Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Виникнення Української Центральної Ради, її керівництво, партійний склад і політична програма




Початок революції в Україні

 

Лютнева революція в Росії 1917 р. активізувала боротьбу українського народу за національне, культурне, економічне визволення. Організаційним центром, що об'єднав усі національно-демократичні сили України, був міжпартійний політичний блок поміркованих лібералів і соціал-демократів — Товариство українських поступовців (ТУП), — який виник у 1908 р. Членами ТУП були М. Грушевський, Є. Чи-каленко, І. Шраг, Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський, А. Вязлов, В. Прокопович та ін.

Перемога Лютневої революції і. крах самодержавства в Російській імперії обумовили зміну органів влади і управління в Україні. Про падіння монархії і створення Тимчасового уряду в Києві було офіційно оголошено 1 березня 1917 р. Губернатори були усунуті. Вищою посадовою особою в губернії став комісар Тимчасового уряду, яким зазвичай призначався голова губернської земської управи. На місцях почали створювати громадські комітети, до яких увійшли ялени міських дум, підприємці, інтелігенція. У Києві виникла рада об'єднаних організацій міста. Відбулися земські з'їзди, що обрали виконавчі губернські комітети. Паралельно створювалися ради робітничих і солдатських депутатів, до керівництва якими прийшли російські есери і меншовики. Активізувалося суспільно-політичне життя. Відновилися старі, виникли нові українські політичні партії - Товариство українських поступовців, що реорганізувалося в Союз українських федералістів-автономістів, соціал-демократи, соціа-лісти-революціонери, Український селянський союз.

Відроджувалися «Просвіти». Розгортали діяльність кооперативні організації. Була заснована Військова рада, Центральний український кооперативний комітет.

Однак, найбільшою популярністю і впливом в Україні напередодні революції усе ще користувалися не національні, а загальноросійські партії - соціалісти-революціонери, соціал-демократи, кадети. їхні програмні вимоги лягли в основу програм аналогічних українських партій.

 

 

Українська Центральна Рада виникла 4 (17) березня 1917 р. як національне представництво українського народу в результаті угоди між ТУП (яке стояло на позиціях автономії України в складі Росії) і Братством самостійників на чолі з Миколою Міхновським (котре проголосило курс на повну державну незалежність України). Завданням Центральної Ради було проголошено об'єднання всіх українських сил. Головою Ради був обраний професор М. С. Грушевський, його заступниками — Дмитро Антонович і Дмитро Дорошенко. Центральна Рада звернулася з відозвою «До українського народу», у якій закликала зберігати спокій, обрати нових людей в органи самоврядування, будувати вільне життя.

Найбільш численною в Центральній Раді стала Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), яка остаточно сформувалася в квітні 1917 р. За своїм характером вона була селянською революційно-демократичною партією, що виступала за «соціалізацію» землі (тобто перехід її в руки народу і поділ земельних ділянок серед селянства за трудовою нормою). Восени 1917 р. у ній перебувало близько 75 тис. чоловік. Лідери партії - Г. Ковалевський, П. Христюк, М. Шраг, О. Севрюк - були молодими людьми. До УПСР офіційно вступив і М. Грушевський. Під впливом УПСР знаходилася Українська селянська спілка («Спілка») - досить впливова організація сільських кооператорів.

Другою за чисельністю партією в Центральній Раді була Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), котра стояла на правосоціалістичних позиціях близьких до російських меншовиків. Програма УСДРП передбачала соціалістичну перспективу розвитку, перетворення Росії на демократичну федеративну республіку, автономію України в її складі, соціальні гарантії з боку держави, націоналізацію землі і створення великих державних господарств і т.д. Лідерами партії були В. Винниченко, І. Мазепа, С. Петлюра, М. Порш. Позиції УСДРП у керівництві українським визвольним рухом істотно послабляло взаємне суперництво її лідерів - В. Винниченка, який неодноразово схилявся до співробітництва з більшовиками і більш правого С. Петлюри. У цей період у складі партії було близько 5 тис. чоловік.

У червні 1917 р. на конгресі Товариства Українських поступовців (ТУП) була відновлена його діяльність, перервана після революції 1905-1907 рр. Партія прийняла більш «модну» назву Української парти соціалістів-федералістів, однак, насправді вона мала буржуазно-ліберальний характер і була близькою до російських кадетів. її «соціалістична» програма обмежувалася вимогою розвитку кооперації, а «федералізм» передбачав не автономію України в складі федеративної Росії, а лише «вільні» міжрегіональні зв'язки». Лідерами партії були С. Єфремов, А. Ніковський, Д. Дорошенко. Партія була нечисленною, але досить впливовою, оскільки об'єднувала у своїх лавах більшість представників національно орієнтованої культурної й економічної еліти України.

Основними напрямками своєї політичної програми Центральна Рада проголосила:

1) боротьбу за національно-територіальну автономію із 9 українських губерній і етнічних земель;

2) підготовку до виборів до Установчих зборів із метою вирішення питання про автономію України в складі Російської республіки;

3) співробітництво з Тимчасовим урядом;

4) надання національним меншинам рівних політичних прав. Одночасно з утворенням Центральної Ради і масових

організацій на місцях - Просвіт, Селянської спілки, національних клубів і рад військових, студентських, жіночих та інших організацій — відбувалася консолідація українських сил. Улітку 1917 р. пройшли українські станові зЧзди - селянський і робітничий, на яких були представлені національно налаштовані представники цих суспільних верств. Делегати цих з'їздів увійшли до складу Центральної Ради (після цього склад Ради перевищив 800 чоловік). Підтримали Центральну Раду також І і II Всеукраїнські військові з'їзди, делегати яких заявили, що виступають від імені «2 млн організованих українських солдатів і офіцерів» фронту і тилу.

Таким чином, у період весни і літа 1917 р. зріс авторитет Центральної Ради серед широких верств українського населення. Українські партії різних політичних напрямків об'єдналися навколо національної ідеї побудови Української держави.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-26; Просмотров: 872; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.