Поняття,умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду ,заподіяну підприємству,установі,організації

Матеріальна відповідальність-це вид юридичної відповідальності,що складається з обов’язку однієї сторони трудового договору відшкодувати збитки,заподіяні іншій стороні,протиправними і винними діями.

Умови: 1)наявність прямої дійсної шкоди 2)протиправна поведінка працівника

3)приччиний зв'язок між протиправною дією та заподіяною шкодою

4)вина працівників в заподіяній шкоді

Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівника: 1)обмеження матеріальна відповідальність 2)повна матеріальна відповідальність застосовується у випадках,якщо: -між працівником і підприємством,установою і організацією про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності -умисна шкода -шкоду завдано не при виконанні трудових обов’язків -керівник підприємства,установи організації всіх форм власності,винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць,що призвело до виплати компенсації за порушення строків її виплати,і за умови,що Держ Бюджет України та місцеві бюджети,юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості цим підприємством

73.Поняття трудових спорів,види та порядок їх вирішення Індивідуальні трудові спори-це неврегульовані розбіжності між працівником і власником або уповноваженим ним органом з питань,пов’язаних із застосуванням норм трудового законодавства,правил внутрішнього трудового розпорядку,колективних і трудових договорів,про які заявлено в орган,уповноважений розглядати трудові спори та приймати обов’язкові для сторін рішення. Спори розглядаються двома органами:1)комісіями з трудових спорів (КТС) Обирається загал.зборами трудового колективу,підприємства,установи,організації з чисельністью працюючих не менш 15 чол,при цьому к-сть робітників у складі комісії становить не менше половини її складу. 2)районими (міськими)судами Працівник може звернутись до КТС у трьох місячний строк,з дня коли він дізнався про порушення свого права,і комісія має розглянути трудовий спір у 10-денний термін з дня подання заяви.Уразі незгоди працівник (власник або упов.ним орган)можуть оскаржити рішення в суді.

Другою інстанцією с розгляду трудових спорів районими (міськими)судами,які розглядають спори за заявою працівника чи власника або уп ним органу,коли вони не згодні з рішенням КТС,а також прокурора,якщо він вважає,що рышення КТС суперечить чинному законодавству.В районих судах також розглядаються спори про відмову у прийняти на роботу.Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до районного(міського)суду в трьох місячний строк,з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

74. Поняття державного управління та його ознаки. Державне управління – вид соціального управління, вид специфічної діяльності держави, що дістає вияв у функціонуванні її органів, які впливають на суспільні відносини з метою її урегулювання відповідно до державних інтересів. Специфічні риси державного управління: 1) загальнодержавний характер; 2) підзаконний характер; 3) юридично-владний, розпорядчий характер; 4) організаційний зміст; 5) цілеспрямованість, активний характер; 6) постійна основа, безперервність. Державне управління здійснюють на підставі принципів: соціально-політичні: демократизм; участь населення в управлінській діяльності; рівноправність осіб; рівність усіх перед законом; законність; гласність; врахування громадської думки; об’єктивність; організаційні принципи побудови апарату державного управління: галузевий, функціональний, територіальний; організаційні принципи функціонування апарату державного управління: нормативність діяльності; єдиноначальність; колегіальність; поділ управлінської праці; відповідальність за свої рішення; оперативна самостійність.

Зміст державного управління реалізується через комплекс функцій – функцій управління, які виконують задачі держави й суспільства шляхом владноорганізаційної діяльності у різних процесуальних формах.

75. Форми і методи управлінської д-ті Форма державного управління – зовнішньо виражена дія – волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової особи), здійснене у рамках режиму законності та його комплекції для досягнення управлінської мети – вираження у зовнішньому вигляді конкретних дій державних органів, їх структурних підрозділів і посадових осіб, які здійснюються у процесі виконавчої діяльності й спрямовані на реалізацію функцій управління. Виділяють дві групи форм управління – правові і неправові. Правові форми управління – форми управлінської діяльності, які безпосередньо викликають правові наслідки, пов’язані із встановленням або застосуванням норм права. Проаналізуємо загальні методи управління. 1. Контроль і нагляд:

2. Метод прямого та непрямого впливу:

3. Адміністративні й економічні методи:

4. Регулювання, керівництво, управління: 5. Переконання й примус:

Дата добавления: 2015-05-31