Ухвали. 4 страница. Стаття 406. Письмове апеляційне провадження

Стаття 406. Письмове апеляційне провадження

1. Суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за ре­зультатами письмового провадження, якщо всі учасники судового прова­дження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

846 _______________________________________________________________

2. Якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції ді­
йде висновку, що необхідно провести апеляційний розгляд, він призначає
такий розгляд.

3. Якщо проводилося письмове апеляційне провадження, копія судо­
вого рішення апеляційної інстанції надсилається учасникам судового про­
вадження протягом трьох днів з дня його підписання.

1. Згідно з ч. З ст. 396 КПК, якщо особа не бажає¹ брати участь у апеля­
ційному розгляді, вона зазначає про це в апеляційній скарзі. Якщо особа не
бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона також може зазначити про
це в запереченнях на апеляційну скаргу (див. ч. З ст. 402 КПК). Саме тому суд
апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами пись­
мового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили кло­
потання про здійснення провадження за їх відсутності. В такому разі колегія
суддів приймає рішення в нарадчій кімнаті без проведення судового засідання.

2. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК суд апеляційної інстанції може
прийняти рішення про обов'язковість участі в апеляційному розгляді певних
учасників кримінального провадження. Також якщо під час письмового про­
вадження суд апеляційної інстанції дійде висновку, шо необхідно провести
апеляційний розгляд, він призначає такий розгляд. Таким чином, апеляційний
розгляд у будь-якому разі призначається за двох обставин: 1) при прийнятті
рішення судом апеляційної інстанції про обов'язковість участі в апеляційному
розгляді певних учасників кримінального провадження; 2) якщо суд апеляційної
інстанції дійде висновку, що необхідно провести апеляційний розгляд.

3. Якщо проводилося письмове апеляційне провадження, копія судового
рішення апеляційної інстанції має бути надіслана учасникам судового прова­
дження протягом трьох днів з дня його підписання.

Стаття 407. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги

1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухва­
лу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді пер­
шої інстанції.

2. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на
підставі угоди сул апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунк­
тами 1-5 частини першої цієї статті, мас право скасувати вирок і направи­
ти кримінальне провадження:

1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у за­
гальному порядку, якщо угода була укладена під час судового проваджен­
ня;

2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового роз­
слідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досу­
дового розслідування.

3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

1. Перелік доказів, які можуть бути покладені в основу рішення суду
апеляційної інстанції, може бути суттєво збільшений у порівнянні з переліком,
що був використаний судом першої інстанції. Адже суд апеляційної інстанції
грунтує своє рішення не лише на тих доказах, що були досліджені в суді першої
інстанції, а й на нових доказах, представлених сторонами, а також на наявних
у матеріалах кримінального провадження доказах, що були безпосередньо
досліджені судом апеляційної інстанції. Така доказова база, що вивчається
судом апеляційної інстанції, значно розширює можливості суду прийняти
законне, обгрунтоване та вмотивоване рішення.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 418 КПК у випадку, передбаченому п. З ч. 1 комен­
тованої статті, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення
суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу
суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін, а апеляцію - без задоволення;

2) змінити вирок або ухвалу, а апеляцію задовольнити цілком або частково чи
апеляцію залишити без задоволення, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеля­
ції, але залишив судове рішення без зміни в тій частині, що оспорювалась в апеляції;

3) скасувати вирок повністю чи частково, ухвалити новий вирок, а апеля­
цію задовольнити цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволення,
якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції, але залишив вирок без зміни в
тій частині, що оспорювалась в апеляції;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу, а апе­
ляцію задовольнити цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволен­
ня, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції, але залишив ухвалу без
зміни в тій частині, що оспорювалась в апеляції;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження, а апе­
ляцію задовольнити цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволен­
ня, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції;

6) скасувати вирок або ухвалу цілком і призначити новий розгляд у суді
першої інстанції, а апеляцію задовольнити цілком або частково чи апеляцію за­
лишити без задоволення, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції;

848 _______________________________________________________________

7) скасувати частково судове рішення і закрити провадження в певній частині, а решту залишити без зміни, змінити, скасувати з направленням про­вадження на новий судовий розгляд у суді першої інстанції, а апеляцію задо­вольнити цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволення, якщо апеляційний суд вийшов за межі апеляції.

4. При необхідності погіршення становища засудженого, виправданого
або особи, стосовно якої ставилося питання про застосування примусових за­
ходів медичного або виховного характеру, апеляційний суд має керуватись по­
ложеннями ст. 421 КПК (див. коментар до ст. 421 КПК).

5. Вирок або ухвала суду першої інстанції залишаються без зміни, а
апеляції - без задоволення у разі, якщо суд апеляційної інстанції встановить,
що доводи апеляцій суперечать доказам, встановленим вироком (ухвалою)
і наявним у справі, і новим, які подані учасниками процесу або витребувані
самим судом, і не порушують законність і обгрунтованість вироку (ухвали). В
ухвалі суду апеляційної інстанції повинні бути наведені підстави залишення
доводів апеляцій без задоволення.

6. Якщо засуджений визнаний винним у вчиненні кількох кримінальних
правопорушень, кожен з яких кваліфікований за відповідною статтею закону
і може бути розглянутий окремо, суд апеляційної інстанції вправі скасувати
вирок із направленням провадження на новий судовий розгляд щодо окремих
епізодів і залишити вирок в іншій частині без зміни.

9. При недостатньому дослідженні обставин в частині одного або
кількох епізодів, що одержали загальну кваліфікацію з іншими епізодами, суд
апеляційної інстанції повинен скасувати вирок і повернути провадження на
новий судовий розгляд у повному обсязі.пред'явленого обвинувачення.

10. Вирок скасовується частково щодо цивільного позову. При цьому
провадження в цій частині може бути направлене на новий розгляд у порядку
цивільного судочинства.

11. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження,
апеляційний суд не вправі постановити свій вирок.

12. При винесенні рішення з приводу розгляду апеляції, поданої на ви­
рок на підставі угоди про примирення або про визнання вини, суд апеляційної
інстанції має враховувати положення ст. 394 КПК. За наслідками апеляційного
розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угод суд апеляційної інстанції має
право прийняти рішення, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 коментованої статті. Крім
того, якщо вирок на підставі угоди скасовується, то кримінальне провадження
направляється: 1) якщо угода була укладена під час судового провадження, до
суду першої інстанції для проведення судового провадження в порядку, перед­
баченому розділом IV КПК; 2) якщо угода була укладена під час досудового
розслідування, до органу досудового розслідування для здійснення досудового
розслідування в порядку, передбаченому розділом 111 КПК.

13. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого
судді суд апеляційної інстанції має право:

-------------------------------------------------------------------------------------------- 849

1) залишити ухвалу без змін, а апеляцію - без задоволення;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу, а апеляцію задовольнити
цілком або частково чи апеляцію залишити без задоволення, якщо апеляційний
суд вийшов за межі апеляції, але залишив ухвалу без зміни в тій частині, що
оспорювалась в апеляції.

14. Вирок (ухвала) змінюється у випадках, передбачених ст. 408 КІІК. Про підстави для скасування або зміни вироку чи ухвали див. коментар ст. 409 КГЖ.

Стаття 408. Зміна вироку або ухвали суду судом апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:

1) пом'якшення призначеного покарання, якшо визнає, що покаран­
ня за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопору­
шення та особі обвинуваченого;

2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і за­
стосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відпо­
відальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;

3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум,
якшо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову квалі­
фікацію кримінального правопорушення;

4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища об­
винуваченого.

2. Суд апеляційної інстанції змінює ухвалу суду про застосування при­
мусових заходів медичного або виховного характеру у разі:

1) зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України
про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті)
закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відпо­
відальність за менш тяжке діяння;

2) пом'якшення виду примусових заходів медичного або виховного
характеру.

1. Основні положення, що встановлюють параметри повноважень суду
апеляційної інстанції при зміні вироків та ухвал суду першої інстанції, відтво­
рюють в основному принцип заборони погіршення правового становища обви­
нуваченого (див. коментар до ст. 421 КПК). Погіршенням правового становища
обвинуваченого слід вважати: а) застосування норми кримінального закону, що
передбачає більш суворе покарання; б) доповнення обвинувачення додаткови­
ми фактами, що впливають чи навіть і не впливають на кваліфікацію кримі­
нального правопорушення за більш суворим кримінальним законом.

2. Відповідно до ч. 1 коментованої статті суд апеляційної інстанції змі­
нює вирок у разі: 1) пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що
покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопо­
рушення та особі обвинуваченого; 2) зміни правової кваліфікації кримінально­
го правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про

кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; 3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

3. Враховуючи п. 4 ч. 1 коментованої статті, перелік підстав для зміни ви­
року не є вичерпним. Апеляційний суд вправі застосувати кримінальний закон
про менш тяжке кримінальне правопорушення; виключити окремі епізоди об­
винувачення, які не підтверджені доказами або не мають складу злочину чи
поставлені у вину з порушенням процесуального закону, якщо направлення
провадження на новий судовий розгляд буде визнано недоцільним; пом'якшити
призначене покарання, виключити цілком або частково конфіскацію майна або
будь-яку іншу додаткову міру покарання; змінити рішення про долю речових
доказів, а також внести інші зміни за умови, що вони не погіршують становище
засудженого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування
примусових заходів виховного або медичного характеру.

4. Якщо засуджений був визнаний винним у вчиненні кримінального пра­
вопорушення, кваліфікованого за однією статтею КК України або Закону про
кримінальні проступки, а апеляційний суд дійде висновку, що його дії слід
кваліфікувати за двома або більше статтями, які пом'якшують відповідальність,
апеляційний суд вправі внести у вирок відповідні зміни.

5. Зменшуючи обсяг обвинувачення, а також змінюючи кваліфікацію
кримінального правопорушення і застосовуючи закон про менш тяжке кримі­
нальне правопорушення, апеляційний суд повинен обговорити питання і про
зменшення міри покарання, а при залишенні її без зміни - привести мотиви
такого рішення.

6. Якщо апеляційний суд встановить неправильне застосування судом
першої інстанції принципу поглинення призначених покарань замість перед­
баченого законом принципу додавання, то він вправі перейти до принципу до­
давання, якщо покарання, призначене ним остаточно, не буде перевищувати
розміру покарання, визначеного вироком.

7. При пом'якшенні засудженому основного покарання, зокрема при
переході в порядку ст. 69 КК до більш м'якого виду покарання, ніж передбачено
законом, апеляційний суд може залишити без зміни вирок у частині призначення
додаткового покарання.

8. Апеляційний суд вправі внести у вирок зміни, що стосуються відшко­
дування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином. При вирішенні
Цього питання суд має право відійти від загального принципу заборони погір­
шення правового становища засудженого, і не тільки зменшити, а й збільшити
розмір стягнення, якщо судом першої інстанції повно і правильно встановлені
обставини, які визначають розмір збитків, але допущена помилка в застосуванні
норм матеріального права. Якщо зміна розміру збитків може вплинути на
кваліфікацію правопорушення або на визначення обсягу обвинувачення у

■----------- ■-------------------------------------------- ______________________________________ 851

бік, що погіршує становище засудженого, вирок суду підлягає скасуванню з направленням провадження на новий розгляд, за умови, якщо з цих підстав подана апеляція прокурором або потерпілим чи його представником. У випадку скасування вироку суду першої інстанції і постановления апеляційним судом свого вироку, який збільшує обсяг обвинувачення (за умови, якщо це обвинувачення пред'являлося засудженому і від нього він захищався в суді першої інстанції), апеляційний суд вправі прийняти рішення, що стосується відшкодування збитків у цій частині.

9. Апеляційний суд вправі внести в постанову суду першої інстанції про за­
стосування примусових заходів виховного або медичного характеру зміни, що
стосуються тільки поліпшення становища особи, до якої застосовані такі заходи:
І) змінити правову кваліфікацію діяння, передбаченого законом України про кри­
мінальну відповідальність, і застосувати статті (частини статті) закону України про
кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке ді­
яння; 2) пом'якшити вид примусового заходу виховного чи медичного характеру.

10. Про підстави для скасування або зміни вироку або ухвали див. комен­
тар до ст. 409-^t 14 КПК.

Стаття 409. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції

1. Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді
справи в суді апеляційної інстанції є:

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні,
фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4) неправильне застосування закону України про кримінальну відпо­
відальність.

2. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції
може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримі­
нального правопорушення та особі обвинуваченого.

3. Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний
вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого. Суд апе­
ляційної інстанції не вправі скасувати ухвалу про незастосування приму­
сових заходів медичного або виховного характеру лише з мотивів істотного
порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосу­
вання таких заходів.

1. Підстави для скасування або зміни вироку чи ухвали - це сукупність достовірних даних, що вказують на незаконність, необґрунтованість чи невмо­тивованість судового рішення. До таких підстав відносяться істотні порушення матеріального або процесуального закону, допущені при розслідуванні або су­довому розгляді кримінального провадження і постановлені вироку чи ухвали.

852________________________________________________________________

2. Підстави і для скасування, і для зміни судового рішення однакові.
Одні й ті ж самі порушення кримінального процесуального закону залежно
від конкретних обставин у кримінальному провадженні можуть свідчити про
необхідність як скасування, так і зміни судового рішення. Винятком є такі
істотні порушення кримінального процесуального закону, при виявленні яких
судове рішення завжди підлягає скасуванню (див. ч. 2 ст. 412 КПК).

3. Про зміст підстав для скасування або зміни вироку або ухвали див. ко­
ментар до ст.ст. 410-414 КПК.

4. При встановлені кількох підстав для скасування або зміни вироку
чи ухвали суд апеляційної інстанції повинен вказати у своїй ухвалі на всі такі
підстави.

5. Виходячи зі змісту ст. 408 КПК, погіршення становища засудженого
можливе лише при постановленні апеляційним судом свого вироку, а при
винесенні ним ухвали не допускається.

6. Апеляційний суд не має права скасувати:

виправдувальний вирок тільки з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого;

ухвалу про незастосування примусових заходів виховного або медич­ного характеру тільки з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування таких заходів.

Стаття410. Неповнота судового розгляду

1. Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рі­шення, зокрема, у разі якщо:

1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження
про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесу­
альних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких
може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та
справедливого судового рішення;

2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових
даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

1. У кримінальному провадженні маютьбути всебічно, повно і неупереджено дослідженні обставини вчиненого кримінального правопорушення, виявлені як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, має бути надана їм належна правова оцінка та забезпечено прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Залишення судом першої інстанції недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення, є порушенням засади законності (див. коментар до ст. 9 КПК).

--------- _______________________________________________ 853

2. Судовий розгляд має бути визнаним неповним у випадках, коли:

не досліджені всі обставини, що підлягають встановленню і доведен­ню (див. коментар до ст. 91 КПК);

не встановлені обставини, що спричинюють закриття кримінального провадження (див. коментар до ст. 284 КПК);

обставини справи не підтверджуються сукупністю доказів, отрима­них відповідно до закону;

не встановлена роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епі­зоду кримінального правопорушення;

висновки про винуватість або невинуватість особи обгрунтовані лише показаннями обвинуваченого і не вжито заходів для дослідження інших дока­зів;

не вжито заходів до перевірки показань заінтересованих учасників процесу, покладених в основу судових рішень;

не з'ясовані причини істотних суперечностей у доказах;

висновки суду побудовані на припущеннях, не проведені необхідні експертизи, не витребувані документи, не проведені необхідні слідчі (розшуко­ві) дії;

неповно досліджені версії обвинувачення або захисту;

без достатніх підстав відхилені клопотання про перевірку обставин, що мають значення для справи;

не допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи;

не з'ясовані обставини, що мають значення для повідомлення про підозру іншим особам, які причетні до кримінального правопорушення і вста­новлення ролі яких може вплинути на ступінь винуватості засуджених у справі; не з'ясовані обставини, що підлягають встановленню у кримінально­му провадженні щодо неповнолітніх (див. коментар до ст.ст. 485-487 КПК);

не з'ясовані обставини, що підлягають встановленню у криміналь­ному провадженні при застосуванні примусових заходів медичного характеру (див. коментар до ст. 505 КПК).

3. Під неповнотою судового розгляду розуміється як нез'ясування всіх
істотних обставин у кримінальному провадженні, так і недостатність доказів,
їх поверхове дослідження.

4. Якщо неповноту дослідження обставин вчиненого кримінального
правопорушення допущено при проведенні судового розгляду, судове рішення
скасовується і провадження направляється на новий судовий розгляд. У
випадках однобічності або неповноти проведення дізнання, досудового
слідства, що не було усунено судовим розглядом кримінального провадження,
має бути винесений виправдувальний вирок, коли ця неповнота не може бути
усунена в судовому засіданні під час апеляційного розгляду. Апеляційний суд
вправі сам провести судовий розгляд, який провадиться відповідно до положень
ст. 405 КПК.

5. Направляючи провадження на новий судовий розгляд, апеляційний суд в ухвалі повинен вказати, які обставини досліджувати і які дії необхідно вико­нати для з'ясування цих обставин.

С т а т т я 411. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження

1. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним об­
ставинам кримінальною провадження, якщо:

1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час
судового розгляду;

2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його
висновки;

3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для
висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги
одні докази і відкинув інші;

4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні супер­
ечності.

2. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених
підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обста­
винам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на ви­
рішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на
правильність застосування закону України про кримінальну відповідаль­
ність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів
медичного чи виховного характеру.

1. Судове рішення слід визнати таким, що відповідає фактичним об­
ставинам кримінального провадження, в тому випадку, коли в його основу по­
кладені висновки, що грунтуються на достовірних доказах, досліджених безпо­
середньо під час судового розгляду. В будь-якому разі судове рішення не може
бути визнано таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального
провадження, якщо судом не перевірені та не спростовані всі доводи на захист
обвинуваченого та не усунені всі сумніви в його винуватості.

2. Коментована стаття містить перелік обставин, які свідчать про те, що
судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам
кримінального провадження:

1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час су­
дового розгляду;

2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;

3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для ви­
сновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні до­
кази і відкинув інші;

4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні супереч­
ності.

3. Відсутність оцінки доказів також свідчить про невідповідність висно­
вків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

4. Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обстави­
нам кримінального провадження, якщо судове рішення грунтується на матеріа­
лах розслідування, не досліджених у суді або не підтверджених даними судово­
го розгляду; на матеріалах, отриманих з порушенням процесуального порядку
збирання доказів; на доказах суперечливих, спростованих або не підтвердже­
них іншими доказами, які невмотивовано відкинув суд; на доказах, достовір­
ність яких викликає сумнів; на визнанні або запереченні вини обвинуваченим у
процесі розслідування, не підтверджених іншими доказами.

5. Здійснюючи перевірку законності та обгрунтованості судового рі­
шення, необхідно врахувати, що при постановленні судового рішення повинні
отримати оцінку всі розглянуті в судовому засіданні докази, які спростовують
або доводять висновки, яких дійшов суд, постановляючи це судове рішення.

6. Висновки суду у вироку або ухвалі повинні бути належним чином
вмотивовані. За наявності суперечливих доказів суд повинен у мотивувальній
частині вироку, ухвали проаналізувати їх, навести мотиви, з яких взято до уваги
одні докази і відкинуті інші.

7. Висновки суду, викладені в мотивувальній і резолютивній части­
ні вироку, ухвали, повинні бути узгоджені між собою і не можуть містити
суперечностей. Висновки і рішення, викладені в резолютивній частині, повинні
логічно випливати з обгрунтування, що міститься в мотивувальній частині.

Дата добавления: 2015-06-25