Стаття 9. Розмір допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами

Стаття 8. Умови надання і тривалість виплати допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами

Підставою для призначення жінкам допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка та довідка:

· з основного місця роботи (служби, навчання);

· ліквідаційної комісії для жінок, звільнених з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

· державної служби зайнятості для жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні;

· з місця проживання для непрацюючих жінок про те, що вони не працюють (не служать, не навчаються).

Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Зазначена допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

1. Основні принципи права соціального забезпечення.

Під принципами права соціального забезпечення слід розу­міти зумовлені природними правами людини основні положен­ня, які виступають орієнтирами у правовому регулюванні су­спільних відносин у сфері соціального забезпечення фізичних осіб та визначають суть, зміст і механізм функціонування цієї галузі права.

1. соціальне забезпечення на умовах обов’язкового державного соціального страхування всіх працюючих громадян;

2. різноманітність форм і видів соціального забезпечення застрахованих працівників;

3. диференціація умов і норм соціального забезпечення залеж­но від характеру й тривалості трудової діяльності та розміру страхових внесків працівників;

4. забезпечення пенсіями та допомогами на рівні прожиткового мінімуму;

5. здійснення соціального забезпечення за рахунок коштів державних та недержавних страхових фондів;

6. здійснення соціального забезпечення органами державного управління;

7. охорона й захист прав і законних інтересів громадян на соціальне забезпечення.

1. Період, на який призначається пенсія з приводу втрати годувальника.

ст. 47 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначає період на який призначається даний вид пенсії.

Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним згідно з статтею 37 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому настали обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

1. Загальна характеристика Закону України «Про соціальне страхування на випадок безробіття».

Закон України від 2 березня 2000 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробі­ття".

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

Суб’єкти страхування на випадок безробіття — застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей

страховик — Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

Об’єкт страхування на випадок безробіття — страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг

1. Пільгові умови розрахунку стажу роботи окремим категоріям громадян.

Відповідно до п «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам.

Відповідно до пункту «б» статті 13 цього ж закону право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці — за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Чоловікам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 вищевказаного Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 100 цього ж закону визначений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону. Зокрема особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Слід звернути увагу, що основним документом, який характеризує трудову діяльність особи, є трудова книжка. За записами в трудовій книжці визначається як загальний стаж роботи, так і стаж роботи, який дає право на пільгову пенсію. Проте в переважній більшості випадків для призначення пенсій на пільгових умовах потрібні дані про характер виконуваної роботи, наприклад, про зайнятість на гарячих ділянках робіт, про роботу з відповідними шкідливими речовинами, про виконання робіт визначеним способом і у відповідному місці тощо. Усіх цих відомостей в трудовій книжці немає.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнювальні довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їхні номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

Важливим є той факт, що правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються лише ті працівники, які були зайняті на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці повний робочий день.

В нормативних документах, зокрема в Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 р. відповідне право впродовж цього періоду має бути підтверджене за результатами атестації. Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Тобто для підтвердження факту проведення атестації робочих місць за умовами праці працівник повинен надати виписку з наказу про результати атестації робочих місць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 р. № 920 до Постанови № 637 внесено зміни щодо підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 р. № 18-1.

Відповідно до цього Порядку для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 р. та/або щодо яких немає даних про проведення реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення діяльності підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності — довідку про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

При обчисленні тривалості стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає право на пенсію на пільгових умовах, необхідно керуватися пунктами 2 і 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, у яких зазначено, що пенсії на пільгових умовах призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788.

За раніше діючим законодавством обчислення трудового стажу провадилося сумарно за записами в трудовій книжці. Тобто від дати звільнення працівника віднімалася дата його зарахування на роботу і таким чином визначався відповідний період роботи. У такому ж порядку визначався стаж роботи зі шкідливими та важкими умовами праці для призначення пенсій на пільгових умовах. Період роботи зі шкідливими та важкими умовами праці для призначення пенсії обчислювався в календарних місяцях з урахуванням вихідних і святкових днів, днів щорічних відпусток, тимчасової непрацездатності тощо.

У разі неритмічної роботи підприємства підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 (при шестиденному робочому тижні) і на 21,2 (при п’ятиденному робочому тижні). У такому ж порядку обчислюється пільговий стаж працівникам спеціалізованих підприємств (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств за професіями та на посадах, передбачених Списками.

Вище зазначалося, що за періоди роботи після 1 січня 2004 року законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу, а тому періоди роботи після 1 січня 2004 року зараховуються до страхового стажу лише в одинарному розмірі. Разом з тим розділом XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 передбачено, що пенсії на пільгових умовах та за вислугу років призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. Тому для визначення права на зазначені види пенсій спеціальний стаж і після 1 січня 2004 року визначається відповідно до Закону № 1788.

1. Концепція соціального забезпечення населення в Україні.

Концепція була прийнята Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року. В Концепції закладаються основи правової і нормативної бази соціального забезпечення населення, вироблено механізми, які, виходячи реальних можливостей економіки, забезпечують дотримання державних гарантій щодо:

- реалізації прав громадян на працю і на допомогу по безробіттю;

- оплати праці та мінімального розміру заробітної плати;

- підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду
мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари і послуги;

- надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей;

- матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Реалізація та фінансування заходів діючої системи соціального забезпечення населення спираються переважно на державне управління і забезпечення. Це справляє враження їх безплатності, породжує утриманські настрої та вимоги збільшення видатків з бюджету на соціальні виплати.

Поглиблення економічної реформи, насамперед рівноправне існування різних форм власності, свобода підприємництва, вільний вибір виду зайнятості, лібералізація цін, регулювання оплати праці через тарифні угоди створюють принципово нову соціально-економічну ситуацію і зумовлюють необхідність вироблення адекватного механізму соціального забезпечення населення.

Система соціального забезпечення населення повинна будуватися таким чином, щоб не породжувати зрівнялівки і утриманських настроїв при розподілі та споживанні життєвих благ, не послаблювати дієвості мотивів і стимулів до праці, а створювати умови для їх найповнішого виявлення.

У Концепції вказано.

1. Соціальне страхування є джерелом матеріального забезпечення громадян у разі безробіття, захворювання, нещасного випадку, а також у старості. Відповідно до цього запроваджуються такі самостійні види соціального страхування: страхування на випадок безробіття; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві; пенсійне страхування.

2. СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ.

Для захисту громадян від безробіття на державному і місцевому рівнях створюється фонд сприяння зайнятості населення за рахунок страхових внесків підприємств, громадян і надходжень із державного та місцевих бюджетів, а також добровільних надходжень від підприємств і громадян.

3. МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ

Медичне страхування забезпечує право працюючих громадян та членів їх сімей на кваліфіковане медичне обслуговування, матеріальне забезпечення у разі захворювання та в інших випадках.

4. ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

Пенсійний фонд утворюється за рахунок страхових внесків підприємств та громадян.

5. КОМПЕНСАЦІЇ І ПІЛЬГИ ГРОМАДЯНАМ, ЯКІ ПОТЕРПІЛИ ВІД ТЕХНОГЕННО-ЕКОЛОГІЧНИХ ТА ПРИРОДНИХ КАТАСТРОФ

Для матеріального забезпечення громадян, які потерпіли від техногенно-екологічних та природних катастроф, створюються спеціальні фонди за рахунок надходжень із державного і місцевих бюджетів та внесків підприємств, установ, організацій і громадян за забруднення навколишнього природного середовища.

1. Члени сім’ї, які вважаються утриманцями при призначенні пенсії з приводу втрати годувальника.

Під терміном "утрата годувальника" розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа громадянина безвісти, посвідчені в установленому порядку загсом, судом чи іншими органами.

До членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія, належать діти, в тому числі всиновлені, пасинки й падчерки, брати, сестри, онуки, подружжя, батьки, усиновлювачі, вітчим, мачуха, дід, баба померлого. Всі ці члени сім'ї згадуються в Законі України "Про пенсійне забезпечення" і в нормативних актах, які регулюють пенсійне забезпечення сімей військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ.

Частіше суб'єктом правовідносин визначається сім'я в цілому, а не окремі її члени, оскільки розмір пенсії встановлюються з розрахунку на всю сім'ю, хоча до цього право на пенсію визначається щодо кожного її члена. Це випливає з положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", у ст.48 якого зазначено: "На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, призначається одна загальна пенсія".

Право на пенсію в дітей виникає у зв'язку зі смертю кожного з батьків. Якщо дитина народилася після смерті чоловіка, одруженого з матерю новонародженого, померлий може бути записаний його батьком за умови, що від дня смерті до дня народження проминуло не більше 10 місяців.

З позбавленням батька чи матері або їх обох батьківських прав діти не втрачають право на пенсію в разі їхньої смерті.

Дітям призначається пенсія незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого. Правовий зміст поняття "непрацездатність" є специфічним для даного виду пенсії. Він ширший ніж для пенсії з інвалідності, і водночас не завжди однаковий для різних категорій громадян, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Коло непрацездатних членів сім'ї визначене законодавством. Непрацездатними визначаються члени сім'ї:

- діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18-річного віку і старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років. Діти користуються правом на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення 18-річного віку, в разі навчання в навчальних закладах - до їх закінчення, але не більше, ніж до досягнення 23-річного віку;

- батько, мати, дружина чи чоловік, якщо вони є інвалідами чи досягли пенсійного віку, група інвалідності до уваги не береться;

- до непрацездатних членів сім'ї належить один із батьків чи один із подружжя, якщо він зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами та онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працюють;

- дід і баба - за відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Братам, сестрам і онукам пенсія в разі втрати годувальника призначається лише тоді, коли в них немає працездатних батьків. Пенсія призначається як рідним братам і сестрам померлого, так і неповнорідним братам і сестрам. Звідним братам і сестрам, навіть якщо вони були на утриманні померлого брата чи сестри, пенсія не призначається.

Батьки мають право на пенсію, якщо вони досягли пенсійного віку або є інвалідами. Непрацездатні батьки, які перебували на утриманні померлого годувальника, мають право на пенсію незалежно від наявності в них інших неповнолітніх працездатних дітей. Вітчиму й мачусі може бути призначена пенсія, якщо вони перебували на утриманні померлого пасинка чи падчерки не менше 5 років. Право на пенсію має один із подружжя. Воно зберігається й після взяття пенсіонером нового шлюбу.

1. Строки встановлення групи інвалідності. Органи, що встановлюють інвалідність.

Порядок та підстави встановлення (зміни) групи інвалідності визначено Інструкцією МОЗ України від 07.04.2004 № 183. Цією інструкцією передбачені два типи термінів встановлення (перегляду) груп інвалідності:

- на 1-3 роки для громадян з нестійкими, оборотними змінами і порушеннями функцій. По закінченню цього терміну проводиться переогляд з метою визначення результатів відновного лікування та реабілітації, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації;

- без зазначення строку переогляду для громадян, що мають анатомічні дефекти, стійкі необоротні морфологічні зміни, порушення функцій органів і систем організму, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому прогнозі динаміки працездатності (з урахуванням реальних соціально-економічних умов у районі проживання інваліда), а також – після досягнення певного віку.

Група інвалідності без зазначення строку переогляду встановлюється громадянам при анатомічних дефектах і прирівняних до них станах, стійких необоротних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому прогнозі динаміки працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у районі проживання інваліда, а також чоловікам старше шістдесяти років і жінкам старше п'ятдесяти п'яти років, інвалідам, у яких строк переогляду настає у чоловіків після досягнення шістдесяти років, жінок - п'ятдесяти п'яти років.

Дата добавления: 2015-05-31