Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Шагренева шкіра




У 1831 р. Бальзак опублікував роман "Шагренева шкіра ", який "мав сформулювати сучасність, наше життя, наш егоїзм". Головна тема твору - тема талановитої, але бідної молодої людини, яка втратила мрії юності у зіткненні з егоїстичним і бездуховним буржуазним суспільством. Уже в цій книзі була окреслена головна риса творчості письменника - фантастичні образи не суперечили реалістичному відображенню дійсності, а, навпаки, надавали особливої інтриги та філософських узагальнень розповіді.Філософські формули розкриті у романі на прикладі долі головного героя Рафаеля де Валантена, поставленого перед дилемою століття: "бажати" і "могти". Заражений хворобою часу, Рафаель, який спочатку вибрав шлях ученого, відмовся від нього заради блиску і насолод світського життя. Переживши повний крах у своїх честолюбних намірах, відторгнутий жінкою, якою так захоплювався, залишившись без мінімальних засобів до існування, герой уже був готовий покінчити життя самогубством. Саме в цей час доля звела його з дивним старим, антикваром, який вручив йому всесильний талісман - шагреневу шкіру, для власника якої бажання і можливості ставали реальністю. Однак розплатою за всі бажання було життя Рафаеля, яке дуже швидко стало спливати разом із зменшенням розміру шагреневої шкіри. Вихід із даної ситуації для героя був лише один - утамувати всі бажання.Так у романі розкрито дві системи буття: життя, повне насолод і пристрастей, яке призвело до зниження людини, і життя аскетичне, єдиним задоволенням якого були знання і потенційна могутність. Бальзак змалював як сильні, так і слабкі сторони обох цих систем на прикладі образу Рафаеля, який спочатку майже не згубив себе в річищі пристрастей, а потім повільно помирав у "рослинному" існуванні без бажань та емоцій.Усі події в романі суворо мотивовані природним збігом обставин: Рафаель, отримавши шагреневу шкіру, одразу побажав розваг та оргій, і в ту ж мить наткнувся на свого давнього приятеля, який запросив його на "розкішну вечірку" в будинок Тайфера; там герой випадково зустрівся з нотаріусом, який уже два тижні розшукав спадкоємця померлого мільйонера, ним і виявився Рафаель, і т.д. Отже, фантастичний образ шагреневої шкіри виступив "засобом суто реалістичного відображення переживань, настроїв і подій" (Гете).

Передмова Гюго до «Кромвеля»

Передмова Гюго до «Кромвеля» носить бойовий, наступальний характер. її автор закликає до найрішучішої боротьби з класицизмом: «Вдаримо молотом по теоріях, поетиках і системах! Зіб’ємо стару штукатурку, що приховує фасад мистецтва». Основне завдання маніфесту й полягало в запереченні класицизму як системи застарілих умовностей, що відгородили літературу від природи й життя. На противагу ідеалізуючому принципу класицизму, що вимагав зображення «прекрасної природи» (belle nature), Гюго висував знамениту «реалістичну» вимогу: «І нарешті, — час вже сказати про це голосно, — все, що є в природі, має бути і в мистецтві». Зразком такого мистецтва, що сягає повноти й розмаїтості природи, був для нього Шекспір.Наведену вимогу Гюго не слід розуміти як спорадичну «реалістичну тенденцію» в його романтичній художній системі (так її трактувало радянське літературознавство). Вона цілком вписується в цю систему і є афористичним формулюванням головної ідеї передмови до «Кромвеля». Відкидаючи пізній класицизм як мистецтво умовностей і фікцій, Гюго з пафосом закликає до відтворення «природи», тобто безкрайнього моря реальної дійсності в її повноті й суперечливості. Не випадково таке значне місце відводиться в передмові обгрунтуванню принципу «правдивості» (le vraie) як основного принципу романтичної поезії. Ще Золя слушно зазначав, що в той час романтики й реалісти спільно боролися проти засилля класицизму, виводили літературу на широкі простори реального життя, його вільного відтворення, не скутого прописами й умовностями. Інша річ, що в здійсненні цього завдання вони пішли різними шляхами, вдаючись до різних систем художніх засобів і прийомів.

Пафос передмови до «Кромвеля» — у наближенні літератури до «природи», життя, у вимозі його відтворення в усій суперечливій повноті, в поєднанні прекрасного й потворного, величного й смішного, високого й низького. Найефективнішим засобом досягнення подібної повноти в зображенні життя Гюго вважав гротеск, тому-то теорія гротеску й поставлена в центр другої, теоретичної частини його передмови до «Кромвеля».

Роман «Батько Горио»

Роман «Батько Горио» знаменує новий етап у творчому розвитку Бальзака, як і весь 1835 рік. У ньому за зовнішнім фасадом щоденності сховані найбільші трагедії людського життя. «Батько Горио» не явояется історією життя одного персонажа – це зріз життя суспільства в певний період його розвитку. Цікавий рух роману по розділах «Людської комедії»: в 1843 році про був включений в «Сцени паризького життя», на замітки автора говорять про те, що він вирішив помістити цей роман в «Сцени приватного життя». Шлях той же, що й в «Гобсека»: сцени приватного життя вбирають у себе більша кількість фактів і явищ, вони характеризують суспільство в цілому. А приватне життя – це життя сімей, «Людська комедія», як писав Бальзак, зображує мир через призму сім’ї

Растиньяк розкривається в листах сестрам і тітці, у Вікторини Тайфер доля будується на відносинах з батьком і братом, доля Горио є, по суті, доля його двох безпутних дочок. Щире почуття відсутнє. Сім’ї зв’язують лише грошові відносини. Навіть провінціал, що відрізняється від паризької публіки, Растиньяк випрошує гроші, щоб потрапити у вище світло. Роман створювався тоді, коли задум «Людської комедії» уже зложився у свідомості автора. У Бальзака немає іншого добутку, у якому б з’єдналася настільки велика кількість персонажів і були б представлені практично всі шари сучасного йому суспільства. Виключення може скласти лише «Гобсек». Події розвертаються переважно в пансіоні мадам Воке, це паризьке міщанство, де поруч із Мишоно, Пуаре з’являється Растиньяк – провінційний дворянин, а так само майбутній лікар Бьяншон, творча особистість

За допомогою Растиньяка читач попадає в аристократичні салони – де Босеан і де Ресто, через Дельфінові – ми бачимо середовище Нунсинжена – одного із самих багатих банкірів в «Людській комедії». Так входить у роман група персонажів, що фактично визначила в 1820-30х роках політикові Франції. Однак Бальзакові не настільки важливо показати всі рівні соціальної ієрархії, як продемонструвати їхня подібність у сприйнятті життєвих цінностей і переконань. Різнорідне середовище тут перетворюється в моноліт, де вище бажання збагатитися немає нічого. У центрі оповідання перебуває пансіон Воке. Він є своєрідним зосередженням, може бути, навіть символом соціальних і моральних законів, властивих сучасної Бальзакові Франції

Не випадково Растиньяк зближає судження про закони суспільства віконтеси Босеан і Вторена. Каторжник, говорячи про людей, розуміє мир як павуків у банку, однак віконтеса порівнює людей з кіньми, яких можна заганяти й міняти на кожній поштовій станції. По суті брудні норми життя всіх кіл суспільства, але будинок Воке більше відкритий їх демонструє. Зробити узагальнення, з’єднати соціальні групи на рівні моральних законів Бальзакові знову допомагають речі. З їхньою допомогою створюються портрети, так, назва пансіону Воке свідчить про рівень культури господарки й пансіонерів, або, скоріше, про їхню байдужність до того, що їх оточує. «Сімейний пансіон для осіб обоего підлоги й інша».

Детальний опис пансіону, де живуть герої, що є узагальненням самого середовища, демонструють всю вбогість існування героїв, які виховуються залежно від цього середовища. Зовнішність персонажа, його манера поводитися й навіть одягатися (спідниця пані Воке), нерозривно пов’язані з тим, що їх оточує. Оповідання ведеться від третьої особи, але завдання Бальзака не піднести читачам готової моралі, а в тім, щоб показати, як тече саме життя, як люди сприймають своє місце в житті, свої можливості, а це і є те нове, що автор вносить у концепцію роману ново століття.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-26; Просмотров: 2241; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.