Законодавства. 3 страница. 3. Звернення судового рішення слідчим суддею, судом до виконання ще не означає його фактичної реалізації

3. Звернення судового рішення слідчим суддею, судом до виконання ще
не означає його фактичної реалізації, а є лише початковим моментом його ви­
конання (наприклад, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі,

-------------------------------------------------------------------------------------------- 1063

виправних робіт). Стадія виконання судового рішення може бути тривалою в часі. Вирок, наприклад, буде вважатися виконаним у повному обсязі, коли за­суджений відбуде призначене покарання.

Звернення судового рішення до виконання здійснюється шляхом виключ­но процесуальних дій слідчого судді, суду. У приведенні вироку до виконання, крім слідчого судді, суду, беруть участь й інші органи та установи (наприклад, уповноважені службові особи органів внутрішніх справ, органи кримінально-виконавчої служби), значна частина діяльності яких лежить поза межами кри­мінального провадження.

4. Набрання судовим рішенням законної сили є обов'язковою умовою
його виконання та підставою реалізації всіх сформульованих у ньому рішень.

До набрання вироком суду законної сили він в усіх випадках виконуєть­ся негайно в частині звільнення підсудного з-під варти у разі: а) виправдан­ня; б) звільнення від відбування покарання; в) засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; г) ухвалення обвинувального вироку без при­значення покарання (ч. 1 ст. 377 КПК).

Момент набрання судовим рішенням законної сили залежить від того, під­лягає чи не підлягає це рішення згідно із законом апеляційному або касаційно­му оскарженню, а якщо підлягає, - від реалізації учасниками кримінального провадження права на подання апеляційної або касаційної скарги.

5. Ухвали слідчого судді, суду першої інстанції набирають законної сили в
момент їх оголошення у разі, якщо закон не передбачає їх оскарження в апеля­
ційному порядку або коли в законі прямо зазначено, що ця ухвала оскарженню
не підлягає. Наприклад, стосовно ухвали слідчого судді, суду про здійснення
приводу особи в законі немає ані вказівки про її негайне виконання, ані вказів­
ки про те, що вона не підлягає оскарженню (ст.ст. 142, 143 КПК), а стосовно
ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу прямо
вказано, що така ухвала оскарженню не підлягає (ч. 5 ст. 190 КПК). Обидві на­
звані ухвали набирають законної сили в момент їх оголошення.

6. Для наведених та аналогічних випадків закон і формулює загальне
правило - ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, на­
бирають законної сили з моменту їх оголошення (ч. 5 ст. 532 КПК). З моменту
їх проголошення згідно із законом набирають законної сили судові рішен­
ня суду апеляційної та касаційної інстанції, Верховного Суду України (ч. 4
ст. 532 КПК).

7. Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, що може
бути оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчен­
ня встановленого законом строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу
не було подано (ч. 1 ст. 532 КПК). Наприклад, вирок або ухвала суду першої ін­
станції про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медич­
ного або виховного характеру набирає законної сили через тридцять днів з дня
їх проголошення, якщо протягом цього часу на них не було подано апеляційної
скарги (п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК).

1064 _______________________________________________________________

Оскільки строк подання апеляційної скарги у всіх цих випадках обчис­люється днями, у разі, якщо апеляційну скаргу у встановлений законом строк не було подано, вказані судові рішення набирають законної сили о двадцять четвертій годині останнього дня строку її подання (ч. З ст. 115 КПК).

8. Якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, до закінчення апеляційного
розгляду відмовилась від неї (ч. 1,2 ст. 403 КПК), судове рішення набирає за­
конної сили з моменту постановления апеляційним судом ухвали про закриття
на цій підставі апеляційного провадження.

9. Якщо судове рішення набрало законної сили у зв'язку з закінченням
строку на подання апеляції, але цей строк згодом буде поновлено (ст. 117 КПК),
вважається, що судове рішення не набрало законної сили (ч. З ст. 532 КПК) і на
нього в установленому законом порядку може бути подана апеляційна скарга.

10. Судове рішення набирає законної сили повністю, а не частинами. Тому
у випадках, якщо вирок або ухвала суду у груповій справі, якими суд вирішив
обвинувачення по суті, оскаржені тільки стосовно деяких підсудних, вони на­
бирають законної сили після проголошення апеляційним (касаційним) судом
постановленої ним ухвали одночасно щодо всіх підсудних у цій справі.

Оскарження такого вироку або ухвали тільки в окремій частині також не спричиняє їх вступу в законну силу в окремих частинах.

11. У разі скасування судом апеляційної або касаційної інстанції чи Верхо­
вним Судом України вироку або ухвали із призначенням нового розгляду у суді
першої, апеляційної чи, відповідно, касаційної інстанції (п. 6 ч. 1 ст. 407, п. 2
ч. 1 ст. 436, ст. 455 КПК), вони не набирають законної сили.

Стаття 533. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням 1. Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

1. Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, набувають ознаки
обов'язковості для всіх суб'єктів, названих у коментованій статті. Вони підля­
гають обов'язковому виконанню на всій території України як і закон.

Обов'язковість судових рішень забезпечується державою. За ухилення за­судженого від покарання, відбування покарання у вигляді обмеження волі та у вигляді позбавлення волі, за втечу з місця позбавлення волі, втечу зі спеціалі­зованого лікувального закладу настає кримінальна відповідальність (ст.ст. 389, 390, 393, 394 КК). Закон також встановлює кримінальну відповідальність служ-оових осіб за умисне невиконання вироку, ухвали суду, що набрали законної сили, або за перешкоджання їх виконанню (ст. 382 КК).

2. Набрання судовим рішенням законної сили зобов'язує суд звернути
його до виконання, а уповноважених на те осіб, органів і установ зобов'язує ви-

)нати його в належні строки і в повному обсязі приписів, зазначених у ньому.

----------- •-------------------------------------------------------------------------------- 1065

Вирок за тим самим обвинуваченням, що набрав законної сили, або поста­новлена ухвала суду про закриття кримінального провадження за тим самим об­винуваченням є обов'язковими для слідчого, прокурора, слідчого судді та суду в тому плані, що в разі з'ясування їх існування на будь-якій стадії криміналь­ного провадження кримінальне провадження підлягає безумовному закриттю (п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК), оскільки підпадає під дію принципу, сформульованому у ч. 1 ст. 61 Конституції України: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення».

Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосов­но якої ухвалено вирок суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч. 4 ст. 31 ЦПК).

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законноїсили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені (ч. З ст. 35 ГПК).

Вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові на­слідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питан­нях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч. 4 ст. 72 КАС).

3. Засуджену судом України особу може бути передано для відбування по­
карання в іншу державу на підставах і в порядку, передбачених нормами гла­
ви 46 КПК України.

4. Обов'язковість судових рішень не означає, однак, обов'язку всіх поді­
ляти думку суду, яка отримала своє відображення в цьому акті. Більше того,
зацікавлені особи вправі вжити передбачені законом заходи для зміни чи скасу­
вання судових рішень.

Стаття 534. Порядок виконання судових рішень у кримінальному

провадженні

1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути
визначені у самому судовому рішенні.

2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить ви­
конати негайно, підлягає безумовному виконанню.

3. Виправдувальний вирок або судове рішення, шо звільняє обвину­
ваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголо­
шення в залі судового засідання.

4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційно­
го оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання
вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене та­
кож в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

5. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у
кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноосо­
бово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

1066 _______________________________________________________________

1. Усі без винятку судові рішення виконуються відповідними органами, уста­новами, юридичними та фізичними особами в порядку, способи і строки, передба­чені КПК та іншими законами України, а також іншими нормативними актами, а у деяких випадках і згідно з правилами, встановленими міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Наприклад, ви­конання ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді до­машнього арешту згідно з ч. З ст. 181 КПК покладається на орган внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, який здійснює його через своїх працівників в порядку і способи, регламентовані ч. 4 та 5 цієї статті. Або відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на криміналь­но-виконавчу інспекцію як орган цієї служби покладено обов'язок виконувати по­карання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснювати контроль за пове­дінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 10), а порядок і умови виконання цього обов'язку визначені Кримінально-виконавчим кодексом України.

Проте закон надає можливість слідчому судді, суду у разі необхідності ви­значити спосіб, строки і порядок виконання прийнятого ним рішення у самому судовому рішенні. Так, при вирішенні цивільного позову у кримінальному про­вадженні та його частковому чи повному задоволенні суд вправі визначити спо­сіб виконання вироку в частині відшкодування (компенсації) завданої цивіль­ному позивачу діянням підсудного шкоди, - у грошовому виразі, в натурі тощо (ст. 129 КПК); при постановленні ухвали про дозвіл на затримання підозрю­ваного, обвинуваченого з метою приводу слідчий судя, суд вказує дату втрати законної сили ухвалою (а отже, й строк виконання - п. 6 ч. 1 ст. 190 КПК); при обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, суд може покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язок спілкування з тією чи іншою особою лише у визначений судом спосіб (п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК) тощо.

2. Безумовне виконання судового рішення, яке набрало законної сили або
яке належить виконати негайно, означає, що наведені судові рішення повинні
звертатися до виконання і виконуватися без будь-яких обмежень та застережень
і в повному обсязі.

3. При ухваленні за результатами судового розгляду виправдувального ви­
року, після його проголошення, якщо обвинувачений утримується під вартою,
він звільняється з-під варти негайно. Розпорядження про це дає головуючий.
Воно є для конвою обов'язкове.

Так само і невідкладно звільняється з-під варти обвинувачений при ухва­ленні судом обвинувального вироку, яким він: 1) звільняється від відбування покарання; 2) засуджений до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; 3) засуджений без призначення покарання.

Обвинувачений негайно в залі судового засідання звільняється з-під варти °ж у разі, якщо при засудженні його до обмеження волі суд, з урахуванням

особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, звільняє його з-під варти, у виняткових випадках, якщо суд з урахуванням особи та об­ставин, встановлених під час кримінального провадження, при засудженні об­винуваченого до арешту чи позбавлення волі змінює йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою (ст. 377 КПК).

4. Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді три­
мання під вартою, звільняється з-під варти в залі судового засідання при поста-
новленні судом ухвали про закриття кримінального провадження та звільнення
його від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 284 КПК, та
в порядку, встановленому ст. 288 КПК.

5. Підозрюваний, обвинувачений, якого було затримано з метою приводу
для розгляду клопотання про обрання до нього запобіжного заходу у вигляді
тримання під вартою (ст. 190 КПК); якого було затримано в порядку ст.ст. 207,
208 КПК; до якого попередньо був застосований як запобіжний захід тримання
під вартою, до моменту розгляду клопотання про продовження строку триман­
ня під вартою (ст. 199 КПК); незаконно затримана чи утримувана під вартою
особа (ст. 202 КПК) звільняється з-під варти в залі судового засідання після
проголошення слідчим суддею ухвали: 1) про відмову в застосуванні запобіж­
ного заходу у вигляді тримання під вартою (ст. 196 КПК); 2) про відмову в
продовженні строку тримання під вартою (ст. 199 КПК); 3) про застосування за­
побіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (ст. 199 КПК); 4) про
зміну тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід (ст. 200 КПК);
5) про звільнення з-під варти особи, позбавленої свободи за відсутності судово­
го рішення, яке набрало законної сили; 6) не звільненої з-під варти особи, яка
внесла в установленному законом порядку заставу (ст. 206 КПК).

6. У разі подання особою апеляційної скарги після закінчення строку апе­
ляційного оскарження і одночасно клопотання про поновлення пропущеного
строку з поважних причин суддя-доповідач, визнавши причини пропуску стро­
ку поважними і поновивши його, ухвалою про відкриття апеляційного прова­
дження зобов'язаний одночасно вирішити й питання про зупинення виконання
оскарженого судового рішення (ст.ст. 117, 398, п. 4 ч. 2 ст. 399 КПК).

7. Виконання судового рішення (вироку або ухвали) зупиняється анало­
гічно і в інших випадках, прямо передбачених у КПК, наприклад, у випадку
подачі касаційної скарги з пропуском із поважних причин строку касаційного
оскарження, поновленого ухвалою касаційного суду про відкриття касаційного
провадження (ст.ст. 117, 428, п. З ч. З ст. 429 КПК).

8. Щодо процесуальних питань, пов'язаних із виконанням вироку, та по­
рядку їх вирішення, див. коментар до ст.ст. 535, 536, 537, 538, 539, 540 КПК.

9. Вирішення питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, закон по­
кладає за загальним правилом на суддю суду першої інстанції одноособово.
Порядок вирішення низки цих питань отримав своє власне законодавче урегу­
лювання (ст.ст. 202, 206, 603, 607 КПК тощо).

1068 _______________________________________________________________

Стаття 535. Звернення судового рішення до виконання

1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передба­
чено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з
дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінально­
го провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної
інстанції або Верховного Суду України.

2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішен­
ня надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено
обов'язок виконати судове рішення.

3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню
органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який
звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче
провадження.

4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який по­
становив судове рішення, про його виконання.

5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинуваче­
ний, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість.

1. Звернення судового рішення до виконання - процесуальна дія, яка ви­ражається в наданні слідчим суддею, судом визначеному законом чи судовим рішенням органу, установі, юридичній чи фізичній особі розпорядження ви­конати судове рішення, що набрало законної сили.

Звернення судового рішення до виконання полягає, якщо інше не перед­бачено КПК, у направленні слідчим суддею, суддею суду, що його постановив, або головою суду протягом трьох діб з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження із суду апеляційної чи ка­саційної інстанції або Верховного Суду України відповідному органу, установі, юридичній чи фізичній особі (наприклад, батькам, опікунам, піклувальникам про передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під їх нагляд як запобіжний захід) письмового розпорядження про виконання судового рі­шення. До розпорядження про виконання судового рішення обов'язково дода­ється його копія.

2. Розпорядження про виконання судового рішення повинно бути під­писане суддею (головою суду) і секретарем суду та скріплене печаткою суду. У ньому вказується: орган, установа, особа, на який (яку) поклада­ється обов'язок виконання судового рішення, найменування суду (слідчого судді, судді), який постановив (ухвалив) це рішення, час та місце його по­становления (ухвалення), прізвище, ім'я і по батькові особи, щодо якої по­становлено (ухвалено) рішення, дату набрання судовим рішенням законної сили, вимога про приведення судового рішення до виконання і про повідо­млення суду (слідчому судді), який постановив (ухвалив) рішення, про час його виконання.

У кримінальних провадженнях щодо групи осіб, кількість розпоряджень про виконання судового рішення повинна відповідати кількості осіб, яких рі­шення стосуються.

3. У разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню орга­
нами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, форма та зміст
якого повинні відповідати вимогам, зазначеним у ст. 18 Закону України «Про
виконавче провадження», який звертається до виконання в порядку, передбаче­
ному ст. 17 цього Закону.

Припис ч. З коментованої статті про повідомлення органами, що викону­ють судове рішення, суду (слідчому судді), який постановив (ухвалив) судове рішення, про його виконання, є категоричною вимогою закону.

4. Під іншою місцевістю, в яку не може бути переведений підсудний,
до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до
набрання обвинувальним вироком законної сили, слід розуміти місцевість,
органи виконання вироку якої не розташовані на території, яка є територі­
єю апеляційної судової юрисдикції щодо суду ухвалення обвинувального
вироку.

Стаття 536. Відстрочка виконання вироку

1. Виконання вироку про засудження особи до виправних ро­
біт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено у разі:

1) тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню пока­
рання, - до його видужання;

2) вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на
час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засудже­
но за злочин, що не є особливо тяжким;

3) якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винят­
ково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї через особливі обстави­
ни (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатно­
го члена сім'ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного
року з дня набрання вироком законної сили.

2. Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засудже­
них за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї
статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

1. Норми коментованої статті встановлюють винятки із загального прави­
ла про те, що вирок підлягає негайному виконанню з моменту набрання ним за­
конної сили. Таким винятком є відкладення у випадках, передбачених законом,
початку виконання вироку на певний строк.

2. Відстрочка виконання вироку можлива лише після набрання вироком
законної сили, оскільки суд апеляційної чи касаційної інстанції може скасувати
або змінити вирок.

1070 _______________________________________________________________

Закон допускає відстрочку виконання вироку, яким засудженому призна­чено покарання у вигляді виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі.

Клопотання про відстрочку виконання вироку може заявити засуджений. його захисник, законний представник, прокурор, орган або установа виконання покарань.

3. Рішення про відстрочку виконання вироку може прийняти лише суд,
який ухвалив вирок. Питання про відстрочку виконання вироку розглядається
судом у порядку, передбаченому для вирішення судом питань, пов'язаних із ви­
конанням вироку (ст. 539 КПК).

4. Розглядаючи питання про відстрочку виконання вироку, суд повинен
з'ясувати, чи допускає закон таке рішення щодо цього виду покарання та чи є
для цього передбачені законом підстави, а в ухвалі навести мотиви його при­
йняття та положення закону, якими керувався суд.

5. При вирішенні питання про відстрочку виконання вироку засудженому
у зв'язку з тяжкою хворобою суд повинен встановити не лише факт хвороби,
а й те, що вона перешкоджає відбуванню покарання. На підтвердження того й
іншого має бути наданий висновок спеціальної лікарської комісії.

6. При тяжкій хворобі засудженого відстрочка виконання вироку надається
до його одужання. Тому засудженому в усній чи письмовій формі роз'яснюється
його обов'язок повідомити суд про своє одужання. За необхідності суд може пе­
ріодично перевіряти перебіг одужання засудженого через лікувальну установу.
Після одужання засудженого вирок підлягає негайному виконанню.

7. Закон передбачає можливість відстрочки виконання вироку у зв'язку
з вагітністю засудженої або наявністю у неї малолітньої дитини. Це правило
обумовлене турботою як про здоров'я жінки і дитини, яка повинна народитися,
так і жінки та малолітньої дитини. Тому виконання вироку можна відстрочити
в межах строку, на який із згідно із законом жінку може бути звільнено від ро­
боти у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трьох років, але
якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким.

8. Відстрочка виконання вироку може застосовуватися тільки до засудже­
ної, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або
яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання ди­
тини. У разі смерті дитини або після досягнення дитиною віку, до досягнення
якого надавалася відстрочка, вирок звертається до негайного виконання.

9. Пункт 3 ч. 1 ст. 536 КПК містить перелік обставин, за наявності яких не­
гайне виконання покарання може потягти за собою особливо тяжкі наслідки для
засудженого або його сім'ї. Цей перелік не є вичерпним. Суд може визнати як під­
ставу для відстрочки виконання вироку й інші обставини. Наприклад, у випадку
засудження до позбавлення волі батьків, що мають малолітніх дітей, які залиша­
ються без догляду, можлива відстрочка виконання вироку стосовно одного з них.

10. Відстрочка виконання вироку - право, а не обов'язок суду. Вирішую-
и це питання, суд, окрім обставин-підстав застосування відстрочки виконання

---- —----------------------.________________________________________ 1071

вироку, враховує також тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення даного питання.

11. Закон не допускає відстрочки виконання вироку щодо осіб, засуджених за тяжкі злочини (крім випадків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 536 КПК), та щодо осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини.

Стаття 537. Питання, які вирішуються судом під час виконання

вироків

1. Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким;

4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок,
які мають дітей віком до трьох років;

5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від
відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до
трьох років;

6) про звільнення від покарання за хворобою;

7) про застосування до засуджених примусового лікування та його
припинення;

8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для
відбування покарання, призначеного вироком;

9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням
після закінчення іспитового строку;

10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, час­
тини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62
Кримінального кодексу України;

11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;

12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або
переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплі­
нарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення від­
повідних процесуальних дій під час досудового розслідування криміналь­
них правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за
які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді;

13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випад­
ках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу Укра­
їни;

14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виника­
ють при виконанні вироку.

1. До компетенції суду під час виконання вироків належить вирішення до­сить широкого кола питань. їх вирішення здійснюється наступним чином.

1072 _______________________________________________________________.

Стосовно вирішення судом питання про відстрочку виконання вироку див. коментар до ст. 536 КПК.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має надзви­
чайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню
нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК. Коло осіб,
до яких може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування
покарання, визначене ч. 1 ст. 81 КК.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути за­стосоване лише після фактичного відбуття засудженим строку покарання, пе­редбаченого ч. 2 ст. 81 КК, а головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до пра­ці довів своє виправлення. Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до осіб, які від­бувають покарання у вигляді виправних робіт, службових обмежень для вій­ськовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, а до особи, яка вчинила злочин до досягнення повноліття, - тільки при відбуванні покарання у вигляді позбавлен­ня волі (ч. 1 ст. 107 КПК). При умовно-достроковому звільненні засуджених від відбування основного покарання, до яких було застосоване додаткове покаран­ня, суд вправі звільнити їх повністю або частково і від додаткового покарання.

Дата добавления: 2015-06-25