для виконання професійних завдань у місця надзвичайних подій за умов гарантування відшкодувань, обов’язкових виплат і пільг.

Засоби масової інформації зобов’язані забезпечувати відряджених журналістів та інших працівників належними документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення особи представника преси.

Пенсійне забезпечення працівників засобів масової інформації здійснюється відповідно до принципів та норм, встановлених пенсійним законодавством України.

З метою створення сприятливих умов для плідної творчої діяльності членам всеукраїнських професійних творчих об’єднань журналістів надається право на додаткову жилу площу у вигляді окремої кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів понад норму жилої площі в державному та комунальному житловому фонді.

Засновники (співзасновники) державних та комунальних засобів масової інформації для виконання журналістами службових обов’язків забезпечують за свій рахунок їх безплатний проїзд міським та приміським транспортом (крім таксі).

Журналісти, які живуть і працюють у сільській місцевості, селищах міського типу, безплатно користуються житлом, опаленням і освітленням відповідно до законодавства — через систему державних субсидій на утримання цього житла та оплату зазначених комунальних послуг.

1. Форми захисту громадян на соціальне забезпечення.

Соціальне забезпечення та захист громадян України є одним з важливих напрямків діяльності держави. Держава несе обов'язки по матеріальному підтриманню своїх громадян, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантуються захист від незаконного звільнення, право на своєчасне одержання винагороди.

Громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством. Це право гарантується страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для соціальних виплат та допомоги. Закон України від 6 грудня 1992 р. «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на соціальну захищеність шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки країни.

Для здійснення управління фінансами пенсійного забезпечення створено Пенсійний фонд України, який є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Він діє згідно з Положенням «Про Пенсійний фонд України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1994 р. Основним завданням Пенсійного фонду та його органів на місцях є забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби, допомоги на дітей, а також інших витрат, фінансування яких відповідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд. Виконанню завдань по соціальному захисту населення України сприяють закони України від 25 червня 1997 р. «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», від 26 червня 1997 р. «Про збір на обов'язкове соціальне страхування». Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

В державі створено систему соціального захисту, яка включає: пенсії; допомога по безробіттю; система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини.

Універсальні системи: програма допомоги сім‘ям із дітьми; допомога на поховання; державна система охорони здоров‘я; державна система освіти. Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС

Система соціальних допомог: цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по оплаті); соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних центрів). Соціальний захист через недержавні організації. Соціальна допомога з фондів підприємств.

Система соціального захисту населення складається з: Соціального страхування. Соціальної допомоги. Соціальних гарантій.

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в Україні включає у себе: пенсійну систему, соціальне страхування на випадок безробіття, соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, соціальне страхування від нещасних випадків.

Законодавчо встановлюючи необхідний мінімум соціальних стандартів, держава робить обов’язковим їх забезпечення для виконавчої влади на всіх рівнях, а також для роботодавців і підприємців усіх форм власності.

Соціальний захист населення здійснюється через пасивні й активні заходи.

Пасивні заходи полягають у допомозі суспільства окремій особі або сім’ї, яка не має достатніх засобів існування. Соціальна допомога надається тим хто її потребує, тобто має адресну направленість.

Активні заходи спрямовані на захист особи та її сім’ї від втрат доходу, пов’язаних з безробіттям, старінням, хворобою, а також сприяння освіті й підвищенню кваліфікації.

Згідно зі статтею 46-ою Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується і забезпечується державним соціальним страхуванням.

Соціальне страхування з економічного погляду являє собою спосіб створення необхідних економічних передумов для збереження працездатності економічно активної частини населення, а в необхідних випадках — матеріального забезпечення у разі втрати працездатності, старості, втрати годувальника.

1. Основні стадії реалізації права на пенсію.

Призначен­ня пенсії — це основна стадія реалізації громадянами свого суб'єктивного права на пенсію. На цій стадії представляється реальна можливість здійснення пра­ва на пенсію, породжуючи надалі конкретні матеріальні пенсійні правовідносини. На цій же стадії властиво да­вати оцінку представлених документів і визначати роз­мір пенсії.

Процедурні правила передбачають, що призначення пенсії здійснюється спеціальними компетентними ор­ганами соціального захисту. Усі пенсії, передбачені За­коном України «Про пенсійне забезпечення», а також пенсії особам, що постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи, пенсії за вислугу років окремим кате­горіям працівників призначаються районними (міськи­ми) управліннями соціального захисту. Пенсії військо­вослужбовцям офіцерського складу й іншим кадровим військовим, співробітникам міліції, органів безпеки і суддям призначаються за місцем державної служби відповідними відділами соціального забезпечення.

Районне (міське) управління соціального захисту є одним із суб'єктів процедурних відносин. Воно має певні права й обов'язки, здійснення яких породжує юридичні наслідки. Управління соціального захисту правомочне:

— приймати рішення про призначення пенсії і її перерахунок;

— здійснювати перехід з однієї пенсії на іншу;

— виносити рішення про припинення виплати пенсій при незаконному її призначенні;

— виносити рішення про утримання з пенсії сум, зайво виплачених пенсіонеру внаслідок зловживання з його боку;

— вирішувати інші питання, віднесені до його ком­петенції.

Законодавством передбачені певні терміни призна­чення пенсії. їх неухильне дотримання забезпечує своє­часне рішення питань, пов'язаних із призначенням пенсій. Пенсія призначається звичайно з дня звертання за нею. Документи про призначення пенсій повинні розглядатися районним (міським) управлінням соці­ального захисту населення не пізніше 10 днів із дня їх надходження. Повідомлення про відмовлення в при­значенні пенсії зі вказівкою причин відмовлення і по­рядку оскарження рішення органу соціального захис­ту повинне бути направлено власнику підприємства чи заявнику не пізніше п'яти днів після винесення відпо­відного рішення.

Рішення органу управління соціального захисту про призначення громадянину державної пенсії оформ­ляється процедурним документом — протоколом, що підписується начальником управління і членами комі­сії, що брали участь у призначенні пенсії, і засвідчується печаткою.

Заключним етапом даної стадії реалізації суб'єк­тивного права на пенсію є визначення її розміру, обчис­лення пенсії. Під обчисленням пенсії розуміється по­рядок чи спосіб визначення її розміру. Трудові пенсії обчислюються із середньомісячного заробітку. Якщо за якимись причинами пенсія не може бути обчислена з заробітку (наприклад, відсутній заробіток), то вона вста­новлюється на рівні мінімальної пенсії.

Стадія виплати пенсії (як і стадії звертання за пен­сією і призначення її) є самостійною стадією реаліза­ції суб'єктивного права на пенсію. Стадія виплати пен­сії — це стадія безпосереднього здійснення права на пенсію. Однак вона якось стоїть відокремлено від про­цедури її призначення, хоча, безумовно, дуже з нею по­в'язана. Відповідно до діючого законодавства виплата пенсій забезпечується Пенсійним фондом і його ор­ганами на місцях. За бажанням пенсіонера і по його письмовій заяві пенсія може виплачуватися через відділення ощадно­го чи комерційного банку України, тобто перелічуватися на його особистий рахунок.

1. Пільги та переваги ветеранам війни за законодавством України.

Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Надаються такі пільги:

1) безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;

2) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування;

3) 75-процентна знижка плати за користування комунальними
послугами

4) безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання

5) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням
необхідних спеціалістів;

6) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

7) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих Рад та державних адміністрацій, - протягом двох років з дня взяття на квартирнийоблік;

8) позачергове влаштування до закладів соціального захисту
населення, а також обслуговування службами соціального захисту
населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за цим ветераномвійни, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;

9) учасникам бойових дій на території інших держав надається право на позаконкурсний вступ до вищих навчальних закладів та переважне право на вступ до професійно-технічних навчальних закладів і на курси для одержання відповідних професій.

Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

1. Утримання з пенсій. Порядок та розміри.

Відповідно до ст.90 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»

Відрахування з пенсій можуть провадитися на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріальних контор та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до чинного законодавства провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більше 50 процентів її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на компенсацію шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю годувальника, на повернення переодержаних сум заробітної плати в передбачених законодавством випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більше 20 процентів пенсії.

1. Умови призначення пенсій за вислугу років суддям. (п.19)

1. Право вибору пенсій. Види пенсій.

ст.2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначає наступні види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

ст.6 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

1. Порядок призначення та розміри допомоги малозабезпеченим сім’ям.

Для початку визначимо дане поняття. Згідно ст. 1 ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

ст. 4 Закону визначає порядок призначення допомоги.

Заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до органу праці та соціального захисту населення за місцем його проживання або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до органу праці та соціального захисту населення.
У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.

До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:
документ, що посвідчує особу;
довідка про склад сім'ї (до складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, у тому числі діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах
I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей, неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та
дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні);
декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї
аліменти);
довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).
Форми заяви, довідки про склад сім'ї, декларації про доходи та майно встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Органи праці та соціального захисту населення для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів державної податкової адміністрації.
Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.
Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.
Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
ст.6 Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини, яка утримується матір'ю (батьком, усиновителем), що не перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), та для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, - на 20 відсотків.

Для громадян, які одержали статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20 відсотків.

1. Основні функції медико - соціальної експертної комісії (МСЕК).

До основних функцій медико-соціальних експертних комісій належить:

- встановлення груп інвалідності

- повторний огляд інвалідів;

- встановлення відсотків втрати професійної працездатності;

- складання та контроль виконання індивідуальних програм реабілітації інвалідів;

- визначення медичних показань на право одержання інвалідами спеціалізованого автотранспорту і протипоказань до керування ним.

У своїй діяльності медико-соціальні експертні комісії керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», наказами МОЗ України, Статутом, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації інвалідів.

Основними нормативними актами, на які посилаються у своїй діяльності медико-соціальні експертні комісії є:

- Постанова Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009р. "Питання медико-соціальної експертизи", якою затвердженні "Положення про медико-соціальну експертизу" та "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності";

- Наказ МОЗ України №183 від 07.04.2004р. "Інструкція про встановлення груп інвалідності";

- Наказ МОЗ України №212 від 22.11.1995р. "Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків".

1. Умови пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених військових формувань виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

1. Підстави припинення пенсійних правовідносин.

Підставою для припинення пенсійних правовідносин також виступають юридичні факти. Такими юридичними фактами можуть бути смерть пенсіонера, зняття інвалідності, досягнення пенсійного віку людиною, яка отримувала пенсію за вислугу років та ін.
Cт.102 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що при наявності юридичних фактів припиняючих або змінюючих пенсійні правовідносини пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Існують випадки, коли юридичний факт, що припиняє одні пенсійні правовідносини служить підставою для виникнення інших пенсійних правовідносин. Наприклад смерть пенсіонера, яка припиняє його пенсійні правовідносини, в той же час виступає підставою для початку пенсійних правовідносин для осіб, що жили на його утриманні. Вони будуть виступати як суб’єкти пенсійних правовідносин та отримувати пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника.
Іншим прикладом виступає ситуація, коли пенсіонер має декілька підстав,яки дають йому право на різні види пенсійного забезпечення, але оскільки пенсіонер не може бути учасником відразу декількох пенсійних правовідносин, то одні правовідносини припиняються, а виникають інші.
Наприклад, особа отримувала пенсію за вислугу років, але вже досягла пенсійного віку, передбаченого законодавством України, та прийняла рішення, що хоче отримувати пенсію за віком. В такому випадку припиняться пенсійні правовідносини, пов’язані із отриманням пенсії за вислугу років, та почнуться інші – отримання пенсії за віком.
Винятком із положення про те, що людина не може перебувати одночасно в 2 або більше пенсійних правовідносинах складають інваліди війни. Ця категорія суб’єктів пенсійних правовідносин може перебувати одночасно в 2-х пенсійних правовідносинах: щодо забезпечення пенсією за віком, та пенсійних правовідносинах з інвалідності. Це положення закріплено у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.
Ст. 6 цього Закону передбачає, що: ” інваліди внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини чи виконання інших обов’язків військової службі, внаслідок захворювання, пов’язаного із перебуванням на фронті або виконанням інтернаціонального обов’язку, мають одночасне право на різні види державних пенсій”
Розглянемо ще один приклад. У разі втрати годувальника, особи яки знаходилися на його утриманні отримують пенсію.
Cт.47 ЗУ ” Про пенсійне забезпечення” передбачає, що пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним. Таким чином юридичний факт, який вказує на працездатність члена сім ї померлого є підставою для припинення виплати даного виду пенсії.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що підставою для зміни та припинення пенсійних правовідносин завжди виступає юридичний факт(або сукупність юридичних фактів).

1. Загальна характеристика Закону України в пенсійному забезпеченні від 5 листопада 1991.

Передбачає матеріальне забезпечення непраце­здатних громадян України за рахунок суспільних фондів шля­хом надання пенсій. Діє в частині, що не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання". Регулює порядок призначення та виплати пенсій за віком на пільгових умовах, за вислугу років, а також обчислен­ня трудового стажу.

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.

Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Види пенсій.

Дата добавления: 2015-05-31