Поняття та структура правопорушення. Види правопорушень. Проступки та злочини

Правопорушення - це винна поведінка праводієздатного індивіда, яка протирічить вимогам норм права, заподіює шкоду іншим особам і тягне за собою юридичну відповідальність.

Ознаки правопорушення: виражається в дії чи бездіяльності; протирічить приписам норм права; як правило винність в формі умислу чи необережності; заподіяння шкоди протиправним діянням причиновий зв’язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками; тягне за собою міри державного примусу.

Види правопорушень:

¨ Проступки - такі правопорушення, які характеризуються меншою ступінню суспільної безпеки в порівнянні з злочинами і посягають на окремі сторони правового порядку, що існує в суспільстві.

* Дисциплінарні проступки - правопорушення, що складаються в сфері службових відносин і порушують порядок відносин підпорядкованості по службі.

* Адміністративні проступки - правовідносини, що посягають на встановлений законом суспільний порядок, на відносини в сфері виконавчої і розпорядчої діяльності орагнів держави.

* Цивільний проступок - правопорушення, що скоюються в сфері майнових та немайнових відносин, що являють для людини духовну цінність.

¨ Злочин - передбачене крим. законом суспільно небезпечне діяння, що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене крим. Структура: Об’єкт; Суб’єкт; Об’єктивна сторона; Суб’єктивна сторона.

70.Структура правової норми

Норма права - це встановленою або санкціоноване, а також охоронюване державою правило поведінки, що визначає праваі й обов'язки осіб у регульованих суспільних відносинах.

Структура норми права - це її внутрішня будова. До структурних елементів норми права ставляться:

- гіпотеза - частина норми, що вказує на фактичні обставини, при настанні яких варто виконати встановлене правило;

- диспозиція - частина норми, що містить саме правило поведінки, що вказує на права та обов'язки сторін у регульованому відношенні;

- санкція - частина норми, що передбачає заходи примусового впливу, застосовувані до порушників даного правила поведінки.

71 Регулятивна та охоронювальна функція права.

Функція права - основні напрямки його дії на суспільні відносини та поведінку людей.

Регулятивна функція - це такий напрямок правової дії, який покликаний забезпечити чітку організацію суспільних відносин, їх функціонування та розвиток у відповідності з потребами суспільного прогресу. Регулятивна дія права пов’язана з позитивними явищами суспільного життя, що виникають в сфері майнових, фінансових, сімейних... відносин.

Регулятивна функція діє:

· Шляхом закріплення цих суспільних відносин в нормах права;

· Шляхом забезпечення високої ступені свободи і організованості суспільних відносин, їх постійний розвиток та вдосконалення.

Охоронювальна функція - такий напрямок правової дії, який націлений на охорону позитивних та витіснення негативних для суспільства відносин. Вона направлена на присічення та попередження протиправної поведінки.

Охоронювальна дія права виражається:

· у визначенні заборон на скоєння протиправних дій та визначення цих протиправних дій чи їх ознак;

· в установлені юридичних санкцій за скоєння вказаних діянь;

· в безпосередньому застосуванні бридичних санкцій до осіб, що скоїли правопорушення.

72 Юридичні факти, їх характеристика.

Правовідносини виникають, змінюються ичи припиняються на підставі певних життєвих обставин (юридичних фактів).

Юридичний факт - це конкретна життєва обставина, з якою норми права пов’язують виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Вони породжують відносини між суб’єктами на основі приписів правових норм.

За різними критеріями юридичні акти поділяються на:

1. За юридичними наслідками:

· правоутворюючі (на основі яких у суб’єктів виникають певні права та обов’язки);

· правозмінюючі (тягнуть за собою збільшення чи зменшення прав та обов’язків);

· правоприпиняючі (ліквідують певні права та обов’язки).

2. За складом:

· прості - складаються з одного факту;

· складні - являють певну сукупність юридичних фактів (“юридичний склад”).

3. По тривалості в часі:

· одноактні (складаються з одного акту їх виявлення - купля квитка на проїзд)

· триваючі (“юридичні стани” - тривала у часі ознака - перебування в шлюбі).

4. По відношенню до волі суб’єктів:

· події - юридичні факти, що відбуваються незалежно від волі людини (народження, смерть, смерч);

· дії - юридичні факти, що виникають по волі суб’єкта. Вони в свою чергу поділяються на: юридичні акти (правомірні дії, які спеціально вчиняються людьми для вступу в певні правовідносини), юридичні вчинки (правомірні дії, які спеціально не направлені на виникнення, зміну чи припинення правовідносин, але тягнуть за собою такі наслідки) та неправомірні дії (“правопорушення” - такі правові факти, які протирічать нормам закону. Вони поділяютьна на проступки та злочини). Інколи в якості юридичного факту виступає презумпція.

Дата добавления: 2015-05-31