Ухвали. 10 страница. 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відпо­
відальність;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

2. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій
цієї статті підстав суд касаційної інстанції мас керуватися статтями 412 —
414 цього Кодексу.

3. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний ви­
рок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або
виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження
лише і мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, сто­
совно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів
медичного або виховного характеру.

1. Вичерпний перелік підстав для скасування або зміни судових рішень
при розгляді справи в суді касаційної інстанції наведено в ч. 1 ст. 438 ЮЖ.
До таких підстав віднесено: а) істотне порушення вимог кримінального про­
цесуального закону (див. ст. 412 КПК та коментар до неї); б) неправильне за­
стосування закону України про кримінальну відповідальність (див. ст. 413 КПК
та коментар до неї); в) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримі­
нального правопорушення та особі засудженого (див. ст. 414 КПК та коментар
до неї).

При касаційному провадженні не виключена можливість встановлення кількох підстав для скасування або зміни судових рішень, на які суд касаційної інстанції повинен зважити і вказати про це в ухвалі, постановленій за наслідка­ми касаційного розгляду.

2. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок,
ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховно­
го характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів
істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішува­
лося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного
характеру (див. про права обвинуваченого ч. З ст. 42 КПК). На цьому наголошує
в п. 17 і постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 «Про практику
застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримі­
нальної відповідальності» від 23 грудня 2005 р. Ця норма витончено логічна:
якщо суд за наявності істотних порушень прав обвинуваченого постановив
виправдувальний вирок, то тим більше він постановив би такий вирок, якби
порушення прав обвинуваченого не було.

Стаття 439. Новий розгляд справи після скасування судового рішен­ня судом касаційної інстанції

1. Після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд
першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із за­
гальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.

2. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є

904________________________________________________________________

обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому роз­гляді.

3. При новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції засто­сування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке криміналь­не правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, по­терпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне право­порушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.

1. Після скасування вироку або ухвали суду з направленням матеріалів
кримінального провадження до суду першої або апеляційної інстанцій на новий
розгляд останні розглядають справу у звичайному порядку відповідно до вимог
розділу IV, глави 31 розділу V КПК. При цьому обов'язковою умовою є розгляд
справи в іншому складі суду.

2. Особливостями нового розгляду є: 1) обов'язкове виконання судами
першої та/або апеляційної інстанцій вказівок суду касаційної інстанції; 2) об­
меження щодо можливості застосування судами закону про більш тяжке кри­
мінальне правопорушення або посилення покарання; 3) вказівки суду касацій­
ної інстанції не можуть стосуватися питань: необхідності застосування тієї чи
іншої статті кримінального закону судами першої або апеляційної інстанцій;
доведеності або недоведеності в кримінальному провадженні тих чи інших об­
ставин; переконливості тих чи інших доказів або обов'язковості для судів пер­
шої або апеляційної інстанцій при винесенні судового рішення посилатися на
ті чи інші докази; визначення покарання, яке слід застосувати за результатами
нового розгляду судом першої або апеляційної інстанцій.

3. Оскільки вказівки суду касаційної інстанції, крім названих, є
обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді,
суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення із направленням справи на
новий розгляд, повинен вказати в ухвалі, які порушення норм матеріального
та/або процесуального права призвели до скасування судового рішення, які об­
ставини мають бути обов'язково з'ясовані при новому судовому розгляді, які
процесуальні дії мають бути вчинені при новому розгляді. Невиконання вка­
зівок суду касаційної інстанції при новому розгляді справи судами першої або
апеляційної інстанції допускається у випадках, коли такі вказівки неможливо
виконати з об'єктивних причин.

4. Обмеження щодо можливості застосування судами закону про більш
тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання в порівнянні з
загальним порядком судового розгляду полягає в наступному:

- суд першої або апеляційної інстанцій при новому розгляді може засто­сувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилити по­карання, якщо рішення суду першої або апеляційної інстанцій було скасовано у

-------------------------.-----.________________________________________ 905

зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне право­порушення або посилення покарання за касаційною скаргою прокурора, потер­пілого та/або його представника, поданих із зазначених мотивів;

- якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення або якщо збільшився обсяг обвинува­чення, суд може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Водночас, якщо касаційна скарга прокурора, потерпіло­го та/або його представника були подані у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а суд ка­саційної інстанції скасував судові рішення із направленням матеріалів криміналь­ного провадження на новий розгляд з інших підстав, а при новому розгляді не було встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушен­ня, не збільшився обсяг обвинувачення, суд при новому розгляді не може посилити покарання або застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення.

5. Судові рішення, прийняті за результатами нового розгляду в судах пер­шої або апеляційної інстанцій, можуть бути переглянуті на загальних підставах відповідно до розділу V КПК.

Стаття 440. Закриття кримінального провадження судом касаційної

інстанції

1. Суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і за­криває кримінальне провадження.

1. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 436 КПК до повноважень суду касаційної ін­
станції віднесена можливість за наявності обставин, передбачених ст. 284 КПК,
скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. Про скасування
судового рішення і закриття провадження з підстав, передбачених ст. 284 КПК,
суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

2. Щодо обставин, на підставі яких кримінальне провадження підлягає за­
криттю судом, див. ст. 284 КПК та коментар до неї.

С т а т т я 441. Судові рішення суду касаційної інстанції

1. З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє

2. Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголошу­
ються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового
провадження в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу.

1. Законом встановлено, що з усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали. Ухвала касаційного суду повинна бути законною, обгрунтованою та вмотивованою, відповідати формі, встановленій для такого процесуального рішення нормами КПК.

2. Про порядок ухвалення, проголошення, видачі, роз'яснення або над­силання судових рішень учасникам судового провадження див. ст.ст. 368-380 КПК та коментар до них.

Стаття 442. Зміст ухвали суду касаційної інстанції 1. Ухвала суду касаційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням:
дати і місця її постановления;

найменування суду касаційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

найменування (номера) кримінального провадження;

прізвища, ім'я і по батькові обвинуваченого, засудженого, року, міся­ця і дня його народження, місця народження і місця проживання;

закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинува­чується) особа;

імен (найменувань) учасників судового провадження;

2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог касаційної скарги та оскаржених судових рі­шень;

узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;

встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин;

мотивів, з яких виходив суд касаційної інстанції при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

3) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги;

розподілу процесуальних витрат;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. При залишенні касаційної скарги без задоволення в ухвалі зазна­
чається, якими нормами права спростовуються її доводи.

3. При скасуванні або зміні судових рішень в ухвалі має бути зазна­
чено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення.

1. Ухвала суду касаційної інстанції структурно поділена на наступні час­тини: вступна, мотивувальна, резолютивна. У вступній частині ухвали вказу­ються дата і місце її постановления, найменування суду касаційної інстанції, прізвища та ініціали суддів і секретаря судового засідання, найменування (но­мер) кримінального провадження, прізвища, ім'я і по батькові обвинуваченого, засудженого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця про­живання, закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кри­мінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинувачується) особа, імена (найменування) учасників судового провадження з вказівкою на

------- ■----------.---------------------------------------------------------------------- 907

їх процесуальний статус (засуджений, виправданий, його представник, захис­ник, прокурор, потерпілий, його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники); у мотивувальній частині викладаються короткий зміст вимог касаційної скарги та оскаржених судових рішень, узагальнені до­води особи, яка подала касаційну скаргу, узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, мотиви, з яких виходив суд касаційної інстанції при по-становленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у резолютивній частині ухвали викладаються рішення суду касаційної інстанції з огляду на ст. 436 КПК, які повинні бути взаємопов'язані із висновками суду, наданими в мотивувальній частині ухвали.

2. Викладення короткого змісту вимог касаційної скарги є відображен­ням тієї частини касаційної скарги, в якій викладаються конкретні прохання з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, встановлені ст. 436 КПК. Короткий зміст оскаржених судових рішень може включати в себе лише їх ре­золютивні частини. Узагальнені доводи особи - це виклад тих порушень норм процесуального та матеріального права, неправильної правової оцінки обста­вин справи, якими особа обґрунтовує незаконність оскаржуваних рішень. До­цільно вказувати, на які конкретні норми матеріального та/або процесуального права посилається особа, котра подала касаційну скаргу, які, на її думку, були неправильно або з порушенням застосовані. Узагальнений виклад позиції ін­ших учасників судового провадження має включати в себе як позиції, викла­дені в запереченнях на касаційну скаргу (ст. 431 КПК), так і доводи, які були проголошені учасниками протягом касаційного розгляду (ст. 434 КПК). Якщо на касаційну скаргу не були подані заперечення або інші учасники процесу не висловлювали своїх доводів щодо касаційної скарги, вказівка на відсутність по­зиції інших учасників судового провадження щодо касаційної скарги в ухвалі суду касаційної інстанції не відображається.

3. Для встановлення правильності застосування судами першої та/або апе­ляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильності правової оцінки обставин суд касаційної інстанції в ухвалі зобов'язаний де­тально описати обставини, встановлені судом першої або апеляційної інстан­цій. В цьому випадку суд касаційної інстанції на власний розсуд може виклас­ти обставини, які перевіряються в межах касаційної скарги, або вийти за межі вимог касаційної скарги з відповідним викладенням обставин, встановлених судом першої або апеляційної інстанції.

Кожний з доводів касаційної скарги має бути перевірений судом, і на кож­ний з доводів в ухвалі суду касаційної інстанції повинна бути надана відповідь

(оцінка).

3. Мотивуючи своє рішення, суд касаційної інстанції повинен посилати­ся на відповідний матеріальний та/або процесуальний закон. При залишенні касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій - без змін, суд касаційної інстанції має чітко вказати, які норми мате-

ріального закону підлягають застосуванню в цьому конкретному випадку, по­рівняти їх з нормами матеріального закону, які застосовані в рішеннях судів першої та апеляційної інстанції, надати оцінку правильності застування цими судами норм процесуального права, а у випадку порушення таких норм - об­грунтувати неістотність таких порушень, що не впливає на законність рішення судів першої та/або апеляційної інстанцій. В ухвалі суду повинен міститися ви­сновок про те, якими нормами права спростовуються доводи касаційної скарги.

4. При зміні рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій в ухвалі
чітко вказуються порушення норм закону та які зміни в оскаржені рішення тре­
ба внести у зв'язку з виявленими порушеннями. При скасуванні рішень суду
першої та/або апеляційної інстанції та призначенні справи до нового судового
розгляду одночасно з аналізом мотивів скасування рішень, посилань на статті
закону, який порушено та в чому саме полягають ці порушення, суд касаційної
інстанції повинен вказати, які обставини підлягають з'ясуванню та зазначають­
ся дії, які необхідно вчинити при новому судовому розгляді. В цьому випадку
суд касаційної інстанції має вирішити питання про запобіжний захід щодо осо­
би, рішення суду стосовно якої скасовано. При скасуванні рішень судів першої
та апеляційної інстанції із закриттям кримінального провадження в порядку,
передбаченому ст. 284 КПК, суд касаційної інстанції зобов'язаний чітко зазна­
чити мотиви і підстави такого закриття і в своїй ухвалі вказати на негайне при­
пинення дії запобіжного заходу (ст. 203 КПК).

5. При розподілі судових витрат суд касаційної інстанції повинен керува­
тися вимогами глави 8 КПК.

6. Ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК набирає
законної сили з моменту її проголошення, про що зазначається в ухвалі. Оскіль­
ки ухвала суду касаційної інстанції може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав та в порядку, передбаченому главою 33 КПК, про можливість
перегляду ухвали суду касаційної інстанції Верховним Судом України має бути
зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції із зазначенням строку оскарження
та повідомленням про те, що заяви про перегляд до Верховного Суду України
подаються через суд касаційної інстанції.

Стаття 443. Повернення матеріалів кримінального провадження 1. Після закінчення касаційного провадження матеріали криміналь­ного провадження не пізніше як у семиденний строк направляються до суду першої інстанції, якщо інше не випливає з судового рішення суду ка­саційної інстанції.

1. Законодавець передбачив, що після закінчення касаційного проваджен­ня матеріали кримінального провадження не пізніше як у семиденний строк направляються до суду першої інстанції, а судове рішення, що набрало законної сили, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду

--------,_______________________________________________________ 909

першої інстанції із суду касаційної інстанції (ч. 1 ст. 535 КПК). Якщо скла­дання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підпи­сують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження (див. ст.ст. 376, 441 КПК). Таким чином, строк, встановлений ч. 1 цієї статті, може відраховуватися від дати складення повного тексту ухвали судом касаційної інстанції.

2. У випадку скасування судового рішення із направленням справи на но­
вий судовий розгляд суд касаційної інстанції направляє матеріали криміналь­
ного провадження до відповідного суду (першої або апеляційної інстанцій), а
суд, до якого направлено такі матеріали, зобов'язаний призначити справу до
розгляду тау встановлений строк розглянути її в іншому складі суду.

3. У випадку скасування судових рішень судів першої та апеляційної ін­
станцій із одночасним закриттям провадження, суд першої інстанції виконує
лише ухвалу суду касаційної інстанції.

4. Відповідно до ст. 203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу
припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіж­
ного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального
провадження в порядку, передбаченому КПК. Статтею 534 КПК встановлено,
що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати не­
гайно, підлягає безумовному виконанню. Виправдувальний вирок або судове
рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині
негайно після їх проголошення в залі судового засідання. Таким чином, якщо
засуджений був доставлений у судове засідання й щодо нього наявне рішення
суду касаційної інстанції, яке дає підстави для звільнення його з-під варти, така
особа звільняється з-під варти негайно в залі судового засідання. Якщо засу­
джений не був доставлений у судове засідання, а запобіжний захід у вигляді
тримання під вартою щодо нього скасовано, суд касаційної інстанції направляє
копію ухвали суду касаційної інстанції до місця попереднього ув'язнення, в
якому він тримається. Порядок звільнення з-під варти в такому випадку визна­
чається ст. 202 КПК.

Глава 33. Провадження у Верховному Суді України

Стаття 444. Перегляд судових рішень Верховним Судом України 1. Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

1. Верховний Суд України очолює цілісну систему судів загальної юрис­
дикції. Положеннями ст. 38 Закону України від 7 липня 2010 року «Про су­
доустрій і статус суддів» визначено компетенцію Верховного Суду України
як найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції, який:
1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) ка­
саційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних право­
відносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом; 2) переглядає
справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої
визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирі­
шенні справи судом; 3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях,
в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого
злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про
неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом
здоров'я; 4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституцій-
ності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Кон­
ституції та законів України.

2. Судові повноваження Верховний Суд України реалізує шляхом здійснен­
ня правосуддя виключно з підстав та у порядку, визначеному процесуальними
законами, а у кримінальному судочинстві - визначеному Кримінальним про­
цесуальним кодексом України. Згідно з положеннями останнього провадження
у Верховному Суді України є одним із видів судового провадження з перегляду
судових рішень. Зокрема, до компетенції Верховного Суду України належить:

1) перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної
сили, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і
тієї ж норми матеріального права щодо подібних суспільно небезпечних діянь
(крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримі­
нальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових
рішень;

2) перегляд справ у разі встановлення міжнародною судовою устано­
вою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних
зобов'язань при вирішенні справи судом.

Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних спра­вах лише з наведених підстав та у порядку, визначеному главою 33 КПК. Зокре­ма, підстави для перегляду Верховним Судом України судових рішень у кри­мінальних справах, що набрали законної сили, особи, які мають право подати заяву до Верховного Суду України про перегляд судових рішень у кримінальних

-------.---------------._____________________________________________ 911

справах, вимоги до самої заяви та строки її подання визначені у ст.ст. 444-447 КПК. Порядок допуску цих заяв до провадження Верховного Суду України встановлено в ст.ст. 450, 451 КПК, а порядок самого провадження у Верховно­му Суді України передбачено ст.ст. 452^58 КПК.

3. Слід мати на увазі, що відповідно до п. 11 Перехідних положень КПК Верховний Суд України переглядатиме справи у порядку, передбаченому КПК. якщо вони надійшли до суду з обвинувальним висновком, постановою про за­стосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постано­вою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності після набрання чинності КПК. В ін­ших випадках Верховний Суд України розглядатиме справи у порядку, який діяв до набрання чинності коментованим КПК, тобто у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 р.

Стаття 445. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Су­дом України

1. Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом Украї­
ни, що набрали законної сили, є:

1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих
самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо поді­
бних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання,
звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що по­
тягло ухвалення різних за змістом судових рішень;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої
визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при ви­
рішенні справи судом.

2. Перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 части­
ни першої цієї статті, з метою застосувати закон про більш тяжке кримі­
нальне правопорушення або збільшити обсяг обвинувачення чи з інших
підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального ви­
року, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.

1. Статтею 445 КПК передбачено дві підстави перегляду судових рішень, що набрали законної сили, Верховним Судом України:

перша підстава - неоднакове застосування судом касаційної інстанції од­них і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність (Кри­мінальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки) щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;

друга підстава - встановлення міжнародною судовою установою, юрис­дикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

912 _______________________________________________________________

2. Заява про перегляд судового рішення у кримінальних справах із підста­
ви неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм
кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань
призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідаль­
ності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, може бути подана
за сукупності таких умов: а) наявності такого, що набрало законної сили, судового
рішення (вироку, ухвали), крім ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджа­
ють провадженню у справі; б) судом касаційної інстанції при розгляді двох або
більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми закону України про кри­
мінальну відповідальність; в) справи стосуються подібних суспільно небезпечних
діянь; г) ухвалено різні за змістом судові рішення судом касаційної інстанції (п. 5
постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 23 грудня 2011 р. № 15 «Про судову практику застосування
ст. 400-11 -400-18 Кримінально-процесуального кодексу України»).

3. При цьому неоднакове застосування одних і тих самих норм закону
України про кримінальну відповідальність полягає:

- у різному тлумаченні судом касаційної інстанції змісту і сутності його
норм, що призвело до різних висновків про кваліфікацію суспільно небезпеч­
ного діяння, про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушен­
ня (злочину, кримінального проступку);

- у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішен­
ні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також
їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону Укра­
їни про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню;

- у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема,
застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих право­
відносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках
і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках,
тобто різне застосування кримінального закону, який не підлягав застосуванню.

Дата добавления: 2015-06-25