Окремих країн

Структура, порядок формування та повноваження органів управління грошово-кредитною політикою

II

Таблиця 1.10

Країна	Назва органу	Чисель­ність	Персональний склад	Хто формує	Повноваження	Відносини з центробанком та держорганами
Австрія	Рада дирек­торів (вико­навчий - Рада менеджерів)		Голова + 2 віце-голови + 11 чле­нів	Президент	Визначає загальні директиви у сфері грошово-кредитної політики, призначає Раду менеджерів	Рада перебуває у складі Банку Австрії, функціонує в межах закону про НБА. Очолює Раду голова НБА
Австралія	Резервне бан­ківське прав­ління (вико­навчий орган -Правління системи пла­тежів)		Голова РПБ + заступник голо­ви + секретар Мінфіну (5 із них не повинні бути працівниками банку чи урядо­вих структур)	Усі при­значаються генерал-губернато­ром	Відповідає за моне­тарну та банківську політику за винят­ком політики систе­ми платежів	Рада функціонує у складі банку. Окремого закону немає. Банк подає звіт пре­зидентові, сенатові та спі­керові палати представни­ків. Очолює Резервне бан­ківське правління голова банку. Голова і мінфін ін­формують один одного з питань своєї компетенції
Іспанія	Керуюча рада (виконавчий орган - Ви­конавча комі­сія)		Голова банку + заступник голо­ви банку + 6 членів + дирек­тор казначейства і фінансової по­літики + віце-президент Націо­нальної комісії з цінних паперів	Голову - ко­роль за по­данням уря­ду; заступ­ника - уряд за поданням голови; чле­нів - уряд за поданням Мінфіну	Затверджує основні напрямки діяльності банку для виконання його функцій та слідкує за незалеж­ністю голови банку	Перебуває у складі Банку Іспанії. Окремого закону немає. Очолює Керівну раду голова Банку Іспанії. Раз на рік публікує відомо­сті про загальну мету гро­шово-кредитної політики. Регулярно інформує уряд і парламент про мету гро­шово-кредитної політики

Іспанія						та про перешкоди в її здій­сненні. Голову можуть запрошувати до комітетів парламенту бути присут­нім на засіданнях. Ні уряд, ні інший орган державної влади не мають права да­вати вказівки Банку Іспанії щодо мети та здійснення грошово-кредитної політики
Німеччина	Рада Цент­ральних бан­ків (виконав­чий орган -Рада дирек­торів)		Президент + віце-президент + решта членів Ради директорів + Президенти центробанків земель	Президен­том феде­рації з по­дання Фе­дерального уряду за винятком президентів центробан­ків земель, які призна­чаються за поданням бундесрату	Визначає грошово-кредитну політику та видає загальні директиви, розме­жовує повноваження Ради директорів і правлінь центробан­ків земель	Є органом Бундесбанку, діє в рамках закону про Бундесбанк. Очолює раду центробанків президент Бундесбанку. Ніхто не має права давати вказівки що­до виконання функцій Бундесбанку. Зобов'язаний підтримувати економічну політику уряду, доки це не суперечить основному за­вданню - забезпеченню стабільності валюти
США	Рада керую­чих		Закон вимагає при формуванні забезпечити представництво регіональних інтересів та ін­тересів різних верств населення	Призначає президент, схвалює сенат	Формує грошово-кредитну політику, контролює та регу­лює діяльність бан­ків - членів ФРС, видає нормативні акти	Є складовою ФРС. Окре­мого закону немає. Очо­лює раду президент ФРС. Подає річний звіт конгре­су та двічі на рік інформує про стан економіки та грошової політики

Продовження таблиці

Країна	Назва органу	Чисель­ність	Персональний склад	Хто формує	Повноваження	Відносини з центробанком та держорганами
Польща	Рада з питань грошової по­літики (прав­ління - вико­навчий орган)		Голова НБП + 9 членів (спеціалі­сти у сфері фі­нансів)	Призначені в однаковій кількості президен­том, сей­мом, сена­том (по 3 особи); голова НБП призначає­ться сей­мом за по­данням президен­та	Розробляє грошово-кредитну політику та представляє її в сеймі. Оцінює дія­льність правління НБП у сфері реалі­зації грошово-кредитної політики	Є органом НБП. Діє в рам­ках закону про НБП. Окремого закону про раду немає. Очолює голова бан­ку. Звітує перед Сеймом про виконання грошово-кредитної політики
Росія	Рада дирек­торів - Націо­нальна бан­ківська рада		Голова Банку Росії + 12 членів	Голова призначає­ться Держ-думою за поданням президента; члени -Держдумою за подан­ням голо­ви	У взаємодії з урядом розробляє та забез­печує здійснення грошово-кредитної політики	Рада директорів є органом банку і діє в рамках закону про центробанки. Підзвіт­ний Держдумі. Для вдос­коналення грошово-кре­дитної системи створено Національну банківську раду з представників палат Федерального зібрання, уряду, президента,

				(за згодою		Банку Росії, кредитних
				президента)		установ, експертів. Це ви-
«						ключно дорадчий орган
о о						Центробанку Росії. Влад-
<£						них повноважень не має
	Рада емісій-		Голова УНБ +	Призначає	Ухвалює рішення	Є органом УНБ. Окремого
	ного банку		5 заступників	голова рес-	про річні директиви	закону не має і діє в рам-
X				публіки за	монетарної політи-	ках закону про УНБ. Очо-
Я				поданням	ки, про зміну засобів	лює голова банку. В зако-
О.				прем'єр-	політики емісійного	ні лише зазначено, що
				міністра	банку	залишок прибутку пере-
						раховує до центрального
						бюджету
	Банківська		Президент бан-	Президента	Визначає грошово-	Є органом НБС і діє в рам-
	рада (дирек-		ку + 2 віце-	і віце-пре-	кредитну політику	ках закону про НБС.
	торія - вико-		президенти + 2	зидентів -	та приймає рішення	Окремого закону про раду
	навчий орган)		головні дирек-	президент	щодо валютних за-	не має. Очолює президент
Я			тори + члени	Словаччини	ходів НБС	банку. НБС виконує свої
				за поданням		завдання незалежно від
І				уряду; ди-		вказівок уряду. Публікує
§				ректорів та		річний звіт після його
				інших чле-		схвалення Національною
				нів уряду -		радою Словацької Респуб-
				за поданням		ліки
				президента
				банку

§ 3. Функції центрального банку

Вирізнення центрального банку з середовища державних інститу­цій і наділення його відповідними регуляційними повноваженнями відбувалося в контексті еволюції банківської системи до дворівневої побудови. У переважній більшості випадків функції центральних банків склалися історично, виходячи з завдань, які перед ними стави­лися. Роль центральних банків головним чином зводиться до забезпе­чення довгострокової стабільності національної грошової одиниці, насичення економіки кредитними ресурсами, а також гарантування ліквідності банківської системи.

Отже, роль центральних банків значною мірою визначається функ­ціями, які вони виконують. Основними з них є такі:

♦ емісійного центру готівкового обігу;

'* провідника монетарної політики; банку банків;

органу банківського регулювання та нагляду; валютного центру; І* банкіра і фінансового агента уряду.

Функція центрального банку як емісійного центру країни є визна­чальною в його діяльності. На сучасному етапі центральний банк має виключне право на випуск в обіг готівки. Це відбувається під час кре­дитування комерційних банків, уряду, купівлі цінних паперів, визна­чених в іноземній валюті. У період золотомонетної валютної системи банкноти центрального банку мали забезпечення як золотом, так і комерційними векселями. Після відмови від системи золотомонетно­го стандарту емісія банкнот здійснюється здебільшого за кредитуван­ня уряду. Це призводить до послаблення зв'язку банкнот із товарним обігом.

Здійснення грошово-кредитної політики полягає в розробці та реалізації заходів центрального банку, які впливають на зміну грошо­вої маси в обігу, на обсяги кредитів, а також на рівень процентних ставок та інших показників грошового обігу та ринку позичкових ка­піталів. З-поміж основних заходів грошово-кредитної політики най­важливішими є:

• визначення напрямів розвитку грошово-кредитної політики
(таргетування);

• вибір основних важелів грошово-кредитного регулювання;

• формування інформаційної бази даних у монетарній сфері
(грошові агрегати, обсяги кредитування, заощадження);

• організація і проведення наукових досліджень макроекономіч-
них процесів загалом і грошово-кредитної сфери країни, зокрема, з
метою підвищення ефективності грошово-кредитної політики і т. ін.

Центральний банк функціонує як банк банків, виступаючи креди-26

Дата добавления: 2015-06-26