Сторона захисту 9 страница. 5. Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здій­снюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається

5. Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здій­снюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

1. Стаття передбачає систему судових інстанцій, які мають забезпечити кожній особі право на доступ до правосуддя і на судовий захист. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи у розумні строки, встанов­лені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України.

2. Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини й грома­дянина захищаються судом. Кожен має право після використання всіх націо­нальних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів між­народних організацій, членом або учасником яких є Україна.

3. Про перегляд судових рішень апеляційними судами див. главу 31, ка­саційним судом - главу 32, Верховним Судом України - главу 33, відповідним судом за нововоявленими обставинами - главу 34 КПК.

Стаття 34. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого

1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне прова­дження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках не­можливо утворити новий склад суду для судового розгляду;

3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до під­судності якого належить здійснення кримінального провадження.

4) ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.

До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем про­живання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забез­печення оперативності та ефективності кримінального провадження.

2. Питання про направлення кримінального провадження з одно­го суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції

- 115

вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за по­данням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізні­ше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що по­становляється вмотивована ухвала.

3. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисликих" різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Пішим,> спеціалізованого суду України з роз­гляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної ін­станції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учас­ники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

5. Спори про підсудність між судами не допускаються.

6. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

1. В абз. 1 ч. 1 ст. 34 КПК виділено чотири випадки обов'язкового направ­лення справи судом до іншого суду за підсудністю.

2. Виходячи з того, що порушення правил підсудності є безумовною під­ставою для скасування судового рішення (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК), кримінальне провадження необхідно передавати на розгляд іншого суду не тільки у разі, якщо кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил тери­торіальної підсудності, виявилося до початку судового розгляду, а й у випадку, коли це виявилося вже під час судового розгляду.

3. Інші випадки неможливості утворити новий склад суду для судового розгляду можуть бути пов'язані також із переводом судді до іншого суду; звіль­ненням судді з посади органом, що його обрав або призначив, у випадках, пе­редбачених ст. 126 Конституції України, тобто у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) пору­шення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) на­брання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються і в разі його смерті. Докладні­ше про ці випадки див. ст.ст. 100-112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

4. Направлення кримінального провадження на розгляд іншого суду, якщо обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження, є необхідним для забезпе­чення об'єктивності судового розгляду.

5. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставами для створення і лікві­дації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою (ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

6. Абзац 2 ч. 1 ст. 34 КПК передбачає можливе направлення у виняткових випадках кримінального провадження до іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення опера­тивності та ефективності кримінального провадження.

7. Питання про направлення кримінального провадження до іншого суду не можуть вирішувати ні суд, який направляє провадження, ні суд, до якого на­правляється провадження, ні навіть обидва суди за їх взаємною згодою. Воно вирішується лише колегією суддів відповідного апеляційного суду, якщо ці суди перебувають у межах юрисдикції цього апеляційного суду, за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого, або ж колегією суд­дів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якщо місцеві суди перебувають у межах юрисдикції різних апеляційних судів або провадження передається з одного апеляційного суду до іншого, за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.

Незалежно від того, з якої стадії судового процесу було передано прова­дження, суд, який його отримав, розпочинає судове провадження з найпершої судової стадії - підготовчого провадження (глава 27 КПК).

Стаття35. Автоматизована система документообігу суду 1. У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує:

1) об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та одна­кової кількості проваджень для кожного судді;

2) визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які вне­сені до списку присяжних;

3) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан роз­гляду матеріалів кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом;

4) централізоване зберігання текстів вироків, ухвал та інших проце­суальних документів;

5) підготовку статистичних даних;

6) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху;

7) видачу вироків, ухвал суду та виконавчих документів на підставі наявних у системі даних;

8) передачу матеріалів до електронного архіву.

2. Матеріали кримінального проваджений, скарги, заяви, клопотан­ня та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документоо­бігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообі­гу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іііанпо процесуального документа, пріз­вище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найме­нування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове проваджен­ня, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему до­кументообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

3. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за прин­ципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про пере­вірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лі­карняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до ре­єстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих да­них з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, уста­новлених законом.

4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їх функціональ­ними обов'язками.

5. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи до­кументообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом.

6. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі вироків, ухвал суду та виконавчих документів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів вироків, ухвал суду та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Поло­женням про автоматизовану систему документообігу суду.

1. Запровадження автоматизованої системи документообігу в судах Укра­їни с важливою гарантією незалежності суддів при здійсненні правосуддя, зо­крема, в кримінальному провадженні.

Відповідно до Рекомендації № R ((94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів від 13 жов­тня 1994 р. на розподіл судових справ між суддями не повинно впливати ба­жання однієї зі сторін у справі або будь-якої особи, яка є зацікавленою в ре­зультатах цієї справи. Такий розподіл може здійснюватись, наприклад, шляхом жеребкування, через систему автоматичного розподілу за алфавітним порядком або через іншу подібну систему (п. 2 «є»).

2. Автоматизована система документообігу суду покликана без втручання голови суду забезпечити правильний розподіл кримінальних справ між суддя­ми шляхом призначення суддів чи колегії суддів для здійснення кримінального провадження, визначення для судового розгляду присяжних, збереження повної інформації про всі кримінальні провадження і прийняті в них рішення тощо.

3. Докладніше про автоматизовану систему документообігу суду див. По­ложення про автоматизовану систему документообігу, затверджену рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 р. № 30.

4. Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 376' КК України).

§ 2. Сторона обвинувачення

1. Конституція України однією з основних засад судочинства передбачає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ч. З ст. 129). Йдеться про сторони обвину­вачення і захисту.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. З КПК сторонами кримінального провадження є: з боку обвинувачення - слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається за­стосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішу­валося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

2. Прокурор представляє сторону обвинувачення, що засвідчують переду­сім положення п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України, де підтримання державного обвинувачення в суді прокурором також має статус однієї з основних засад су­дочинства. Стаття 121 Конституції України, визначаючи функції прокуратури, на перше місце ставить підтримання обвинувачення в суді (п. 1), а серед інших функцій прокуратури у кримінальному провадженні називає нагляд за додер­жанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, ді­знання, досудове слідство (п. 2) і нагляд за додержанням законів при виконан­ні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших

заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п. 4). Ці конституційні положення і визначають види та зміст повно­важень прокурора у кримінальному провадженні на всіх його стадіях.

3. Згідно з 12-им принципом Керівних принципів ООН щодо ролі обвину­вачів (прийнятих Восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і пово­дження з правопорушниками. Гавана, Куба, 27 серпня 7 вересня 1990 р.) обви­нувачі відповідно до закону виконують свої обов'язки справедливо, послідовно і швидко, поважають і захищають людську гідність і захищають права людини, сприяючи цим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функ­ціонування системи кримінального правосуддя.

С т а т т я 36. Прокурор

1. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цьо­го Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, уста­нови та організації, службові та фізичні особи зобов'язані виконувати за­конні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час про­ведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва до-судовим розслідуванням, уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбаче­них цим Кодексом;

2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;

3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;

4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слід­чих (розшуковик) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;

5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слід­чих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

6) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;

7) скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих;

8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питан­ня про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодек­сом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;

9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Ко­дексом, в тому числі щодо закриття кримінального провадження та продо-

вження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбаче­них цим Кодексом;

10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;

11) повідомляти особі про підозру;

12) пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повно­ліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;

13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або ви­ховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;

14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про за­стосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопо­танням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати до­даткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;

16) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжна­родну правову допомогу, передання кримінального провадження або са­мостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;

17) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (до­ручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну пра­вову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, все­бічність та об'єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;

18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня доку­менти органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі до­кументи необгрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних дого­ворів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;

19) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екс­традиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;

20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодек­сом;

21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

3. Участь прокурора в суді є обов'язковою, крім випадків, передбаче­них цим Кодексом.

4. Право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про пе­регляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами мають також незалежно від їх учі.гі в судовому провадженні службові особи органів прокуратури вищого рів\ія: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Кри\<, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники.

Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокуро­ри, їх заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесених ними або прокурорами нижчого рівня.

У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, Верховним Судом України або за нововиявлени­ми обставинами можуть брати участь службові особи органів прокуратури вищого рівня.

5. Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори Ав­тономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і при­рівняні до них прокурори своєю мотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефектив­ного досудового розслідування.

6. Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Ге­нерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час про­ведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування.

1. Згідно з п. 15 ч. 1 ст. З КПК прокурор - це Генеральний прокурор Укра­їни, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст

Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, на­чальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступ­ники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК.

2. Про гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень, у тому числі процесуальних, див. ст. 7 Закону України «Про прокуратуру».

3. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підпри­ємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невід­кладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконан­ня без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

4. Завдання нагляду прокурора за додержанням законів при проведенні досудового розслідування, відповідно до ст. 29 Закону України «Про прокура­туру», полягає у сприянні: 1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, сво­бод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; 2) виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної від­повідальності; 4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; 5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

5. Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досудового роз­слідування, прокурор має виконувати завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК), зокрема, в частині забезпечення швидкого, повного та неуперед-женого розслідування. Адже саме зі складеним за результатами досудового роз­слідування обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру з доданим до них реєстром матері­алів досудового розслідування прокурор звертається до суду.

6. Виконанню цих завдань прокурора і має сприяти здійснення ним нада­них йому процесуальних повноважень, передбачених ч. 2 ст. 36 КПК.

7. Процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням поля­гає в тому, що він, реалізуючи свої наглядові повноваження, забезпечує виконан­ня органами досудового розслідування вимог закону, які визначають підстави та процесуальний порядок проведення ними слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і прийняття процесуальних

рішень.

8. Прокурор не наділений повноваженням відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування. Він може лише ініціювати перед керів­ником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого та призначення іншого слідчого за наявності передбачених КПК підстав для його відводу або у випадку неефективного досудового розслідування. Про підстави для відводу слідчого див. ст. 77 КПК.

9. За наявності обставин, що виключають участь слідчого судді у кримі­нальному провадженні (ст.ст. 75, 78 КПК), прокурор подає заяву про його відвід.

10. Участь прокурора в судовому провадженні є обов'язковою. Підтри­мання державного обвинувачення в суді прокурором є обов'язковим у всіх про­вадженнях, за винятком проваджень з приватною формою обвинувачення, де обвинувачем є сам потерпілий та його представник (ч. 4 ст. 26, ст. 477 КПК).

11.3 початком судового провадження змінюється характер повноважень прокурора, він втрачає владні повноваженні, пов'язані зі здійсненням проце­суального керівництва досудовим розслідуванням⁴! зокрема і повноваження на скасування незаконних постанов слідчого чи оперативного підрозділу, і набу­ває статусу рівноправного учасника судового кримінального провадження, ви­конуючи основну свою процесуальну функцію піджимання державного обви­нувачення (ч. 2 ст. 22 КПК).

Відповідно до п. 20 Рекомендації REC (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Про роль служби публічного обвинувачення в сис­темі кримінальної юстиції» від 6 жовтня 2000 р. публічні обвинувачі повинні бути об'єктивними і справедливими під час судового розгляду. Зокрема, вони повинні представляти суду факти і юридичні аргументи, що мають відношення до справи, які необхідні для справедливого здійснення правосуддя.

12. Про підстави та порядок зміни прокурором обвинувачення в суді, ви­сунення додаткового обвинувачення та відмови від підтримання державного обвинувачення див. ст.ст. 338-341 КПК.

13. Прокурор є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про правила етичної поведінки» від 17 травня 2012 р. (ч. 7 ст. 2) і, зокрема, пови­нен утриматися від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони су­перечать законодавству або становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або сус­пільним інтересам (ч. 1 ст. 16).

Стаття 37. Призначення та заміна прокурора

1. Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у кон­кретному кримінальному провадженні, визначається керівником відпо­відного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу про­курорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

2. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень про­курора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою, п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

3. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному проваджен­ні ідійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задо­волення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу про­куратури або з іншої поважної причини, шо унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У винят­кових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівни­ком органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням зако­нів під час проведення досудового розслідування.

1. Про зміст поняття «керівник органу прокуратури» див. п. 9 ч. 1

ст. З КПК.

2. Вимога закону про те, що у кожному конкретному кримінальному про­вадженні від його початку і до завершення, на всіх його стадіях повноваження прокурора повинен здійснювати один і той самий прокурор спрямована на за­безпечення повного знання обставин і матеріалів цього кримінального прова­дження і, як наслідок, успішного виконання завдань кримінального проваджен­ня (ст. 2 КПК).

В окремих визначених законом випадках передбачена можливість здій­снення повноважень прокурора у цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором на стадіях апеляційного, касаційного провадження, пере­гляду судових рішень за нововиявленими обставинами чи Верховним Судом України:

- мають право подати апеляційну чи касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обстави­нами, незалежно від їх участі в судовому провадженні, також службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори АРК, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники. Ці ж особи мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за но­вовиявленими обставинами, внесеними ними або прокурорами нижчого рівня, а також брати участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, Верховним Судом України чи за ново-виявленими обставинами (ч. 4 ст. 36 КПК);

Дата добавления: 2015-06-25