Питання для обговорення. Громадянка В. уклала шлюб в період існування Радянського Союзу із громадянином Б

Тести

Завдання № 9

Завдання № 8.

Завдання № 7.

Громадянка В. уклала шлюб в період існування Радянського Союзу із громадянином Б. Шлюб був зареєстрований у м. Судак (Україна). Через деякий час подружжя переїхало жити в Грузію. В. є громадянкою Грузії, а Б. зберіг громадянство України.

Під час конфлікту в Абхазії Б. зник безвісти. Громадянка В. та діти, які проживали разом із батьками в Грузії, бажають оголосити громадянина Б. померлим. У Грузії у Б. було майно.

Надайте юридичну оцінку даним правовідносинам.

Яким чином може бути вирішена дана ситуація?

Законодавство якої держави повинно бути застосованим у подібних випадках?

Чи укладений міжнародний договір між Україною та Грузією, що регулює питання такого роду?

До установи якої держави слід звертати зацікавленим особам для вирішення даного питання?

Громадянин Д., який має німецьку національність та проживав в Івано- Франківській області, виїхав на постійне місце проживання до ФРН і отримав там статус переселенця.

В Україні у нього залишився будинок та гараж, і рухоме майно (автомашина та ін.). Щодо права власності на будинок виник спір між Д. та його родичем, який також виїхав у ФРН. Відповідний позов до гр. Д. був пред’явлений у німецькому суді.

Вирішіть спір.

Охарактеризуйте правовідносини. Надайте їм обґрунтовану юридичну оцінку.

Чи зберігається за Д. право на зазначене майно, чи може він його продати, подарувати, заповісти?

Законодавство якої держави необхідно застосувати щодо правового режиму майна Д.?

Чим має керуватися німецький суд при вирішенні спору? Чи укладений міжнародний договір між Україною та Федеративною Республікою Німеччина, що регулює подібні питання?

Державний нотаріус м. Одеси виніс постанову про відмову у видачі громадянці Естонії Марті М. свідоцтва про право на спадщину майна її матері – квартири в м. Одесі у зв’язку із тим, що у свідоцтві про смерть, виданому в Естонії за місцем смерті спадкодавця, зазначені лише її прізвище та ім’я, але не зазначено по батькові.

Нотаріус вважає, що у зв’язку із відсутністю відповідних відомостей про особу (по батькові), не уявляється можливим установити, що власниця квартири та померла особа – це одна і та сама особа.

Надайте юридичну оцінку діям нотаріуса.

Аргументуйте відповідь вимогами чинного законодавства Естонії та України.

1. Особистий закон фізичної особи в міжнародному приватному праві визначається за:

А) lex fori;

Б) lex loci contractus;

В) lex loci delicti commissi;

Г) lex causae;

Д) lex patriae.

2. Правоздатність фізичної особи за законодавством України визначається за:

А) правом держави місця її проживання;

Б) правом держави, громадянином якої вона є;

В) правом держави місця здійснення трудової діяльності;

Г) правом держави місця укладення шлюбу.

3. Особистий закон біпатрида за законодавством України визначається за:

А) правом держави місця його проживання;

Б) правом держави, громадянином якої він є;

В) правом держави місця здійснення основної діяльності;

Г) правом держави місця укладення шлюбу.

4. Особистий закон апатрида за законодавством України визначається за:

А) правом держави місця його проживання;

Б) правом держави, громадянином якої він є;

В) правом держави місця здійснення основної діяльності;

Г) правом держави місця укладення шлюбу.

5. На підставі особистого закону фізичної особи визначається:

А) виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи;

Б) виникнення цивільної правоздатності фізичної особи;

В) припинення цивільної правоздатності фізичної особи;

Г) виникнення і припинення цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи.

6. На цивільну правоздатність іноземних фізичних осіб в Україні поширюється:

А) пільговий правовий режим;

Б) національний правовий режим;

В) режим найбільшого сприяння;

Г) режим окремих обмежень.

7. Закон постійного місця проживання застосовується для визначення дієздатності:

А) громадян України;

Б) іноземних громадян;

В) осіб з подвійним громадянством;

Г) осіб без громадянства.

8. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою за українським законодавством регулюються:

А) правом держави місця її останнього проживання;

Б) правом держави її громадянства;

В) правом держави місця здійснення основної діяльності;

Г) правом держави місця укладення шлюбу.

Д) правом держави останнього з відомих її особистих законів.

9. До особистих немайнових прав фізичної особи за законодавством України застосовується:

А) право держави її громадянства;

Б)) правом держави місця її проживання;

В) право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав;

Г) право держави суду.

10. При реєстрації актів цивільного стану громадян України за межами України в консульській установі застосовується:

А) право держави перебування;

Б) особистий закон цих громадян;

В) право на підставі автономії волі сторін;

Г) принцип найбільш тісного зв’язку.

Контрольні питання

1. Надайте поняття терміну “доміціль”.

2. Надайте обґрунтовану відповідь щодо періоду часу, необхідного для визнання іноземця постійно проживаючим на території України.

3. Надайте характеристику режиму тимчасового перебування та режиму тимчасового проживання іноземців в Україні.

4. Які правові режими, в залежності від обсягу наданих прав, діють щодо іноземців?

5. Які документи вимагаються для влаштування іноземців на роботу в Україні?

6. Які категорії іноземців мають право здійснювати трудову діяльність без необхідності отримання спеціального дозволу?

7. В яких сферах не допускається трудова діяльність іноземців?

8. Що таке особистий закон фізичної особи в МПП?

9. Право якої держави є особистим законом біпатрида, апатріда та біженця?

10. Право якої держави регулює питання опіки та піклування?

11. Надайте характеристику цивільно-правового статусу осіб, які мають дипломатичний імунітет в Україні.

Тема 7. Юридичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права

1. Правове положення юридичних осіб в міжнародному приватному праві.

2. Поняття особистого закону юридичної особи.

3. Поняття «національності» юридичної особи в міжнародному приватному праві та доктрини її визначення. Критерій «контролю» юридичної особи.

4. Колізійне регулювання статусу юридичних осіб за законодавством України.

5. Іноземні юридичні особи в Україні, їх допуск до господарської діяльності в Україні.

6. Форми участі іноземних юридичних осіб в господарській діяльності в Україні. Представництва та філії іноземних юридичних осіб в Україні.

7. Правовий режим іноземних юридичних осіб в Україні, підстави його встановлення.

8. Правове положення українських юридичних осіб за кордоном.

9. Міжнародні юридичні особи, їх правовий статус.

10. Правові форми спільної господарської діяльності в Україні.

Нормативні акти

Конституція України від 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05. жовтня1961 року // www.rada.gov.ua.

Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 р., укладена в рамках Співдружності Незалежних Держав // www.rada.gov.ua

Соглашение о сотрудничестве в области инвестиционной деятельности от 1993 г. // Бюллетень международных договоров. – 1995. – № 4.

Соглашение о содействии в создании и развитии производственных, коммерческих, страховых и смешанных транснациональных объединений 1994 г. // Бюллетень международных договоров. – 1994. – № 10.

Конвенция о трансграничных корпорациях 1998 г. // Содружество. Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ. – 1998. – № 1.

Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 7 жовтня 2002 р., укладена в рамках Співдружності Незалежних Держав // Бюлетень законодавства і юридичної практики України – 2005. – № 6.

Германское Гражданское уложение 1896 г. // Германское право. Часть 1. Гражданское уложение / Перев. А. А. Лизунова, Н. Б. Шеленковой, Н. Г. Елисеева. – М.: Международный центр финансово-экономического развития. – 1996.

Гражданский кодекс Российской Федерации. – СПб.: Герда, 2003.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы. Учебное пособие / Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1986.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции / Под ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1987.

Французский Гражданский кодекс 1804 г. / Перев. И. С. Перетерского. – М.: Юриздат. – 1941.

Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 pоку // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 23. – Ст.21; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». від 1 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб– підприємців» від 15 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32. – Ст. 263; з наступними змінами і доповненнями.

Література

Баймуратов М.О., Чорнолуцький Р.В. Міжнародне приватне (колізійне) право України: правосуб’єктність осіб (теоретико-методологічні аспекти): моногр. / М.О. Баймуратов, Р.В. Чорнолуцький. – Суми: Університетська книга, 2009. – 252 с.

Белов А.П. Субъекты предпринимательской деятельности в праве России и иностранных государств // Право и экономика. – 1999. № 6.

Бірюков О. Кодекс про банкрутство США: Зразок регулювання відносин у сфері банкрутства в Україні: Тези III Всеукраїнської конференції «Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація». – К., 1995. – С. 55–56.

Богатых Е. А. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому. – М.: ИНФРА– М, 1996.

Богуславский М.М. Международное частное право. – М.: Юристъ, 2002. – 317 с.

Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник. Отв. ред. Е.А. Васильев, А.С.Комаров. – 4-е изд., переработ. и доп. В 2-х т. – Т.І. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 560 с.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Сборник нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции / Под ред. В.К.Пучинского, М.И.Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1987. – 260 с.

Ерпылева Н.Ю. Субъекты международного частного права // МПЧП. – 2002. № 2.

Ерпылева Н.Ю. Физические и юридические лица как субъекты международного частного права. Правовой статус физических лиц как субъектов международного частного права // Адвокат. – 2004. – № 11.

Ерпылева Н.Ю. Правовой статус юридических лиц как субъектов международного частного права // Адвокат. 2004. – № 12.

Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособие. – М.: Изд–во МГУ, 1992.

Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 430 с.

Кібенко О.Р. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. – Харків, 2006. – 40 с.

Корецкий В.М. Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права. – М.: Юридическое изд-во Мин-ва юстиции СССР, 1948. – 396 с.

Коссак В. Здійснення спільної підприємницької діяльності, пов’язаної зі створенням юридичної особи // Право України. – 1996. – № 11.

Кулагин М.И. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо: Монография. – М.: Изд–во УДН,1987.

Ладыженский А.М. Теории национальности юридических лиц в международном частном праве // Советский ежегодник международного права 1964 – 1965. – М.: Изд– во «Наука», 1966.

Ляликова Л.А. Правовые проблемы транснациональных корпораций (Научно-аналитический обзор) // Актуальные проблемы современного буржуазного гражданского права. Сборник научно-аналитических обзоров / Отв. ред. С.Н.Братусь. – М.: ПИК ВИНИТИ, 1983.

Международное частное право. (Действующие нормативне акты)./ Составители: Г.К. Дмитриева, М.В.Филимонова – М.: Институт международного права и зкономики имени А.С.Грибоедова, 1999.

Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / В.В. Залесский, Г.Е. Авилов, М.М. Вильданова и др. – М.: НОРМА, 1999.

Очерки международного частного права / Под ред. проф. А. Довгерта. – Х.: ООО “Одиссей”, 2007. – 816 с.

Савельев В.А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты). – М.: Юрист, 1994.

Степанюк А.А. Міжнародне приватне право: теоретичні аспекти правового регулювання. – Харків: Майдан, 2005. – 200 с.

Толстых В.Л. Международное частное право: коллизионное регулирование. – СПб.: Изд–во Р.Асланова “Юридический центр Пресс”, 2004. – 526 с.

Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. – Минск: “Амалфея”, 2000. – 704 с.

Фединяк Г.С. Правосуб’єктність транснаціональних корпорацій у час глобалізаційних процесів (аспекти міжнародного права та міжнародного приватного права): Монографія. – К.: Атіка, 2007. – 200 с.

Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика: Учеб. пособие. – К.: АСК, 2001.

Хєда С.М. Правове регулювання участі іноземних юридичних осіб у цивільних правовідносинах (порівняльно-правовий аспект). – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 184 с.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1, 2. – К.: Ін Юре, 2003.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 1. – 480 с.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Ін Юре, 2004.

Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О., Калітенко О.М. – Х.: Одіссей, 2003.

Шапира Ж. Международное право предпринимательской деятельности / Пер. с франц. Е.П.Островской и Д.Г.Малькова. – М.: А/о Издательская группа "Прогресс", 1993.

Шебанова Н.А. Правовой режим иностранных инвесторов на территории СНГ // Законодательство. – 1997. – № 1.

Методичні вказівки

Найбільш активними учасниками приватноправових відносин, поряд з фізичними особами, у міжнародному приватному праві виступають юридичні особи.

У зв’язку із інтеграційними процесами України у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нагальним питанням для кожного юриста є знання іноземного законодавства та іноземного приватного права, зокрема у частині, що стосується правового положення юридичних осіб.

При вивченні цієї теми студентам необхідно, насамперед, ретельно проаналізувати новели, які закріплені у Законі України «Про міжнародне приватне право», та у Цивільному і Господарському кодексах України.

Студентам слід звернути увагу, що єдиного визначення юридичної особи в міжнародному приватному праві не існує. З цією метою необхідно дослідити легальне визначення, загальні підходи до поняття юридичних осіб за законодавством різних держав, а також сукупність характерних ознак, притаманних даним особам як суб’єктам міжнародних приватноправових відносин. До таких ознак (не залишаючи поза увагою традиційні ознаки юридичної особи) доктрина міжнародного приватного права відносить особистий статут, особистий закон юридичної особи та «національність» юридичної особи.

Дані ознаки є визначальними для обумовлення цивільної правосуб’єктності юридичної особи в міжнародному приватному праві і безпосередньо залежать від певної підходу, якого в цьому питанні притримується відповідне зарубіжне право.

Зокрема, встановлення особистого закону юридичної особи в міжнародному приватному праві безпосередньо пов’язане із доктриною визначення «національності» (державної належності) юридичної особи. У міжнародному приватному праві «національність» юридичної особи, у залежності від законодавства відповідної держави, визначається за наступними доктринами: доктрина осілості (закон місцезнаходження адміністративного центру юридичної особи), доктрина інкорпорації (закон місця створення юридичної особи та затвердження – при дозвільній системі виникнення юридичних осіб, або реєстрації – при явочній системі, її статуту), доктрина центру експлуатації (місця здійснення основної діяльності юридичної особи). Субсидіарно може також застосовуватись доктрина «контролю» та принцип найбільш тісного зв’язку.

За національним законодавством особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право»). При цьому місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави (доктрина інкорпорації). За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи (доктрина осілості).

Студентам необхідно також звернути увагу на з’ясування змісту такої правової категорії, як особистий статут юридичної особи, який у свою чергу визначає цивільну правоздатність та дієздатність юридичної особи, а також коло інших питань що стосуються заснування, функціонування, реорганізації та ліквідації юридичної особи, тобто ті питання, що визначають правове положення конкретної юридичної особи в міжнародному приватному праві.

Слід підкреслити, що всі питання особистого статуту юридичної особи вирішуються на підставі її особистого закону. Дана обставина знайшла своє закріплення і в українському законодавстві. Так, передбачено, що цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи (ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

У міжнародному приватному праві можуть встановлюватись для іноземних юридичних осіб відповідні правові режими, найбільш поширеними серед яких є: режим найбільшого сприяння та національний правовий режим. Підставою для встановлення певного правового режиму може бути спеціальне внутрішнє законодавство приймаючої держави або двосторонні договори чи багатосторонні конвенції (наприклад, торговельні договори). В Україні, згідно із ст. 29 Закону «Про міжнародне приватне право» іноземні юридичні особи, за загальним правилом, наділяються національним правовим режимом.

Необхідно пам’ятати, що правовий статус іноземних юридичних осіб в міжнародному приватному праві визначається нормами законодавства приймаючої держави та положеннями міжнародних договорів. За загальним правилом, для того, щоб здійснювати господарську діяльність на території приймаючої держави, іноземні юридичні особи повинні підтвердити свій правовий статус. Правовий статус підтверджується витягом із торгового або судового реєстру держави, до якої належить іноземна юридична особа.

Окремої уваги заслуговує питання щодо допуску та форм участі іноземних юридичних осіб до господарської діяльності в Україні. Чинне законодавство України надає можливість здійснювати іноземним юридичним особам діяльність в Україні у наступних формах: створення юридичної особи (наприклад, дочірнього підприємства), капітал якої повністю належить іноземній юридичні особі; часткова участь – коли іноземна юридична особа може мати певну частку капіталу юридичної особи (придбати або виступити співзасновником); представництво; можливість діяти на підставі приватноправових договорів про сумісну діяльність без створення юридичної особи.

Враховуючи ту обставину, що учасниками приватноправових відносин у міжнародному приватному праві виступають не лише юридичні особи, а й інші організації без статусу юридичної особи, студентам бажано ознайомитись із правовим положенням таких утворень за законодавством різних держав, та звернути увагу, що за українським законодавством особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин (ст. 27 Закону України «Про міжнародне приватне право»). У зв’язку із зазначеним, студенти повинні опанувати законодавство України у сфері регулювання діяльності представництв (філій) іноземних юридичних осіб.

Ще одним важливим положенням Закону є застосування у виключних випадках до іноземних юридичних осіб доктрини місця здійснення основної діяльності. Це виявляється у нормі ст. 29 Закону України «Про міжнародне приватне право», згідно якої підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом.

Надзвичайно важливим є питання визначення правового положення у міжнародному приватному праві міжнародних юридичних осіб. Студентам слід звернути увагу не лише на види міжнародних юридичних осіб (міжнародні підприємства та організації, транснаціональні компанії, транснаціональні корпорації, комунітарні підприємства), а також і на відмінності та загальні риси їх правового положення.

Розглядаючи дану тему, необхідно також дослідити таке важливе питання як правове положення українських юридичних осіб за кордоном. Останнє безпосередньо залежить від вимог законодавства України, законодавства приймаючої держави та правил міжнародних договорів. Слід звернути увагу, що законодавство деяких держав може містити обмеження щодо допуску іноземних юридичних осіб до окремих видів діяльності на їх території.

Дата добавления: 2015-05-31