Встановлену законом. 2 страница

6) здійснює інші заходи, необхідні для вирішення питання про усунення
розбіжностей у застосуванні норми матеріального права. Наприклад, доручає
науковому консультанту підібрати судову практику про застосування тих чи ін­
ших норм закону України про кримінальну відповідальність для проведення
відповідного узагальнення.

3. За результатами проведення підготовчих дій суддя-доповідач готує до­повідь і постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до розгляду із обов'язковим зазначенням: дати, часу та місця проведення судо­вого засідання; учасників судового розгляду, які підлягають виклику у судове засідання. Копія цієї ухвали направляється учасникам судового провадження до відома.

Стаття 453. Порядок розгляду справи Верховним Судом України

1. У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення
з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Ко­
дексу, розглядається на засіданні Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності
на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у кримі­
нальних справах Верховного Суду України.

2. Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої
пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, розглядається на
спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідан­
ня є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин
суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом.

----- ._________________________________________________________ 931

3. Відкриття судового засідання, роз'яснення його учасникам прав та
обов'язків, оголошення складу суду і роз'яснення права відводу здійсню­
ються за правилами параграфа 3 глави 28 цього Кодексу.

4. Після проведення процесуальних дій, зазначених у частині третій
цієї статті, та розгляду клопотань учасників судового провадження суддя-
доповідач доповідає в необхідному обсязі про зміст вимої, викладених у за­
яві, яка надійшла до Верховного Суду України, та результати проведених
ним підготовчих дій.

5. Особа, яка подала заяву до Верховного Суду України, у разі її при­
буття у судове засідання, має право надати пояснення по суті заявлених
вимог. Якщо такі заяви, крім сторони обвинувачення, подали інші особи,
першою дає пояснення сторона обвинувачення. Для з'ясування сутності
норми закону України про кримінальну відповідальність, яка неоднако­
во застосована, можуть заслуховуватися пояснення представників органів
державної влади.

6. Неприбуття учасників судового провадження, які належним чином
повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, для участі у судовому за­
сіданні не перешкоджає судовому розгляду справи.

7. Після закінчення заслуховування пояснень осіб, зазначених у час­
тині п'ятій цієї статті, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення
судового рішення.

8. Нарада суддів проводиться з додержанням вимог, передбачених
статтями 367 і 375 цього Кодексу.

9. Строк розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховним
Судом України не може перевищувати одного місяця з дня надходження
справи до суду.

1. Справа про перегляд судового рішення з підстави неоднакового за­
стосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України
про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь
(крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримі­
нальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рі­
шень, розглядається на засіданні Судової палати у кримінальних справах Вер­
ховного Суду України (далі - засідання). Засідання є правомочним за наявності
кворуму (мінімальної кількості осіб, присутніх на засіданні, яка визначає його).
У цьому випадку засідання є правомочним за умови присутності на ньому не
менше двох третин суддів від загального складу Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України.

2. Справи про перегляд судового рішення з підстави встановлення між­
народною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення
Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом внаслідок не­
дотримання останнім норм матеріального права (нагадаємо, що згідно з ч. 4
ст. 451 КПК, якщо порушення Україною міжнародних зобов'язань є наслідком

932 _______________________________________________________________

недотримання норм процесуального права, такі справи розглядаються колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміналь­них справ у касаційному порядку) розглядаються на спільному засіданні всіх суддів Верховного Суду України, що є правомочним за умови присутності не менше двох третин суддів від складу суддів всіх судових палат. При цьому слід звернути увагу, що ч. 2 коментованої статті, на відміну від ч. 1, через засто­сування законодавцем формулювання «від складу Верховного Суду України, визначеного законом» вказує на те, що при визначенні кворуму спільного засі­дання слід виходити не із кількості фактично призначених суддів, а із загальної, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів», кількості суддів Верховного Суду України.

3. Відкриття судового засідання, роз'яснення його учасникам прав та
обов'язків, оголошення складу суду і роз'яснення права відводу здійснюються
головуючим судового засідання за правилами, встановленими у ст.ст. 342-345
КПК. Слід звернути увагу, що судовий розгляд здійснюється, відповідно до
ч. 5 ст. 27 КПК, з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звуко­
записувального технічного засобу. У разі ж неприбуття учасників судового про­
вадження, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК, фіксування за допомогою технічних
засобів кримінального провадження не здійснюється.

4. Після виконання дій, передбачених ст.ст. 342-345 КПК (відкриття судо­
вого засідання, повідомлення секретарем про повне фіксування судового роз­
гляду технічними засобами, оголошення складу суду і роз'яснення права від­
воду, повідомлення особам, які беруть участь у судовому розгляді, про їх права
та обов'язки), і вирішення клопотань учасників судового провадження суддя-
доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст заяви особи, яка є ініціатором
перегляду судових рішень, зокрема, зазначає, у чому саме, на думку заявника,
полягало неоднакове застосування судом одних і тих самих норм закону Укра­
їни про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних
діянь чи які саме порушення міжнародних зобов'язань, допущені Україною при
вирішенні справи судом, констатувала міжнародна судова установа у своєму
рішенні; вимог, викладених у заяві, яка надійшла до Верховного Суду України.
Також суддя-доповідач доповідає про результати проведених ним підготовчих
процесуальних дій, зокрема, зазначає: яким фахівцям Науково-консультативної
ради було доручено підготувати науковий висновок щодо норми закону Украї­
ни про кримінальну відповідальність, яка норма неоднаково застосована судом
касаційної інстанції щодо подібних суспільно небезпечних діянь, чи надійшли
такі висновки; представники яких органів державної влади визначені ним як
такі, що можуть надати в суді пояснення, корисні для вирішення справи, та
чому, тощо.

5. У разі прибуття учасників судового провадження у судове засідання голову­
ючий суддя у цьому засіданні в порядку черговості дозволяє надати їм свої пояснен­
ня по суті викладених у заяві вимог. Якщо такі заяви, крім сторони обвинувачення,
подали інші особи, першим дає пояснення представник сторони обвинувачення.

-------------------------------------------------------------------------------------------- 933

У разі необхідності для з'ясування сутності норми закону України про кримінальну відповідальність, яка неоднаково застосована судом касаційної інстанції, можуть заслуховуватися пояснення представників органів державної влади.

6. Неприбуття для участі у судовому засіданні учасників судового про­
вадження, які належним чином повідомлені про дату, час і місце перегляду су­
дового рішення (при цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення
мало місце), не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо ж заявник (за­
суджений, виправданий) звернувся з клопотанням (виявив бажання) бути при­
сутнім під час перегляду судового рішення Верховним Судом України, але з
невідомих причин не з'явився в судове засідання, розгляд справи може бути
перенесений на іншу дату.

7. Після заслуховування пояснень сторін кримінального провадження та
інших учасників судового розгляду, запрошених суддею-доповідачем, суд ви­
ходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

8. Під час ухвалення судового рішення ніхто, крім складу суду, який здій­
снює розгляд справи, не має права перебувати в нарадчій кімнаті. Нарада може
бути перервана судом лише для відпочинку із настанням нічного часу, під час
перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у криміналь­
ному провадженні, а також розголошувати хід обговорення та ухвалення судо­
вого рішення в нарадчій кімнаті. Судове рішення ухвалюється за результатами
наради суддів шляхом голосування (простою більшістю голосів), від якого не
має права утримуватися ніхто із суддів, а у разі незгоди із судовим рішенням (у
цілому чи частково) кожен суддя зі складу суду має право викласти письмово
окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до
матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення. Зазначимо, що мож­
ливість висловлення суддею окремої думки є гарантією реалізації принципів
рівності, незалежності та об'єктивності його правової позиції. Про необхід­
ність правового забезпечення таких принципів, зокрема, і через механізм ви­
словлення суддею окремої думки, наголошено і у ст. 45 Конвенції про захист
прав людини і основоположних свобод, де зазначається, що якщо рішення у
справі повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний
суддя має право викласти окрему думку.

9. Строк розгляду заяви про перегляд судового рішення у кримінальній
справі Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця із дня
надходження витребуваної кримінальної справи безпосередньо до судді-допо-
відача. Зазначимо, що законодавець у ст. 400-12 КПК України пов'язував строк
розгляду справи Верховним Судом України (початок його спливу) не із днем
надходження справи до суду, а із днем відкриття провадження у справі (вине­
сення суддею-доповідачем відповідної ухвали).

Стаття 454. Повноваження Верховного Суду України 1. За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду постановляється одна з таких ухвал:

934 _______________________________________________________________

2) про відмову в задоволенні заяви.

2. Судді, які не погоджуються з ухвалою, можуть висловити окрему
думку, що додається до ухвали.

3. Ухвала Верховного Суду України є остаточною і не може бути оскар­
жена, крім як і підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті
445 цього Кодексу.

1. За результатами перегляду судового рішення у справі більшістю голосів
від складу суду, який її розглядав (склад суду залежить від підстави перегляду,
визначеної ч. 1 ст. 445 КПК), постановляється одна з наступних ухвал:

1) про повне або часткове задоволення заяви. Наприклад, розглянувши 19
грудня 2011 р. справу № 5-18 кс 11, Верховний Суд України частково задоволь­
нив заяву захисника засудженого, констатувавши неоднакове застосування су­
дом касаційної інстанції кримінального закону, у результаті чого було ухвалено
різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь.
При цьому неоднакове застування кримінального закону касаційним судом по­
лягало у наступному: при розгляді справи стосовно М. суд дійшов висновку,
що підроблення засудженим офіційних документів було способом ухилення
від сплати податків, а наслідки, що проявились у несплаті податків у особли­
во великих розмірах, настали не в результаті службового підроблення, а вна­
слідок ненадходження цих коштів до бюджету. Стосовно А. касаційним судом
було прийнято протилежне рішення - суд визнав, що вчинення засудженим
саме службового підроблення потягло за собою настання тяжких наслідків, які
проявились у несплаті ним податку на додану вартість на загальну суму 3 454
379 грн. Разом із тим, визнавши факт неоднакового застосування матеріально­
го закону, Верховний Суд України слушно вказав, що порушення судом вимог
кримінально-процесуального закону та невідповідність викладених у судових
рішеннях стосовно А. висновків суду фактичним обставинам, про що йдеться
у заяві захисника, не є підставою для перегляду судових рішень Верховним
Судом України;

2) про відмову в задоволенні заяви. Наприклад, розглянувши 1 березня
2012 р. справу № 5-2кс12 за заявою про перегляд судового рішення з підстави,
передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, Верховний Суд України відмовив заявникові
у задоволенні цієї заяви, оскільки наведені в ній твердження про те, що суд
касаційної інстанції допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм
кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, були без­
підставними.

Перелік ухвал, які можуть бути постановлені за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення, є вичерпним.

2. Судді, які не погоджуються з ухвалою, можуть висловити окрему думку,
що додається до ухвали. Детальніше про окрему думку див. коментар до ст. 453
КПК. Зазначимо, що законодавець, вміщуючи у двох статтях КПК положення.

------ ________________________________________________ 935

які передбачають можливість висловлення суддями щодо колегіально прийня­того рішення окремої думки, навмисно звернув увагу правозастосувачів на таке право суддів, що є цілком слушним. Водночас, слід зауважити, що норми КПК не містять вказівки щодо необхідності їх оприлюднення. У ч. З ст. 375 КПК лише зазначається, що окрема думка приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення, при цьому порядок такого ознайомлення не наведено. Вважаємо, що окрема думка судді Верховного Суду України разом із ухвалою має бути оприлюднена в порядку, передбаченому ч. З ст. 458 КПК.

3. Ухвала Верховного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена, крім як з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК, тобто у разі констатації міжна­родною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Укра­їною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи Верховним Судом України.

Стаття 455. Ухвала Верховного Суду України про задоволення заяви

1. Верховний Суд України задовольняє заяву в разі наявності однієї з
підстав, передбачених частиною першою статті 445 цього Кодексу.

2. Якщо Верховний Суд України встановить, що судове рішення у
справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини
першої статті 445 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повніс­
тю чи частково, змінює його і ухвалює нове судове рішення або направ­
ляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. У мотивувальній
частині ухвали має міститися обгрунтування помилковості висновків суду
касаційної інстанції з цього питання. У резолютивній частині нового судо­
вого рішення має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися
відповідна норма закону України про кримінальну відповідальність щодо
подібних суспільно небезпечних діянь.

3. Якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, передба­
ченої пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, Верховний Суд
України скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і має право
ухвалити нове судове рішення або направити справу на новий розгляд до
суду, який виніс оскаржуване рішення.

4. Ухвала Верховного Суду України про задоволення заяви має бути
вмотивованою.

1. За наявності однієї з підстав, передбачених ч. 1 ст. 445 КПК, зокрема: а) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних сус­пільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень; б) встановлення міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, Верховний Суд України зобов'язаний задовольнити заяву про перегляд судового рішення у справі.

936 ______________________________________________________________

2. Верховний Суд України, встановивши, що судове рішення у справі, яке
переглядається з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстан­
ції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність
щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення пока­
рання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що по­
тягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є незаконним, приймає одне
З таких рішень:

- задовольняє заяву (повністю чи частково), повністю скасовує незаконне
судове рішення і ухвалює нове або направляє справу до суду касаційної інстанції;

- задовольняє заяву (повністю чи частково), частково скасовує судове рі­
шення і ухвалює нове або направляє справу до суду касаційної інстанції;

- задовольняє заяву (повністю чи частково) та змінює судове рішення.
Слід звернути увагу, що новелами цього закону є надання законодавцем

Верховному Суду України повноваження за результатами перегляду справи змі­нити судове рішення або, скасувавши його, направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Зазначимо, що право направити справу до суду касаційної інстанції у Вер­ховного Суду України було до внесення змін Законом України від 20 жовтня 2011 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгля­ду справ Верховним Судом України». Після прийняття останнього Верховний Суд України зобов'язаний був у разі визнання рішення незаконним скасувати його повністю чи частково та постановити нове судове рішення. Автори цього Закону в п.п. 2, 3 пояснювальної записки до його проекту, визначивши осно­вним завданням останнього вдосконалення порядку розгляду справ Верховним Судом України, вважали за необхідне передбачити повноваження Верховного Суду України за результатами перегляду приймати нове рішення, яке підля­гало б обов'язковому опублікуванню. Водночас, Верховний Суд України, як свідчить практика, незважаючи на внесені зміни (які мали б «покращити його діяльність як найвищого судового органу» щодо прийняття Верховним Судом України нового судового рішення, зразкового для нижчих інстанцій), й надалі приймав рішення про направлення справи на новий касаційний розгляд, по­рушуючи тим самим норми закону (див. постанови Верховного Суду України від 12 квітня 2012 р. № 5-Зкс12, № 5-5кс12, № 5-7кс12 та від 19 квітня 2012 р. №5-10кс12).

3. Верховний Суд України постановляє ухвалу про зміну судового рішен­
ня, яке переглядалося з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, у випадку,
коли помилки, допущені судом касаційної інстанції, можна усунути без скасу­
вання такого рішення, не змінюючи його суті, якщо такі помилки стосуються
окремих частин рішення.

4. Ухвалення нового рішення Верховним Судом України у разі часткового
скасування незаконного судового рішення, постановленого судом касаційної
інстанції, стосується лише тієї частини судового рішення, яка визнана незакон­
ною, а не всього рішення, як при повному його скасуванні. Іншими словами,

------------- ■------------------.______________________________________ 937

якщо Верховний Суд України прийняв таке рішення, законну силу матимуть два судових рішення - ухвала касаційної інстанції в частині, яка не скасова­на під час перегляду Верховним Судом України, та ухвала останнього, тобто рішення, яке стосується лише частини судового рішення касаційної інстанції.

Якщо ж Верховний Суд України частково скасував рішення касаційної інстан­ції та направив справу до суду касаційної інстанції, то останній переглядає справу в порядку, передбаченому главою 32 КПК, лише в тій частині, що скасована першим. 5. Верховний Суд України зобов'язаний у мотивувальній частині свого рішення навести обгрунтування помилковості висновків суду касаційної ін­станцій, тобто зазначити, у чому саме полягало неправильне застосування цим судом одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідаль­ність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різ­них за змістом судових рішень, та чому слід застосовувати норми закону саме таким чином, а не інакше. У резолютивній частині нового судового рішення має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися відповідна норма закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно не­безпечних діянь. Зазначимо, що законодавець у коментованій статті вказав про необхідність Верховному Суду України вміщувати висновок про правильність застосування тієї чи іншої норми закону в резолютивній частині саме нового судового рішення, але водночас не зазначив, що такий висновок має містити й ухвала суду, яка змінює судове рішення касаційної інстанції. На нашу дум­ку, таке правило, зважаючи на обов'язковість судових рішень Верховного Суду України для суб'єктів владних повноважень, має поширюватися й на резолю­тивну частину тих ухвал, які змінюють судові рішення касаційної інстанції.

Зауважимо, що відповідно до ст. 400-22 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р. нове судове рішення повинно було містити висновок про правильне застосування норми кримінального закону щодо суспільно не­безпечного діяння, проте у цій статті не зазначалося, де саме такий висновок мав міститися (у мотивувальній чи в резолютивній частині). На це, у свою чер­гу, звертало увагу й Головне юридичне управління, яке 19 жовтня 2011 р. у своїх зауваженнях до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» (реєстр. № 9151) вказало, що наведена норма не визначає, в якій частині рі­шення Верховного Суду України мають міститися такі висновки (в описовій, мотивувальній чи резолютивній), а тому не враховує зміст Рішення Конститу­ційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2ОО5 щодо визначеності, ясності та недвозначності правової норми. Водночас, з огляду на визначення та значення мотивувальної та резолютивної частини, надане теорією криміналь­но-процесуального права, зважаючи на судову практику, зокрема, на рішення Конституційного Суду України, висновки Верховного Суду України, які мають обов'язковий характер, повинні розміщуватися лише в резолютивних частинах рішень останнього. Натомість практика Верховного Суду України, що склалася, свідчить про його протилежну думку щодо наведеного.

938 _______________________________________________________________

6. Якщо Верховний Суд України переглядає судове рішення з підстави вста­новлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (вна­слідок недотримання норм матеріального права), він скасовує оскаржуване рішен­ня повністю або частково і ухвалює нове судове рішення або направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення і в подальшому роз­глядатиме таку справу у порядку, визначеному законом. Так, якщо Верховний Суд України за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції з підстави, перед­баченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК, скасовує таке судове рішення повністю чи частково і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції (в такому випадку лише до цього суду, оскільки він постановив оскаржуване рішення), який, у свою чергу, розглядає таку справу в порядку, передбаченому розділом IV КПК.

4. Ухвала Верховного Суду України про задоволення заяви має бути вмо­тивованою, тобто містити мотиви, обгрунтування та висновки прийнятого рі­шення.

Стаття 456. Ухвала Верховного Суду України про відмову в задо­воленні заяви

1. Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обста­
вини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

2. Ухвала про відмову в задоволенні заяви повинна бути вмотивова­
ною. У мотивувальній частині ухвали про відмову в задоволенні заяви у
зв'язку з правильним застосуванням судом касаційної інстанції норми за­
кону України про кримінальну відповідальність має міститися обгрунту­
вання з цього питання, а в резолютивній частині висновок про те, як саме
має застосовуватися відповідна норма закону України про кримінальну
відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

1. Верховний Суд України постановляє ухвалу про відмову в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвер­дилися.

При цьому підставами для перегляду справи відповідно до ч. 1 ст. 445 КПК є:

- неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих
норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспіль­
но небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від по­
карання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за
змістом судових рішень;

- встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої ви­
знана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні
справи судом.

Зважаючи на наведене, обставинами, які не підтвердили підстави, з яких Верховний Суд України переглядає судові рішення, можуть бути: правильне

---------------.--------------------------------------------------------------------------- 939

застосування касаційним судом норми кримінального закону; касаційний суд, ухвалюючи рішення, діяв у межах касаційної скарги, що виключає визнання його незаконним; у заяві ставилося питання про неоднакове застосування су­дом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримі­нальну відповідальність при призначенні покарання, звільненні від покарання та від кримінальної відповідальності; у заяві вказувалося про неоднакове за­стосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального

закону тощо.

2. Буквальне тлумачення коментованої статті свідчить, що ухвала про від­мову в задоволенні заяви жодним чином не може бути постановлена у випадку дійсного встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої ви­знана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, оскільки це відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК є безумовною під­ставою для перегляду судового рішення, а тому обставинами, що не підтверди­ли її, можуть бути випадки, коли: міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, не виявила порушень Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; рішення міжнародною судовою установою щодо цієї особи насправді не ухвалювалося, а додане заявником не відповідає дій­сності тощо.

Зазначимо, що відповідно до п. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європей­ського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Під вико­нанням рішення згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та засто­сування практики Європейського суду з прав людини» слід розуміти виплату стягувачеві відшкодування, вжиття заходів індивідуального характеру, а також вжиття заходів загального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру, відповідно до ст. 10 зазначеного Закону, є відновлення наскільки це можливо попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушен­ня Конвенції, що здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, у тому числі відновлення провадження у справі. Крім того, згідно із Ре­комендацією М R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рів­ні після прийняття рішення Європейським судом з прав людини», прийнятою на 694-му засіданні заступників міністрів від 19 січня 2000 року, повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав. Також про необхідність перегляду справи за на­слідками констатації Європейським судом з прав людини порушень Україною зазначається й у рішеннях останнього, зокрема, у п. 297 Рішення від 21 квіт­ня 2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», яке набуло статусу остаточного 21 липня 2011 p., Європейський суд з прав людини зазначив, що інтереси належного захисту прав людини вимагатимуть перегляду справи заяв­ника щойно він звернеться з таким проханням. Отже, відмова Верховного Суду

Дата добавления: 2015-06-25