Утворення Генерального Секретаріату

І Універсал Центральної Ради

І Універсал став наслідком тримісячних переговорів і^ Тимчасовим урядом, що відмовлявся визнати право України на автономію. Виконуючи вимоги мітингів, рекомендації з'їздів, 10 червня 1917 р. Комітет (Мала Рада) прийняв І Універсал Центральної Ради до українського народу, у якому було проголошено: «Відтепер самі будемо будувати наше життя», тобто була проголошена автономія України (у складі Росії).

Універсал містив стислий підсумок обговорення проблем самовизначення України на І селянському з'їзді, IV сесії Центральної Ради і II Військовому з'їзді. Головним призначенням І Універсалу було безпосереднє звернення до всіх українців із закликом «у лихоліття вседержавного безладдя» самостійно організовуватися і приступити до «негайної закладки основ автономного устрою» України.

В Універсалі відзначалося прагнення молодої української демократії до свободи, до створення шляхом загального, рівного, прямого і таємного голосування Українських Установчих зборів, до національно-територіальної автономії в складі Росії. У стислій формі викладалися відповідні вимоги Центральної Ради до Тимчасового уряду. Особливо висловлювалася «надія», що по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, монастирські та інші землі будуть передані у власність народу.

Центральне значення мало положення Універсалу, яке проголошувало, що оскільки Тимчасовий уряд не задовольняє вимог Центральної Ради, український народ буде «сам керувати своїм життям». В Універсалі Центральна Рада проголошувала себе виразником усенародної волі і брала на себе в зв'язку з цим «весь тягар відповідальності». Універсал також закликав українських громадян до згоди між собою й угоди з «демократією інших національностей», а також до усунення на місцях осіб і органів, «ворожих до українства», але не насильницькими методами, а шляхом їхнього переобрання.

Обнародування Універсалу стурбувало Тимчасовий уряд, котрий опублікував «Звернення до українського народу», у якому закликав не відриватися від Росії. 29 червня до Києва прибули міністри Тимчасового уряду на переговори з Центральною Радою. Вони визнали право України на автономію і погодилися, щоб Центральна Рада розробила статус своїх повноважень.

15 червня 1917 р. Центральна Рада повідомила про утворення Генерального Секретаріату, котрий повинен був виконувати функції виконавчого органу. До складу першого Генерального Секретаріату входили голова (ним став В. Винниченко, який одночасно виконував обов'язки генерального секретаря внутрішніх справ), 8 генеральних секретарів (фінансів — X. Барановський, міжнаціональних справ - С. Єфремов, військових справ - С. Петлюра, земельних справ - Б. Мар-тос, судових справ - В. Садовський, продовольчих справ -Н. Стасюк, народної освіти - І. Стешенко) і генеральний писар (П. Христюк).

У першому складі Генерального Секретаріату чисельно переважали члени УСДРП, у той час як у складі Центральної Ради найбільш численною була УПСР.

Дата добавления: 2015-06-26