Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму ВСУ № 14 від 29.2.92

15. Розмір шкоди, заподіяної підприємству, установі,
організації, суд визначає відповідно до ст.135-3 КЗпП,
Закону України N 217/95-ВР від 6 червня 1995 р. "Про визначення
розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації
розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою
дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей"
і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня
1996 р. N 116 (116-96-п) Порядку визначення розміру збитків від
розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей
(зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від
27 серпня 1996 р. N 1009 (1009-96-п) та від 20 січня 1997 р. N
34.

Визначаючи розмір шкоди, суд має виходити з цін на
матеріальні цінності, що діють у даній місцевості на час вирішення
справи, і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами
для даних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на
добавлену вартість, акцизний збір тощо.

16. Розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників,
визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і
меж матеріальної відповідальності. Солідарна матеріальна
відповідальність застосовується лише за умови, якщо судом

встановлено, що шкода підприємству, установі, організації
заподіяна спільними умисними діями кількох працівників або
працівника та інших осіб. У порядку цивільного судочинства суд
вправі зобов'язати цих осіб відшкодувати шкоду солідарно, якщо при
постановленні обвинувального вироку цивільний позов був залишений
без розгляду або коли вирок в частині цивільного позову скасовано
і справа в цій частині направлена на новий розгляд в порядку
цивільного судочинства.

17. Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної
приписками і іншими викривленнями даних про виконання робіт, судам
належить мати на увазі, що до матеріальної відповідальності за
таку шкоду мають притягатись як працівники, що вчинили ці дії, так
і службові особи, через винне невжиття якими заходів до їх
запобігання вони вчинені.

У залежності від обставин заподіяння шкоди в цих випадках
матеріальна відповідальність настає в межах середнього місячного
заробітку (ч.1 ст.132, п.2 ст.133 КЗпП або в повному
розмірі заподіяної шкоди (п. 3 ст.134 КЗпП

До прямої дійсної шкоди, заподіяної зазначеними вище діями,
можуть бути віднесені: суми незаконно нарахованої заробітної плати
і премій, зайві виплати у вигляді штрафу, накладеного відповідними
органами, вартість пального і мастил, сировини, напівфабрикатів і
інших матеріальних цінностей, безпідставно списаних у зв'язку з
викривленням даних про обсяг робіт.

18. Роз'яснити судам, що при визначенні розміру матеріальної
шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в
особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів,
автокранів і т.п.), що належать підприємствам, установам,
організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід
виходити з того, що така шкода, як заподіяна не при виконанні
трудових (службових) обов'язків, підлягає відшкодуванню із
застосуванням норм цивільного законодавства (статті 203, 453 ЦК
(1540-06). У цих випадках шкода відшкодовується у повному
обсязі, включаючи і не одержані підприємством, установою,
організацією прибутки від використання зазначених технічних
засобів.

19. Судам слід мати на увазі, що зменшення розміру шкоди, що
підлягає покриттю працівником, допустиме лише у виключних випадках
при наявності зазначених у ст.137 КЗпП умов, які мають
бути підтверджені ретельно перевіреними в судовому засіданні
доказами, з обов'язковим викладенням у рішенні мотивів зниження
суми, яка стягується.

До конкретної обстановки, за якої було заподіяно шкоду, слід
відносити обставини, що перешкоджали працівникові виконувати
належним чином покладені на нього обов'язки, зокрема, відсутність
нормальних умов зберігання матеріальних цінностей, неналежна
організація праці. Разом з тим необхідно враховувати, чи приймав
працівник залежні від нього заходи до запобігання шкоди.

Передбачена ст.137 КЗпП можливість зменшення розміру шкоди,
що підлягає покриттю, з урахуванням ступеня вини, конкретних
обставин і майнового стану працівника, стосується всіх видів
матеріальної відповідальності працівників.

Зниження розміру шкоди, що підлягає покриттю, не
допускається, якщо шкоду заподіяно злочинними діями працівника,
вчиненими з корисливою метою.

20. Судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або
уповноваженим ним органом встановлений ст.233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для
звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк
застосовується і при зверненні із заявою прокурора.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або
уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди,
заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в
результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або
перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства,
установи, організації, слід вважати день підписання відповідного
акта або висновку.

Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати
підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього
ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

21. В силу ч.7 ст.203 ЦПК суд вправі вийти за
межі позовних вимог, коли неправильно визначена сума шкоди, позов
заявлено про відшкодування шкоди у повному розмірі, а на
працівника може бути покладена лише обмежена відповідальність;
якщо працівник повинен бути притягнений до повної матеріальної
відповідальності, а позов заявлено про стягнення шкоди в межах
обмеженої матеріальної відповідальності.

2. Судовому розгляду підлягають:

- заяви власника підприємства, установи, організації або
уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди в
розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, а також в
розмірі, що не перевищує цей заробіток (перевищує, але законом
встановлена відповідальність в межах середнього місячного
заробітку), якщо відшкодування не може бути проведене за
розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом
відрахування із заробітної плати (наприклад, у випадку припинення
працівником трудових відносин з даним підприємством, у зв'язку з
закінченням строку на видання розпорядження про відрахування);

- заяви працівників, не згодних із відрахуваннями, проведеними
власником або уповноваженим ним органом, чи з його розміром.

3 За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків,
працівник несе відповідальність перед підприємством (установою,
організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами
інших осіб, що грунтуються на неналежному виконанні працівником
своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров'ю,
виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), в
силу ст.441 ЦК (1540-06), відповідає підприємство, перед яким
винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку
регресу за нормами трудового законодавства.

Встановивши при розгляді справи, що шкода заподіяна не лише з
вини працівника, до якого пред'явлено позов, але й з вини
службових осіб підприємства, установи, організації, суд відповідно
до ст.105 ЦПК має обговорити питання про притягнення
їх до участі в справі як співвідповідачів.

Дата добавления: 2015-05-31