Та благодарення

ПРИГОТОВАННЯ ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

Одне Святе Причастя може вчинити душу святою! — ка­же Св. Тереса Авільська. — Чому ж стільки християн, що часто, ба й щоденно приступають до Св. Причастя, зовсім не є святими? — Святе Причастя не є талізманом, що автома­тично робить святою душу, яка приймає його. —Треба гідно приймати Св. Причастя, щоб зазнати його сили та освятитися.

Що ж треба робити? — Треба мати відповідне приготовання та благодарення.

ПРИГОТОВАННЯ ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

Душа мусить бути приготована до Св. Причастя, щоб могла користати з нього. Приготовання буває дальше та безпосеред­нє.

1. Подальше приготовання вимагає, щоб душа була вільна від тяжких і вповні добровільних, простительних гріхів. — До­пускається тяжкого гріха святокрадства та стягає на себе Боже прокляття, хто в тяжкім гріху приймає Св. Причастя, бо зневажає найбільші святощі Христової Церкви цебто Тіло та Кров Спасителя, які приймає до серця забрудженого гріхом. Велика це зневага для Христа приймати Його до серця, де дия­вол панує через гріх. Бог проклинає таких зухвальців: Хто їстиме хліб Цей (Св. Причастя) чи питиме чашу Господню негідно (в стані тяжкого гріха), той буде винний супроти тіла та крови Господньої, каже Св. Павло (1 Кор. 11, 27). — Треба сповіддю очистити сумління, поки душа наблизиться до Господньої трапези. Нехай же людина розважить себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай пє! — каже Апостол народів, бо хто їсть і пє, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і пє! П Кор- 11, 28-29).

В старинній Греції був звичай, що засудженець мав ликнути виписаний декрет смерти. Це означало, що він мусить по­мерти, бо для нього вже нема надії на рятунок після проликнення власного засуду. Негідне Св. Причастя припечатує прокляття того, хто в тяжкім гріху поважився прийняти Го­споднє Тіло та Кров.

Як часто треба сповідатися, щоб могти щоденно приступати до Св. Причастя? Хто є в стані освятної ласки цебто вільний від тяжкого гріха, той може щоденно приступати до Св. Причастя. Вистачає раз на тиждень або й дві неділі при­ступити до сповіді, щоб трима­ти серце чистим навіть від простительних гріхів.. Слід зао­хочувати вірних, щоб присту­пали до Господньої Трапези, коли тільки бувають на Бо­жественній Літургії.

II. — Безпосереднє приготованння вимагає, щоб душа була скупчена, думала про Спасителя, що має прийняти до серця. Люди приготовляються заздалегідь, як до них має за­гостити високоповажаний гість, цар, президент... — Отож треба віддалити від себе непотрібні гадки, розтріпання, забути про щоденні клопоти, прогнати з серця земські журби, щоб ду­мати про одного Христа. —

Авраам полишив слуг під горою, як вибрався складати жер­тву Богові на горі Морія, щоб одним Богом займатися. Так і Душа повинна бодай на часок забути про землю, щоб думати про тайну любови, до якої має наблизитися.

Нарід найкраще приготовляється до Св. Причастя, як бере активну участь у Божественній Літургії. Наша чудова Літур­гія своїми символічними обрядами та церемоніями розвиває перед нами ціле життя Спасителя. Беручи активну участь у Літургії та відповідаючи на прохання священника, ми перехо­димо все життя Спасителя та чудово приготовляємося до учас­ти в Безкровній Жертві через Св. Причастя.

Перед самим Св. Причастям треба збудити короткий акт віри, жалю за гріхи, покори, любови та бажання якнайкраще прийняти Господа до свого серця.

Отак Св. Причастя буде для душі тим чудним Бояжим промін­ням, що мов сонце кришталь перетворить її в нову людину.

Спаситель сказав до одної побожної душі: «Якщо б люди ро­зуміли та думали про те, що діється в Св. Причасті, так не раз, а тисячі разів на день бажали б причащатися. Тут душа пе­ретворюється в Бога! Люди рвалися б до Св. Причастя, щоб бодай на короткий час могли справді відозватися до Мене: «Ісусе, тепер так люблю Тебе, як Ти заслуговуєш, щоб сотворіння любили, бо люблю Тебе Твоїм власним серцем!»

По Св. Причасті кожен повинен повторити слова Св. Кате­рини Сієнської, що промовила до свого сповідника, прийняв­ши до серця Спасителя: «Чи ви, отче, не бачите, що я вже не та Катерина, що колись була? Я змінилася в іншу особу!»

БЛАГОДАРЕННЯ

Святе Причастя не видасть усіх плодів, якщо душа не вчи­нить відповідного благодарення цебто як не подякує Спасителеві за добродійство Св. Причастя, задержуючись бодай 15 мінут на щирій і сердешній молитві по прийнятті Господа до свого серця.

Старинні Перси мали особливіший закон у своїм кодексі прав, що карав невдячних громадян.

Вдячність пориває Серце Спасителя і змушує Його обдарювати душу новими та ще обильнішими добродійствами та ласка­ми. — За всяке добродійство, за здоровя, за сотворення, за свя­те хрещення належиться Богові похвала та вдячність. Куди ж більше треба дякувати Христові за Св. Причастя! Злука зо Спасителем через прийняття Його Пресвятого Тіла та Крови це найбільше добродійство, що Бог подає людям по ласці викуплення.

Христос вразливий на людську невдячність. Було Йому прикро, коли оздоровлені прокаженій не прийшли подякувати Йому. Отож належиться дяка Богові за невимовний дарунок Його! (2 Кор. 9, 15). — Час подяки за Св. Причастя це час бла­годарення, що слідує зараз по Св. Причасті. — Свита Тереса твердить, що хвилини по Св. Причасті це найдорощий час на­шого життя. — Треба якслід використати його, щоб збагатитися в Божі ласки. — Св. Марія Паційська повторяла своїм нович­кам: «Ах, сестри, не йшли б ми так недбало до Св. Причастя й так легкодушно не кидали б Ісуса по Св. Причасті, якщо б памятали, що приймаючи Св. Причастя, приймаємо Бога, вічне Слово.» — Св. Іван Золотоусттий осуджує гостро тих, що не роб­лять благодарення: «Хто зараз по Св. Причасті втікає з церкви, той подібний до Юди, що втік споміж Апостолів, як тільки прийняв Христове Тіло.»

Одна побожна жінка, що часто приступала до Св. Причастя, не дбала про благодарення, Св. Пилип Нерійський упімнув її, але це ніщо не помогло. Раз вона виходи­ла з церкви зараз по Св. Причасті. Святий Пилип звелів двом свіченосцям супровожати її вулицями Риму з двома засвіченими свічками. Це обурило жінку до краю. Вер­нулася та почала скаржитися. Святий спо­кійно відповів: «Є звичай у нас супровожати Христа з запаленими свічками, як священник несе його до хворих. Ви ж маєте в серці Спасителя. Чому б не можна було вас супровожати додому?» Це спам’ятало побожну жінку. З того часу вона завжди робила благодарення по Св. Причасті.

Як же практично треба відбувати благодарення? —

І.— Прийнявши Св. Причастя, упокорімся перед Ісусом, на­слідуючи побожних пастухів, які припали перед Ним у яслах навколішки.

II — Благаймо довірливо всіх потрібних ласк для себе та для других. Ісус по Св. Причасті пробуває в нашім серці гейби на троні милосердя та питається: Душе, чого бажаєш від Мене? Прохай, бо я готов усе подати тобі! — Просім багато, то й багато дечого дістанемо від Ісуса. — Виложім Йому свої справи, терпіння, клопоти, журби як доброму приятелеві, що охотно поможе нам. — Не лякаймося з довірям говорити з Ісусом, бо Він любить нас і дбає про наші дочасні, як і духовні справи.

За кого ж ми повинні молитися? За поширення Христового Царства на землі, за навернення до Католицької Церкви наших Нез'єдинених Братів і Сестер, за українську Церкву та Нарід, за священничі та монаші покликання між нашою молодю, за Папу Римського та наших єпископів і священників, за конаючих грішників, за відступників від католицької Церкви, щоб вони навернулися, за бідні душі в чистилищі, за свою родину та за власну душу. Просіть і буде вам дано! каже Божественний Спаситель. (Мат. 7, 7).

ІІІ. — Посвятім Йому своє тіло, душу, працю, зайняття, уломності, віддаючись Йому вповні гарячим і великодушним актом любови. — Він радо пробуватиме з нами, буде нашим до­радником у щоденному житті, потіхою в смутках, силою в ви­повненні станових обовязків, проживатиме в нашім серці, щоб ми могли справді сказати зо Св. Павлом: Живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу тепер в тілі, то живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив і видав Себе Са­мого за мене. (Гал. 2, 20).

На закінчення благодарення відновім оцей акт посвяти Божественному Серцю Спасителя та Непорочному Серцю Марії, Цариці України: «Божественний Спасителю, дякуючи за пре­велику ласку Св. Причастя, віддаюся Тобі назавжди. Посвя­чую Тобі свою душу та тіло, щоб там ніколи не було нічого, що могло б Тобі не подобатися. Стережи мене навіть від наймен­шого гріха. Дай ласку радніше померти ніж зневажити Тебе тяжким гріхом. Посвячую Твойому люблячому Серцю і Твоїй Матері Свою родину, батька, матір, жінку, чоловіка, діти та всіх моїх кревних. Благослови та чувай над ними. Посвячую Тобі свій дім, щоб там панувала згода, любов і щоб там не було ніколи жадного гріха. Посвячую Тобі нашу Церкву та нарід. Посвячую Тобі конаючих грішників і душі в чистилищі. Все те віддаю Тобі через руки Пречистої Діви, Матері Неустанної Помочі».

Дата добавления: 2015-06-25