Ухвали. 6 страница

підставі було подано апеляційну скаргу прокурором чи потерпілим або його представником.

1. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК суд апеляційної інстанції може
прийняти рішення про скасування судового рішення суду першої інстанції та
направити провадження на новий судовий розгляд. Суд першої інстанції після
скасування вироку (ухвали) розглядає справу в загальному порядку, керуючись
положеннями Розділу IV КПК.

2. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої
інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні під час нового судо­
вого розгляду після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції (див.
коментар до ст. 76 КПК). Саме тому суд першої інстанції здійснює судове про­
вадження в іншому складі суду.

3. При здійсненні судового розгляду після скасування вироку (ухвали) суд
самостійний у своїх висновках - як у частині оцінки доказів, так і в частині ви­
значення кваліфікації кримінального правопорушення, призначення покарання.
Водночас, для суду першої інстанції при вирішенні питання про застосування
закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання
встановлені певні обмеження (див. ч. 2 і 3 ст. 416 КПК).

4. При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосуван­
ня закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення пока­
рання тільки за наступних умов: якщо вирок було скасовано за апеляційною
скаргою прокурора або потерпілого чи його представника; якщо вирок було
скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримі­
нальне правопорушення або посилення покарання.

5. При новому розгляді в суді першої інстанції питання про застосуван­
ня примусових заходів виховного або медичного характеру правова кваліфіка­
ція діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність,
як більш тяжкого допускається за таких умов: якщо ухвалу було скасовано за
апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника; якщо
ухвалу було скасовано у зв'язку з необхідністю правової кваліфікації діяння,
передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш
тяжкого.

6. Скасування вироку (ухвали) в зв'язку з необхідністю застосування за­
кону про більш тяжкий злочин або про більш суворе покарання не звільняє суд
при новому судовому розгляді від обов'язку безпосередньо дослідити й оціни­
ти всі докази, вивчити і взяти до уваги нові обставини, які не були відомі або
враховані при першому судовому розгляді, і виконати для цього всі необхідні
судові дії, а не тільки ті, котрі йому було запропоновано зробити.

7. При новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен обгово­
рити питання і з'ясувати обставини, на які звернув увагу суд апеляційної ін­
станції, виконати запропоновані в ухвалі процесуальні дії для заповнення про­
галин, допущених при попередньому судовому розгляді.

8. На вирок (ухвалу) суду, постановлений за результатами нового судо­вого розгляду, може бути подана апеляція на загальних підставах.

Стаття417. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і за­криває кримінальне провадження.

1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу
суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або
ухвалу і закрити кримінальне провадження (див. коментар до ст. 407 КПК).

2. Коментована стаття визначає можливість скасування лише обвинуваль­
ного вироку чи ухвали суду першої інстанції та закриття такого провадження. Таким
чином, можна дійти висновку, що виправдувальний вирок не може бути скасова­
ний у зв'язку із необхідністю прийняття рішення про закриття цього провадження
з інших підстав, ніж ті, що обумовили винесення виправдувального вироку судом
першої інстанції, та якщо про це не просив в апеляційній скарзі виправданий.

3. Апеляційний суд вправі скасувати обвинувальний вирок, ухвалу та за­
крити провадження в таких випадках (див. коментар до ст. 284 КПК):

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді
і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за
діяння, вчинене особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження
є необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили,
або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по
тому самому обвинуваченню;

7) потерпілий або його представник відмовився від обвинувачення у кри­
мінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано зго­
ди держави, яка видала особу;

9) у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

10) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачен­
ня, за умови відмови потерпілого від самостійного підтримання обвинувачення.

4. Якщо під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції виявля­ються такі обставини, як відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції зобов'язаний скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити виправдувальний вирок (див. ч. 6 ст. 284 КПК).

____________________________ 867

5. Скасувавши вирок, ухвалу і постановивши виправдувальний вирок
за відсутністю події кримінального правопорушення або відсутністю в ді­
янні складу кримінального правопорушення, суд зобов'язаний роз'яснити
особі порядок відновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до
відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів слідства,
прокуратури, суду.

6. Закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю
обвинуваченого, якщо його родичі заперечують проти цього, вважаючи, що
провадження є необхідним для реабілітації померлого, не допускається. В
цьому разі суд апеляційної інстанції має право призначити новий судовий
розгляд або ухвалити новий вирок чи ухвалу.

7. Закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи
від кримінальної відповідальності не допускається, якщо обвинувачений проти
цього заперечує (див. ч. 7 ст. 284 КПК). В цьому разі суд апеляційної інстанції
має право призначити новий судовий розгляд або ухвалити новий вирок чи
ухвалу.

8. Апеляційний суд може закрити кримінальне провадження як за матеріа­
лами, що надійшли із суду першої інстанції, так і на підставі нових матеріалів,
поданих учасниками процесу або витребуваних самим апеляційним судом.

Стаття418. Судові рішення суду апеляційної інстанції

1. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407
цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рі­
шення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.

2. Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголо­
шуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судово­
го провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

1. Враховуючи положення ст. 405 КПК, яка нормативно врегульовує про­цесуальний порядок здійснення апеляційного розгляду, та відповідну проце­суальну можливість суду апеляційної інстанції провести дослідження доказів у повному обсязі, доцільно зауважити, що суд апеляційної інстанції грунтує своє рішення не лише на тих доказах, що були досліджені в суді першої ін­станції, а й на нових доказах, представлених сторонами. Така доказова база, що вивчається судом апеляційної інстанції, значно розширює можливості суду прийняти законне, обгрунтоване та вмотивоване рішення. Саме тому згідно з п. З ч. 1 ст. 407 КПК суд апеляційної інстанції має право, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, ухвалити новий вирок.

2. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухва­лює свій вирок у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК. Будь-яке інше рішен­ня суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали. Тобто з приводу застосу­вання примусових заходів медичного чи виховного характеру (див. ч. З ст. 420 КПК), стосовно звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також

868 __________________________________

щодо закриття кримінального провадження суд апеляційної інстанції виносить ухвалу (див. ст. 417 КПК). Так само шляхом винесення ухвали суд апеляційної інстанції залишає судове рішення суду першої інстанції без змін, змінює його або скасовує та повертає кримінальне провадження на новий судовий розгляд (див. ст. 415 КПК).

3. Про порядок ухвалення судових рішень див. коментар до ст.ст. 368, 371,
375 КПК.

4. Про зміст та властивості судових рішень див. коментар до ст.ст. 369,
370, 372-374 КПК.

5. Про порядок проголошення судового рішення див. коментар до ст. 376 КПК.

6. Про дії суду після проголошення судового рішення див. коментар до
ст.ст. 377-380 КПК.

Стаття419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням:
дати і місця її постановления;

найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

найменування (номера) кримінального провадження;

прізвища, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;

закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа;

імен (найменувань) учасників судового провадження;

2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;

встановлених судом першої інстанції обставин;

встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

3) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги;

рішення щодо запобіжного заходу;

розподілу процесуальних витрат;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

________________________________________ 869

2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду
апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну
скаргу визнано необгрунтованою.

3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі мас бути зазна­
чено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення
або необґрунтованість вироку чи ухвали.

1. Суд апеляційної інстанції приймає судове рішення у вигляді ухвали в
будь-якому випадку, крім судового рішення, визначеного п. З ч. 1 ст. 407 КПК.
Ухвала апеляційного суду повинна мати ті ж самі властивості, що і судове рішення
суду першої інстанції, а саме: ухвала апеляційного суду повинна бути законною,
обгрунтованою та вмотивованою. Про поняття законності, обгрунтованості та
вмотивованості судового рішення див. коментар до ст. 370 КПК.

2. Про порядок постановления ухвали судом апеляційної інстанції див.
коментар до ст. 418 КПК.

3. В ухвалі передбачені три частини: вступна, мотивувальна і резолютив­
на. У вступній частині ухвали вказуються дата і місце її постановления; наймену­
вання суду апеляційної інстанції, прізвища та ініціали суддів і секретаря судового
засідання; найменування (номера) кримінального провадження; прізвище, ім'я і
по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народжен­
ня, місце народження і місце проживання; закон України про кримінальну від­
повідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого
підозрюється, обвинувачується особа; імена (найменування) учасників судового
провадження. У мотивувальної частині ухвали вказується короткий зміст вимог
апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені до­
води особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позицій інших
учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини;
встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а та­
кож мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви,
з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положен­
ня закону, яким він керувався. В ухвалі повинні бути проаналізовані і співстав­
лені з наявними в справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеля­
цій і на кожний з доводів надана вичерпна відповідь. У резолютивній частині
ухвали вказується висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної
скарги; рішення щодо запобіжного заходу; розподіл процесуальних витрат; строк
і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження. У висновках ухвали
повинні бути посилання на відповідний матеріальний або процесуальний закон.

4. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апе­
ляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу ви­
знано необгрунтованою.

5. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено,
які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необ­
ґрунтованість вироку чи ухвали.

870 _______________________________________________________________

6. Скасовуючи вирок (ухвалу) і повертаючи провадження на новий судо­
вий розгляд, апеляційний суд в ухвалі поряд з аналізом підстав скасування су­
дового рішення повинен вказати, які обставини слід з'ясувати і які процесуаль­
ні дії виконати для цього. Приймаючи таке рішення, апеляційний суд вирішує
також питання про заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема
про запобіжні заходи щодо особи, стосовно якої вирок (ухвала) скасований.

7. Зміни, що вносяться у вирок, викладаються в послідовності, прийнятій
для вирішення питань при постановленні вироку: спочатку наводяться зміни в
частині обсягу обвинувачення, кваліфікації діяння, виду і міри покарання, а по­
тім у частині інших питань: про цивільний позов, речові докази тощо.

8. Ухвала повинна бути підписана суддями, що брали участь у розгляді
справи в апеляційному порядку.

Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і
ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне
правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду пер­
шої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

2. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним
вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазна­
чається зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеля­
ційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеля­
ційної скарги.

3. Суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про застосування примусових
заходів медичного чи виховного характеру і постановляє свою ухвалу у разі:

1) необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом
України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого;

2) застосування більш суворого виду примусових заходів медичного
чи виховного характеру;

3) скасування необгрунтованої ухвали суду про відмову в застосу­
ванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття
кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих
мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про
кримінальну відповідальність.

1. Суд апеляційної інстанції відповідно до п. З ч. 1 ст. 407 КПК має право скасувати цілком або частково вирок (ухвалу) суду першої інстанції й ухвалити свій вирок (ухвалу) (див. коментар до ст. 407 КПК).

__________________________________________ 871

2. Враховуючи положення ст. 421 КПК, яка встановлює загальну заборо­
ну погіршувати правове становище обвинуваченого рішенням суду апеляційної
інстанції та визначає умови, за яких правове становище обвинуваченого все
ж таки може бути погіршено, можна дійти висновку про те, що вирок, який
має право постановити апеляційний суд, може бути тільки обвинувальним.
Таке твердження підкріплюється наявним у коментованій статті вичерпним
переліком випадків, коли апеляційний суд може скасувати вирок (ухвалу) суду
першої інстанції й постановити свій вирок (ухвалу). Зазначений перелік не
підлягає розширеному тлумаченню.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК апеляційний суд скасовує вирок суду
першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне пра­
вопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення. Водночас, ст. 337 КПК
визначає, що судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висуну­
те обвинувачення, і тільки в межах висунутого обвинувачення відповідно до
обвинувального акта, крім випадків, коли під час судового розгляду в суді першої
інстанції прокурор змінив обвинувачення, висунув додаткове обвинувачення
або відмовився від підтримання обвинувачення, але потерпілий підтримував
обвинувачення в попередньому обсязі. Це означає, що апеляційний суд вправі
цілком або частково відновити обвинувачення в межах того, яке підтримувало­
ся прокурором або потерпілим (його представником) у суді першої інстанції і в
апеляції і від якого обвинувачений захищався в суді першої інстанції;

2) необхідності застосування більш суворого покарання. У цьому разі
апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції в частині призначеного
покарання, однак формулювання обвинувачення і доказову базу, визнану судом
першої інстанції, не змінює і вправі призначити більш суворе покарання;

3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої
інстанції. У цьому разі апеляційний суд має право сформулювати обвинува­
чення в межах того обвинувачення, яке підтримувалося прокурором або по­
терпілим (його представником) у суді першої інстанції і в апеляції і від якого
обвинувачений захищався в суді першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині звільнення
від покарання, у своєму вироку фактично повторює визнані судом першої ін­
станції формулювання обвинувачення, кваліфікацію діяння, покарання, якщо
воно було призначене, і вказує покарання, яке слід відбувати обвинуваченому.

3. Про поняття законності, обгрунтованості та вмотивованості судового рішення див. коментар до ст. 370 КПК.

5. Зміст вироку апеляційного суду повинен відповідати вимогам, які пред'являються до вироку суду першої інстанції (див. ст. 374 КПК).

5. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначається зміст ви­року суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви прийнятого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

6. Апеляційний суд вправі скасувати ухвалу суду першої інстанції про за­
стосування примусових заходів виховного або медичного характеру й постано­
вити свою ухвалу тільки у випадках, зазначених у ч. З ст. 420 КПК, і за умови, що
саме з цих підстав була подана апеляція прокурором, потерпілим або його пред­
ставником. Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

7. Зміст ухвали апеляційного суду повинен відповідати вимогам ст. 419
КПК.

3. Відповідно до ч. З ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує ухва­лу про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановляє свою ухвалу у разі:

1) необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом
України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого. В такому випадку
апеляційний суд вправі цілком або частково відновити обвинувачення в межах
того, яке підтримувалося прокурором або потерпілим (його представником) у
суді першої інстанції і в апеляції і від якого обвинувачений захищався в суді
першої інстанції;

2) застосування більш суворого виду примусових заходів виховного чи
медичного характеру. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про застосу­
вання примусових заходів медичного чи виховного характеру в частині визна­
чення виду таких примусових заходів, суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі
повторює визнані судом першої інстанції формулювання обвинувачення, ква­
ліфікацію діяння, аргументацію щодо необхідності застосування примусового
заходу та вказує той вид примусового заходу виховного чи медичного характе­
ру, який має бути застосований;

3) скасування необгрунтованої ухвали суду про відмову в застосуванні
примусового заходу виховного чи медичного характеру та закриття криміналь­
ного провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що
вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну від­
повідальність. У цьому разі апеляційний суд має право сформулювати обви­
нувачення в межах того обвинувачення, яке підтримувалося прокурором або
потерпілим (його представником) у суді першої інстанції і в апеляції і від якого
неповнолітній або неосудний за допомогою захисників та представників і за­
конних представників захищались в суді першої інстанції.

С т а т т я 421. Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого

1. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати непра­вильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

____________________________________________________ 873

2. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може
бути скасований лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подав
прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляцій­
ної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдан­
ня.

3. Ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів
медичного чи виховного характеру може бути скасована у зв'язку з необ­
хідністю застосувати закон про більш тяжке діяння, передбачене законом
України про кримінальну відповідальність, та суворіший вид примусових
заходів медичного чи виховного характеру лише у разі, якщо з цих підстав
апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

4. Ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусо­
вих заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального
провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони
не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відпо­
відальність, може бути скасована лише у разі, якщо з цих підстав апеля­
ційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

5. Ухвала суду першої інстанції може бути скасована з метою погір­
шення становища особи, щодо якої вона постановлена, лише у разі, якщо з
цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його пред­
ставник.

1. Правова природа «заборони повороту на гірше» в кримінальному про­
цесуальному законодавстві обумовлюється положенням ст. 61 Конституції
України, відповідно до якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридич­
ної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таке ж
положення міститься і в ст. 19 КПК: «Ніхто не може бути двічі обвинуваченим
або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий
або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили».

2. Саме тому законодавець, передбачаючи можливість скасування судо­
вого рішення, зобов'язаний сформулювати чіткі критерії та підстави для такого
скасування з урахуванням того, що вже було винесено судове рішення стосовно
певної особи і повторно така особа не може бути обвинувачена або покарана за
кримінальне правопорушення, за яке вона була виправдана або засуджена.

3. Водночас, встановлюючи можливість погіршення правового стано­
вища обвинуваченого судом апеляційної інстанції, законодавець таким чином
підкреслює, що судочинство відбувається на засадах змагальності та рівно­
правності сторін в умовах функціонування незалежного суду.

4. Погіршенням правового становища обвинуваченого має бути ви­
знано: 1) застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення;
2) застосування більш суворого покарання; 3) скасування неправильного звіль­
нення обвинуваченого від відбування покарання; 4) збільшення сум, які підляга­
ють стягненню; 5) скасування ухвали про закриття провадження; 6) скасування

ухвали про відмову у застосуванні примусових заходів виховного чи медично­го характеру та застосування таких заходів; 7) застосування суворішого виду примусового заходу виховного чи медичного характеру; 8) скасування ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 9) інші випадки, коли це погіршує становище обвинуваченого, а саме: коли суд апеляційної інстан­ції визнав встановленими додаткові факти, епізоди та включив їх в обсяг об­винувачення, що спричинило зміну кваліфікації, посилення режиму відбування покарання, призначення додаткового покарання, призначення покарання за сукупністю вироків чи злочинів у випадках, коли суд першої інстанції цього не зробив, тощо.

5. Обвинувальний чи виправдувальний вирок, постановлений судом пер­
шої інстанції, ухвала суду першої інстанції про застосування примусових захо­
дів виховного чи медичного характеру, ухвала суду першої інстанції про відмову
в застосуванні примусових заходів виховного чи медичного характеру та закрит­
тя кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього, будь-яка
інша ухвала суду першої інстанції можуть бути скасовані у зв'язку з необхідніс­
тю погіршення правового становища обвинуваченого лише у разі, якщо з цих
підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

6. Якщо прокурор, потерпілий чи його представник оскаржили судове рі­
шення за іншими підставами (неправильне визначення розміру заподіяної шко­
ди, незалучення до відповідальності інших осіб тощо), суд не вправі погіршити
становище обвинуваченого за неназваними підставами.

Дата добавления: 2015-06-25