Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму ВСУ № 14 від 29.2.92

Кодекс законів про працю

Обмежена матеріальна відповідальність

ВИДИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ

Стаття 132. Матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку

За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві

Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників

У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

4. При матеріальній відповідальності в межах середнього
місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100
(100-95-п) Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі
змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від
16 травня 1995 р. N 348, а саме виходячи з виплат за
останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом
справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований
час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли
працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або
справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за
попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі,
організації).

5. Вирішуючи спори про відшкодування шкоди, заподіяної
зіпсуттям або знищенням через недбалість матеріалів,
напівфабрикатів, виробів (продукції), суди повинні мати на увазі,
що на підставі п.1 ст.133 КЗпП несуть матеріальну
відповідальність в межах середнього місячного заробітку
працівники, які допустили зіпсуття або знищення цих цінностей у
ході трудового процесу. На інших працівників з числа службових
осіб (наприклад, майстра, технолога), якщо шкода від зіпсуття або
знищення через недбалість зазначених цінностей заподіяна внаслідок
їх неправильних службових дій (бездіяльності), матеріальна
відповідальність покладається у відповідності зі ст.132 КЗпП
також в межах середнього місячного заробітку.
Відповідальність у тому ж розмірі за зіпсуття або знищення через
недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального
одягу та інших предметів покладається на працівника, якщо названі
цінності були видані йому в користування у зв'язку з виконанням
трудових обов'язків.

Притягнення до кримінальної відповідальності за випуск на
товарний ринок або за іншу реалізацію споживачам недоброякісної
продукції осіб, зазначених у ст.147 КК, не звільняє
від матеріальної відповідальності в установлених законом межах
працівників, у тому числі посадових осіб, винних у виготовленні
такої продукції.

6. Роз'яснити судам, що на підставі п.2 ст.133 КЗпП
за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами,
неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи
грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання
простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню,
знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей,
матеріальну відповідальність в межах прямої дійсної шкоди, але не
більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому
директори, начальники і інші керівники підприємств, установ,
організацій та їх заступники; керівники та їх заступники будь-яких
структурних підрозділів, передбачених статутом підприємства,
установи, організації чи іншим відповідним положенням.

До зайвих грошових виплат відносяться, зокрема, суми
стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому
працівникові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі
трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин
звільнення, тощо. При виявленні безпосередніх заподіювачів шкоди,
викликаної виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуттям
матеріальних цінностей, вони зобов'язані відшкодувати шкоду в
межах, встановлених законодавством. Зазначені вище службові особи
в цих випадках несуть матеріальну відповідальність в межах свого
середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, що не
відшкодована безпосередніми заподіювачами її. При цьому загальна
сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну
шкоду. На них самих покладається матеріальна відповідальність у
зазначених межах, якщо з їх вини не було своєчасно вжито заходів
до стягнення шкоди з безпосередніх заподіювачів її й таку
можливість підприємство втратило.

Дата добавления: 2015-05-31