Обряди та церемонії

Чим БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ нагадує життя Спасителя? Обрядами та церемоніями, що символічно вказують і пригаду­ють присутнім поодинокі події туземного життя та діяльности Христа Господа.

Обряди та церемонії це ті дорогоцінні перлини, що прикра­шують небесний діямант—Освячення, збільшують його цінність у людських очах, сповняючи надземським зворушенням наші серця, бо пречудно промовляють до наших очей, ушей. Ми люди, створіння зложені з душі і тіла, тому потребуємо зовнішніх символів, співів, якими серця відносяться до Бога.

ОН важніші церемонії Божественної Літургії. Що вони визначають, яку подію життя Спасителя пригадують?

Божест. Літургія не має пустих церемоній. Багатьом людям видаються обряди чимось непотрібним, бо не розуміють їх, не знають, що вони значать. Для тих, що розуміють Літургію — кожна церемонія чи обряд це перлина, що прикрашує Безкровну Жертву Нового Завіту. Церемонії чи обряди це духові рямці Новозавітньої, Безкровної Жертви. Церемонії висвітлюють велич Божест. Літургії, бо безнастанно нагадують людям життя Спасителя та важніші події чи діла туземного життя Богочоловіка.

ЦЕРЕМОНІЇ ПРОСКОМИДІЇ.—Проскомидія нагадує нам народження Спасителя у Вифлеємі. Священник бере Агнця (квадратову частичку пшеничного хліба), робить над ним знак хреста та проколює правий бік Агнця, бо Христос це невинне Ягнятко, що містично має померти за наше спасіння в часі Божест. Літургії, а саме підчас освячення. В Старому Завіті Господь був приказав ізраїльтянам убивати пасхальне ягнятко на знак визволу з єгипетської неволі. Христос це небесне Ягня, що криваво пожертвувалося колись на Голгофті, щоб визволити людей із неволі Люципера.

Крім цього Священник вливає до чаші вино та воду, що на освяченні перетворяться в Кров Спасителя. Вино означає Божу, вода людську природу Спасителя.

Христос народився в Вифлеємі поза містом і молодий вік провів у Назареті в укритті. Оттому Священник відправляє Проскомидію поза головним престолом, на бічнім престолі, так званім проскомидийнику. Біля народженого Спасители була Преч. Діва, Святий Йосип. Анголи, пастухи, царі. Над верте­пом станула зоря. Царі принесли новонародженому Дитяткові свої дари. Священник кладе Агнця на дискос, бо Пречиста Діва поклала була своє Божеське Дитя в ясла. Сповила Його пеленками, тому священник покриває святі Дари різними покровцями. Преч. Діва це найважніша особа при народженні Бо­гочоловіка, тому священник кладе більшу частичку по правій стороні Агнця, говорячи: Праворуч Тебе станула Цариця в зо­лоту шату зодягнена. Ліворуч же Агнця священник ставляє менші частички на честь Святих. Під Агнцем кладе частички, згадуючи живих і померлих, Святішого Вітця, Єпископів, Священників і вірних. Всі ті частички священник викроює з просфори цебто округлого хлібця, що на верху має вибитий хрест і слова ІС ХР НI КА. Ці букви це скорочення грецьких слів Ієзус Хрістос ніка. Значать вони: «Ісус Христос перемагає».

Частички бувають розложені в трьох рядах по три на спо­мин дев'ятьох ангельських Хорів.

Отак на дискосі буває чудово зображена та представлена ціла Церква зібрана біля Ісуса Христа: Тріюмфальна (Святі в небі), воююча (люди на землі) та страждальна (душі в чис­тилищі), бо всі ми творимо одне містичне Христове Тіло.

Над вертепом, де народився Спаситель, станула зоря. Священник ставляє звізду над Святими Дарами, цебто над Агнцем. — Царі принесли дари: золото, кадило, миро. Священник обка­джує приготовані дари.

Отак в Проскомидії церемонії представляють народжений й укрите життя Спасителя. Літургіст Микола Кабазіляс каже: «Згадка про пожертвования на хресті не поменшує цього зна­чення, бо від хвилини свого народження Христос був призна­чений, щоб принести Себе в жертву».

ЦЕРЕМОНІЇ ЛІТУРГІЇ ОГЛАШЕННИХ. — Скінчивши Прос­комидію, Священник іде до головного престола, обкаджує його та зачинає Божест. Літургію словами: Благословено Царство … Кадило представляє наші молитви, що мов кадильний дим мають підноситися до неба.

Літургія Оглашенних це відтворення головних подій із апостольського життя Спасителя, коли то Христос окружений Дванадцятьма Апостолами проходив Палестину, голосячи лю­дям свою Божественну Євангелію. Публичне ж життя Спасителя почалося Його хрещенням над Йорданом і закінчилося Тріюмфальним в'їздом до Єрусалиму в квітну неділю. Воно тривало три роки.

Ця частина Жертви зветься Літургією Оглашенних цебто тих, що не були охрещені, а тільки приготовлялися до хрещення. Вони могли бути тільки на Літургії Оглашенних, що триває від Благословено Царство аж до слів Єлици, огла­шеннії ізидіте! — Тоді вони виходили з церкви, бо не могли бути на освяченні та на Літургії Вірних. Оглашенні стояли в притворі, як відправлялася Літургія Оглашенних, бо їм не вільно було входити до храму поки не прийняли хрещення.

Малий Вхід: Хор співає третій Антифон, а Священник бере Євангелію з престола й обходить престіл. Перед Священником іде свічконосець зо свічкою в руці. Священник представляє Ісуса, що голосить світові свою науку, що міститься в Єванге­лії. Обійшовіи престіл, Священник подає людям цілувати Єван­гелію. Потім підносить Євангелію та голосно кличе: Премуд­рость прости!

В часі Малого Входу нарід стоїть, показуючи пошану до нав­чання Спасителя, бо Свята Євангелія вміщає в собі правдиву мудрість Божу, що Христос об'явив людям.

Що означає Малий Вхід? Початкові молитви та Єдннородний Сине пригадують нам укрите життя Спасителя в Назареті. Сам обхід довкола престола — це вихід Ісуса над ріку Йордан. Святий Боже пригадує нам хрещення Спасителя, коли то Пре­свята Тройця зявилася над Йорданом, як Христос хрестився.

Благословення: Воньмім! Мир всім! — це благословення що Священник, як Христовий представник уділяє народові, щоб міг гідно вислухати Божественну Літургію.

Прокімен — це коротенький стишок здебільша взятий з книг Старого Завіту. Це залишок із читань книг Старого Завіту, яких давно уживали в часі Божественної Літургії.

Апостол — це винятки із листів Апостолів, що в перших ві­ках читав призначений аколіт, а єпископ сидів на троні. Оттому Священник, що заступає єпископа, сидить за престолом.

По Апостолі Священник обкаджує престіл і вірних. Кадиль­ний дим нагадує прерізні ласки, що Христос приніс на землю, як теж і добродійства, що спливають на людей з проповідуван­ня Божого слова.

Свангелія — це наука Божественного Спасителя. Всі вірні хрестяться, поки Священник зачне читати Євангелію, заявляю­чи, що вони готові виконати все, що Христос вимагає від них. Священник читає Євангелію звернений до людей, щоб могли зрозуміти Христовий Закон і жити по Його засадам і заповідям. Підчас читання Євангелії вірні стоять на знак пошани для Божого слова.

По Євангелії слідує Проповідь цебто вияснення Христової науки. Цей звичай проповідати в церкві почався ще за апо­стольських часів, як свідчать Дії Апостолів. По відчитанні Закону старші Синагоги просили Павла та його товаришів промовляти: Мужі брати, промовляйте, якщо масте слово потіхи для народу! (Дії: 13, 15). — Всі присутні на Службі Божій мусіли бути на проповіді.— На проповіді могли бути публічні грішники, каянники, оглашенні. — Як же ж Священник виголосив слова: Єлици оглашеннії Ізидіте! — так усі оглашенні та публичні грішники-каянники виходили з церкви, бо почувалися негідні бути на освяченні.

Церква дуже настає на проповідь по Євангелії ще й сього­дні. — От бельґійські єпископи видали розпорядження, яким заказали вірним виповняти свій недільний обовязок вислухан­ня Божественної Літургії, де священник не вділяє людям катехитичної проповіді.

В перших віках християнства в Африці була клятва на всіх тих, що виходили з церкви підчас проповіді.

Слушно, бо звідкіля береться модерне зіпсуття, розводи, поганський дух двадцятого століття? З незнання засад святої віри! Як же ж можуть люди знати віру, якщо недільна про­повідь зводиться до пятьох мінут, ба й то ще забагато для модерних спаганізованих християн! Як дорога наша мо­лодь може бути християнська, ходити до своїх церков, держа­тися скрупулятно свого українсько-католицького обряду, в яко­му Бог сотворив її, коли вона не бачить і не знає, чому саме треба так поступати? Як покличуть Ісуса, що в Нього не ввірували? А як ввірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? (Рим.10, 14).

Дата добавления: 2015-06-25