Сторона захисту 10 страница

- зазначені службові особи мають право своєю вмотивованою постано­вою доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слід­чому підрозділу вищого рівня в межах одного органу в разі неефективного до­судового розслідування (ч. 5 ст. 36 КПК);

- якщо наслідком вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність про­курора стало скасування рішення або визнання незаконними вчинених дій чи бездіяльності, то службова особа органу прокуратури вищого рівня має право

здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність (ч. З ст. 313 КПК);

- якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від під­тримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві (ч. 2 ст. 341 КПК);

- якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здій­снює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повно­важення прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього ор­гану прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотри­манням законів під час проведення досудового розслідування (ч. З ст. 37 КПК).

3. Рішення керівника органу прокуратури про призначення прокурора або ж, у разі необхідності, групи прокурорів, які здійснюватимуть повноважен­ня прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів, необхідно оформляти відповідною постановою, з якою мають бути ознайомлені підозрю­ваний та інші учасники кримінального провадження.

Стаття 38. Орган досудового розслідування

1. Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють ді­знання і досудове слідство) є слідчі підрозділи:

1) органів внутрішніх справ;

2) органів безпеки;

3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового за­конодавства;

4) органів державного бюро розслідувань.

2. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового роз­слідування одноособово або слідчою групою.

3. При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встанов­лених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслі­дування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

4. Орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі пе­редбачені законом заходи для забезпеченням ефективності досудового роз­слідування.

1. Стаття містить вичерпний перелік органів, яким законом надано право здійснювати досудове розслідування у повному обсязі з дотриманням правил підслідності. Про підслідність кримінальних правопорушень кожному з зазна­чених органів досудового розслідування див. ст. 214 КПК.

2. Прокурор не має повноваження проводити розслідування у повному об­сязі, але має право у необхідних випадках провадити окремі слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні дії.

3. У справах про кримінальні проступки орган розслідування проводить дізнання, яке здійснюється за загальними правилами досудового розслідування з урахуванням особливостей, передбачених главою 25 КПК.

4. Досудове розслідування кримінальних проступків у формі дізнання, крім слідчого підрозділу, мають право проводити у передбачених законом ви­падках також співробітники інших підрозділів органів внутрішніх справ, ор­ганів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

5. Як і за результатами досудового розслідування у формі досудового слід­ства (ст. 283 КПК), за результатами досудового розслідування у формі дізнання прокурор може прийняти одне з таких рішень: закрити кримінальне проваджен­ня, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

6. Посадові і службові особи органу досудового розслідування є суб'єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про правила етичної по­ведінки» від 17 травня 2012 р. (ч. 7 ст. 2) і, зокрема, повинні утриматися від ви­конання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать законодавству або становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам (ч. 1 ст. 16).

7. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 р. у справі про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства народний депутат України не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слід­ства, з вимогами, пропозиціями з питань, які стосуються проведення дізнання чи досудового слідства у конкретних кримінальних справах. У разі надходжен­ня до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, вимог і пропозицій народних депутатів України із зазначених питань, керівники відповідних органів, слідчі і посадові особи, що здійснюють дізна­ння, мають діяти з дотриманням вимог, передбачених Кримінальним процесу­альним кодексом України.

Стаття 39. Керівник органу досудового розслідування 1. Керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

2. Керівник органу досудового розслідування уповноважений:

1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслі­дування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою гру­пою - визначити старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;

2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування мотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціати­ви з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;

3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вка­зівкам прокурора;

4) вживати заходів до усунення порушень вимог законодавства, у ви­падку їх допущення слідчим;

5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжува­ти строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому по­вноваженнями слідчого;

7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

3. Керівник органу досудового розслідування зобов'язаний викону­вати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вка­зівок та доручень прокурора, наданих в порядку, передбаченому цим Ко­дексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

1. Керівник органу досудового розслідування - це начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутріш­ніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням по­даткового законодавства, органу державного бюро розслідувань та його заступ­ники, які діють у межах своїх повноважень (п. 8 ч. 1 ст. З КПК).

2. Завдання керівника органу досудового розслідування полягає в тому, щоб організувати роботу очолюваного ним слідчого підрозділу зі всебічного, повного і об'єктивного досудового розслідування кожного кримінального пра­вопорушення, підслідного цьому органу розслідування. Для виконання цього завдання його наділено необхідними повноваженнями.

3. Про призначення конкретного слідчого, який розслідуватиме кримі­нальне правопорушення, і про створення в необхідних випадках слідчої групи з визначенням старшого слідчої групи, який керуватиме іншими слідчими у цьому провадженні, керівник органу досудового розслідування виносить по­станову, з якою мають бути ознайомлені учасники кримінального провадження.

Вмотивованою постановою керівника органу досудового розслідування відсторонюється від проведення досудового розслідування слідчий, щодо якого

є підстави для відводу або якщо він не може забезпечити ефективне досудове розслідування, і призначається інший.

4. Письмові вказівки керівника органу досудового розслідування, як і письмові вказівки прокурора, є обов'язковими для виконання слідчим, якщо вони не суперечать рішенням і вказівкам прокурора слідчому.

5. Керівник органу досудового розслідування, на відміну від прокуро­ра, має право здійснювати повне досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. Письмові доручення і вказівки прокурора є обов'язковими для виконання керівником органу досудового розслідування.

Стаття 40. Слідчий органу досудового розслідування

1. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здій­снення процесуальних дій.

2. Слідчий уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбаче­них цим Кодексом;

2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;

3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слід­чих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

4) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;

5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з кло­потаннями про застосування заходів забезпечення кримінального прова­дження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (роз­шукових) дій;

6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;

7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, кло­потання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Ко­дексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наяв­ності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;

9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

3. У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій, слідчий має право звернутися до керівника органу досу­дового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності іні­ціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

4. Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки проку­рора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних

вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

5. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цьо­го Кодексу, г самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, уста­нови та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані викону­вати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

1. Слідчий є основним виконавцем роботи з досудового розслідування кримінальних правопорушень і несе відповідальність за законність та своєчас­ність проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, і прийняття законних і обгрунтованих поточних і під­сумкових процесуальних рішень.

2. Слідчий має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення та­кому органу досудового розслідування, який зобов'язаний її виконати (див. ч. 6 ст. 218 КПК), а також доручати проведення слідчих (розшукових) дій та неглас­них слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Доклад­ніше про доручення на проведення зазначених дій оперативним підрозділам див. ст. 40 КПК.

3. Слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

4. Законні повноваження на втручання в процесуальну діяльність слідчого мають керівник органу досудового розслідування у межах його повноважень, пов'язаних із організацією досудового розслідування кримінальних правопо­рушень всіма слідчими цього слідчого підрозділу, прокурор - у межах повно­важень, пов'язаних зі здійсненням нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство і, водночас, здійсненням процесуального керівництва досудовим розслідуван­ням, і слідчий суддя - у рамках повноважень, пов'язаних зі здійсненням судо­вого контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Письмові доручення і вказівки прокурора та керівника органу досудового розслідування є для слідчого обов'язковими для виконання. Про­курор має право скасувати будь-яке незаконне рішення слідчого. Слідчий суддя за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого під час досудового розслідування своєю ухвалою може: 1) скасувати рішення слідчого; 2) зобов'язати його припинити дію; 3) зобов'язати вчинити певну дію; 4) від­мовити в задоволенні скарги (ч. 2 ст. 307 КПК).

5. Інші учасники кримінального провадження - це підозрюваний, його захисник і законний представник, потерпілий, його представник, цивільний позивач і цивільний відповідач та їх представники (див. п. 25 ч. 1 ст. З КПК),

використовуючи свої процесуальні права, можуть здійснювати в своїх законних інтересах чи в інтересах осіб, яких вони захищають чи представляють, вплив на досудове розслідування шляхом заявления відводів слідчому, клопотань про проведення додаткових слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, про зупинення, відновлення або закриття досудового розслідування, про обрання, зміну чи скасування заходу забезпечення кримінального провадження чи за­ходу забезпечення безпеки учасника кримінального провадження, скарги до ке­рівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді на рішен­ня, дії чи бездіяльність слідчого під час досудового розслідування. Тобто такі учасники кримінального провадження можуть лише заявити клопотання про виконання певних дій і прийняття певних рішень. І якщо вони відповідають ін­тересам ефективного проведення досудового розслідування, виконання завдань досудового розслідування і всього кримінального провадження, то мають бути задоволені самим слідчим чи керівником органу досудового розслідування, чи прокурором або слідчим суддею.

6. Слідчий не має повноваження на самостійне вирішення питання про застосування запобіжних заходів та інших заходів забезпечення кримінально­го провадження. Такі заходи застосовуються на підставі ухвали слідчого судді. Для його отримання слідчий має звернутися до слідчого судді з клопотанням, погодивши його з прокурором. Якщо прокурор відмовив у його погодженні, то слідчий через керівника органу досудового розслідування може звернутися за погодженням до прокурора вищого рівня.

7. Незаконне втручання в діяльність слідчого як з боку керівника органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, інших учасників кримі­нального провадження, так і з боку органів та осіб, які не є учасниками кримі­нального провадження, є неприпустимим.

8. Незаконне втручання в процесуальну діяльність слідчого може бути пов'язане, зокрема:

з погрозами вчинити вбивство, заподіяти тілесні ушкодження, знищити майно тощо на адресу слідчого, потерпілого, свідка, інших учасників кримі­нального провадження, членів їх сімей і близьких родичів з метою змінити хід розслідування, змусити давати неправдиві показання або відмовитися їх дава­ти, прийняти незаконні рішення, що має бути усунуто шляхом застосування до таких осіб заходів забезпечення безпеки;

ухилення підозрюваного від досудового розслідування, перешкоджання ним з'ясуванню істини у справі тощо, що має бути усунуто шляхом застосуван­ня запобіжних заходів.

С т а т т я 41. Оперативні підрозділи

1. Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законо­давства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Дер­жавної прикордонної служби України, органів Державної митної служби

України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, про­курора.

2. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник опе­ративного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробіт­ники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

3. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшу-кових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для ви­конання оперативним підрозділом.

1. За змістом ст. 41 КПК процесуальну діяльність у кримінальному про­вадженні мають право проводити оперативні підрозділи таких правоохорон­них органів: а) органів внутрішніх справ; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державної пенітенціарної служби України; г) органів Державної прикордонної служби України; д) органів Державної митної служби України.

2. Процесуальна діяльність оперативних підрозділів полягає у виконанні слідчих (розшукових) дій (див. главу 20 КПК) та негласних слідчих (розшу­кових) дій (див. главу 21 КПК) лише за письмовим дорученням слідчого чи прокурора, не виходячи за його межі. Працівник оперативного підрозділу під час виконання доручення слідчого чи прокурора користується повноваженнями слідчого і несе відповідальність за законність виконання доручених йому про­цесуальних дій, проте не має права здійснювати (окрім зазначених у дорученні) процесуальні дії з власної ініціативи або звертатися з клопотанням про їх про­ведення до слідчого судді чи прокурора. З урахуванням результатів виконаних за дорученням слідчих дій слідчий, який здійснює досудове розслідування, приймає рішення щодо доцільності проведення наступних процесуальних дій і прийняття відповідних процесуальних рішень у межах своїх повноважень слід­чого органу досудового розслідування, визначених ст. 40 КПК.

3. Закон не встановлює обмежень щодо виду чи кількості слідчих (роз­шукових) дій, виконання яких можна доручати відповідному оперативному підрозділу, проте і зловживати своїм повноваженням щодо кількості слідчих (розшукових) дій слідчий чи прокурор не повинен.

4. Доручення слідчого чи прокурора оперативному підрозділу (як і дору­чення органу досудового розслідування іншої територіальної юрисдикції) про проведення слідчих (розшукових) та/або негласних слідчих (розшукових) дій оформляється письмово, постановою. У ній, крім загальних даних, які мають бути в постанові слідчого (див. ч. 5 ст. 110 КПК), зазначається: правоохоронний орган, оперативному підрозділу якого адресується доручення; назва докумен­та; встановлені досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення в обсязі, необхідному для виконання доручення; назва слід-

чої (розшукової) чи негласної слідчої (розшукової) дії, яку необхідно виконати; мета проведення процесуальної дії; питання, які необхідно з'ясувати під час проведення процесуальної дії, прохання про виконання однієї чи кількох слід­чих (розшукових) та/або негласних слідчих (розшукових) дій. До постанови про доручення додаються документи, необхідні для проведення відповідної дії.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. З КПК стороною кримінального провадження з боку захисту є: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправда­ний, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосу­вання, їхні захисники та законні представники.

Стаття 42. Підозрюваний, обвинувачений

1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду у порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

3. Підозрюваний, обвинувачений мас право:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його під­озрюють, обвинувачують;

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення;

3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого до­питу з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкуван­ня, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримі­нального провадження; на отримання правової допомоги захисника за ра­хунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

6) вимагати перевірки обгрунтованості затримання;

7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім'ї, близьких ро­дичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з по­ложеннями статті 213 цього Кодексу;

8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

9) брати участь у проведенні процесуальних дій;

10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, пода­вати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які за­носяться до протоколу;

11) застосовувати з додержанням вимої цього Кодексу технічні за­соби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слід­чий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосову­вання технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи сто­суються інтимного життя особи, про що виноситься вмотивована по­станова (ухвала);

12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про за­безпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

13) заявляти відводи;

14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в по­рядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу;

15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідо­млення;

16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом;

17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішен­нями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, ви­значеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвину­вачення не підтвердилися;

18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхід­ності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

4. Обвинувачений також має право:

1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинува­чення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

2) збирати і подавати суду докази;

3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань ін­ших учасників судового провадження;

Дата добавления: 2015-06-25